Смакота В.В. Етос економічної поведінки в православ\'ї та юдаїзмі: порівняльний аналіз

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами, формулюються мета і задачі роботи, розкрито наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведені дані про апробацію та публікації.

Перший розділ "Економіка та релігія як соціальні інститути". Виходячи з аналізу розвитку економіки як соціального процесу, доводиться присутність у ній неекономічних компонентів, у зв'язку з чим пропонується розгляд економічної діяльності як змінної, яка базується на поєднанні економічних інтересів та етичних, культурних та  національних  цінностей  та  стереотипів  (таких  як  уявлення  про споживчий бюджет чи стосунки людей у суспільстві) і яка має, таким чином, мотивацію як матеріального, так і нематеріального характеру. Такі цінності присутні як на свідомому, так і на підсвідомому рівні, і є основним фактором формування певного типу національної економічної культури, що підтверджується сучасними соціально-психологічними дослідженнями у цій галузі.

Запропоновано розгляд функціонування економічних процесів з точки зору етики як науки про норми людської поведінки, яка наполягає на необхідності аналізу складових економічної діяльності як таких, що повинні базуватися на моральних засадах. Розглянуто феномен благодійності як етико-економічної дії, яка становить собою символічну межу між економічною та неекономічною діяльністю та виступає показником впливу на економічну поведінку нематеріальних цінностей. Таким чином з'ясовується, що дії, обумовлені соціальними приписами, можуть переважати над матеріальним інтересом. На необхідності присутності етичних компонентів у економіці наголошують релігійні вчення, які можуть впливати на систему цінностей таким чином, щоб у суспільстві не відбувалася, наприклад, переоцінка грошових та матеріальних цілей. З іншого боку, вони можуть брати участь у посиленні почуття соціальної відповідальності членів суспільства та впливати на соціальну політику у напрямку перерозподілу прибутків членів суспільства таким чином, щоб уникнути майнового розшарування та зберегти соціальну рівновагу. Але певні алгоритми дій релігійних інституцій у цій сфері залежать від конкретних поглядів конфесійних течій на вирішення соціальних проблем, ступеня соціальної активності чи соціальної пасивності певного релігійного вчення.

Релігія як соціальний інститут становить собою складну сукупність компонентів, до яких у загальному плані належать релігійна свідомість та релігійний світогляд, релігійні відносини та релігійні установи. Релігія має свою специфіку і завдяки великій кількості функцій – від інтегруючої та такої, що надає сенс людському життю, до функції самоідентифікації, виховання та терапевтичної допомоги. Їхня різноманітність забезпечує необхідність існування релігії у кожному конкретному суспільстві. Вплив релігійного світогляду можна виявити не тільки на ранніх етапах розвитку суспільства; релігія є фактором громадського життя, який постійно діє. Її вплив може бути як опосередкованим (коли вона бере, нарівні з іншими соціальними інститутами, участь у формуванні загального ціннісно-нормативного базису суспільства), так і безпосереднім (коли у межах релігійної течії формуються певні настанови для її адептів). Сама релігійна віра – це глибоке та суб'єктивне духовне переживання людини, яке часто не може бути повністю зрозумілим сторонньому спостерігачу. Це обумовлює складність чіткого соціологічного виміру релігійності та змушує говорити про актуальність та доцільність глибокого, але комплексного підходу до вивчення релігійного фактора, до того ж не у межах однієї соціологічної теорії, а із залученням богословських, психологічних та інших розробок у цій сфері.

 Найбільш важливим для вивчення економічної поведінки є внесок, зроблений М.Вебером, В.Зомбартом та С.Булгаковим. Кожен з них довів, що релігія є вагомим компонентом такої поведінки, і тому треба розглядати економічну дію особистості та її релігійну активність не як виключно протилежні за значенням та різні за формою типи поведінки, але і як такі, що можуть бути  взаємозалежними.

Загалом вплив релігійних цінностей на економічну поведінку можна описати наступним чином. За їх участю формуються уявлення про трудову діяльність в цілому та цінність конкретних професій зокрема; складаються уявлення про власність, багатство, бідність; стимулюється чи стримується розвиток індивідуалізму, практицизму та раціонального мислення. Релігійний вплив на економічну поведінку часто може обумовлюватися не тільки  вимогами догматів, але й сам формуватися під впливом об'єктивних факторів навколишнього середовища – політичних, економічних, географічних. Тому повне розуміння традицій економічної поведінки, що діють в окремо взятому суспільстві, вимагає залучення аналізу усього комплексу таких факторів.

Разом з тим, складним завданням для соціологічної науки є емпіричне визначення місця та ролі релігії у суспільстві. Виконання обрядів, наявність інших зовнішніх атрибутів релігійної приналежності є тільки однією із складових (і не завжди обов'язково та у повному обсязі присутніх) релігійної віри. У зв'язку з цим треба визнати нагальним та актуальним удосконалення методології емпіричного дослідження релігії. 

Другий розділ "Етос економічної поведінки в православ'ї". Варто визнати, що базовий православний тип є радикально антиринковим, і це обумовлено наступними його особливостями. По-перше, православ'ям затверджується пріоритетне ставлення до внутрішнього світу людини, і як наслідок –  неуважність до зовнішнього світу, мала цінність останнього. Потойбічному життю приписується набагато більша цінність, тому духовне має безсумнівний пріоритет над матеріальним. Іноді це супроводжується тотальним запереченням мирського світу та мирських проблем, чому безсумнівно сприяв чернечий ідеал. Він породив і концепцію опрощення, максимального обмеження потреб і бажань людини, що найбільшою мірою відрізняє класичну ринкову ідеологію від класичної православної. Почасти у чернечому ідеалі варто шукати і корені затвердження цінності безкорисливої праці та негативного ставлення до багатства. Більш ретельного вивчення вимагає ідея аскетичної праці як така, що вміщує у собі потенціал духовного наповнення економічної діяльності, частковим втіленням якого стала радянська ідея безоплатної добровільної праці.

У православ'ї є безліч вказівок на необхідність для людини працювати, але значення та цінність праці мають лежати при цьому поза самим процесом праці. Православ'я не стверджує, що саме у професійній діяльності людина може проявити свою віру, довести успіхами у ній свою врятованість. Для православної релігійної свідомості неможливе прийняття того "раціоналістичного" духу, який санкціонує буржуазну заповзятливість, заохочує прагнення до збагачення, дає можливість з гордістю дивитися на свій бізнес. Православний тип господарювання знайшов своє найповніше втілення в общинному (громадському) землекористуванні.

Довгий час Православна церква залишалася досить впливовим інститутом у суспільстві, культивуючи традиційність економічної культури, нераціональність мислення, малий розвиток практицизму та індивідуалізму. Нею підтримувалися цінності зрівняльності та колективне начало і заперечувалася абсолютна цінність волі та приватної власності. Крім того, вплив на суспільство в цілому і на економічну культуру зокрема справляв ідеал соборності, який вніс свої корективи в уявлення про споживання та розподіл благ, про власність та економічну діяльність.

Сріблолюбство постійно засуджується релігією як один з тяжких гріхів, а прагнення до багатства та забезпеченості визнається найбільш імовірним шляхом гріхопадіння. Можливо, саме тому у дореволюційній Росії не існувало культу багатих людей, довго і болісно проходив процес соціального визнання купецького класу.

В цілому православна релігія орієнтує людину на духовні перетворення, стимулює прагнення до самовдосконалення, наближення до християнських ідеалів. Але при цьому православ'я не дає стимулів для соціального та економічного прогресу, і Православна церква залишається найбільш консервативним суспільним інститутом. 

Третій розділ "Етос економічної поведінки в юдаїзмі". Релігійні догмати чинили стабільно великий вплив на життя єврейського народу; навіть за умов відсутності національної державності юдейська релігія зуміла не тільки зберегтися, але і зіграти етноконсолідуючу роль, ставши свого роду віртуальною державністю. Разом з тим, вона затверджує та підтримує принцип обраності та відособлення юдейського народу стосовно зовнішнього світу і закладає основи економічної рівності та соціальної справедливості всередині суспільства. Релігійна ідея переваги веде до формування в економічному житті етики "подвійних стандартів", що дозволяє застосовувати різні моральні настанови у відносинах з одновірцями та людьми інших віросповідань.

Відсутністю аскетизму, визнанням цінності та важливості земного існування пояснюється інтерес релігії до усіх сфер життя людини та суспільства, у тому числі і до економічної. Релігійними вимогами обумовлене затвердження пріоритету одного типу економічної діяльності (торгово-фінансової) над іншими; дуже прихильне ставлення до багатства у сукупності з ідеєю богообраності створило сприятливі умови для розвитку лихварства та пізніше для активної участі євреїв у банківській діяльності. Багатство трактується в юдаїзмі як милість Бога, і ставлення до його надбання не має бути байдужим; прагнення до процвітання та успіху заохочується. Людина повинна прагнути заробити та придбати більше, ніж вона має; це навіть ставиться їй у обов'язок, якщо робиться для блага її родини. Природною тому є відсутність в юдаїзмі ідеалу бідності – вона не є атрибутом праведного життя. Дії по наданню допомоги ближнім є суворо регламентованими та обмеженими, у тому числі у національно-релігійних межах. За бажану визнається не безоплатна допомога, а дача позики для заснування своєї справи. 

Юдаїзм надає безумовну підтримку інституту приватної власності. Стимулом економічної діяльності є також визнання цінності навчання та освіти: традиція систематичного навчання спричинила майже стовідсоткову грамотність серед єврейського населення, що не могло не сприяти його активності у царині економіки.

Юдаїзм заперечує символічність у тлумаченні Писання; йому  більшою мірою, ніж іншим релігіям, властиві раціональність, практицизм та "релігійний матеріалізм", що досяг найбільшого розвитку у заснуванні традицій шабату. Він, таким чином, дійсно є економічно орієнтованою релігією, що створила найбільш сприятливі ціннісні настанови для участі своїх адептів у економічному житті. У цілому ідеї юдаїзму сприяли зародженню типу господарської культури, у якому активна економічна діяльність мінімально обмежується. Закони вільної конкуренції, вільної торгової діяльності та економічної раціональності євреї принесли до Європи у числі компонентів свого релігійного світогляду, і ці ідеї стали основними у капіталістичній економіці.

Висновки. Коротка характеристика юдейського вчення зводиться до наступного. Релігія безумовно виступає у євреїв фактором соціальної та економічної інтеграції. Юдаїзм найбільшим чином з усіх релігій історично сприяв бурхливому розвитку економічної активності в своїх адептів. Основними його рисами можна назвати: національну корпоративність, позитивне ставлення до економічної діяльності (особливо до торгової та фінансової), відсутність аскетизму та випливаюче з цього визнання цінності багатства, повага до розумової праці. Ці особливості є основними у структурі моделі етосу економічної поведінки в юдаїзмі. Ідеї вільної торгівлі, вільної конкуренції, економічного раціоналізму, чистого економічного духу привнесено євреями до цілком чужого такому духові християнського світу. У самих євреїв такі ідеї виховувалися релігією, її вимогами до праведного життя.

Основними характеристиками етосу економічної поведінки у православ'ї можна назвати схильність до аскетизму, визнання духовного вищою цінністю над матеріальним, негативне ставлення до багатства, яке з цього випливає, відсутність індивідуалізму та ідеал бідності. Через це багато вчених взагалі відмовляють православ'ю у спроможності до ринкових відносин. Але у зв'язку з цим згадаємо дослідження П.Л.Бергера, у яких він зазначив, що традиції конфуціанства багато хто з аналітиків 50-х років розглядав як одну з головних перешкод на шляху економічного розвитку Східної Азії. Сучасні ж соціологи роблять акцент на інших складових цієї релігії: якщо раніше мова йшла про сильний консерватизм та неприйняття активної економічної діяльності, то зараз успішність економічного розвитку пояснюється дією непорушного принципу поваги до старших, колективною солідарністю та дисципліною.

Православ'я, як ніяка інша релігія, виховує у своїх адептах витривалість до страждання, до життєвих негод, а також самообмеження, смиренність та довготерпіння. Невід'ємними її рисами є самовідданість, жертовність та покора. Духовні потреби, духовна мотивація традиційно мають переважати над матеріальними потребами. Православна етика не заклала  духовної основи для створення людини буржуазного типу. Радше вона перешкоджає цьому. Її ставлення до багатства та власності дає визначені духовні орієнтири, які реально можуть допомогти виробити моральну мотивацію праці та уберегти від спокуси побачити тільки у економічному розвитку засади благоденства суспільства.

При цьому могутнім потенційним стимулом у поведінці може слугувати одухотворення економічної діяльності, етика служіння. Принципи трудової поведінки православ'я можуть виявитися необхідними сьогодні, тому що вони актуалізують такі вимоги, як нагальність праці для кожного, незалежно від соціального та майнового стану; визнання благою праці, яка відбувається в ім'я любові до Бога і на благо ближньому, а не в ім'я задоволення егоїстичного інтересу; милосердя та доброчинність.

Релігійність людини та особливе розуміння нею світоустрою в цілому та соціального світу зокрема можуть впливати на її ставлення до окремих компонентів цього світу –  до роботи, грошей, власності і т.д. Основні віросповідання і цінності, навіть якщо конкретною людиною вони найменшою мірою визнаються за такі, що керують її економічною поведінкою, у загальному плані регулюють порядок поводження в суспільстві. Вебер порівнював цінності зі “стрілочником”, який може скерувати економічну поведінку до визначеного русла; наприклад, спонукати працювати більше, ніж інші. Інше розуміння, яке також є прийнятним, підкреслює, що релігійні цінності здатні відігравати вагому роль, коли беруть участь у створенні у суспільній свідомості сенсу та оцінки економічної діяльності в цілому (що, в свою чергу, може призводити до створення певних типів економічної поведінки).

Будь-яке релігійне вчення містить у собі передумови для формування певного типу економічної поведінки, які втілюються у національній господарській культурі суспільства. Відповідно до таких особливостей повинна формуватися економічна політика. Увесь минулий та нинішній досвід економічних перетворень свідчить про те, що у їхній ефективності найважливішу роль завжди відігравали і сьогодні відіграють базові цінності економічної культури, вироблені у кожного народу. Через це запорукою успішного проведення реформ є  здатність нової системи вбудуватися до звичної парадигми масової свідомості, а також включення до неї ієрархії цінностей, прихованих у колективних уявленнях та пов'язаних з національним архетипом. Інакше усі спроби впровадження такої системи будуть марними.