Вілкова О.Ю. Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів

Краткое содержание

У вступі обґрунтовані актуальність та ступінь наукової розробленості проблеми, сформульовано мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження. Визначено теоретико-методологічні засади, наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів.

Перший розділ – “Теоретичні витоки дослідження гендерних стереотипів”.

Генеза гендерного стереотипу як соціально-історичного явища має досліджуватись, на думку авторки, починаючи з пошуку витоків зародження гендерного стереотипу ще у міфологічному знанні про світ та взаємовідносини  статей у ньому. Міфологічному знанню притаманні декілька основних характеристик, які власне і дозволяють говорити про те, що стереотипи загалом та гендерні стереотипи зокрема є основною формою відображення дійсності того періоду часу. Міф – чуттєва уява; міф - завжди узагальнене відтворення певного роду явищ; він – безпосередній предметний збіг загальної ідеї та чуттєвого образу.

Міфологія та епос – позанаукові форми відображення дійсності але саме міфи створюють базис для стереотипу та переносять певне стереотипне уявлення до нових форм знання, а саме до філософії як первісного синкретичного знання.

 На етапі протосоціології, в межах філософської науки питання про взаємовідносини статей стають досить поширеними. Гендерні стереотипи знаходять своє відображення у базових принципах патріархатної філософської традиції, які були сформульовані представниками афінської школи – Сократом, Аристотелем, Платоном. Розум в цій філософській традиції виступає вищою досконалістю у всій світобудові та асоціюється виключно із чоловічим началом. Тоді як тіло визначається полюсом недосконалості, хаосу та небуття і асоціюється із жіночою природою. В поглядах представників античної філософії є деякі відмінності, тому в першому розділі дисертації здійснено порівняльний аналіз поглядів виразників декількох філософських течій щодо розуміння статей, а саме Платона та Аристотеля.

В межах протосоціології виявлено значимість та базисний характер для розуміння явища гендерного стереотипу, соціальних вчень середньовіччя. Патріархатна філософська традиція посилюється в цей період часу, її розвиток здійснено за двома основними історичними етапами: патристикою та схоластикою. Визначення відмінності у розгляді опозиції “чоловіче – жіноче”, патристиками та схоластами, спирається на дослідження поглядів Августина, Амвросія та Фоми Аквінського. Гендерні стереотипи в філософській традиції середньовіччя постулюються визначенням патріархатної влади, як абсолютної та необмеженої за своїм характером.

Дослідження розвитку гендерних ідей в епоху Просвітництва,  виявило привнесення деякого поступу в розуміння питання статей, а саме - вперше в історії соціології відбувається легалізація чуттєвості, яка визначається як основна характеристика жіночої природи. Цей етап розвитку філософської науки стає визначальним для зародження гендерної теорії, оскільки філософами виноситься на обговорення питання стереотипного мислення, виникає категорія провини через яку пояснюється жіноча суб’єктивність. Тобто самі філософи визнають,  що жіночу поведінку в суспільстві опосередковують певні соціальні очікування від неї. Ці ідеї розвиває французький просвітник, філософ, теоретик мистецтва Ж-Ж.Руссо та засновник німецької класичної філософії І.Кант, погляди яких, в числі інших, і викладені в першому розділі дисертації.

Слідом за філософами-просвітниками, які залишаються на патріархатних позиціях, вперше в історії філософії виникають ідеї на захист жіночих прав та жіночої емансипації. Ці ідеї оформлюються у праці М.Уоллстонкрафт. Як для теоретика ліберальної концепції жіночих прав для неї важливою стає філософська теза про визнання жіночого суб’єкту раціональним. М. Уоллстонкрафт звертає увагу на те, що жіноча чуттєвість є не лише природною але й соціально обумовленою характеристикою. Вона вперше висуває ідею про те, що стереотипне ставлення до жінки, до її розумових здібностей є соціальними наслідками обмеженого жіночого виховання та позбавлення жінок основних громадянських прав. Тобто, подібна концептуалізація питання про стан жінок в суспільстві поклала початок розвитку гендерної тематики в сучасній соціологічній теорії.

Ідеї протосоціологічної та класичної соціології стають базисними для розвитку власне гендерних досліджень, які започатковуються як критичний напрям основних соціологічних теорій, що рефлексують у відповідності до чоловічого досвіду.

Саме філософія романтизму стає першим науковим осмисленням жіночого простору, який пізніше буде взятий за основу критичної теорії фемінізму, що є на сьогодні теоретичним базисом сучасного гендерного підходу.

Розглядаючи сучасні соціологічні концепції, що стали базисними для розуміння механізмів формування та існування гендерних стереотипів, авторка спирається на ідеї Г.Зіммеля, П.Бурд’є та Е.Гіденса. Так, Г. Зіммель, зазначає, що об’єктивна культура реально є чоловічою та не помічає жіночої, соціолог прагне довести, що адекватний розгляд проблем суспільства в цілому без звернення до жіночого внеску, буде неможливим. Він доводив, що без звернення до жіночої культури адекватний  розгляд проблем суспільства в цілому буде не повним. Автор побачив обмеженість “фемінізму прав” (перший етап феміністського руху – боротьба за рівноправ’я) та поставив питання: чи виникає із цього руху якісно нова позиція, чи відбувається збагачення об’єктивного змісту культури?

 Також, проаналізовано погляди ще одного соціолога, що приділяє питанням статей частину свого доробку, а саме Е. Гіденса. Відповідаючи на подібні питання Е. Гіденс, не прагне продемонструвати яким чином гендерні нерівності проявляються в різних сферах суспільства. Він зосереджується на емоційній впорядкованості шляхом якої жінки ініціюють зміни, що мають всезагальне призначення. Дослідження та роздуми Е. Гіденса стосуються в першу чергу можливостей “чистого порядку стосунків” та відносин сексуальної та емоційної рівності, що мають “ефект вибуху” по відношенню до більш ранніх форм гендерної влади. Сферою радикальної реорганізації міжособистісних зв’язків стає виникаюча інтимність, яка і знаходиться в центрі уваги Гіденса. Ця реорганізація гомологічна процесу демократизації суспільної сфери. Трансформація інтимності здійснює перетворюючий вплив на сучасні соціальні інститути як цілісність.

П. Бурд’є вказує на те, що підкорення жінки пов’язане із різними статусами, що приписуються статям в системі економії символічних обмінів. Чоловіки та жінки наділені символічними функціями, вони виступають як ознаки відмінності. Чоловік – суб’єкт, жінка – об’єкт.  Вивільнення жінок – довготривала революція саме тому, що передбачає революцію символічну, тобто таку, що піддає сумніву самі основи символічного виробництва та сам принцип виробництва та споживання культурних благ.

На основі означеного теоретичного базису для розуміння процесу та механізму формування гендерних стереотипів, здійснена інтерпретація та операціоналізація основних категорій гендерного підходу: гендер, гендерна ідентичність, гендерна самоідентифікація, гендерні ролі, гендерні ідеали, гендерна соціалізація, гендерна стратифікація, гендерні стереотипи. Визначення кожної категорії подається із висновками щодо доцільності та можливостей використання того чи іншого поняття для загальносоціологічного аналізу суспільних процесів. Залучення категорій гендеру до соціологічного аналізу дозволяє адекватно описувати трансформаційні процеси в сучасному суспільстві, створювати ефективну управлінську теорію та виробляти практичні рекомендації по подоланню гендерних суперечностей.

Вказані категорії розглянуті в дисертації як інструмент для визначення механізмів формування та дії гендерних стереотипів, їх функційних характеристик, що власне і є завданням другого розділу дисертаційного дослідження.

У другому розділі дисертації: ”Виникнення та функціонування гендерних стереотипів в сучасному суспільстві” розкрито механізм формування гендерного стереотипу як соціокультурного, історично обумовленого явища та визначено характер функцій конкретних гендерних стереотипів, притаманних декільком історикоформуючим періодам.

У даному розділі зазначені теоретичні витоки виникнення поняття “стереотип”, яке було введено в науковий обіг в 20-ті роки ХХ ст. У.Ліппманом для характеристики особливостей масової свідомості.

Задля розуміння механізмів прояву і функціонування гендерних стереотипів було досліджено соціально-психологічні механізми формування соціального стереотипу. Аналізу піддані роботи В.Агєєва, Т.Віноградової, О.Коврікової, А.Мєрєнкова, статті з підручників по соціальній психології та психологічних словників. Проведений  аналіз свідчить, що стереотип прийнято визначати як шаблон, схему на основі якої індивід здійснює певну діяльність. Ці схеми визначають спрямованість та зміст не лише свідомості але й поведінки індивідів. В результаті досягається висока стійкість у сприйнятті, осягненні реальності та здійсненні практичних дій, що дозволяє людині швидко реагувати на оточуючу дійсність. Водночас стереотип справляє ефект гальмування процесу вироблення власних поглядів та відповідного креативного мислення.

Таке розуміння соціально-психологічного контексту стереотипу, на думку авторки, дозволяє ставити питання про те, яким чином, під впливом яких факторів формуються та відтворюються гендерні стереотипи. Даючи відповіді на це питання авторка визначає, що гендерний стереотип є явищем культурного порядку та формується під впливом історичних умов. Механізм формування гендерних стереотипів розкривається через історичний аналіз становлення суспільства та визначення чинників які були вихідними для розгляду чоловіка та жінки у певній опозиції один до одного.

Результатом такого аналізу стає висновок про те, що гендерний стереотип, протиставляючий чоловіка та жінку, сформований ще у первісних суспільствах як природно необхідна умова виживання, яка обмежувала діяльність жінки фізіологічно означеною функцією дітонародження. Така ситуація була досить тривалою у часі і поступово перетворювалась на культурну норму – жінка не могла зайняти високої статусної позиції, оскільки її пересування було обмежено строго визначеною територією, що поступово сформувало уявлення як у жінки, так і у чоловіка, що їх світи є різними. А ставлення до іншого невідомого світу мало бути обережним.

На основі екскурсу в історію формування гендерних стереотипів, в другому підрозділі: визначено низку соціальних функцій притаманних гендерному стереотипу. Розкрито особливості прояву функцій соціального стереотипу в гендерних стереотипах. Задля визначення характеру функцій гендерного стереотипу, проведений аналіз гендерних стереотипів, притаманних трьом історичним періодам (дореволюційний, радянський та пострадянський). На основі проведеного аналізу авторкою визначено характер функцій стереотипів, що були домінуючими для кожного з вказаних періодів.

Узагальнення результатів аналізу призводить до висновку, що гендерний стереотип є явищем культурного порядку та формується під впливом історичних умов. Гендерний стереотип має соціальну природу, є продуктом соціально-культурних норм та очікувань. Такі характеристики змінюються з часом та залежно від країни її культурного, економічного, політичного, ідеологічного середовища. Гендерні стереотипи засвоюються в процесі соціалізації, через систему розподілу матеріальних цінностей та влади, моральні норми та приписи, що існують в суспільстві на конкретному історичному проміжку.

Гендерний стереотип, як стверджується в дисертації, виконує ряд функцій, що корелюють з функціями соціального стереотипу загалом, але мають змістовні відмінності.

Дослідження гендерного стереотипу як складного соціального явища, дозволяє стверджувати, що воно виконує наступні функції: підтримка ідентифікації особистості та групи – регулятивна функція; передача досвіду щодо взаємодії представників різних гендерів від покоління до покоління – трансляційна функція; засвоєння та збереження знань, досвіду, норм, цінностей щодо представників власного та іншого гендеру, включення індивіда до системи соціальних зв’язків і  відносин, які так  чи інакше детермінуються прийнятим у суспільстві гендерним розподілом – соціалізаційна функція. Гендерний стереотип сприяє утворенню ієрархічної структури суспільних відносин, тобто виконує стратифікуючу функцію. Гендерний стереотип регулює процес передачі та обміну інформацією між представниками різних гендерів та соціальною системою загалом – комунікативна функція. Гендерні стереотипи, як основа гендерної ідентифікації та самоідентифікації, спонукають індивіда до гендерного самовиховання та саморегуляції.

Дисертантка обґрунтовує висновок, що гендерні стереотипи засвоюються та конструюються через систему соціалізації,  розподілу праці й культурні  норми, вони детермінують гендерні ролі та ідеали, що існують у суспільстві, а характер їх функційних характеристик набуває забарвлення в залежності від того чи реалізується та чи інша функція гендерного стереотипу в умовах конкретного суспільства із притаманними йому ознаками та запитами.

Такий висновок став результатом, авторського визначення характеру кожної функції гендерних стереотипів,  в залежності від його конкретно-історичного змісту, умов функціонування і наслідків відтворення.

Робиться висновок, що визначаючи характер функцій гендерних стереотипів сучасності, як конструктивний чи деструктивний, варто аналізувати не лише вплив гендерних стереотипів на соціальне життя сьогодення, а ще й враховувати характер стереотипів, що існували на протязі існування людського соціуму, оскільки стереотипні уявлення є стійкими та поліфункціональними утвореннями, що не зникають та  не виникають водночас.

Визначивши характер тієї чи іншої функції гендерного стереотипу в певний історичний проміжок, з урахуванням економічних, політичних, соціальних, культурних умов, характерних для кожного періоду авторка доводить, що гендерний стереотип,  як соціальне явище, що діє в суспільстві через певні функції є нейтральним за своїм характером.  Конкретного забарвлення функціональні характеристики гендерного стереотипу набувають в залежності від багатьох умов, зокрема: політичного устрою,  рівня економічного розвитку, виваженості та рівня розробленості механізмів впровадження гендерної політики, наслідків впливу гендерних стереотипів на жіночу та чоловічу суб’єктивність, самореалізацію та самоактивацію, оскільки всі ці ознаки притаманні гендерному стереотипу як соціальному явищу, що формується в певному соціумі та впливає на його ефективне функціонування та розвиток.

В дисертації стверджується, що лише шляхом оптимізації конструктивного та деструктивного характеру функцій гендерного стереотипу, він може набути рис, конструктивного явища для даного суспільства, або нейтрального, що не гальмує суспільний поступ. Здійснений авторкою попередній аналіз свідчить, що в сучасному соціумі існують тенденції з такої оптимізації, але процес цей ще триває та навряд чи буде швидкоплинним. 

Третій розділ дисертації - “Шляхи оптимізації втілення гендерної політики в сучасному українському суспільстві на підставі врахування конструктивних та деструктивних функцій гендерних стереотипів”.

У даному розділі зазначено, що в умовах трансформації українського суспільства, яка зачіпає всі підсистеми соціуму, гендерні стереотипи подекуди створюють перешкоди для подальшого прогресу суспільства.  Тому визначивши характер функцій сучасних гендерних стереотипів, в даному розділі дисертаційного дослідження уточнюється ряд гендерних стереотипів притаманних сучасному українському суспільству. Пропонуються рекомендації по оптимізації втілення гендерної політики з урахуванням конструктивних та деструктивних функцій гендерних стереотипів. Розробка рекомендацій здійснюється на основі аналізу досягнень сучасної гендерної методології.

У розділі здійснено аналіз сучасної гендерної політики України та запропоновані механізми забезпечення гендерно чутливої системи управління.

Обґрунтуванню ідей щодо врахування конструктивного та деструктивного характеру функцій гендерних стереотипів при розробці  державної гендерної  політики, сприяє авторське визначення наступних понять: “гендерна демократія”, “гендерна рівність”, “гендерна дискримінація”, “гендерна стратегія”, “гендерна культура” тощо. Подібні заходи дозволять уникнути суперечностей, які притаманні сучасним документам з гендерних питань та змінити декларативний характер існуючих норм гендерної політики.

Вищезазначені кроки зроблено задля аргументації доцільності, соціальної значущості погляду на суспільство та оптимізації суспільних відносин крізь призму гендерних зв’язків та відносин.

При розробці рекомендацій використовувались ідеї Р.Інглхарт (аналіз процесу зміни цінностей в сучасному суспільстві), Б.Рассела (аналіз категорії влади для розуміння гендерної нерівності), Р.Коннела (структурно-конструктивістський підхід для аналізу гендерних відносин) - авторів сучасної гендерної теорії, які пропонують теоретичні засади розв’язання гендерної проблематики.    

Висновки

 Мета дисертаційного дослідження полягала у створенні науково обґрунтованої  моделі характеру функцій гендерного стереотипу у  його конструктивному та деструктивному вияві.

Відповідно, основним результатом дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та їх практичне застосування для визначення характеру функцій гендерного стереотипу.

Аналіз гендерного стереотипу здійснюється в руслі гендерної соціології, яка є галузевою соціологічною теорією, що вивчає процеси розвитку та соціальної взаємодії чоловічої та жіночої спільнот, аналізує еволюцію їх соціальних статусів та відносин із врахуванням культурних традицій та стереотипів, а також розглядає вплив біопсихічних особливостей статі на поведінку та свідомість чоловічої та жіночої особистостей.

В дисертації здійснено аналіз основних теоретичних витоків дослідження гендерних стереотипів. Генеза гендерного стереотипу як соціально-історичного явища має досліджуватись, як довела авторка, починаючи з пошуку витоків зародження гендерного стереотипу ще у міфологічному знанні про світ та взаємовідносини  статей у ньому.

У дисертаційному досліджені розкритий механізм формування гендерного стереотипу як соціокультурного, історично обумовленого явища. Задля визначення характеру функцій гендерного стереотипу проведений аналіз гендерних стереотипів, притаманних трьом історичним періодам (дореволюційний, радянський та пострадянський). На основі проведеного аналізу авторкою визначено характер функцій стереотипів, що були домінуючими для кожного з вказаних періодів.

Гендерний стереотип, як стверджується в дисертації, виконує ряд функцій, що корелюють з функціями соціального стереотипу загалом, але мають змістовні відмінності.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється тим, що результати дослідження розширюють наукові уявлення про явище гендерного стереотипу, що може сприяти поглибленому соціологічному вивченню механізмів оптимізації конструктивного та деструктивного виявів гендерних стереотипів.

Дисертантка обґрунтовує висновок, що гендерні стереотипи засвоюються та конструюються через систему соціалізації,  розподілу праці й культурні  норми. Вони детермінують гендерні ролі та ідеали, що існують у суспільстві, а характер їх функційних характеристик набуває забарвлення в залежності від того чи реалізується та чи інша функція гендерного стереотипу в умовах конкретного суспільства із притаманними йому ознаками та запитами.

Такий висновок став результатом, авторського визначення характеру кожної функції гендерних стереотипів,  в залежності від його конкретно-історичного змісту, умов функціонування і наслідків відтворення.

Інноваційним є висновок, про те, що визначаючи характер функцій гендерних стереотипів сучасності, як конструктивний чи деструктивний, варто аналізувати не лише вплив гендерних стереотипів на соціальне життя сьогодення, а ще й враховувати характер стереотипів, що функціонували на протязі існування людського соціуму, оскільки стереотипні уявлення є стійкими та поліфункціональними утвореннями, що не зникають та  не виникають водночас.

Визначивши характер тієї чи іншої функції гендерного стереотипу в певний історичний проміжок, з урахуванням економічних, політичних, соціальних, культурних умов, характерних для кожного періоду, авторка доводить, що гендерний стереотип,  як соціальне явище, яке діє в суспільстві через певні функції є нейтральним за своїм характером.  Конкретного забарвлення функціональні характеристики гендерного стереотипу набувають в залежності від багатьох умов, зокрема: політичного устрою,  рівня економічного розвитку, виваженості та ефективності механізмів впровадження гендерної політики, наслідків впливу гендерних стереотипів на жіночу та чоловічу суб’єктивність, самореалізацію та самоактивацію. Всі ці ознаки притаманні гендерному стереотипу як соціальному явищу, що формується в певному соціумі та впливає на його ефективне функціонування та розвиток.

Здійснений авторкою попередній аналіз свідчить, що в сучасному українському соціумі існують тенденції оптимізації конструктивного та деструктивного характеру функцій гендерного стереотипу, хоча через складність та стійкість гендерних стереотипів цей процес ще вимагає додаткових дій при реалізації державної гендерної політики. Зміст запропонованих заходів розкритий в роботі.

Таким чином, результати теоретичного дослідження можуть бути використані при розробці практичних рекомендацій по вдосконаленню управління соціальними трансформаційними процесами в суспільстві.