Коноплицька Т.О. Соціальні параметри ризиків

Краткое содержание

У вступі розкрито актуальність теми, обґрунтований зв’язок роботи з науковими програмами, визначені мета та завдання дослідження, окреслена наукова новизна результатів дослідження, їхня практична значущість, наведені дані щодо апробації результатів та публікацій.

Перший розділ роботи “Теоретичні та історичні засади дослідження соціальних ризиків” - містить розгляд теоретичних підходів щодо визначення  поняття “ризик”.

Глобальне поширення ризиків у сучасному світі, зростання ролі ризику у житті як суспільства в цілому, так і у житті кожної окремої людини робить нагальною потребу вивчення цього явища якнайглибше та якнайточніше. Точний опис та вивчення будь-якого явища вимагає розробки процедур та форм (видів) його класифікації, яка є однією з передумов систематизації знання про нього. Ризики у цьому випадку не є винятком. Тому, на основі аналізу різноаспектного матеріалу з урахуванням різних поглядів на природу ризику та його основні характеристику, в роботі виконана класифікація ризиків з огляду на реалії та особливості сучасного українського суспільства. Класифікація ризиків проведена у двокоординатній площині за такими вимірами: а) масштабність ризиків та б) предметна сфера ризиків. Запропонована класифікація ризиків, яка має за основу так звані ідеальні типи (за термінологією Макса Вебера). Ні один із наявних у сучасному суспільстві ризиків не може бути класифікований як винятково економічний або психологічний. Насправді, у реальному житті ми не можемо говорити про окреме існування одного з видів ризику, усі вони між собою пов’язані – всі вони мають міждисциплінарний характер, зачіпають декілька сфер життєдіяльності суспільства. Один вид ризику може бути передумовою виникнення іншого і цей ланцюг може мати багатоступеневу структуру нелінійного характеру.

Особлива увага приділена роботам засновників теорії суспільства ризику – У.Беку, Е.Гідденсу, Н.Луману, а також досліднику питань ризику у російському суспільстві – О.Яницькому. Докладно розглянуто теорії “суспільства ризику” в інтерпретації різних дослідників.

Аналіз теоретичного матеріалу свідчить, що у сфері вивчення соціального ризику існують надзвичайно великі розбіжності у поглядах науковців. Ще не сформоване не тільки цілісне бачення даного феномену, але і чітке визначення поняття “соціальний ризик”. Особливо така прогалина спостерігається щодо російської і, особливо гостро, української наукової думки.

При цьому, всі, хто залучений до вивчення соціального ризику визнають нагальну потребу у розвитку знання про це явище, оскільки з кожним кроком ускладнень суспільних явищ і процесів тема ризикованості існування людства постає все гостріше.

З огляду на це, у роботі проведений поглиблений аналіз поняття “соціальний ризик”. Якщо традиційними джерелами ризику вважались техногенні та природні катаклізми, то реалії сьогодення висувають новий предмет дослідження – соціальний ризик. У більшості наукових публікацій соціальні ризики розглядаються як соціальні наслідки природних і техногенних катастроф чи соціальні аспекти стихійних лих, а також – як наслідки процесу трансформації суспільства, як невід’ємний і неминучий аспект суспільного життя, як атрибути різноманітних рішень, дій, програм, проектів. Оскільки однією з основних проблем вивчення соціального ризику є неусталеність самого поняття, особливу увагу у роботі приділено визначенню цього терміну.

У дослідженні запропоноване таке визначення соціальних ризиків: соціальні ризики – це ризики, які є значущими для людини як соціальної істоти у її повсякденному житті, впливають на її життя, зв’язки з іншими членами суспільства та соціальними групами, визначення свого місця у соціальній структурі суспільства тощо.

Соціальні ризики є одним із найважливіших понять у теорії ризику, оскільки виступають характеристикою суспільства з точки зору наявних у ньому соціальних зв’язків, соціального самопочуття його членів, та функціонування суспільства як цілісної соціальної системи.

До теорії соціального ризику належать такі поняття, як невизначеність, шанс, безпека, надійність та небезпека. Усі ці поняття мають широке коло вжитку, тому потребують щоразової конкретизації стосовно окремо досліджуваного соціального ризику. У роботі проведений порівняльний аналіз цих понять. При розгляді даних термінів використані роботи провідних дослідників: М.Дуглас, С.Кошечкіна, Ф.Найта, Р.Дарендорфа, Н.Лумана.

Концептуалізацію поняття “ризик” виконано з позицій соціології, економіки, математики, екології, психології, політології, теорії управління.

Обґрунтовано, що для вимірювання соціальних ризиків слід використовувати параметри, які мають іншу природу і вигляд, ніж у точних науках. Ці параметри у роботі отримали назву “соціальних параметрів ризику”. До них належать ймовірність події, очікувані втрати та важливість тих факторів, які потрапляють під дію ризику.

Проведено порівняльний аналіз ризиків, що існували у минулому та тих, з якими людина стикається у сьогоденні. Упродовж історії людство змінювало своє розуміння того, що таке ризик, якими є його джерела, яким чином можна його уникнути. Якщо на початкових стадіях розвитку суспільства основними джерелами ризику були природні явища, а шляхами уникнення ризику – просторові пересування та чари шаманів, то сьогодні в якості найбільш небезпечних джерел ризику розглядаються сучасні технології, а методами та механізмами їхнього уникнення виступають якнайбільш точні розрахунки, прогнози та передбачення, що засновані на складних часто міждисциплінарних наукових підходах. Усе життя сучасного суспільства задля найбезпечнішого існування вимагає пошуків моделей діяльності у напрямі найбільш можливого зменшення ризику.

Розглянуті такі явища сучасного суспільства, як ризик-рефлексія та ризик-комунікація. Сучасне суспільство, на відміну від попередніх стадій розвитку має характеристики, що зумовлені специфікою існуючих ризиків: а) послаблена “носійна здатність” середовища (О.Яницький), б) “демократичність” ризику, в) розвинута ризик-рефлексія та г) ризик-комунікація. При цьому, все більшого значення набувають мегаризики – ризики, що мають глобальні наслідки і зачіпають усі сфери життя людини.

У другому розділі роботи “Методи оцінки ризику та його параметрів” на основі розробленого у першому розділі теоретичного конструкта, здійснений аналіз методологічних підходів оцінок ризику у сучасному суспільстві, визначено основні проблеми, із якими стикаються дослідники при вивченні та визначенні міри ризику. Відтак, визначені основні проблеми, що виникають при оцінці ризиків та формуванні адекватних методів управління ними.

Проведений детальний аналіз процесу формування ризик-оцінок, визначені етапи цього процесу та їх характеристики. Особлива увага звернена на аналіз значущості такого виду суспільної діяльності, як управління ризиками. Метою оцінки ризиків є визначення їхніх якісних та кількісних характеристик для того, щоб обґрунтувати та встановити певний “рівень прийнятності” негативних наслідків (для окремого індивіда або для суспільства загалом). Встановлення такого рівня прийнятності різного роду негативних наслідків, в свою чергу, обумовлює контроль, прогнозування та, зрештою, гарантування певного наперед передбаченого і прийнятного для суспільства рівня безпеки – технічної, екологічної, соціальної тощо.

Здобувачка обґрунтовує такі обставини, що мають принципове значення у процесі оцінки ризиків:

-   по-перше, найчастіше негативними виявляються не прямі, а побічні (опосередковані) наслідки, що не були передбаченими або очікуваними при плануванні та прогнозуванні. Непрямі наслідки дій, явищ та процесів у більшості своїй залежать від факторів та умов, які заздалегідь з тієї чи тієї причини не беруться до уваги. Зміни умов існування та функціонування складових суспільства, виникнення нових явищ та процесів, які мають зв’язок із тими, що вже існують, також можуть супроводжуватися появою певних негативних наслідків;

-   по-друге, когорта науковців, які займаються проблемами вимірювання ризиків, розділилася на два табори: 1) ті, хто вважають ризик явищем, яке можна визначити та виміряти математичними та технічними засобами та 2) ті, хто визначають ризик як явище, що залежить від слабко структурованих, зокрема, суб’єктивних характеристик людини, що мають “розмиті” шкали та одиниці визначення й вимірів. Не можна говорити про те, що прибічники тієї чи тієї концепції розрахунку ризиків є єдино правими або ж, що ті чи ті припускаються помилок. Однак, як свідчить аналіз, проведений у роботі, ризик – це таке складне явище, при оцінці якого не варто зосереджуватися на одному з цих підходів, нехтуючи наробками та методами іншого;

-   по-третє, припустимий ризик часто має різне значення для фахівців в галузі визначення ризиків та пересічних громадян, які оцінюють ризик із своєї “непрофесійної” позиції. Така ситуація може призводити до конфліктів та труднощів у сфері узгодження дій по зменшенню ризику. Перевага, пріоритетність об’єктивного чи суб’єктивного ризику – це суто ситуативна процедура вибору експертів оцінки ситуації й сценаріїв виходу з неї.

Усі наведені обставини вказують на те, що процедури оцінок ризиків - це далеко неоднозначні технології,  процедури здійснення яких викликають значні проблеми.

Поданий аналіз різних підходів до вимірювання ризику. Відрізняючись за назвами та за деякими деталями, розглянуті підходи до оцінки ризику ґрунтуються на думці про те, що один із напрямів відстоює оцінку ризиків при використанні апарату точних наук – математики, статистики, а іншій – на врахуванні суб’єктивних характеристиках особистості. При цьому, прихильники одного з методів говорять про недоліки іншого і відстоюють правильність власного. Варто зазначити, що дотримання принципів винятково кількісних або винятково якісних оцінок у визначенні та оцінці ризиків призводить до того, що значна частина параметрів формування ризиків не враховується, що може призвести до неправильних результатів оцінювання і, в подальшому, до того, що не всі можливі способи зниження ризиків та уникнення небезпеки будуть використані. Загалом же, всі розглянуті підходи займаються аналізом ризику, тобто виявленням та оцінкою рівня небезпеки. Основний смисл цих процедур полягає в тому, щоб отримати перелік можливих варіантів розв’язання конкретної проблеми (досягнення поставленої цілі) з детальною характеристикою позитивних та негативних наслідків кожного з них. Іншими словами, аналіз ризику є основою для вибору з множини альтернатив конкретного варіанта рішення.

Для ілюстрації формування ризик-оцінки проведений аналіз емпіричних даних. Було використано дослідження Інституту соціології НАН України та Центру соціальних експертиз “Дослідження громадської думки киян щодо розвитку процесів у сфері внутрішньої політики міста та місцевого самоврядування”.

Проведено поглиблений аналіз питання оцінки суб’єктивного компонента параметрів ризику. Показано, що саме пересічні судження, міркування та переконання відіграють провідну роль у формуванні суб’єктивних оцінок ризику.

На основі аналізу емпіричних даних Інституту соціології НАН України (“Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи”) доведено, що об’єктивний ризик і суб’єктивне сприйняття ризику не завжди збігаються. Причиною цього є безліч чинників, які впливають на інформацію під час її переходу від транслятора до реципієнта. Тому ми часто можемо спостерігати конфлікти між експертами (творцями об’єктивних оцінок ризику) та пересічними громадянами (виробниками суб’єктивних оцінок ризику). Експерти вказують на недостатню поінформованість громадян щодо проблем ризику, наголошують їхні безпідставні твердження та переконання. Відтак, пересічні громадяни закидають експертам приховування справжньої інформації про ризики, вивчення ними ризиків лише у лабораторних умовах, а не на реальних подіях, наголошують заангажованість експертів у питаннях вивчення ризику. Впевненість пересічного громадянина в тому, що небезпека від певної події є дуже значною, а інформація про цю небезпеку приховується спеціалістами, призводить до зростання рівня недовіри до професіональних висновків і посилення стурбованості серед громадян. Пояснення цих взаємозвинувачень можна знайти у різному рівні сприйняття пересічними громадянами та фахівцями одних і тих же подій та явищ, а також їхніх наслідків.

Особливу увагу у дослідженні приділено таким поняттям, як припустимий ризик та поріг катастрофи, а також концепції нульового ризику, як таким, що роблять спробу враховувати суб’єктивний компонент при оцінці ризику.

У третьому розділі роботи - “Особливості формування соціальних параметрів ризику” - на основі проведеного теоретичного аналізу та з урахуванням визначених проблем, проводиться емпіричне дослідження формування соціальних параметрів ризику.

Детально розглянутий процес прийняття рішень, значну роль у якому посідає ризик. Показано, що в основі суб’єктивної оцінки ризику, а отже і в основі соціальних параметрів ризику лежить процедура прийняття рішення щодо значимості тих чи тих параметрів.

Оцінка ризиків ґрунтується на моделях, що запозичені із природних наук і техніки, а конкретні дані отримують на основі статистики та в результаті проведення різних експериментів. Оцінка ризику громадськістю має іншу природу, а формування соціальних параметрів ризику у цих процесах значно відрізняється.

На основі емпіричних даних Інституту соціології НАН України (“Українське суспільство”, “Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи”), а також використовуючи дані закордонних досліджень показані особливості формування соціальних параметрів ризику та виокремлено фактори, які є найбільш значущими у цих процесах.

На основі проаналізованого матеріалу розроблена логіко-функціональна схема механізму формування суб’єктивної оцінки ризику людиною, серед складових якої визначено науково–обґрунтований (об’єктивний) ризик, інформація та джерела її передання (зокрема офіційна інформація, чутки, ЗМІ), рівень поінформованості населення щодо проблеми, досвід населення у даній проблемі, моделі стосунків населення-влада (управлінські моделі поведінки та рівень довіри до офіційних інституцій), особистісні орієнтації.

Проведено аналіз ситуацій формування суб’єктивної оцінки ризику та показано можливості обчислення соціальних параметрів ризику. Проаналізовано ситуації з огляду на існування або відсутності об’єктивних та суб’єктивних оцінок ризику. Показано, що особливо гостро необхідність вимірювання соціальних параметрів ризику постає у ситуаціях, коли об’єктивні та суб’єктивні оцінки ризику не співпадають. Неврахування у таких ситуаціях значення соціальних параметрів може призвести не тільки до невдачі щодо зменшення негативних наслідків, а й до виникнення інших ризиків та значного погіршення становища населення. Отже, врахування суб’єктивної оцінки ризику, яка характеризує реакції індивідів на об’єктивний ризик, може дати повнішу картину самого явища, а також визначити найефективніші шляхи подолання негативних наслідків.

 Таким чином, доведено, що виокремлювати об'єктивний ризик від суб'єктивної його оцінки як два незалежні одне від одного явища в багатьох випадках дуже складно. Навряд чи можна стверджувати, що об'єктивний ризик, який вивчають у науково-дослідних лабораторіях після тривалого й складного процесу побудови моделі явища, розрахунків, висновків та їхніх перевірок, існує окремо від суб'єктивної оцінки, котра може виникнути зовсім необґрунтовано й стихійно. До того ж, зазвичай об’єктивні компоненти суспільного життя справляють значний безпосередній вплив на формування соціальних параметрів ризику, але найчастіше це відбувається шляхом трансляції певної інформації через відповідні соціальні інститути. Вимірювання соціальних параметрів ризику  – це складний процес саме внаслідок суб’єктивності процесу їх формування. Утім, завдяки вивченню впливу різних інституцій, рівня довіри до них, міри відкритості суспільства та багатьох інших об’єктивних критеріїв ми маємо можливість певною мірою зменшити (а точніше, передбачити) індивідуальний компонент, присутній в оцінках людей, який, утім, завжди важко вимірювати раціонально-обчислювальними методами. Врахування суб’єктивної оцінки ризику, в комплексі з його об’єктивною оцінкою, дозволяє подати повнішу картину самого явища, а також визначити найефективніші шляхи подолання негативних наслідків.

У висновках дисертації узагальнено результати, підбито підсумки проведеного дослідження та пропонуються рекомендації щодо подальшого розвитку теорії соціального ризику та розробки методів оцінки соціальних параметрів ризику.

Зазначається: проведений теоретичний та методологічний аналіз свідчить, що у галузі соціальних ризиків існують великі прогалини, що потребують особливої уваги та вивчення. Одна з проблем цієї галузі полягає у відсутності чітко сформованих понять та методів вимірювання соціальних параметрів ризику, і, як результат, у відсутності інтегральної оцінки соціальних ризиків суспільства. Інша проблема, що має місце у сучасній теорії соціального ризику, полягає у ненаданні потрібної уваги суб’єктивному чиннику його формування. Виконаний аналіз показує, що суб’єктивний компонент соціального ризику, тобто, сприйняття соціального ризику людиною має велике значення як для окремих людей, так і для суспільства загалом. Причому, як показують емпіричні дані, використані у роботі, об’єктивні та суб’єктивні оцінки соціального ризику не завжди збігаються. Тому, перед дослідниками постає проблема розробки комплексного підходу до цього явища.

Наголошено: для отримання якомога більш повної оцінки ризику, яка відображає дійсність, потрібно здійснити такі кроки:

1.     Створити усталений понятійний апарат теорії соціального ризику з огляду на “соціальність” цих явищ та їх особливості у сучасному суспільстві.

2.     Приділити особливу увагу методології розрахунку соціальних параметрів ризику.

3.     Розробити цілісну систему інтегральної оцінки соціальних ризиків.