Алексенцева-Тімченко К.С. Соціальні умови формування успішної кар\'єри

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання роботи, об’єкт та предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, охарактеризовано практичне значення, наведено відомості про апробацію дослідження, а також подано відомості про публікації за темою дослідження та структуру роботи.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні основи дослідження умов формування успішної професійної кар’єри” присвячений розгляду соціологічних основ дослідження умов формування успішної кар’єри в контексті ґенези теоретичних поглядів про розвиток суспільства, а також з’ясуванню понятійного апарату щодо об’єкта дисертаційного дослідження.

За результатами аналізу теоретичних поглядів класиків соціології (К. Маркса, Е. Дюркгейма, М. Вебера, Т. Парсонса) набули уточнення умови, що детермінують досягнення індивідуального успіху в індустріальному (капіталістичному) типі суспільства. Зокрема, умови досягнення успіху в концепції людини К. Маркса були визначені в двох ракурсах. З одного боку, К. Маркс розглядав професійний успіх людини з точки зору її самореалізації у відповідності до здібностей, коли вона вибирає та займається професійною діяльністю на користь суспільства. Отже, обираючи фах за покликанням, людина мала можливість досягти успіху шляхом суспільного визнання. Проте К. Маркс розумів, що стан, потреби, цілі людини обумовлені конкретним типом суспільного устрою. Отже, людина в капіталістичному суспільстві керується, перш за все, економічною мотивацією своїх дій, яка полягає в максимальному збільшенні прибутку будь-якими засобами та прагненні мати власність. В стратегії поведінки, що заснована на даній мотивації, закладена ідея індивідуального, егоїстичного, за своєю сутністю, успіху.

В теорії “організованого суспільства” Е. Дюркгейма умовою професійного успіху є реалізація власних здібностей людини на підставі функціонального розподілу праці. Проте, Е. Дюркгейм враховував, що бажання людини не повинні суперечити нормам, цінностям та ідеалам соціальної системи, зокрема “колективним уявленням”, що засвоюються людиною під час її соціалізації. Отже, згідно Е. Дюркгейму, в “нормальному” суспільстві прагнення до життєвого успіху в індивіда контролюються “колективною свідомістю” та вводяться суспільством у певні рамки, а досягнення успіху зумовлюється рівнем інтеграції індивіда в соціальне ціле, внеском кожного до загального блага.

Успішність у стратифікаційній теорії М. Вебера визначалась як приналежність індивіда до “привілейованої” страти, механізмами досягнення якої була вертикальна соціальна мобільність. Фах “за покликанням”, як певний стиль життя, виступав в його теорії одним з основних джерел досягнення високого статусу, а кар'єра була основною цінністю, успішність якої залежала від особистих зусиль індивіда. Найбільш сприятливим середовищем її реалізації, в розумінні М. Вебера, була бюрократична організація.

Основним чинником, що зумовлював успіх у системній теорії суспільства Т. Парсонса, був рівень інтегрованості індивіда до соціальної системи. Даний рівень залежав від престижу займаної індивідом соціальної позиції, що в різних випадках була значимою для стабільного функціонування суспільства. Останнє, в свою чергу, стандартизувало стосунки між індивідами, погоджуючи й обмежуючи їхні дії за допомогою соціальних ролей. Між тим   Т. Парсонс відзначав, що індустріальне суспільство все більше сприяє вивільненню індивідуальних статусів із колективних зв’язків, забезпечуючи можливості особистого вибору занять та розширення способів дії. Одначе, він приділяв велику увагу стабільності соціальної системи, що на індивідуальному рівні виявлялося в передбачуваності життєвого шляху та вершин успішності.

Таким чином, аналіз деяких теоретичних поглядів класиків соціології можна узагальнити у такий спосіб: індустріальний характер суспільства та займана на ієрархічній шкалі позиція були основою пояснення й оцінки поведінки індивідів. Останні, розглядалися як соціальні актори, що виконували соціальні ролі та реалізовували поведінку відповідно до свого статусу та рольових очікувань. Таке узгодження – соціальної системи й індивідуальних дій, соціальних інститутів і процесів соціалізації –  забезпечувало стійку рівновагу соціальної системи. Успіх окремого індивіда, в цьому випадку, розглядався, насамперед, як досягнення колективних цілей легалізованими способами й засобами відповідно до пануючих норм.

Подальший розвиток суспільства визначився трансформаційними зрушеннями в теоретичних поглядах соціологів на становище людини в новому типі суспільства, в яких, перш за все, підкреслена активна роль особистості в організації власного життя (У. Бек, Е. Гідденс). На відміну від попередніх теорій класиків соціології, досягнення індивідуального успіху в спеціальних теоріях постіндустріального суспільства обумовлено такими вимогами: уміння володіти інформацією та рівень освіти (Д. Белл, Я. Масуда); пріоритет індивідуалістичних цінностей, прагматизм, орієнтація на невизначеність, що приводить до ускладнення процесу соціалізації (З. Бауман), та зумовлює індивідів до виконання ролей, виходячи із власних інтересів і цілей, самоідентифікації (У. Бек, Е. Гідденс). Порівняльний аналіз виявлених умов свідчить, що в індустріальну добу життєвий шлях індивіда формувався навколо одного виду діяльності, що забезпечувала гідний соціальний статус і добробут. Стандартизація життєвого шляху обумовлювала можливість досягнення успіху, а саме – досягнення розповсюджених і значущих цілей доступним і обмеженими соціальним станом засобами. Навпаки, невизначеність як істотна риса сучасного суспільства, як було виявлено за результатами аналізу спеціальних теорій постіндустріального суспільства, вимагає від індивідів здатності до самоорганізації власного життя. У сфері побудови професійного шляху це означає, що кар’єра почала ставати індивідуальним проектом, значну роль в процесі реалізації якого відіграють так звані абстрактні системи, що пропонують індивідам рекомендації різного роду щодо організації власного життя (Е. Гідденс).

Отже, порівняльний аналіз теоретичних поглядів щодо умов, які спричиняють досягнення успіху, дозволяє застосувати комплексний підхід у дослідженні умов формування кар'єри, з погляду їхнього розгляду як: вимог суспільства до індивідів, що бажають побудувати успішну кар'єру, та контекст, у якому відбувається формування індивідуальної кар'єри. На підставі проведеного аналізу була висунута теза про те, що виявлені умови багато в чому детермінують пануючі в соціумі певного типу образи успішності, зокрема, відображаючи вимоги суспільства до індивідів як активних проектувальників власного успіху, та як контекст, в межах якого індивід формує власну кар’єру. 

За результатами розгляду кар’єри в системі соціологічних категорій були визначені основні інструментальні категорії дослідження процесу її формування. На підставі розгляду кар’єри у системі категорій, що описують процес соціальної мобільності, як категорії аналізу щодо умов формування кар’єри, були виділені соціальні “ліфти” професійної кар’єри, що були запропоновані ще П. Сорокіним (родина, освіта, силові структури, органи державної влади, організації щодо створення матеріальних цінностей, організації наукової сфери, а також дружні зв'язки й знайомства). Розгляд кар’єри як елемента життєвої стратегії дозволив виділити категорії: мета (що виступає істотним елементом життєвої стратегії) та мотиви кар’єрного розвитку; визначити, що процес формування кар’єри не є соціальною закономірністю, а являє собою життєвий конструкт, що містить особисте цілевизначення (виділення типових цілей кар'єри), поетапне планування передбачуваних дій та пристосування наявних механізмів (засобів, ресурсів) для досягнення певного результату. Розгляд кар’єри в ракурсі категорій, що описують організаційну структуру та її вплив на формування індивідуальної кар’єри, дозволив визначити як інструментальну категорію – ціннісні параметри, що запропоновані Г. Хофстеде, як такі, що характеризують поведінку індивідів в організаціях: дистанція влади між керівниками й підлеглими; орієнтація на індивідуалістичні або на колективістичні цінності; перевага маскулінних або фемінінних рис; ставлення до невизначеності.

В даному підрозділі, кар’єра була також розглянута як засіб досягнення життєвого успіху на підставі аналізу основних характеристик останнього (згідно з О.Ю. Согомоновим), які притаманні і явищу “кар’єри”. Визначено та показано значення образів або моделей успіху, що презентуються у розповідях соціально-успішних індивідів. Отже, підсумком даного підрозділу є визначення інтерпретативного підходу до дослідження кар'єри, у якому процес її побудови можливо дослідити з погляду сприйняття та інтерпретації подій самим діючим індивідом. Такий підхід дозволяє співвіднести умови, що детермінують процес формування кар’єри із цілями людини, особистісним потенціалом, ціннісними орієнтаціями та соціальними “ліфтами”, що сприяють успішному кар'єрному розвитку. Змістовний аналіз інформації про формування кар'єри за вищевказаними категоріями  в сукупності, на наш погляд, дозволяє найбільш повно охопити всю багатовекторність індивідуальних стратегій досягнення кар’єрного успіху.

У другому розділі – “Методичні особливості дослідження умов формування успішної професійної кар’єри” розглянуті методичні особливості дослідження процесу формування кар’єри як об’єкта дослідження. В розділі показано, що розгляд теоретико-методологічних основ дослідження процесу формування успішної кар'єри детермінував розгляд проблем сучасної теорії пізнання у виборі найбільш адекватного способу дослідження умов її формування. Ґрунтуючись на теоріях, які склалися в межах еволюційної епістемології (зокрема, К. Поппера,                 У. Матурано, Г. Фольммера) показано, що теорія пізнання є циклічним процесом, коли застосування нових способів вивчення явищ сучасної дійсності тягне за собою певні зміни в уявленнях про природу та властивості досліджуваного явища, а це, в свою чергу, вимагає рефлексії способів його предметного визначення, а саме – вдосконалення методики дослідження. Враховуючи здобутки еволюційної епістемології, згідно з концепцією, запропонованою В.Л. Петрушенком, було визначено, що при виборі способу пізнання явищ сучасної реальності потрібно враховувати складні предмет-об'єктні відносини, що виникають у процесі когнітивної взаємодії дослідника з дійсністю. Отже, кар’єра, як складне та багатомірне явище соціальної реальності, була розглянута за основними параметрами складності (цілісність, мінливість, множинність, соціальний ефект), що запропоновані Г.Й. Саганенко, та врахування яких потрібно для пошуку методів збору, виміру та аналізу соціологічної інформації. На цій підставі було зроблено висновок, що рефлексивний характер, складність, багатомірність, мінливість, що притаманні кар’єрі як явищу сучасної реальності, повинні враховуватися при виборі найбільш ефективного способу її предметного вивчення.

Найбільш адекватним методом, здатним охопити дані тенденції, на нашу думку, виявилось реконструювання особистої історії кар'єрного успіху за допомогою аналізу біографічного дискурсу. У роботі обґрунтовано, що вивчення особистих історій, орієнтує дослідника на світ повсякденності, що конструюється оповідачем, виходячи із власних категорій за допомогою ненаукової мови, що мають не тільки раціональні, але й ірраціональні складові. Внаслідок цього, у роботі розглянуто специфічний інструментарій дослідження кар'єри в контексті категорій, що описують повсякденний життєвий світ. Зокрема, набули уточнення такі категорії як: соціальний простір та соціальний час, соціальний контекст, ситуація, події, біографічний процес, траєкторія, біографічна криза, життєва програма, біографічний потенціал, стиль життя тощо. Відповідно до авторського розуміння кар'єри як сукупності особистісних уявлень та уявлень, прийнятих у суспільстві, автором введене поняття “публічне” біографічне інтерв'ю та розглянута його специфіка як джерела інформації стосовно дослідження процесу формування кар'єри. Дослідження інтерв’ю такого типу виявляється досить актуальним саме в епоху інформаційного суспільства, в контексті якого підвищується значущість рецептурної трансляції знання. Зокрема, з точки зору дослідження умов формування успішної професійної кар’єри, актуальність аналізу інформації такого типу полягає, на думку автора, в тім, що дані інтерв'ю презентують запит суспільства до індивідуальної професійної кар'єри. Також, в рамках даного розділу, описана методика дослідження біографічних інтерв’ю, яка складається із застосування до аналізу стратегії наративного аналізу розповідей, а також деяких процедур “обґрунтованої теорії”. Переваги даної стратегії аналізу полягають у тому, що досліджуваний феномен розглядається через призму різних подій, що дозволяють ідентифікувати зміни, що відбуваються у ньому, виявити причини, що їх спонукали та дослідити характер змін.

За результатами даного розділу був запропонований підхід до визначення умов формування успішної кар'єри у вітчизняному контексті за допомогою аналізу: “публічних” презентацій поглядів експертів в галузі кар'єри (зокрема, спеціалістів з кадрового консалтингу); “публічних” презентацій кар'єрних стратегій соціально-успішними індивідами; “непублічних” біографічних презентацій успішних кар'єрних стратегій. Дані оповідання виступають як соціальними конструктами, що формують сучасний простір (з одного боку, вони конструюються ЗМІ, а з іншого –  індивідами), так і феноменами суб'єктивного досвіду. Властива людині потреба в пред'явленні того, що відрізняє її від інших та здатність біографічних інтерв'ю виявити це, знаходить своє підтвердження в характеристиках постіндустріального суспільства. Саме біографічний метод, на думку автора, дозволив відобразити дані особливості процесу побудови кар'єри в сучасному суспільстві. Важливе значення має висновок, який був зроблений на підставі розгляду методичних особливостей дослідження умов формування успішної кар’єри, про переваги біографічного методу, які полягають у тому, що інструментарій даного методу дозволяє вдосконалювати поняттєво-категоріальний апарат досліджуваного явища в конкретних емпіричних дослідженнях на підставі застосування  біографічних термінів, що описують повсякденний життєвий світ особистості.

У третьому розділі – “Формування успішної професійної кар’єри у вітчизняному контексті” представлено результати емпіричного дослідження умов формування успішної кар'єри за допомогою аналізу: поглядів про успішну професійну кар'єру, що презентують кадрові менеджери в ЗМІ; “публічних” презентацій успішних кар'єрних стратегій, що також опубліковані у ЗМІ та “непублічних” кар'єрних біографій соціально-успішних індивідів. Щодо останніх рівнів аналізу були виділені розповіді респондентів двох соціально-професійних груп: державних чиновників із адміністративним типом кар’єри та представників комерційних структур із підприємницьким типом кар’єри.