Банківська установа як центральна ланка побудови облікової політики в умовах фінансово-промислових систем

Краткое содержание

Досвід функціонування провідних фінансових та промислових структур в Україні свідчить, що організаційна модель ділових структур, які хаотично формувались у минулому, не відповідають потребам майбутнього. Бізнес зростає, контролювати економічні процеси різних підприємств стає складніше. Ці процеси є більшвпорядкованими та прозорими за умов реорганізації підприємств у холдинг (фінансовий для підприємств різних галузей, або операційний, якщо підприємства складають горизонтальну або вертикальну інтеграцію) чи промислово-фінансову групу. Такі структури потребують централізації грошових потоків. Для вирішення цієї проблеми структури створюють внутрішній центр cash management. В умовах фінансово-промислових систем у ролі такого центру повинна виступати банківська установа. Такої думки притримується значна кількість фахівців. Так, президент корпорації Ukrainian Business Group (UBG) Р. Демчак впевнений, що створення власного банку це не проста заміна казначейства. Банк – це саме та ланка холдингу, яка буде не тільки обслуговувати підприємства ФПС, але і дасть змогу пропонувати повний перелік фінансових послуг в умовах взаємодії з страховою та інвестиційною компанією. Професор Б. Усач узагальнив досвід країн із ринковою економікою банківського регулювання та контролю грошових потоків фінансових та промислових об’єднань [311, с. 312].

Професор Стенфордського університету та Університету Кіото М. Аокі в своїх дослідженнях пропонує використовувати банк як головний контролюючий орган [3, c.193]. Так званий головний банк компанії, як основний акціонер, виступає у ролі організатора консорціуму довгострокових кредитів компанії та відіграє стратегічну роль у процесі контролю за діяльністю керівництва кожного підприємства. Банк отримує інформацію щодо діяльності кожного підприємства як основний акціонер та кредитор. Він має право делегувати свого представника в раду директорів. Таким чином, банк має великі можливості контролювати діяльність ФПС. Система контролю базується на вихідних формах в рамках єдиної облікової політики ФПС. Облікова політика дає змогу отримувати такі форми регулярно та своєчасно включати механізм «операції порятунку», коли компанія-клієнт відчуває фінансові труднощі. Пакет заходів щодо проведення такої операції може включати зниження норми процентної ставки, відстрочку виплати процентів по кредиту. Банк може рекомендувати компанії продати частину активів та перевести окремих службовців на роботу у дочірні компанії. Приклад такої ситуації в умовах корпорації Мазда розглядається в роботі Р. Паскаля и Т. Рохлена [351].