Метою цієї роботи було заповнити одну з прогалин у вивченні російсько-англійських літературних зв’язків: окреслити як те загальне, що мало місце в становленні та розвитку романтизму в обох літературах, так і специфіку кожної з них; як типологічну близькість, зумовлену єдністю європейського літературного процесу, так і прямі та опосередковані впливи англійської поезії на російську. Осердям дослідження стала творчість і постать Жуковського. Важлива заслуга його полягає в перенесенні на російський ґрунт європейського романтизму; митець першорядного значення надавав поезії англійських романтиків. Головним чином це пов’язано з тим, що криза просвітницького світогляду, дискредитація розуму і протиставлення йому почуття дали про себе знати передусім в англійській літературі. Проникнення у внутрішнє життя людини, освоєння світу переживань людської душі, інтерес до середньовіччя, Сходу, народних повір’їв стали центральним змістом літератури нового напряму. Все це імпонувало інтересам Жуковського з його морально-етичними шуканнями 1810-х років і зумовлювало розкриття внутрішнього світу людини в ліриці. Крім того, англійська література кінця XVIII — початку XIX ст. була новаторською не тільки в галузі змісту, а й у галузі форми, що загострювало інтерес до неї російського поета в зв’язку з його жанровими пошуками.
Безпосередню роль в освоєнні досягнень англійської романтичної поезії зіграла поезія передромантизму. Засвоюючи окремі досягнення англійської поезії сентименталістського гуманізму і сенсуалізму, Жуковський сприяв розвиткові російської романтичної літератури. Переклад елегії Грея “Сельское кладбище” сприяв народженню елегії як жанру романтичної літератури і став віхою не тільки в поезії Жуковського, а й у розвитку нового напряму в російській літературі. Поезія Томсона, Грея, Голдсміта вплинула на формування психологічної лірики. Аспекти цього - відкриття читачеві душі поета, перенесення власного психологічного досвіду на ліричного героя, диференціювання станів і почуттів. Все це збагачувало мову поезії і готувало російську літературу до сприйняття поезії англійського романтизму.
Жуковський транслював російською мовою ідеї англійського романтизму, близьких його поетичній натурі, а не творів окремих його представників. Принцип співзвучності своїм настроям був для нього критерієм вибору тих або інших творів для перекладу. Російському поетові були чужі індивідуалістичні теорії англійських романтиків — і яскравий демонізм, і більш м’які форми індивідуалізму в поезії. Йому імпонувала лірична елегійна тема, що іменується англійцями “joy of the grief” (насолода смутком). Вона вирізняла його власну оригінальну поезію. У зв’язку з цим перекази з Байрона, Мура були нечисленні і в них відбилася лише одна грань їх поезії. Натомість творчість таких поетів, як Сауті, була представлена набагато ширше.
У перекладах англійських романтиків Жуковський дотримувався також класицистичного принципу, успадкованого від Новаліса, що передбачав відтворення не конкретики твору, а його естетичного ідеалу. Таким чином виникала відповідність між перекладанням і самостійною творчістю. Трансформуючи поезію англійського романтизму, російський поет втілював власні етичні й естетичні засади. Акцентувалися мотиви найбільш близькі перекладачеві, до того ж не другорядні, а пов’язані з головною ідеєю оригіналу. Враховуючи особливості сприйняття російського читача, досвід попереднього розвитку російської літератури, специфіки російського фольклору, історичну своєрідність розвитку російського суспільства, Жуковський приглушував яскраві і строкаті фарби в описах середньовіччя, вводив російські мотиви, оминав топографічні та історичні подробиці, уникав натуралістичності описів; використовуючи легку авторську іронію, психологічно поглиблював оригінал, доповнюючи його новими образами, увиразнюючи ліризм оповіді. Помітні також нівелювання конкретно-описових рис оригіналу, увага передусім до тих опорних слів у поетичній лексиці, що являють собою узагальнене позначення емоцій, оскільки саме в них закладені величезні смислові резерви. Жуковський посилював, а в окремих випадках звертався до всепроймаючих почуттів і настроїв, що збагатило переклади додатковою гамою барв і почуттів. Внаслідок таких трансформацій переклади нерідко набували іншої стильової системи, спорідненої з творчістю російського поета, стаючи надбанням російської літератури.
Творче освоєння Жуковським досвіду літератури англійського романтизму, поєднане з власними жанровими пошуками, сприяло появі в російській літературі найрізноманітніших художніх форм і відкривало шляхи для нових досягнень наступних поколінь російських поетів. Зокрема, переклад поеми Байрона “Шильонский узник” став першим зразком російської романтичної поеми, переклад балади Голдсміта “Пустынник” відкрив у творчості Жуковського цикл західноєвропейських балад на середньовічну тему, а переклад частини поеми Мура “Пери и ангел” став яскравим прикладом можливостей розвитку російської східної романтичної поеми.
Зацікавлення Жуковського баладною поетикою Скотта і Сауті сприяло виникненню в російській літературі нового характеру світовідчуття, нового світу ідей. Романтична екзотика, дивовижні метаморфози душі, містика, фантастика, внутрішні колізії як складний комплекс переживань, співвіднесений з таємничим життям світу, мрійливе і містичне сприйняття природи стали значним надбанням російської літератури. Переклади балад англійських поетів складають вагому частину в баладному циклі Жуковського — з тридцяти чотирьох перекладених балад тринадцять виконані з англійських оригіналів. Вони ввели читача у світ різноманітних етичних проблем, збагатили перепетії індивідуальної поведінки, сприяли поглибленню орієнтації у виборі між добром і злом.
Переклади Жуковського різних форм англійської романтичної поеми стали зразками для подальшого розвитку ліро-епосу, відкривали нові теми для російської романтичної поеми (тюремно-в’язничну, демонічну, тему патріотичної жертовності, безмежної любові), формували образ нового позитивного героя — романтичну особистість, носія високих етичних ідей, здатну на самопожертву заради великої мети. Наративний характер переказів англійських романтичних поем і включення згодом окремих творів у збірки видань під назвою “повістей” впливали на розвиток російської віршованої повісті.
Матеріали англійської поезії в тридцяті роки ХІХ ст. зазнавали експериментального зближення поезії і прози у віршованих перекладах з метою виявлення епічних можливостей поезії. Переклади “Elegy Written in a Country Church-Yard” (“Сільського кладовища”) Грея у 1839 році, уривка поеми “Marmion” (“Марміон”) Скотта і балад Сауті “Jaspar” (“Джаспар”) і “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”) визначили еволюцію епічних форм і шлях російського поета до епосу.
Творчий підхід до засвоєння досягнень англійського романтизму сприяв формуванню в творчості Жуковського нових перспективних віршових моделей — чотиристопного ямба із суцільними чоловічими закінченнями (“Шильонский узник”), п’ятистопного ямба (у вірші “Отымает наши радости”) і сказового гекзаметра (в “Сельском кладбище” і “Двух былях и еще одной”). Метричні нововведення — спосіб поєднання дактилічних віршів у баладі “Суд божий над епископом”, установка на музичність вірша і реформа строфіки — все це відкрило в російській літературі значні можливості для гнучкого віршування.
Здійснені Жуковським переклади поезій англійських романтиків сприяли пропаганді ідей європейського романтизму і створенню його цілісного образу, вплинули на ідеї і поетику російської літератури, на розвиток перекладу, відкрили нові можливості російської літературної мови і вірша, сприяли розширенню російсько-англійських літературних зв’язків.
Матеріали дисертації поглиблюють, уточнюють існуючі уявлення про романтизм, національну своєрідність англійського та російського романтизму, творчий метод В.А.Жуковського.
