РЕЦЕПЦІЯ РОБЕРТА БЕРНСА В УКРАЇНІ, РОСІЇ ТА ПОЛЬЩІ : РЕЦЕПЦИЯ Роберт Бернс В УКРАИНЕ, РОССИИ И ПОЛЬШИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, мету і завдання дослідження, представлено теоретико-методологічну основу дисертації й методи аналізу, стан дослідження проблеми, охарактеризовано наукову новизну і практичну цінність роботи, відображено її апробацію.

У першому розділі “Рецепція Роберта Бернса в Росії” простежується рецепція шотландського поета у читацькому середовищі Росії. Аналізуються російські переклади поезії Р.Бернса, літературно-критична думка, а також пісні на вірші шотландського поета у російській музиці.

У першому підрозділі „Роберт Бернс російською мовою” простежується шлях шотландського поета до російського читача від першого перекладеного  російською мовою у 1800 р. вірша “На честь Томпсона”, перекладів І.Козлова “Сельский субботний вечер в Шотландии” та “К полевой маргаритке, которую Роберт Бернс, обрабатывая свое поле, нечаянно срезал железом сохи, в апреле 1786 года”. У першому вірші російський автор зберіг, не перекладаючи, чотиривірш Грея, який Р.Бернс використав як епіграф.  І.Козлов називає й особу, якій присвячено переклад (Ал. Ан. В...к.вой). Перекладач передає думки автора безпомилково, але на завершення, замість прославлення Шотландії, І.Козлов пише власну імпровізацію “Святая Русь, о наша  мать-земля”  цілком у реаліях суспільно-історичної і культурно-історичної Росії, а не Шотландії. Тобто,  за класифікацією В.Коптілова, має місце „замена образа оригинала его эквивалентом в переводе”. 1835 року був опублікований другий переклад І.Козлова – “К полевой маргаритке, которую Роберт Бернс, обрабатывая свое поле, нечаянно срезал железом сохи, в апреле 1786 года”. Аналізуючи переклад, дисертант спостеріг чітко виражену релігійність інтерпретатора: “Мой черный день; и как узнать, что бог велел?”. Цього не було в оригіналі Р.Бернса: “Ste Ruin’s plough-share drives, elate, full on thy bloom” (Безжально руйнує плуг, що ділить, в очікуванні щастя, наповнений її цвітом).  Згадуючи про Бога, І.Козлов  перекладений текст  намагався спрямувати на православного реципієнта. На „фактичного читача” [Ізер, 1996, 136–164] краще вплине вірш з релігійним підґрунтям, якщо він належить до того ж віровизнання, що й автор (тут автор – перекладач). 1837 року журнал “Библиотека для чтения” друкує вірш ”Джон Ячмень” О.Сенковського, де Джон виступає в образі “Ивана Ерофеича Хлебного-зёрнышка”. Автор перекладу  прославляє могутнього сина народу – Івана Хлібне-зернятко. Переклад сповнений  алегорій,  передається прагнення народу до єдності в боротьбі з тиранами.

 До російського народу зміг донести бунтарську і волелюбну поезію сина гір такий же нескорений демократ – Михайло Ілларіонович Михайлов. Він переклав близько 10  творів поета: “Джон Ячменное Зерно”, “Джон Андерсон, сердечный друг!”, “К полевой мыши, разоренной моим плугом”, “Пахарь”, “К срезанной плугом маргаритке”, “Злая судьба”. Переклади М.Михайлова порівнюються з аналогічними версіями І.Козлова та О.Сенковського, і, звичайно, з оригіналом шотландського поета. Російський читач мав змогу ознайомитися з перекладами з Р.Бернса у виконанні А.Федорова, М.Новича, О.Чуміної.

З 20–30-х рр. ХХ століття  починається справжня російська бернсіана. Едуард Багрицький  перекладає вірші Р.Бернса “Джон Ячменное Зерно”  (1923), “Весёлые нищие”  (1928). Перекладала Р.Бернса внучка відомого російського актора М.Щепкіна Тетяна Львівна Щепкіна-Куперник.  1936 року в Москві  видавництво “Художественная литература” видало її книгу “Избранная лирика”, до якої ввійшли 74 переклади Р.Бернса.  Вищезгадана збірка містила як і добре відомі російському читачеві поезії (“Субботний вечер поселянина”, “Пробираясь через рожь...”, “У меня есть жена...”, “Веселый вдовец”), так і  нові, наприклад, “Молитва Святого Вилли”, “Привет поэта своему незаконному ребенку”, “Две собаки”, “Инвентарь”, “Хозяюшке Уочеп-Хауза”, “Мне слишком рано замуж”, “О, свистни...” та ін. Переклади Т.Л.Щепкіної-Куперник порівнюються з версіями О.Чуміної та з оригіналом Р.Бернса.

Але найкращим, найсамобутнішим автором перекладів вважався С.Маршак. Радянський поет прекрасно знав шотландську поезію  і водночас він добре відчував російський фольклор. Ось це поєднання  наполегливої праці, знань,  поетичної майстерності уможливило те, що С.Маршака вже тоді було визнано найкращим перекладачем за всю  історію російського перекладу Р.Бернса. Перший переклад С.Маршака датується 1924 роком, його переклади  мали найбільший наклад у СРСР, це говорить про неабияку популярність версій  радянського автора. Збірки перекладів С.Маршака за радянських часів перевидавалися декілька разів.

У праці згадується книга “Песни и стихи”  у перекладі В.Федотова з переднім словом С.Васильєва, яка вийшла у видавництві “Советская Россия”  1963 року.  Російський автор намагався перекладати  ті вірші Р.Бернса, яких не було у С.Маршака. Серед них поезії “Любовь моя еще дитя”, “Ленивый туман”  та ін.  Але спроба виявилася не зовсім вдалою. Переклади В.Федотова  зазнали нищівної критики. Зокрема, нам відома стаття відомого російського поета і критика  К.Чуковського “В защиту Бернса”,  в якій автор  звинуватив В.Федотова у неадекватності перекладу, нерозумінні оригіналу й надмірній русифікації бернсівського тексту.

У дисертації аналізуються переклади з Р.Бернса в суверенній Росії, виконані А.Смірновим, А.Кузнєцовим. Звертається увага на спосіб засвоєння поезії Р.Бернса російським читачем-перекладачем, на техніки перекладу, на ріст і спад популярності Р.Бернса серед російської читацької публіки. Розділ містить теоретичні положення Г.Вайнріха, Г.Гадамера А.Дранова, В.Ізера, М.Лановик, Г.Яусса.

 Другий підрозділ „Пісні Роберта Бернса в російській музиці” є органічним продовженням попереднього – він аргументує популярність Р.Бернса в Росії, простежуючи шляхи проникнення поезії шотландського поета в російську музичну культуру, аналізуючи джерела її музичності. Поет привертав увагу до себе як багатогранністю поетичного бачення світу, так і неповторною музичністю вірша. Пісенний характер його текстів сприяв їх адаптації на російський музичний ґрунт. Музичність у Р.Бернса асоціюється з пісенним характером поезій, мелодійною сутністю ліризму, широким виявом почуттів.

У Радянському Союзі широко перекладали російською мовою пісні Р.Бернса. Російські композитори Г.Свиридов, А.Александров, В.Волков, Д.Шостакович, Є.Колмановський, М.М’ясковський, В.Оранський, М.Мільман, Г.Фрід поклали на музику поезію шотландського поета. Найвідомішими виконавцями романсів на вірші шотландського барда були А.Ейзен,  О.Вєдерніков, Т.Єрастова, П.Глибокий, Н.Рассудова, Р.Суховерко.  Вірш  з кантати Р.Бернса “Веселі жебраки” під назвою “Старая дружба” звучав у репертуарі відомого естрадного ансамблю “Песняры” (1981 р.). Величезною популярністю користувалась і сьогодні користується поезія шотландського поета серед російських бардів.                 

  Третій підрозділ „Російська науково-критична думка про Р.Бернса” присвячено оглядові й аналізу російських історико-літературних та критичних праць про Р.Бернса. Вперше російська літературна критика висловилася про твори Р.Бернса 1821 року: у вступній статті до “Собрания образцовых русских сочинений и переводов в стихах, изданного  Обществом любителей Отечественной словесности”, яке видавав професор І.Срезневський, згадується шотландський поет Роберт Борнс (саме так тривалий час транскрибувалося його прізвище російською мовою).  Бернса сприймали як поета, який оспівує “любовь к отечеству, прекрасные брега Девонны… возвращение воина в родительскую хижину, народные поверья, приятные сельские вечера в кругу своих детей...” („Собрание образцовых русских сочинений”, (1821 р.). Згодом у російській критиці акцентувався реалістичний характер поезії Р.Бернса (О.Сенковський). У підрозділі простежується критична рецепція творчості Р.Бернса у працях В.Белінського, М.Огарьова, Д.Писарєва. Російська літературна критика як реальна, так і революційно-демократична, зацікавилася постаттю шотландського “поета з народу”,  на “народність” якого висловлювалися цілком полярні погляди. Поряд з постаттю шотландського поета згадувались і російські переклади його творів у виконанні відомих та мало відомих літераторів, деякі з них зазнавали нищівної критики з боку рецензентів.

Російська критика з початку XX століття вбачає у Р.Бернсі поета-бунтівника,  поета з сильним темпераментом, який висміює релігійність і скнарість отців церкви. Погляди Р.Бернса намагалися ідентифікувати з комуністичною ідеологією, соціалізмом. Його порівнювали з французом Ж.-Ж. Руссо. До радянізованої рецепції Р.Бернса відносимо Г.Єлістратову, С.Орлова, Р.Райт-Ковальову, М.Морозова, Н.Демурову, А.Адаліс, Є.Клименко, їх літературно-критичні праці творили продуктивну рецепцію шотландського поета, яка тоді мала місце в Радянському Союзі. У суверенній  Росії відомі літературознавчі розвідки Д.Велікової, А.Смірнова, Т.Бітріх-Єрємєєвої та ін. 2004 року була захищена кандидатська дисертація Ертнер Д.Є. на тему “Метафорический концепт в политических текстах Р.Бернса и их русских переводах”, яка засвідчила підвищення інтересу до творчості шотландського поета у пострадянській Росії.

Завершують розділ проміжні висновки, в яких обґрунтовано причини надзвичайної популярності шотландського поета в радянський період і помітного її спаду в пострадянський.

У другому розділі “Рецепція творчості Р.Бернса в Україні” досліджується українська рецепція шотландського поета.

У першому підрозділі “Роберт Бернс українською мовою” простежується шлях шотландського поета до українського читача, звертається увага на особливість цього шляху, викликану тривалим державно-політичним поділом України, яка перебувала у складі двох чужих держав: спочатку Російської та Австрійської імперій, пізніше Росії та Польщі. На початку новітньої доби українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від соціального устрою, до якого частина з них звикла. Надмірно централізована влада не відчувала потреби брати до уваги погляди й бажання своїх підданих. Від громадян вимагали абсолютної покори й вірності, злиття з імперською (російською, австрійською) культурою. Гальмувався розвій національної української культури. Особливо давалася взнаки русифікація української літератури – оскільки за своєю мовою й культурою українці були близькоспорідненими з росіянами; імперський уряд розглядав Україну як суто російський край. Це позначалося й на зарубіжних перекладах. Понад століття до українського читача Р.Бернс нерідко ішов не “з перших рук”, через українського перекладача, в безпосередньому перекладі з шотландської на українську мову, а опосередковано, переважно через російськомовні переклади. Найчастіше відбувалося “зросійщення” української рецепції. Творчість відомого шотландця, селянського сина, який зумів зберегти мову свого народу й передавати його прагнення всьому світу, дуже імпонувала українському національному рухові, який протягом усього XIX ст. намагався витворити власні культурно-провідні кола, заповнити втрачені верстви української інтелігенції (магнатерія, духовенство, вчені) новоствореною (селяни, дрібна інтелігенція). Р.Бернс приходить в Україну під час українського національного відродження, зокрема в часи українського класицизму, сентименталізму й романтизму. Аналізуються рецепції Р.Бернса Т.Шевченком і його наступниками – І.Франком, П.Грабовським, Лесею Українкою, В.Щуратом, українськими радянськими вченими й митцями. Простежується доля українських перекладів поезії Р.Бернса: від першого перекладу В.Кулика (“Джон Ячмінь”), перекладів В.Щурата (“Кругом лягла осіння мгла”,  “Чим гарніше вона, тим ніжніше”, “Житє, стражданє, смерть і прославленє преподобного Івана Ячменя. Були на всході три царі”, “Моє серце не тут, моя дума не тут”) до перекладів В.Мисика та М.Лукаша; українськомовні переклади порівнюються з синхронними їм російськими версіями та оригіналами шотландського поета. Детальніше представляється постать І.Франка, який уперше ознайомив український загал з великим представником шотландської поезії. Його переклади з Р.Бернса “Молитва святого Віллі”  (“О ти, що в небі там живеш”), “Чесна бідність”, “В чиїх очах є сльози співчуття”, “Трагічний уривок”, “Чорт ухопив акцизного” і “Будь-що-будь” (“A man’s a man for a’that”) увійшли до скарбниці української літератури.

Помітний слід в українському освоєнні Р.Бернса залишив поет, критик і перекладач П.Грабовський,  який  з особливою шаною ставився до творчості митця Шотландії. У перекладацькому  доробку українського поета є понад 20 віршів  Р.Бернса та одна кантата. Першими перекладами з Р.Бернса у творчому доробку П.Грабовського були вірші: “Лорд Грегорі”, “Стокроть”  (“До стокроти”) і “Поклик Брюса до дружини”. Чільне місце у перекладацькому доробку українського поета займає поема у віршах “Хома Баглай” (“Тем О’Шентер”). П.Грабовський українізує головних героїв  Тема (Tam), Кетті (Kate) і Ненні (Nannie)  – як Хому, Катерину і Ганну,  переносячи їх  на українську землю. У поемі фігурують “коршма”, “горілка”, “шинкарка”, “чарка” і “кварта”. Розмаїтіше представлена різноманітна нечисть: “відьми”, “чорти”, “чортихи”, “упирі”, “гемонська мара”, “мерці”. Усі вони витанцьовували народні українські танці – гопака і метелицю. Цього всього, зрозуміло, не було у Р.Бернса, оригінали якого закорінювались у шотландський фольклор. Натомість П.Грабовський у доцільовому тексті  використовував українські народні образи.

Поезія Р.Бернса викликала значний інтерес серед українських поетів другої половини ХІХ століття. Незважаючи на прагнення корифеїв українського вірша – Лесі Українки, П.Грабовського, І.Франка, тоді було перекладено тільки незначну кількість віршів. До українського читача не дійшли сатиричні епіграми й епітафії шотландського поета.

Перші українські радянізовані переклади Р.Бернса, які вийшли окремою збіркою, опубліковані 1932 року В.Мисиком. Шотландські пісні та поеми перекладені в дусі радянської літератури, як цього вимагала атмосфера тоталітарного режиму.

Василь Мисик переклав 25 віршів поета, поеми “Веселі жебраки”,  “Два собаки”, “Тем О’Шентер”.  Поет першим доніс до українського читача малі сатири Р.Бернса – епіграми, які зачудовують своєю легкістю й гостротою, гармонійністю і водночас іронічною дотепністю. Одним з найкращих творів-посвят шотландському поетові українською мовою залишається вірш М.Бажана “Спомин про Бернса”,  який є зразком поетичної майстерності. 

Промовиста сторінка в історії української бернсіани – це переклади  М.Лукаша. До українського читача у його майстерному віршуванні дійшло близько шістдесяти перекладів творів шотландського поета. М.Лукаш у своїй перекладацькій майстерності правомірно конкурує з відомим російським поетом С.Маршаком, переклади якого мають вишукане стильове звучання. Переклади В.Мисика і М.Лукаша порівнюються з перекладами С.Маршака. Аналізуються також переклади Я.Рудницького, які були наближені до  читачів-емігрантів і творилися в дусі української діаспори.

Незважаючи на спад популярності творів Р.Бернса в незалежній Україні, він все ще залишається програмним письменником у шкільному курсі з літератури, на його творах виховуються молоді покоління українців нової незалежної держави.

Другий підрозділ  “Українська науково-критична думка про Р.Бернса” присвячено оглядові й аналізу українськомовних науково-популярних праць про Р.Бернса, порівнюються інтерпретації життя й творчості Р.Бернса у двох імперських країнах (польській, радянській) і незалежній Україні, а також в українській еміграції.  Критичні відгуки на вірші Р.Бернса з’явилися в українських виданнях з другої половини XIX століття. Першим критиком творів шотландського поета вважається Т.Шевченко. Своїм висловом “А Борнц усе-таки поет народний і великий” він ніби передбачив популярність його творів серед українського народу. Дослідники творчості Т.Шевченка припускають, що він познайомився з творами Р.Бернса в Петербурзі. Українські літературознавці (А.Левенсон, Я.Рудницький, О.Нечипорук) схильні порівнювати життєвий і творчий шлях обох поетів.

Першим, хто порівняв великих синів українського і шотландського народів, був І.Франко. У статті “Тарас Шевченко” автор порівнює Р.Бернса з українським поетом: “Близько 1840 р. в європейській літературі сталася подія важлива і характерна. У літературі з’явився мужик, простий сільський мужик. До того часу поети і повістярі ледве помічали його, а якщо й займалися ним у своїх творах, то мали його лише за декорацію, за німу фігуру, за безбарвну, сіру масу...” [Франко,  1983, 248].

В українському літературознавстві започатковане І.Франком порівняння Р.Бернса і Т.Шевченка має свою тяглість. З плином часу змінилися  погляди на порівняння цих двох великих народних поетів. У радянській критиці перевага надавалася шотландському поетові, його внесок у літературу завжди вважався вагомішим у зіставленні з іншими народними поетами. У сучасних українських літературознавчих розвідках при порівнянні Р.Бернса і Т.Шевченка перевага надається останньому.

Твори Р.Бернса Леся Українка зараховувала до кращих серед зразків світової літератури. Шотландського поета вона прирівнювала до народних поетів Т.Шевченка і О.Кольцова.

Український поет, критик і перекладач П.Грабовський у своїх критичних працях не оминув  великого сина Шотландії, якого характеризував як народного поета, що зображає з любов’ю рідний шотландський колорит, простих людей зі свого оточення.

Українське радянське літературознавство багате на праці, присвячені шотландському поету. Саме за радянських часів були написані дві наукові розвідки, присвячені Р.Бернсу: “Поезія Роберта Бернса 1773–1789 р.р.” (І.Симоненко) та “Великий поет Шотландії” (Роберт Бернс в українських перекладах та літературознавстві) (О.Нечипорук).

1959 року в Чернівцях була захищена єдина  кандидатська дисертація на теренах України: “Роберт Бернс в перекладах С.Маршака” (Є.Бєлашова). У підрозділі також систематизуються відгуки-рецензії на збірки  перекладів поезії Р.Бернса. Радянська критична думка про Р.Бернса розвивалась у руслі політичної координації, але внесок українських радянських науковців у справу літературного аналізу і популяризації творчості шотландського поета, без перебільшення, є великим, незважаючи на прокомуністичну орієнтацію.

Українські науковці діаспори також не залишили без уваги творчість народного поета Шотландії, літературно-критичні оцінки Я.Рудницького, О.Бабія, Є.Маланюка беруться до уваги як відмінна від радянської рецепція Р.Бернса. Проаналізувавши праці науковців радянської України та діаспори, дисертація фіксує абсолютно полярні погляди: радянізовані і незалежницькі, проукраїнські. Що дає підстави визначати ступінь радянізації української “підсовєтської” науково-критичної думки про Р.Бернса. На жаль, у поточному доробку сучасних науковців відсутні праці, присвячені творчості Р.Бернса, за винятком поодиноких згадок у контексті англійської літератури.

У третьому підрозділі “Пісенність і синестезія у вірші-пісні Бернса та Шевченка”  простежуються спільні й подібні музично-пісенні засоби творчості двох національних поетів (типово “співочі” вірші, творче використання народної пісні), обґрунтовується популярність кожного поета в його національній музичній культурі. Збагачують розділ знову ж таки компаративістичні положення Г.Курчаба, М.Голашевської в дослідженнях взаємозв’язку літератури й музики. Завершують розділ проміжні висновки, в яких підсумовуються особливості рецепції Р.Бернса в Україні, визначається сутність українського прочитання шотландського поета.

У третьому розділі “Рецепція Р. Бернса в Польщі” простежується рецепція народного поета Шотландії у роздробленій державним поділом Польщі.

 У першому підрозділі  “Тернистий шлях Р.Бернса до першого польського читача” аналізуються причини значно меншої зацікавленості творчістю шотландського поета польськими перекладачами XIX ст. в порівнянні з російськими та українськими. Звертається увага на особливості культурно-історичного розвитку розчленованої державно-політичним поділом Польщі, міцні традиції шляхетської культури, захоплення постаттю героя-Наполена, яка мала б об’єднувати державу (твори К.Козьмяна, Ю.Вибіцького). Пригальмувала входження шотландського поета в польську літературу надзвичайна популярність опублікованих шотландським письменником і літературознавцем Джеймсом Макферсоном “Поем Оссіана” (“Рieśni Osjana”, 1765) в Польщі, співзвучних з думками й прагненнями тогочасної польської інтелігенції. Славетні подвиги  предків, які описує сліпий бард – Оссіан,  повинні були надихати своїм прикладом нащадків, і це не могло не зацікавити польських перекладачів, зморених утисками чужинців і неволею. Вони понесли у широкі читацькі маси образ шляхетних лицарів, які, не вагаючись, йшли на смерть заради визволення з-під чужого ярма.

 Твори Р.Бернса так само, як і у період передромантизму, не знайшли свого перекладача у “романтичній Польщі”, їх витіснили твори Д.Г.Байрона і В.Скотта, якими захоплювалися, перекладали, які критикували польські поети й письменники. Великий вплив Д.Байрона на польську літературу простежує знавець польського романтизму С.Маковський: “Pod wpływem Byrona tworzyli niemalże wszyscy nasi romantycy, a zwłaszcza Mickiewicz, Malczewski i Słowacki” (Під впливом Байрона творили чи не всі наші романтики, а особливо Міцкевич, Мальчевський і Словацький); В.Скотт у свою чергу ввійшов у польську літературу як творець оригінального літературного бачення історії.

На шляху поезії Р.Бернса до польського читача  періоду романтизму було багато перешкод: надзвичайна популярність “Пісень Осіанна” Д.Макферсона, творів Д.Байрона, В.Скотта, захоплення ідеями “кресів”  і “сарматизму”, неприйняття католицьким населенням особистої свободи протестанта. Проте, долаючи всі ці перешкоди, Р.Бернс прийшов до польського читача у контексті  рецепції англійської літератури польським модернізмом.    

Другий підрозділ “Творчість Бернса в контексті рецепції англійської літератури польським модернізмом” присвячено перекладам, інтерпретації лірики Р.Бернса “Молодою Польщею”. Звертається увага на істотне місце англійської літератури, зокрема поезії, та англійського естетизму в програмах “Молодої Польщі”. Аналізуються переклади Р.Бернса Яном Каспровичем (тоді засновником і завідувачем кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства Львівського університету ім. Яна Казімєжа). Саме Я.Каспрович став першим перекладачем Р.Бернса на польську мову. І це не випадково, адже польський поет народився так само, як і Р.Бернс, у селянській родині. Польський поет так само, як шотландський, захоплювався рідною природою, річкою й полем, і звичайно, обох поетів вабили до себе гори. Р.Бернс оспівав Highlands, а Я.Каспрович Tatry.

   У  Львові Я.Каспрович напише статтю “Motyw przyrody w poezji Angielskiej”(„Мотив природи в англійській поезії”), яку там же, у Львові, виголосив у формі звіту 8 березня 1917 року. Ця праця польського поета й перекладача має безпосередній стосунок до рецепції Р.Бернса, належить до рідкісних видань, тому в цьому підрозділі ми детальніше її розглядаємо. У третьому томі п’ятитомника “Obraz poezji angielskiej”(„Образ англійської поезії”) (1931р.) (також рідкісне видання) вміщено переклад балади Р.Бернса “Tom O’Shanter”, назва якої у польського транслятора трохи змінюється  “Tom O’Shauter”. В українській літературі того часу відомий  лише переклад вищезгаданої балади Р.Бернса, здійснений 1897 року П.Грабовським під назвою “Хома Баглай” (польська версія порівнюється з українською, а також з текстом оригіналу).

Переконливо велику роль у популяризації творчості Р.Бернса в Польщі відіграли лекції з англійської літератури періоду романтизму професора Варшавського університету, українця за походженням, А.Третяка. У своїй праці „Literatura angielska w okresie romantyzmu (1798–1831)” („Англійська література в період модернізму”) автор у дванадцяти розділах змалював тенденції розвитку англійської літератури протягом майже тридцяти трьох років. Поряд зі Смолетом, Робертсоном у статті згадується і „wspaniała postać” („велична постать”) Р.Бернса, який є виразником ідей свого народу, а його витончений гумор  викликає повагу й захоплення. Автор порівнює Р.Бернса з маловідомим поетом Кларе, який більшу частину свого життя провів у психіатричній клініці й творив тільки в хвилини просвітління. Своєю працею професор А.Третяк наблизив не тільки Р.Бернса, а й усю шотландську літературу епохи романтизму до польського читача, тим самим давши своїм співвітчизникам можливість не тільки збагнути літературний аспект, а й проаналізувати її у контексті історичного, національного й „народно-традиційного” розвитку.

Ян Каспрович і Анджей Третяк заклали основи широкого освоєння Р.Бернса польським читачем. Завдяки своїм лінгвістичним знанням, розумінню культурно-історичних і соціально-політичних контекстів – шотландського та польського – вони зуміли донести образ Р.Бернса і його поезію до широких читацьких мас не тільки польської інтелігенції, а й до пересічного читача, простих людей, яким поезія великого сина шотландських гір стала близькою і зрозумілою.

У третьому підрозділі  “Бернс у комуністичній Польщі” зроблено огляд і аналіз перекладів творів Бернса та літературно-критичних статей про його творчість, опублікованих у Польщі  50–70-х рр. XX ст. (Г.Сінко, К.Настулянка,  3.Кєршис, та ін.). Справжній пік популярності Р.Бернса в Польщі припадає на 1951–1956 роки, час найактивнішої комунізації польської культури. Переклади з Р.Бернса широко друкувалися у популярних польських виданнях “Młodzież Świata”, “Twórczоść”, “Radio – Świat”, “Dookoła Świata”, „Nowa Kultura”, „Kalendarz Szpilek”. Статті, присвячені творчості великого шотландського поета, побачили світ у виданнях “Głos Pracy”,  “Widnokręgi” та ін.

Польські переклади з Р.Бернса у виконанні Л.Мар’янської, Є.Ловінського, С.Кринського, Р.Стіллера порівнюються зі синхронними їм російськими (С.Маршака) та українськими (В.Мисика, М.Лукаша).

Проаналізувавши переклади, які друкувалися у польських виданнях комуністичних часів, ми дійшли висновку, що у трьох країнах “соцтабору” –  Росії, Україні та Польщі – перекладались одні і ті самі твори шотландського поета, провідними темами яких були подружня вірність, кохання, сімейні відносини, тяжка селянська праця, міцна дружба до смерті.

З 1980 року  розпочинається спад інтересу до творчості Р.Бернса, як відгук на його популярність у СРСР (схоже ставлення до постаті Р.Бернса  було зауважено після здобуття незалежності Україною).

Незважаючи на гальмівний процес, побачили світ стаття С.Добровольського, присвячена шотландському поетові, та вірші-посвяти В.Ковалевського і Д.Стюарта. Проаналізувавши творчість Р.Бернса в Польщі за комуністичних часів, переконуємось у тому, що популярність творів митця Шотландії серед польських читачів досягнула піку саме тоді, і це пов’язується з впливом соціалістичної ідеології. Але саме у такій корпоративній популяризації вбачаємо і позитивні моменти: поезія Р.Бернса дійшла до широких читацьких мас Польщі.

У четвертому підрозділі “Р.Бернс як втілення Шотландії для сьогоднішнього поляка” йдеться про зростання широкої масової популярності Р.Бернса, спричиненої зацікавленістю сьогоднішнього поляка Шотландією, однією з небагатьох країн, якій під час глобалізації, нівеляції традиційного й всього національного вдається зберігати власний національний дух. У свідомості поляка Р.Бернс для шотландця є тим, що об’єднує народ у відстоюванні національного, неповторного. Презентується широка соціокультурна панорама польського реципієнта Р.Бернса: музичні програми, театральні вечори, хаггіс-клуби, інтернетові сторінки; зауважується, що Бернс-пісняр, бард витісняє Бернса-поета, але спонукає до зростання популярності Р.Бернса і його батьківщини в Польщі.

У Висновках узагальнено результати дослідження особливостей рецепції творчості Р.Бернса в Україні, Росії та Польщі. Вивчивши рецепцію Р.Бернса у трьох слов’янських країнах –  Україні, Росії та Польщі – і зіставивши всі три її прояви між собою,  синтезуємо результати досліджень.

Загальні закономірності процесу входження поезії шотландського поета в інший національний контекст передбачають спільну для всіх приймаючих літератур передумову рецепції: 1) сприйняття преромантизму визначається розумінням романтизму; 2) “екзотичність”, ІНШІСТЬ Р.Бернса, спричинена особливим діалектом і етнічними прикметами шотландських горян; 3) освоюється Р.Бернс іншими літературами через переклад. Входження у слов’янський контекст визначає особливі для всіх трьох національних приймаючих літератур диференційні ознаки: 1) сприйняття неслов’янського преромантика, поета з іншого мовно-культурного обшару, передбачає складність рецептивного шляху, яка долається трьома приймаючими культурами подібними способами; 2) хронологічне відставання в освоєнні Р.Бернса слов’янськими літературами, в порівнянні з провідними західноєвропейськими, пов’язане з запізнілим розвитком перших і т. зв. “комплексом нижчості” слов’янських літератур на обшарах світової літератури; 3) сповільнене освоєння Р.Бернса слов’янськими літературами спричинює й запізніле наукове осмислення його творчості. Попри спільні  диференційні ознаки, кожна література освоює шотландського барда по-своєму, виявляючи в цьому окремі, індивідуальні ознаки. Стосуються вони як динаміки рецепції Р.Бернса, так і шляхів його освоєння.

 Відзначаємо, що рецепція творчості шотландського поета у кожній з цих країн мала свою, інколи навіть складну історію, яка переживала як періоди піднесення, так і занепаду. Безпосередньо на процес рецепції впливали  зовнішні чинники: історичні, політичні і соціальні. Ці фактори  зумовлювали й те, що на терени України Р.Бернс прийшов аж через п’ятдесят один рік після  своєї смерті (1796 р.), тобто  у 1847 році;  значно раніше, 1800 року, побачив світ   у журналі “Иппокрена” перший російський переклад його вірша “На честь Томпсона”. До роздробленої державним поділом Польщі, замилованої  піснями Оссіана і зосередженої на патріотичних інспіраціях, країни зі шляхетською культурою, твори Р.Бернса прийшли наприкінці XIX століття.

Різними були і шляхи надходження  поезії Р.Бернса до читача цих країн: до Росії твори шотландського поета надходили, як правило, безпосереднім шляхом. До поділеної між двома імперіями України твори шотландського поета надходили переважно опосередковано: у східну частину країни –  переважно російським шляхом, на західну – як російським, так і австрійсько-німецьким, до радянського українського читача Р.Бернс потрапляє у вигляді російських перекладів і в форматі українськомовних перекладів, здійснених з оригіналів. До польського читача вірші шотландця приходять з перших рук, значно рідше – опосередковано, посередник змінюється залежно від часу рецепції: австро-німецьким шляхом – у кінці XIX століття; російським – у час окупації Польщі Радянським Союзом;  не виключаємо також українського впливу, зокрема на переклади Я.Каспровича на початку ХХ ст.

Розглянувши творчість шотландського поета як об’єкт перекладу, дисертант реконструював  етапи її творчого освоєння, при цьому охоплено віднайдені ним переклади, які були зроблені на теренах кожної з трьох країн, починаючи від найперших, інколи не зовсім вдалих, і закінчуючи найновішими перекладами, вміщеними в мережі “Інтернет”. Спостерігши спільне у подоланні шотландського бар’єру для українського, російського і польського перекладача, виявивши окреме – пов’язане з їхньою національною перекладною традицією, зауважено активну індивідуальну творчу рецепцію авторів перекладних версій, їх рецептивний почерк. Українські, російські, польські переклади порівняно між собою, і, звичайно, з текстом оригіналу. Відзначаються власні інтерпретації авторів, елементи фольклоризації,  русифікації, українізації й полонізації як відображення особистої індивідуальності й національної приналежності перекладачів.

 Систематизація фактів історико-літературного і критичного вивчення творчості Р.Бернса в трьох країнах – від перших стислих рецензій на переклади поета і критичних відгуків, які стосувалися здебільшого біографічних аспектів, аж до наукових дисертацій – дозволила реконструювати науково-критичне освоєння Р.Бернса у слов’янському обшарі, а порівняння трьох  літературознавчих рецепцій Р.Бернса між собою уможливило фіксацію цікавих фактів й на їх основі зробити  узагальнення. Так, наприклад: у радянській Росії взірцем перекладацької майстерності вважали переклади С.Маршака, його мистецького рівня з тогочасних поетів не міг досягнути жоден з його побратимів-перекладачів. Українська критика стверджувала самобутність перекладів В.Мисика і М.Лукаша, які в деяких аспектах ближчі до оригіналу, досягають більшої еквівалентності, ніж віршовані версії загальновизнаного російського метра. У польськомовних джерелах ті ж переклади “неперевершеного” у Союзі С.Маршака критикуються, а найточнішими в результаті детального порівняльного аналізу визнаються німецькі переклади Ф.Фрейліґрата. Як бачимо,  національна ментальність, національна наукова традиція, історичні й політичні чинники мали вплив на відмінну, а деколи й  на цілком полярну оцінку перекладацької рецепції Р.Бернса у критиці трьох країн. Р.Бернс, його життєвий і творчий шлях часто порівнювались у літературознавчих розвідках як з національними поетами цих трьох народів (Шевченко, Кольцов, Каспрович), так і з  відомими митцями світової літератури (Шекспір, Шеллі, Скотт).

Простежена у роботі динаміка популярності Р.Бернса серед широких читацьких мас трьох країн, зумовлена суспільно-історичними і соціально-політичними чинниками. З ними були пов’язані часи великого зацікавлення постаттю Р.Бернса й часи його несправедливого забуття. Гіпотетичним методом від противного прояснилися причини запізнілого входження Р.Бернса до широкої читацької публіки в Польщі. Результати дослідження свідчать, що, незважаючи на загальну гальмівну дію комуністичної ідеології щодо творчих процесів і розвитку літератури, епоха “совєтизації” сприяла популяризації поета-орача, співця трударів, а 60-і роки стали піковим періодом у рецепції шотландця в усіх трьох країнах (у Польщі – періодом еруптивної рецепції Р.Бернса). Як реакція на комуністичну ідеологію бачиться нам спад у рецепції Р.Бернса в Польщі, Україні та Росії. Спад динаміки рецепції прямо пропорційний силі антикомуністичних настроїв (найменша – в Росії, найбільша –  в Україні).

 Факти свідчать, що творчість Р.Бернса проникає в музичну культуру України, Росії та Польщі. Відомі численні музичні обробки творів шотландського барда. Найширше пісенний вірш поета проник у музичну культуру  Росії, і сьогодні він там, у країні-шанувальниці авторської пісні й вуличного співу, відіграє роль популярного пісняра. Поряд з питанням пісенності бернсового вірша постає питання явища синестезії, яке досліджувалось у працях польських літературознавців (Г.Курчаба, М.Голашевської) і розглянуте на прикладі пісенного вірша Р.Бернса та Т.Шевченка. Типологічний аналіз пісенності творів шотландського та українського поетів вказав на спільну генезу пісенності й відмінні національні способи її реалізації.

Дослідження рецепції поезії  Р.Бернса показало, що його твори, які були написані понад двісті років тому, залишаються актуальними і в наш час, надалі зацікавлюють широку читацьку публіку, і сьогодні твориться пасивна, продуктивна й активна рецепції його творчості в Росії, Україні та Польщі. Дисертант вважає, що після спаду популярності у посткомуністичний період настане велике повторне зацікавлення його поезією, адже така тенденція має місце ось уже два століття. На думку дисертанта,  останнє слово про Р.Бернса ще не сказане, а наша праця допомогла увиразнити на тлі слов’янських літератур самобутній характер творчості шотландського поета, у контексті світової літератури утвердити місце для трьох європейських літератур – шотландської, української і польської, – які довго і несправедливо витіснялися п’ятьма головними європейськими.