ВИХОВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ ОРГАНІВ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об`єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження його результатів у практику.

У першому розділі – “Теоретичні основи виховання професійних якостей у майбутніх офіцерів оперативно-розшукових органів ПВУ” – проаналізовано психолого-педагогічні аспекти проблеми виховання професійних якостей, а також особливості професійної підготовки майбутніх офіцерів оперативно-розшукових органів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що виховання професійних якостей традиційно розглядається в контексті проблеми професіоналізації особистості. Професіоналізм як психологічне та особистісне утворення характеризується не тільки відповідними знаннями і навичками, але й здатністю до постановки та розв’язання професійних завдань. Важливе місце у цьому процесі посідає розвиток загальних і спеціальних здібностей, а також ставлення до професії, усвідомлення її ресурсів та обмежень, особистий досвід, індивідуальне бачення засобів діяльності, методологічні установки і норми професійного мислення. Проектуючи ці ідеї на предмет дослідження, вважаємо, що виховання професійних якостей майбутніх офіцерів відбувається в процесі навчання і подальшої оперативно-службової діяльності.

Як свідчать дослідження, в структурі професійної діяльності військового спеціаліста важливу роль відіграє система професійних знань, форм і методів діяльності, властивості особистості. У своєму дослідженні ми виходимо з того, що професійна діяльність – це складна система, інтегруючим компонентом якої є суб’єкт діяльності, що забезпечує взаємодію всіх її компонентів з урахуванням різноманітних ознак, що відображають її специфіку.

Основними функціями професійної діяльності офіцера оперативно-розшукових органів є пізнавально-плануюча, організаторсько-виконавська, виховна та самоосвітня.

Головними компонентами пізнавально-плануючої діяльності є знання закономірностей, принципів і основ сучасної оперативної обстановки, досягнень науки, пов'язаних з використанням сил і засобів в оперативно-розшуковій діяльності; уміння застосовувати електронно-обчислювальну техніку, що дозволяє оптимізувати збір, зберігання та обробку необхідної інформації; здатність використовувати сучасні методики розрахунків, планування, якісного і кількісного аналізу.

 Організаторсько-виконавська діяльність включає визначення і розподіл окремих завдань на ділянках оперативної  роботи за часом і цілями для кожного виконавця; розподіл сил і засобів; проведення контролю за виконанням загальних завдань і заходів щодо виконання або уточнення прийнятих рішень.

Виховна діяльність спрямовується на забезпечення моральної і психологічної основи успішного виконання особовим складом поставлених завдань. До цього виду діяльності відносять навчання і виховання оперативного складу в процесі вирішення конкретних завдань, формування морально-бойових якостей підлеглих тощо.

Самоосвітня функція полягає в постійному самовдосконаленні офіцером професійної компетентності, ознайомленні з новими прийомами, формами і методами оперативної діяльності, нормативними актами Державного комітету з охорони державного кордону України.   

Розвиток професійних якостей відбувається за двома напрямами: формування окремих професійних якостей та їх структури.

Формування професійних якостей курсантів груп підготовки оперативного складу ПВУ є динамічним, систематизованим процесом, в основі якого – вирішення протиріччя між досягнутим і необхідним рівнем сформованості якостей за допомогою форм і методів, що використовуються у педагогічному процесі.

Цей процес супроводжується низкою дидактичних, соціально-психологічних та професійних труднощів.

Дидактичні труднощі полягають у різкій зміні змісту та обсягу матеріалу, форм і методів викладання, у складності понятійної мови наукових текстів і лекційного матеріалу, у відсутності у курсантів навичок самостійної роботи, їх непідготовленості, зумовленій попереднім навчанням або великою перервою в навчанні.

Соціально-психологічні труднощі пов’язані з перебудовою усталених звичок і навичок, різким переходом до самостійного дорослого життя, невпевненістю в своїх здібностях та у власних силах.

Професійні труднощі пов’язані з сумнівами в правильності вибору військового закладу, спеціальності та недостатнім усвідомленням професійної спрямованості навчального процесу.

У другому розділі – „Характеристика сформованості професійних якостей майбутніх офіцерів оперативно-розшукових органів” – визначено зміст і перелік професійно необхідних якостей майбутніх офіцерів оперативно-розшукових органів, проаналізовано стан сформованості професійних якостей у курсантів.        

Становлення офіцера оперативно-розшукових органів потребує чіткого визначення сутності та структури професійних якостей. У роботах В.О.Балашова, В.О.Барабанщикова, І.М.Драгова, В.Т. Довбеуса, Д.В.Іщенка, В.З.Колесникова, З.А. Решетова, О. Д. Сафіна розглядаються різні якості особистості офіцера, важливі для досягнення успіху в професійній діяльності. Однак їхня класифікація викликає труднощі, оскільки вони, як правило, не мають єдиної основи. На наш погляд, як професійно важливі для офіцера оперативно-розшукових органів повинні виділятися такі якості, що безпосередньо пов’язані з оперативно-розшуковою діяльністю, тісно корелюють з її характером і особливостями, визначають її ефективність.

З метою визначення якостей, професійно необхідних офіцеру оперативно-розшукових органів Прикордонних військ, було використано методику експертних оцінок. У результаті визначено перелік основних якостей, необхідних для ефективного виконання службових обов’язків офіцерами оперативно-розшукових органів: здатність приймати рішення в стислий термін; діяти нешаблонно, швидко приймати рішення в обстановці, що змінюється; товариськість, уміння вступати в контакт із людьми; здатність виділяти в інформації суттєве, головне; наполегливість; самовладання та витримка; сміливість і рішучість; принциповість; високий рівень відповідальності; організаторські здібності; здатність зберігати активність і працездатність в умовах дефіциту часу; здатність правильно оцінювати людей, виявляти їх сильні та слабкі сторони; брати на себе відповідальність за прийняті рішення; розподіляти увагу між декількома видами дій у процесі діяльності.

 Використання факторного аналізу дозволило виділити три основні під-  структури професійних якостей офіцера ОРО: організаційно-ділова, комунікативна і морально-вольова. Ці підструктури в єдності відображають провідні функції професійної діяльності офіцера оперативно-розшукових органів.

До організаційно-ділової підструктури належать якості, які визначають здатність офіцера організувати професійну діяльність, ставити конкретні завдання, роз’яснювати підлеглим форми і методи оперативної роботи щодо їх розв’язання, формувати мотивацію особового складу до виконання поставлених завдань, згуртувати військовий колектив тощо.

Комунікативна підструктура охоплює якості, які характеризують здатність офіцера оперативно-розшукових органів до продуктивної взаємодії з людьми в різних ситуаціях професійної діяльності: рефлексивність, гнучкість, емпатійність, товариськість, здатність до співробітництва, емоційна привабливість.

Третю підструктуру складають морально-вольові якості офіцера оперативно-розшукових органів: цілеспрямованість, ініціативність і самостійність, наполегливість і завзятість, витримка і самовладання, рішучість і сміливість.

Емпіричне дослідження динаміки розвитку професійних якостей курсантів дозволило встановити, що це нерівномірний процес, який включає три якісно своєрідні періоди.

Перший період охоплює І і ІІ семестри і збігається з початковою адаптацією. Він характеризується порівняно високим рівнем інтересу курсантів до професійної діяльності, задоволеністю своїм новим станом, стабільністю емоційних реакцій, низьким рівнем психічної напруженості. Найбільш важливими психічними новоутвореннями цього періоду є загальновійськові навички, уміння й особистісні якості, характерні для усіх військово-навчальних закладів, зокрема дисциплінованість, відповідальність, працьовитість тощо.

Другий період – кризовий у розвитку професійних якостей – розпочинається в III семестрі і закінчується на початку V. Він характеризується послабленням мотивації професійного самовдосконалення, що виявляється в зниженні інтересу до навчання та його успішності, порушенні стабільності відносин, зростанні незадоволеності вищим військовим закладом і професією. Основні суперечності цього періоду: між ставленням до мети і ставленням до процесу діяльності; між сприйняттям ситуації безпосередньо в діяльності і зразками цієї ситуації, що сформувалися раніше за інформацією з непрямих джерел; між усвідомленням необхідності виконання вимог військового середовища і внутрішніми прагненнями, що протилежні цим вимогам.

Третій період – стабільного розвитку професійних якостей – розпочинається вирішенням суперечностей критичного періоду і продовжується аж до випуску. У психологічному плані це період виникнення й удосконалення психічних новоутворень. Упродовж нього зростає адаптованість курсантів, стабілізуються їх стосунки, зростає інтерес до навчальної діяльності та професійного самовдосконалення. На відміну від початкового періоду, на цьому відрізку педагогічного процесу курсанти особливо сприйнятливі до професійної інформації. Якщо в перші місяці навчання найбільш ефективно засвоюються форми поведінки, що забезпечують первинне пристосування до військового середовища взагалі, то в цьому періоді основна увага курсантів зосереджується на розвитку спеціальних професійних якостей, що характеризують офіцера оперативно-розшукових органів. Одночасно з цим помітно активізується мотивація професійного самовдосконален­ня.

Результати дослідження свідчать про складний діалектичний характер взаємозв'язків між етапами розвитку професійних якостей курсантів. Наприклад, позитивне на початку навчання ставлення курсантів до нової діяльності змінюється незадоволеністю на другому періоді і поступово нормалізується та поліпшується на третьому. Загальні професійні якості, що розвиваються на початковому періоді, складають фундамент подальшого формування спеціальних якостей.

Динамічні особливості психологічних трансформацій професійних якостей курсантів визначають і необхідну перебудову від етапу до етапу педагогічних засобів керівництва процесом їх формування.

Якісний аналіз існуючої практики професійної підготовки офіцерів оперативно-розшукових органів в Національній академії Прикордонних військ України дав можливість визначити недоліки, які знижують ефективність педагогічного впливу на формування професійних якостей курсантів:

- відсутність системної організації в формуванні професійних якостей курсантів: навчальні програми і плани традиційно орієнтуються на пояснювально-ілюстративний тип навчання; помітною є перевантаженість навчального процесу аудиторними заняттями, насамперед лекціями; у навчальних планах відсутні заняття, спрямовані на формування у курсантів умінь і навичок самостійної роботи; недостатньо враховуються під час організації навчальної діяльності слухачів їхні індивідуальні особливості; не повністю використовуються резерви стимуляції індивідуальної навчальної роботи слухачів;

- недостатня конкретизованість і професійна зорієнтованість цілей навчання: існують суперечності між переважно теоретичним характером засвоєння навчального матеріалу й особливостями практичної діяльності, між ілюстративно-пояснювальним типом навчання й активно-діяльнісним характером майбутньої професійної діяльності випускника академії;

- обмежене використання нових технологій навчання;

- відсутність належної методичної підготовленості командного і викладацького складу, домінування командно-адміністративного стилю організації навчальної діяльності.

Загалом, проведене дослідження засвідчило, що традиційна організація навчально-виховного процесу у ввнз не забезпечує високого рівня сформованості професійних якостей у багатьох курсантів – майбутніх офіцерів оперативно-розшукових органів. У зв’язку з цим існує необхідність в обгрунтуванні педагогічних умов удосконалення професійної підготовки курсантів, формування їх професійних якостей.

У третьому розділі – „Педагогічні шляхи та умови виховання професійних якостей у майбутніх офіцерів оперативно-розшукових органів ПВУ” – обгрунтовано педагогічні умови формування професійних якостей у курсантів, розкрито методику організації експериментального дослідження та проаналізовано його результати.

У результаті аналізу наукової літератури та дослідницько-експериментальної роботи обгрунтовано педагогічні умови формування професійних якостей майбутніх офіцерів оперативно-розшукових органів: посилення професійної спрямованості педагогічного процесу на основі використання принципів контекстного навчання; активізація навчально-пізнавальної діяльності курсантів шляхом використання форм і методів активного навчання; здійснення регулярного моніторингу рівня сформованості професійних якостей курсантів.

Експериментальне дослідження здійснювалося на базі Національної академії Прикордонних військ України імені Б.Хмельницького (м.Хмельницький). Для експерименту було відібрано контрольні та експериментальні групи з приблизно однаковим складом і вихідним рівнем сформованості професійних якостей курсантів. Загалом у дослідженні на різних його етапах взяли участь 484 курсанти 1-4 курсів.

Організаційна схема експериментального дослідження передбачала послідовне здійснення трьох етапів: констатуючого, формуючого та підсумкового. В експериментальних групах у процесі професійної підготовки застосувалась обгрунтована нами методика, спрямована на формування у курсантів професійно необхідних якостей, у контрольних групах педагогічний процес здійснювався за традиційною методикою. Всі інші умови, які могли впливати на формування професійних якостей курсантів, ми намагалися врівноважити.

У своєму дослідженні ми виходили з того, що визначальною умовою розвитку професійних якостей майбутніх офіцерів ОРО є формування у них професійної спрямованості, яка сприяє позитивному ставленню курсантів до обраної спеціальності та стимулює їх самовдосконалення. Формування професійної спрямованості курсантів здійснювалося поетапно: 1) первинне ознайомлення з обраною спеціальністю – емпіричний етап (І курс); 2) усвідомлення соціальної ролі офіцера ОРО і його призначення в суспільстві – теоретичний етап (І-IV курси); 3) набуття теоретичних знань і практичних умінь, що сприяють розвитку професійних якостей майбутніх офіцерів ОРО – теоретико-творчий етап (І-IV курси); 4) апробація і коректування курсантами набутих теоретичних знань, професійних умінь і навичок їхнього застосування в ході проходження стажування у військах – практичний етап (ІV курс). Усі етапи взаємозв’язані і взаємозалежні, їхня наступність зберігається протягом усього терміну навчання.

З метою забезпечення розвитку професійних якостей курсантів нами було розроблено спеціальну методику педагогічного керівництва, головні завдання якої полягали в: 1) теоретико-методологічній і практичній підготовці курсантів до діяльності з обраної спеціальності; 2) розвитку мотиваційно-ціннісної сфери як умови вдосконалення професійних якостей; 3) забезпеченні практичної взаємодії дисциплін психолого-педагогічного блоку з предметами спеціального блоку; 4) розвитку потреби у набутті знань, виробленні умінь і навичок шляхом максимального наближення навчального процесу до практики.

Формуванню професійних якостей сприяли методи навчання, спрямовані на розвиток навчально-пізнавальної активності курсантів і підтримання їх інтересу протягом усього періоду навчання у ввнз. Пізнавальна активність курсантів забезпечувалась комплексом педагогічних умов, основними серед яких були: тісний зв'язок навчального процесу у ввнз із практикою; розвиток мотиваційно-ціннісної сфери курсантів; надання їм можливостей моделювати в навчальному процесі функції майбутньої професійної діяльності.

Тісний зв'язок навчального процесу у ввнз із практикою сприяв розвитку в курсантів інтересу до майбутньої професії; давав можливість продемонструвати значущість теоретичних знань, отриманих у ввнз; створював реальні умови для навчання курсантів навичок науково-теоретичних узагальнень; давав можливість застосувати на практиці знання з технології оперативно-розшукової діяльності; сприяв розвитку особистісних рис курсантів, формуванню у них професійно важливих для офіцера ОРО якостей.

Включення курсантів у професійну діяльність здійснювалось у період проходження стажування. Виконуючи професійні обов'язки, курсанти з’ясовували, що володіють недостатнім обсягом знань, умінь і навичок. Це, у свою чергу, формувало у них мотиви професійного самовдосконалення. У результаті курсанти прагнули до розширення своїх знань, умінь і навичок, що впливало на їх професійну спрямованість.

У процесі формування професійних якостей курсантів важлива увага приділялась забезпеченню таких психолого-педагогічних умов: формування в суб’єктів освітнього процесу готовності до спільної діяльності; налагодження діалогового спілкування в системі "викладач – курсант"; створення умов для встановлення зворотного зв'язку через систему "курсант – викладач" і коректування діяльності викладачів щодо формування професійних якостей.

Педагогічне керівництво формуванням професійних якостей курсантів здійснювалось у нашому дослідженні послідовно за такими взаємозв’язаними етапами:

1) визначення цілей і завдань керування процесом розвитку професійних якостей курсантів передбачало нагромадження інформації про вихідний рівень інтересу курсантів до професії офіцера ОРО, про мотиви її вибору, на основі чого розроблялась програма дій, орієнтованих на формування професійних якостей;

2) розроблялась технологія розвитку в курсантів професійних якостей: на цьому етапі аналізувалися робочі плани і програми, визначалися інтегративні курси й зміст занять, розроблялися теми для спільного комплексного вивчення на заняттях з оперативної психології та спеціальних дисциплін;

3) уточнювалися шляхи, методи, засоби і форми педагогічного керівництва формуванням професійних якостей: оцінювалась матеріально-технічна база факультету, психолого-дидактичний комплекс, ступінь взаємозв'язку з військовими підрозділами і т.д.;

4) реалізовувалась намічена програма дій щодо формування професійних якостей, здійснювалось її коректування: проводились контрольні зрізи результатів педагогічних зусиль з формування професійних якостей курсантів;

5) аналізувалися й узагальнювалися результати діяльності щодо формування професійних якостей курсантів, визначався рівень їх розвитку, стійкості, дієвості, вносилися необхідні корективи.

У процесі розробки і реалізації програми формуючого експерименту ми враховували, що педагогічне керівництво розвитком професійних якостей повинно бути особистісно зорієнтованим, мати чітко визначену цільову спрямованість, враховувати зміст майбутньої професії, циклічність керування, готовність курсантів до застосування різноманітних технологій навчання, спрямованих на формування професійних якостей. Безпосередні й опосередковані методи та форми педагогічного керування використовувались з урахуванням рівня розвитку професійної спрямованості курсантів. Особлива увага надавалась забезпеченню діалогічного характеру спілкування та взаємодії учасників педагогічного процесу.

Однією з ключових умов формування професійних якостей курсантів було використання методів і форм проведення занять, що імітують особливості майбутньої професійної діяльності курсантів. З цією метою ми використовували технологію контекстного навчання, запропоновану А.О.Вербицьким. За допомогою всієї системи дидактичних форм, методів і засобів моделювався предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності курсантів, а засвоєння ними абстрактних знань накладалося на канву цієї діяльності. Така організація навчання сприяла розвитку професійної мотивації, що відігравало важливу роль у процесі підготовки майбутніх офіцерів-оперативників.

З метою аналізу реального стану розвитку професійних якостей курсантів здійснювався постійний педагогічний моніторинг їх формування. Його об'єктом були результати навчально-виховного процесу і засоби, що використовувались для їх досягнення. Він дозволяв оперативно визначати рівень розвитку професійних якостей курсантів на тому чи іншому етапі навчання, раціональність педагогічних засобів і технологій, які застосовувались викладачами, їх відповідність поставленим цілям.

Тривалість спостереження за розвитком професійних якостей курсантів дозволяла виявити тенденції їхнього становлення, встановити їх залежність від різних факторів і умов. З урахуванням даних моніторингу організовувався особистісно-орієнтований освітній процес, корегувався розвиток професійних якостей майбутніх офіцерів ОРО.