ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ПАРАМЕТРИ ФАНТАСТИКИ ОЛЕСЯ БЕРДНИКА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету й завдання, об’єкт та предмет, методологічні підходи дослідження, завдання, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – «Фантастика у жанрово-стильовому полі літератури ХХ століття. Інтертекстуальні виміри фантастичної літератури» – проаналізовано головні теоретичні положення студій щодо вивчення фантастичної літератури, висвітлено проблеми жанрової класифікації фантастики, її стильових параметрів.

Подано засадничі підходи щодо розуміння поняття фантастики: як жанру (Ц. Тодоров, Ю. Кагарлицький, А. Бритиков, Є. Брандіс), художнього методу (Р.Нудельман, Є. Тамарченко), різновиду футурології чи соціології (Д. Левінгстон, Ф. Пол, А. Азімов, К. Еміс), літературної стратегії (Тетяна Чернишова), типу літературної умовності (Олена Ковтун) тощо. Запропоноване власне розуміння фантастики.

Наразі в літературознавстві панує погляд на фантастику як на жанр, в якому фантастичне є структуротвірним принципом (змістова фантастика) з одного боку, а з іншого – як на елемент поетики (алегорично-фантастичний сюжет у творі), тобто фантастика формальна. Такий підхід передбачає при аналізі змістової фантастики увагу до фантастичного як самостійного типу вимислу, а у випадку формальної фантастики – до її службової функції (основне завдання полягає у розкодуванні інакомовного змісту). Однак поділ на змістову і формальну фантастику не видається таким, що дасть змогу дослідити фантастичний тип вимислу в його єдності. Проблеми виникають при аналізі творів з багатоплановою філософською проблематикою і складною фантастичною символікою. У даному дисертаційному дослідженні зроблено спробу поєднати підходи до вивчення оповідей про незвичайне. Усі твори такого плану (сатира, утопія, літературний міф, казка, фантастика тощо) розглядаються як жанри літератури про неймовірне (літератури вторинної умовності, нежиттєподібної літератури). Виокремлено п’ять основних жанрів: літературний міф, казка, фантастика, притча і парабола, сатира. Кожен із цих жанрів має жанрові різновиди чи піджанри, окрім того може поєднуватися з рештою жанрів. Часто така злютованість ускладнює класифікацію тих чи тих творів, наприклад у химерному романі можна віднайти ознаки як міфу, так і параболи. Тому визначальне розуміння єдності всіх типів вимислу вторинної умовності сприятиме спрощенню аналізу фантастичних творів, в яких можна зустріти риси властиві фентезі, казці, притчі тощо.

Розглянуто основні зразки жанрової класифікації фантастики (наукова фантастика, фентезі, соціальна утопія, кіберпанк, постапокаліптика, альтернативна історія тощо) і зроблено спробу їх систематизувати. В основу класифікації покладено принцип модальності – характеристики судження залежно від встановлюваної ним вірогідності, тобто від того, що в ньому стверджується – можливість, дійсність чи необхідність чогось. Під модальністю фантастичного розуміють його відношення до дійсності: абсолютно неможливе у дійсності (критерієм є емпіричний досвід людини), яке реалізується у фентезі, чи ймовірне за певних обставин, представлене у творах раціональної фантастики (сюди належать також й ідеалістичні утопії та антиутопії, адже письменник не відкидає сучасну йому дійсність, а навпаки гіперболізує властиві їй риси).

Для раціональної фантастики якісне вмонтовування фантастичного елемента у дійсність (ілюзія достовірності, за термінологією Олени Ковтун, чи ілюзія правдоподібності за Тетяною Чернишовою) важливіше, ніж для решти типів літератури про неймовірне. Так, у притчі фантастичне навмисне схематизоване, абстраговане, у фентезі воно функціонує у межах замкнутого світу і є абсолютно природним. Натомість фентезист заперечує життєвий досвід свого читача: у творі головним героєм є диво, яке, власне, вже й не диво, а новий закон природи. Отже, визначення будь-якого жанру фантастики має включати характеристику зв’язків фантастичного елемента та дійсності (тобто особливість вимислу).

Виходячи з модальності фантастичного та врахувавши соціальний та науковий функціональні аспекти фантастичного, можна визначити раціональну фантастику як жанр літератури про незвичайне із особливим типом вимислу, який ґрунтується на раціональному поясненні фантастичних образів, подій, явищ та залученні науково-технічного і соціально-культурного досвіду людства певного періоду. У фентезі витворено особливий світ із власними законами, які, якщо дивитися на них із погляду наукових законів, видаються беззаконням. Тож фентезі визначено як жанр літератури про незвичайне, в основі якого перебуває особливий тип вимислу, що передбачає адетермінативне (магічне, чарівне тощо) розгортання сюжету, залучення ірраціонального досвіду та паралогічних механізмів людського мислення.

Окреслено інтертекстуальне поле фантастичної літератури: біблійні та міфологічні мотиви (особливо у фентезійних фрагментах текстів О. Бердника), алюзії на історичні події та літературні образи, фольклорні елементи, ремінісценції (наприклад, творів неоромантиків). Детально розглянуто міфологічний і науковий інтертекст (при дослідженні раціональної фантастики), наприклад теорії про походження Всесвіту знайшли відображення у романах О. Бердника «Діти Безмежжя» та «Зоряний Корсар».

У другому розділі – «Раціональнофантастична проза Олеся Бердника у жанрово-стильовому вимірі та інтертекстуальному прочитанні» – визначені ключові теми фантастичної літератури, пропущені крізь ставлення О. Бердника до життєвого матеріалу, розглянуто жанрову палітру раціонально-фантастичних романів українського фантаста, виокремлено визначальні компоненти його ідіостилю з огляду на провідні стильові течії ХХ століття та здійснено аналіз образної системи творів, способів її типізації та індивідуалізації. Окреслені інтертекстуальні відношення у текстах прозаїка. Проаналізовані провідні мотиви, типи конфліктів, виявлена специфіка змалювання характерів героїв.

У підрозділі 2.1. «Модифікація жанру криптоісторії у повісті О. Бердника «Покривало Ізіди» зосереджена увага на фантастичній повісті-легенді «Покривало Ізіди», присвяченій Піфагору. Твір сповнений лірико-романтичного звучання, в його основу покладено особливу форму вимислу – раціонально-фантастичне припущення, яке характеризується єдністю і логічною мотивацією. Це – зразок криптоісторії, основним елементом якої є таємна, прихована історія. Автор намагається зобразити події, які відбувалися насправді, проте застосовує фантастичне припущення. У такий спосіб звичайний історичний роман набуває рис фантастичного твору.

Наукова фантастика у творчості О. Бердника досліджується у підрозділі 2.2. «Жанр наукової фантастики у доробку О. Бердника. Розв’яння проблеми ксеноконтакту у повісті «Серце Всесвіту». Повість «Серце Всесвіту» присвячена поширеній у науковій фантастиці темі контакту людей з позаземним розумом. Твір належить до піджанру наукової фантастики, на що вказують єдність раціонально-фантастичного припущення, його логічна вмотивованість, ілюзія достовірності. Автор спирається на раціональні елементи (щоб летіти кораблю необхідне пальне, яке космонавти знаходять на Енцеладі). Тобто форми вираження фантастичного залишаються в межах потенційно можливих, а не дивовижних, як у фентезі.

У підрозділі 2.3. «Соціально-психологічна фантастика О. Бердника: утопічні та антиутопічні побудови письменника на прикладі повісті-антиутопії «Дві безодні», романів «Діти Безмежжя» та «Зоряний Корсар» досліджується найширше представлена у доробку О. Бердника соціально-психологічна фантастика. Роман «Діти Безмежжя» висвітлює одне із концептуальних положень авторського бачення розвитку людини. Його можна звести до формули «пізнай Всесвіт через любов». За жанром роман – раціонально-фантастична утопія, в основі якої перебуває ілюзорна вигадка, яку автор прагнув втілити в життя. У творі людина майбутнього зображена у рожевих фарбах: вона надзвичайно добра, співчутлива, послідовно розумна та справедлива. Герої відмовляються від егоїстичних бажань, навіть помислів, усі їхні прагнення спрямовані на добробут людства.

Роман «Зоряний Корсар» належить до жанру роману-застереження, який поєднує риси антиутопії та науковофантастичного роману. Послуговуючись масштабними засобами фантастики, письменник передбачає усі жахливі наслідки розвинутого суспільного устрою, побудованого на тотальному централізованому контролі кожної особистості. «Зоряний Корсар» творений на межі двох типів фантастичного – раціональної фантастики і фентезі. Саме цьому твір зобов’язаний соковитістю, яскравістю образів, увагою до деталей та складною будовою сюжету.

Оповідання-антиутопія «Дві безодні» Олеся Бердника полемічне з попередніми антиутопічними творами, присвяченими питанню світової війни. О. Бердник заперечує інфернальні візії ймовірної світової війни. Оповідання «Дві безодні» – це, так би мовити, контрутопія до антиутопій ХХ століття. У творі постає химерний підводний світ, освоєний групою вчених, які разом із родинами втекли у глибини океану, щоб убезпечитися від загрози війни, яка нависла над планетою. Люди, які бачили небо і сонце, так і не змогли почуватися щасливо серед примарних краєвидів водного царства, а їхні нащадки, народжені у штучних умовах, так і не стали повноцінними людьми.

У підрозділі 2.4. «Філософський раціонально-фантастичний роман О. Бердника «Вогнесміх» в інтертекстуальному полі міфології» розглянуто інтелектуальний раціонально-фантастичний роман «Вогнесміх». Підтверджують потужний раціональний струмінь у творі різноманітні наукові дані, філософічність (розмисли про сенс буття, підкріплені різноманітними світоглядними концепціями), увага письменника до створення ілюзії достовірності – підкріплення фантастичних подій науковими та публіцистичними свідченнями. У творі відбувається переосмислення міфологічних уявлень Індії, Єгипту, Шумеру та України. Постає цілком відмінна космогонія, яка поєднує традиційні міфологічні сюжети з науковими даними.

Жанрова палітра творчого доробку О. Бердника різноманітна. Твори письменника належать до двох основних жанрів фантастичної літератури - раціональної фантастики і фентезі (цей жанр фантастики проаналізовано в третьому розділі дисертації). Висвітлені у дослідженні твори О. Бердника належать до таких піджанрів раціональної фантастики: криптоісторія – повість «Покривало Ізіди»; наукова фантастика – повість «Серце Всесвіту»; утопія – роман «Діти Безмежжя»; антиутопія – оповідання «Дві безодні»; роман-застереження – роман «Зоряний Корсар»; інтелектуальний раціонально-фантастичний роман – роман «Вогнесміх».

Джерелом художнього конфлікту фантастичних творів О. Бердника стає ідеал, наприклад у романі «Зоряний Корсар» конфлікт ґрунтується на ідеалі свободи людини. За способом подолання розриву між ідеалом та дійсністю твори О. Бердника належать до неоромантичного стилю – завдяки сильній волі людини бажане стає реальністю. Романтичний ідеал визначає добір умовних форм вираження подій у творі та загалом слугує критерієм естетичного відбору.

Твори О. Бердника позначені ліризмом. Письменник активно використовує у текстах вірші, пісні, фольклорні твори. У романі «Вогнесміх», наприклад, кожна глава розпочинається віршем, до того ж герої виголошують вірші або співають (дід Сміян у романі «Вогнесміх»). Герої навіть про буденні речі розмовляють піднесено, емоційно.

Жанр раціональної фантастики зумовлює вибір письменником певних засобів, характер тропів, найвиразніших деталей у мовленні персонажа і автора. У творах відводиться велика роль ліричним, філософським роздумам про сенс життя людини, дружбу, порядність, неповторність Всесвіту та величність пошуку нових знань.

У третьому розділі – «Фентезі у творчому доробку Олеся Бердника. Особливості творення уявної реальності у романах «Зоряний Корсар», «Вогнесміх», «Діти Безмежжя», «Чаша Амріти» – зосереджено увагу на фентезійних елементах творів О. Бердника («Чаша Амріти», «Вогнесміх», «Діти Безмежжя», «Зоряний Корсар»). Фентезі – фрагментарно представлений жанр фантастики у творчості прозаїка. Хоча ознаки цього жанру представлені спорадично, однак їхня розробка здійснена письменником потужно й завершено, що й дає підстави стверджувати наявність творів чи елементів творів фентезі.

Поєднання раціональної фантастики і фентезі у текстах О. Бердника надзвичайно тісне, що пов’язано із особливістю вимислу, різні форми якого здатні до взаємопроникнення під дією різноманітних літературних течій, культурно-історичних традицій та обставин. Містком, що з’єднує раціональну фантастику і фентезі часто слугують візії, марення, сновидіння, гіпнотичні стани. У візіонерських станах переживання інших реальностей і нового бачення повсякденного життя настільки переконливе, що люди, які їх мали, змушені включити їх до власного світогляду. Батько Галі Курінної (роман «Зоряний Корсар») чітко бачив, що зустрівся у казковому палаці із предками. Його враження були настільки яскравими, що герой повірив у них. Читач же опиняється перед дилемою: з одного боку усе можна пояснити холотропним станом Курінного, а з іншого – його відсутність упродовж трьох років не надається до очевидного пояснення. Виникає характерна для фантастики ситуація – конфлікт практичного досвіду і надзвичайної ситуації.

У героя існує небагатий вибір: він може прийняти нову реальність, а може спробувати повернутися до попередньої, звичної. Шлях істинного буття – для романтиків, борців, а значить для героїв Олеся Бердника. Наприклад, у романі «Зоряний Корсар» Григір спокійно сприймає неймовірні обставини власного народження і бере на себе відповідальність космослідчого Меркурія. Так само чинить Сергій Горниця.

Фентезі переконує читача, що чарівна реальність, подана у творі, є такою насправді, була і буде такою, просто відкидалася раціоналістичним світоглядом обивателів. Фентезі не потребує безпосереднього сюжетного мотивування, яке виноситься за межі тексту. Фентезійний засновок опирається на «донаукові», паралогічні людські уявлення про світ, які черпаються з підсвідомості чи культурного контексту (східнослов’янські вірування у романі «Вогнесміх»). Саме тому фентезі й наближається функціонально до міфу, точніше творить новий міф, перетворюючи класичні міфи та залучаючи модель християнського лицарського роману.

За зразком міфологічного дерева життя влаштовано модель Всесвіту у романі «Діти Безмежжя». Поруч з людьми (стовбур) на Землі знаходяться світи вищого виміру (крона) та нижчого (коріння). Учні школи космічних проблем проникли у нижчий вимір, до примітивнішого життя, що надто нагадує, наприклад, похмурий Аїд. Фрагментом метафоричного фентезі є розповідь про Ріону та Буревія – сонячих мандрівників. У її структурі можна віднайти переосмислення не лише згадуваної легенди про андрогінів, а й залишки давньогрецьких міфів про Ікара та Фаетона. У фрагменті мандрівки до Сонця тісно сплелися буденне і чарівне, що властиво фентезі.

У романі «Вогнесміх» елементи фентезі пронизують твір. Насамперед, образ Радісного чи Заквітчаного асоціюється з ельфами, дріадами чи мавками через його незвичайний обмін речовин та спосіб життя, Русалія також видається чаклункою: дівчина володіє даром розмовляти з рослинами, приборкувати вогонь. Зустріч із Зелен-Дивом та порятунок поета-самогубці продовжують ауру чарівності, що огортає Русалію та її діда, схожого на могутнього мага (викликав Зелен-Дива). Вчинки таких персонажів, як Космоандр, Русалія, Радісний, дід Радько заперечують можливість логічного мотивування подій, натомість заторкують у читача вірування у чарівне, надприродне. Вони змушують по-новому, пильніше придивитися до пересічної людини, до її психічних можливостей. Така людинозосередженість якраз і властива творам фентезі.

У романі «Чаша Амріти» йдеться про припущення принципово відмінної інтерпретації нашого світу, яка враховує можливість дива. Така вимога характерна для фентезі, яке за допомогою художніх засобів переконує читача, що ця інша дійсність є справжньою.

Елементи фентезі є невід’ємною частиною творів О. Бердника, особливістю його ідіостилю. Звернення до глибин підсвідомості, донаукового синкретичного мислення, властиве фентезі, додає раціонально-фантастичним творам повнокровності. Настанова на сприйняття чарівного як повноправного компонента дійсності, яку висуває фентезі, створює відчуття істинності, непідробності концепції світу, представленої у романах «Вогнесміх», «Зоряний Корсар», «Діти Безмежжя».