СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ВЛАСНІ ОСОБОВІ ІМЕНА В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ : СЛАВЯНСКИЕ автохтонные собственные личные ИМЕНА В чешском антропонимиконе

Краткое содержание

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, схарактеризовано об’єкт, джерела, методи дисертаційної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, окреслено структуру дисертації.

Перший розділ „Загальні уваги до предмета дослідження” складається з двох підрозділів: „Стан вивчення чеських слов’янських автохтонних імен у чеській і українській антропоніміках”, „Місце слов’янських автохтонних імен у чеському іменнику”. У першому підрозділі схарактеризовано проблеми, напрями і праці, пов’язані з дослідженням чеських САІ. Початок наукового вивчення чеських власних назв пов’язаний з діяльністю Й. Добровського (кінець ХVIII ст.). Він зібрав і вивчив великий за обсягом антропонімний матеріал із чеських писемних пам’яток. У ХІХ ст. чоловічі і жіночі імена привертали увагу таких учених, як Ф. Палацький, Й. Коллар, К.Й. Ербен, Я. Гулаковський, Й.К. Граше, Г. Їречек. Родові і родинні іменування, а також прізвища досліджували Ф.А. Славік, В. Кебрле, В. Прасек, Й. Роса, Ф. Тепли, А. Котік. Перша половина ХХ ст. пов’язана з діяльністю Я. Ґебауера, який використав ономастичний матеріал у монографії “Historická mluvnicе jazyka českého” (“Історична граматика чеської мови”), а також частково ввів у “Slovník staročeský” (“Старочеський словник”) (1903–1913 pp.). Продовжувачем Я. Ґебауера став Ф. Травнічек. У праці “Mluvnice spisovné češtiny” (“Граматика чеської літературної мови”) (1948 р.) він зробив системний аналіз і класифікацію чеських антропонімів і топонімів.

Початок 60-х років став віхою у розвитку чеської антропоніміки. Книга Й. Бенеша “O českých příjmeních” (“Про чеські прізвища”) (1962 р.) присвячена вивченню етимології прізвищ і їх словотвірному аналізу. Протягом другої половини ХХ ст. виходять друком монографії, в яких аналізується семантика, структура, словотвір старочеських власних особових імен: Я. Свобода “Staročeská osobní jména a naše příjmení” (“Старочеські особові імена і наші прізвища”) (1964 р.), Я. Плескалова „Tvoření nejstarších českých osobních jmen” („Словотвір найдавніших чеських особових імен”) (1998 р.), Д. Шлосар „Česká kompozita diachronně” („Чеські композити в діахронії”) (1999 р.).

У 1974 р. виходить друком словник Ф. Копечного “Průvodce našimi jmény” (“Довідник наших імен”), у якому подано етимологічні пояснення приблизно 900 чеських особових імен (друге, розширене видання – у 1991 р.). М. Кнаппова у 1978 р. видала перший нормативний словник чеських власних особових імен “Jak se bude jmenovat?” („Як буде називатися?”). Видання 1996 р. додруковувалося додатковими тиражами у 1999 і 2001 р. У 60–70-ті роки тією чи іншою мірою різних проблем, пов’язаних із функціонуванням чеських особових імен, переважно християнського походження, торкаються у своїх статтях М. Докуліл, Е. Єнерал, І. Люттерер, М. Новакова-Шлайсова, Я. Петр, В. Сайтл, Р. Форстінґер.

М. Кнаппова систематично впродовж кількох десятиліть досліджує проблеми, пов’язані з кодифікацією особових імен. Наслідком такої праці стала монографія „Rodné jméno v jazyce a společnostі” („Власне особове ім’я в мові і суспільстві”) (1989 р.). Книга М. Кнаппової “Příjmení v současné češtině” („Прізвища в сучасній чеській мові”) (1992 р.) і її більш удосконалений і розширений варіант – книга “Naše a cizí příjmení v současné češtině” („Наші і чужі прізвища в сучасній чеській мові”) (2002 р.) є результатом багаторічної дослідницької, консультаційної діяльності в царині сучасного вживання чеських та іншомовних прізвищ у чеській мові у зв’язку з законом про метрики, імена і прізвища. У цій праці в підрозділі про походження чеських прізвищ уміщено лише короткий алфавітний перелік основ САІ і певної кількості прізвищ, утворених від них.

У 90-ті роки в чеській ономастиці з’явилися дві статті, присвячені окремим аспектам функціонування САІ-композитів (структура, семантика основ – М. Кнаппова; різниця в продуктивності препозитивних і постпозитивних компонентів імен-композитів у чеській, словацькій і польській мовах – Е. Мргачова).

Чеську антропонімію вивчають і українські славісти (Т.Б. Лукінова, О.Л. Паламарчук, О.Ю. Касім). Чеський ономастичний матеріал використовується для різноманітних зіставлень у працях київських ономастів І.М. Желєзняк, В.П. Шульгача, О.П. Карпенко, С.О. Вербича, І.В. Єфименко О.І. Іліаді. Залучення до аналізу чеських антропонімів у працях багатьох українських учених (Л.Л. Гумецька, М.Л. Худаш, М.О. Демчук) переважно стосувалося лише чеської історичної антропонімії. Комплексного вивчення особливостей функціонування сучасних слов’янських автохтонних імен у чеській антропонімії, аналізу списку імен, лексико-семантичного аналізу основ імен-композитів, вивчення словотвору відкомпозитних і відапелятивних імен ні в чеській, ні в українській антропоніміці на сучасному етапі не проводилося.

У другому підрозділі першого розділу визначено місце САІ в сучасному чеському іменникý. Його базу становлять християнські і слов’янські автохтонні імена. Як офіційні варіанти вживаються слов’янські автохтонні імена двох типів: а) імена-композити (кількісно найбільш значна група); б) одноосновні імена (відкомпозитного і відапелятивного походження). Станом на 01.09.1999 р. у Чеській Республіці місце найпопулярніших САІ серед 20-ти найуживаніших імен виглядає так: чол. – Jaroslav (5 місце), Miroslav (8 місце), Václav (10 місце), Vladimír (15), Ladislav, Stanislav (17–18), жін. – Jaroslava, Ludmila (9–10 місця), Jarmila (16 місце). Пік популярності більшості з найуживаніших протягом ХХ ст. чоловічих і жіночих САІ припадає на середину століття. Наприкінці ХХ ст. вона йде на спад. І хоча всі ці імена ще містяться у списку найбільш уживаних у Чеській Республіці чоловічих і жіночих імен, у групі лідерів вони утримуються завдяки представникам старших поколінь. У списку всіх імен, наданих за останнє десятиріччя ХХ ст., серед САІ на перше місце вийшло ім’я Vojtěch, яке за підсумком ХХ ст. займало 14-те місце, на 9-те місце перемістилося ім’я Radim, яке протягом ХХ ст. утримувалося на 21 місці. У списку САІ дівчаток, народжених протягом останнього десятиріччя ХХ ст., серед лідерів з’явилися цілком нові імена: Vendula (1 місце), Radka (2-ге), Miroslava (4-те). Решта популярних протягом ХХ ст. жіночих імен: Jaroslava, Jarmila, Božena, Vlasta, Libuše, Milada, Zdenka, Miloslava, Milena – у список популярних в останнє десятиріччя ХХ ст. (для іменування новонароджених) уже не потрапили.

Із 925 чоловічих і 1 001 жіночого імені, які дозволено записувати в чеські метрики, за нашими підрахунками, 267 чоловічих і 225 жіночих належать до групи слов’янських автохтонних. Отже, частка цих імен у чеському іменному репертуарі в групі чоловічих імен становить близько 29 %, у групі жіночих – близько 22,5 %, а чоловічі і жіночі разом – 25,5 %. Загалом станом на 01.09.1999 р. у Чеській Республіці у вжитку було 6 432 чоловічих імені. З них у кількості 4 носії і більше – 1 764 імені (www.mvcr.cz). Із 1 764 імен налічується 413 слов’янських автохтонних, що становить 23 %. У цей же час у Чеській Республіці вживалося 7 902 жіночих імені, з них у кількості 4 носії і більше – 2 375 імен. Серед 2 375 імен знаходимо 428 слов’янських автохтонних, що становить 18 %.

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Другий розділ „Слов’янські автохтонні імена-композити в чеському антропоніміконі” складається із двох підрозділів: „Структура і семантика чеських імен-композитів”, „Імена-композити в чеських прізвищах”. У першому підрозділі розглянуто чеські імена-композити з погляду їх структури і семантики. Найдавніші чеські антропонімні композити представляють, по-перше, праслов’янську спадщину, спільну для всіх слов’янських мов (напр., Budislav), по-друге, імена, утворені в чеській мові (напр., Budilоv). Я.Плескалова ділить їх на дві групи: а) імена, які своїм первісним апелятивним значенням пов’язані з відповідними апелятивними композитами (напр., Dobrohost – стч. dobrohost „добрий гість”, „герой”); б) утворення, що виникли поєднанням двох антропонімних основ без огляду на їх первісну семантику (Sudislav), тобто поєднанням семантично несумісних компонентів. Це важливий етап у розвитку чеських композитів. Поєднання двох основ було вільне (напр., Lstimír), однак ця свобода була обмежена правилами: а) при вільнішому поєднанні мусив брати участь хоча б один компонент, який раніше часто використовувався при утворенні особових імен за апелятивними зразками (slav, bor); б) у функції першого члена виступали субстантивні, ад’єктивні, прономінальні, вербальні і адвербіальні компоненти. Другими членами могли бути лише основи субстантивні, ад’єктивні і вербальні. Різниця між первісними композитами і утвореннями з вільнішим поєднанням основ поступово стиралася, тому що деякі складні антропоніми були вже в найдавніший період чеської мови малозрозумілі.

У підрозділі докладно проаналізовано 85 антропооснов, які наявні в офіційних варіантах сучасних чеських власних особових імен, зокрема: Běl-; Blah-; Boh-/Bog-; Boj-, -boj; Bol-; Bor-, -bor; Bož-; Bran-/Bron-; Brat-; Břet-; Bud-, -bud; Če-; Čech-, Čest-/Cti-; Čist-; Da-; Dal-; Dan-, -dan; Dar-, -dar; Des-; Dobr-; Drah-/Drag-, -drag; Duch-; -hněv/-gněv; Hor-; Host-, -host; Hvězd-; Chot-; Chran-; -chval; Jar-; Kaz(i)-; Kras-; Křes-; Květ-; Lub-/Ľub-/Ljub-/Lib-, -ljub; Lud-/Ľud-/Ljud-/Lid-; Lut-; Meč-; Mil-, -mil; Mir-, -mír (-mіř); Mni-; Moj-; Mst(i)-; -mysl; Nadě-; Něh-; -pluk; Pravd-/Prav-; Přiby-; Rad-, -rad; Rat-;  Rost-/Rast-; Se-; Slav-, -slav; Sobě-; Spyti-; Stan-; Stoj-; Střez(i)-; Svat-; Svet-;      -těch; Tich-; Tom(і)-; Tug-; Vad-; Věk-; Vel-; Věr-, -věr; Vit-, -vít; Vjače-/       Vác-/Věnce-; Vlad-/Lad-, -volod; Vlast-; Vni-; Voj-, -voj; Vrat-; Vše-/Vse-;    Zby-/Zbi-/Bi-; Zde-/Zdi-; Zlat-; Zor-, -zar; Zvon-; Žel-; Žit-. Їх аналіз у підрозділі здійснено у формі розташованих в алфавітному порядку розширених рубрик, які мають однакову будову і містять: а) назву аналізованої основи імені-композита; б) перелік сучасних чоловічих і жіночих імен (офіційні варіанти – нормативні та узус); в) походження імені або основи, її етимологія; г) різні погляди вчених на походження основи і її семантику; д) перелік старочеських імен.

Більшість основ мотивовані словами сучасної чеської мови, які належать до різних частин мови: dáti, milý, mysl, naděje, přibývati, rád, sobě, stati se (у формі наказового способу дало staň), světlý, tichý, vaditi, věk та ін. Вони або повністю збігаються значеннями з праслов’янськими етимонами, або ж демонструють певний розвиток значення вже на ґрунті національної мови, що може зумовлювати кілька варіантів прочитання і тлумачення антропонімної основи в складному імені. Кілька архаїчних антропонімних основ (напр., Tom(і)-) не зберегли своїх відповідників у сучасній чеській мові, хоча в інших слов’янських мовах вони (напр., у вигляді дієслівних форм) наявні.

У другому підрозділі другого розділу проаналізовано імена-композити, що збереглися у чеських прізвищах. Деякі САІ-композити збереглися у прізвищах у повній формі: Bohuslav, Ctibor, Domorad, Kazimír, Milrad, Semerád, Vladislav, Vojtěch та ін. Значно більшою є група прізвищ, у яких збереглися лише основи від САІ-композитів. Загалом в аналізованих чеських прізвищах знаходимо 85 таких антропооснов. У розділі подано виділені із сучасних прізвищ компоненти з однозначно слов’янськими етимологіями. Окрім імен-композитів, від яких могли походити ці компоненти, подано списки сучасних прізвищ, при потребі – праслов’янські і сучасні чеські відповідники з загальної лексики. Найбільша кількість прізвищ утворена від основ Va-, Boř-, Bud-, Rad-, Sud-, Sul-.

У чеській, як і в багатьох інших слов’янських антропоніміях, прізвищами стали усічені на приголосний перші компоненти складних імен без додавання суфіксів, напр., Blah, Bol, Bor, Bož, Duch, Rod, Svět, Žít. У прізвищах виявляємо ще кілька моделей: а) ім’я усікалось на голосний, і до нього одночасно приєднувався один із характерних у давнину антропонімних, переважно однофонемних, суфіксів: Břeň < Bře[tislav] + -ň, Boš (< Bo[huslav]) + -š; б) відбувалося усічення імен-композитів із збереженням першого приголосного другого компонента: Čam (< Čam[ír]), Kazim (<Kazim[ír]).

У підрозділі розглянуто кілька подвійних етимологій основ сучасних прізвищ, які стосуються основ імен, що могли бути потрактовані як похідні утворення і від слов’янського автохтонного імені, і від християнського: Bro- (від Bronislav або від християнського імені Ambrož, пор. прізвища Brošek, Broška), Dom-, Jar-, Luс-, On-, Pač-/Páč-, Rod-, Sta-, Šeb-, Tach-, Tom-.

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Третій розділ „Одноосновні слов’янські автохтонні імена в чеському антропоніміконі” складається з трьох підрозділів: „Шляхи виникнення, асортимент та особливості функціонування чеських відапелятивних та відкомпозитних особових імен”, „Словотвір імен відапелятивного і відкомпозитного походження”, „Слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеських прізвищах”. У першому підрозділі третього розділу проаналізовано чеські відапелятивні та відкомпозитні особові імена з погляду їх семантики. Крім імен виразно відапелятивного походження (Vlk, Ždan), наявна група імен, походження яких можна трактувати двояко: і як відапелятивне, і як відкомпозитне. Напр., чеське ім’я Drahoš (застаріле і Drahoň) спочатку могло бути скороченням від імен Drahoslav, Drahomír, а сьогодні вживається і як самостійне ім’я зі значенням drahý “дорогий”. Уживання імен відапелятивного походження в чеському антропоніміконі має давню традицію. Їх можна розділити на такі групи:

1. Побажальні імена (побажання довгого життя, здоров’я, сили і витривалості тощо). Із цієї групи імен у сучасному іменникý функціонують: чол. Stanko, Stojan, Trajko, Zdravko, Živan, Živko, жін. Stana, Stanka, Stojana, Stojanka, Zdravka, Živa, Živana, Živěna. Велику групу становлять імена, у семантиці яких прочитується побажання батьків, щоб дитина була улюбленою, милою для когось або щоб вона зазнала любові від оточуючих, виражала свою милість до інших. Сюди належать імена з коренем: а) Mil- (пор. псл. *milъ „милий”): чол. Milan, Milíč, Milík, Miloň, Miloš, Milota, Milouš, Milutín, Milovan, Milovín, жін. Milana, Milena, Miluše. Сучасні імена мають приблизно однакові значення, пов’язані з прикметником milý і розшифровуються як milý „любий, приємний, милий”, přivětivý „привітний, ласкавий, лагідний”, milovaný „улюблений”; б) Lub-/Ľub-, з якого після делабіалізації u виникло Lib-, пор. libý „приємний, розкішний” (пор. псл. *ľubъ „милий, приємний, коханий”): чол. Lubor, Ľubor, Libor. Звідси також Liběna – „приємна, люба, мила”, Libuše – „люба, мила, чарівна, кохана”. Жіноче ім’я Lubica традиційно вважається словацьким, сербським і хорватським аналогом імені Ljuba; в) Rad- (пор. псл. *rad, чеське rád „радий, з радістю”): чол. Radovan, Radvan, а також Radek, Radko, жiн. Radka. Окрім них, функціонують імена з іншими основами: чол. Ždan, жін. Běla, Jasna, Krasava, Lada, Pěva, Světla, Světluše, Vesna, Ždana.

2. Захисні (охоронні) імена. Вони пов’язані передусім із назвами звірів (Vlk – „вовк” і запозичена від південних слов’ян лексема Vuk), рослин (Květoň, Květoš), металів (Zlatko, Zlatan, Zlata, Zlatuše – „золота”), небесних тіл (Zora). До групи колишніх захисних належать також чоловічі імена Hroznata, Mlad, Mladen, жіночі Mlada, Mladena.

У другому підрозділі третього розділу розглянуто способи словотвору сучасних САІ і суфікси, за допомогою яких виникали нові похідні антропоніми, що згодом ставали самостійними іменами. САІ утворені лексико-семантичним і морфологічним способами словотвору. Першим утворені імена, які перейшли у розряд власних особових назв безпосередньо з апелятивної лексики без додавання антропонімних суфіксів та інших структурних змін. Із старовинних імен до сьогодні збереглися лише одиниці. Натомість маємо немало інших САІ. Крім уже згаданих у попередньому підрозділі, до сучасних офіційних варіантів імен, утворених лексико-семантичним способом, також належать: Danica (за походженням південнослов’янське), Doubrava, Chval, Jiskra, Jitřena, Jitřenka, Kalina, Zdar, Živa, а також імена у формі пасивного дієприкметника: Ždan, жін. Ždana, Odolen, Milovan, Pomněn, Radovan, жін. Radovana, Stojan. Імен, утворених шляхом усічення, небагато: Kazi (< Kazimíra), Lumír (< Lu[bo]mír), жін. Lumíra, Radim (< Radimír), Václav (< Vac[es]lav), Věslav (< Ve[le]slav) та деякі інші.

У пункті „Морфологічний спосіб словотвору” суфікси згруповано в межах окремих підпунктів за базовими приголосними (-č-, -d-, -k- тощо) в алфавітному порядку. У підпунктах подано загальну характеристику кожної з груп, а потім детально проаналізовано кожен суфікс. Зокрема, зазначено: суфікс, його праслов’янський відповідник, перелік сучасних офіційних варіантів чеських імен з аналізованим суфіксом, етимологію імен, їх словотвірну структуру (основа, указівка на її відкомпозитне чи відапелятивне походження + суфікс), особливості функціонування в сучасній офіційній чеській антропонімійній системі:

Суфікс -k-a (< псл. *-ъkа). Суфікс -k-a активний і в апелятивному, і в антропонімному чеському словотворі. Антропонімний словотвір використовує суфікс -k-a для творення жіночих форм імен від чоловічих  і зменшувальних форм. Із суфіксом -k-a у чеському антропоніміконі твориться чимало народних варіантів жіночих імен. Частина з них проникла у чехів в офіційний ужиток. Серед САІ знаходимо такі жіночі імена із суфіксом -k-a: Doubravka, Luďka, Mirka, Radka, Slávka, Vlaďka, Zdenka. Крім цих імен, наявних у нормативних словниках, у чехів функціонують як документальні ще немало жіночих імен із суфіксом -k-a: Bělinka (< Bělin[a]), Běluška (< Běluš[e]), Bohunka (< Bohun[a]), Boriska (< Boris[lava]) та ін. (всього понад 100 імен). Нотуємо також офіційні варіанти із суфіксом -k-a у складі поліморфемних суфіксів: Vlast[a] + -ič-k-a → Vlastička; Dobr[a] + -un-k-a → Dobrunka. Суфікс -k-a знаходимо і в жіночих варіантах імен-композитів: Blahoslávka, Daliborka, Vojtěška.

Аналіз показав, що кількісно найбільша група імен утворена усічено-суфіксальним способом. Чеська антропонімія широко використовує в офіційному іменникý відкомпозитні і відапелятивні деривати. Це явище характерне як для чоловічих, так і для жіночих імен. Деривати утворюються за допомогою 43 суфіксів, а також суфіксів-флексій -а та -о. У чоловічих іменах нотуємо 21 суфікс і 2 суфікси-флексії: -č-o, -ej, -oj, -ek, -ik/-ík, -ič/-íč, -k-o, -ol-a,

-an, -en, -in, -oň, -un, -š-a, -eš, -iš, -oš, -uš, -оuš, -at-a, -ot-a, -a, -o. Жіночі імена мають 22 суфікси і 1 суфікс-флексію: -č-a, -d-a, -ej-a, -k-a, -ik-a, -ic-a/-ic-e, -il-a, -ul-a, -an-a, -en-a, -in-a, -on-a, -un-a, -š-a, -iš-a/-iš-e, -uš, -uš-a/-uš-e, -at-a, -et-a, -ot-a, -av-a, -ev-a, -a.

У процесі аналізу звернено увагу на невелику кількість слов’янських автохтонних імен, запозичених переважно на сучасному етапі з інших слов’янських мов (чол. Milčo, Cvetan, Slobodan, жін. Desanka, Zorica).

У третьому підрозділі третього розділу проаналізовано прізвища, в основах яких можна вбачати САІ відапелятивного походження. Колишніх яскраво виражених САІ у них збереглася порівняно невелика кількість. Для більшості чеських прізвищ етимологія, пов’язана з САІ, не єдина, вона – одна із кількох можливих. Деколи ці імена повністю збігаються з формою прізвищ (Sedmík, Stojan, Trojan), але часто при переході у розряд прізвищ їх основи могли усікатися, а також збагачуватися суфіксами, характерними для чеської мови. Зокрема, чеські прізвища, з яких вичленовуємо САІ відапелятивного походження, можна розділити на такі групи: 1. Прізвища, в основі яких лежать побажальні імена: Čán, Čečak, Chval, Kochan, Křěpek, Liba, Libeš, Libora, Mil, Míl, Myslík, Odolan, Radon, Slavata, Stára, Stojan, Tvrdek, Vojen (пор. стч. імена Čaň, Čekaň (обидва – „очікуваний”), Chval, Kochan, Křěpek, Křepen, численні старочеські імена з основою Lib-, Mysla, Odol, Odolen, Radovan, Slavata, Star, Stojan, Tvrdek, Vojen). 2. Прізвища, в основі яких лежать імена, дані за певною рисою зовнішнього вигляду, характерними властивостями: Běl, Bil, Hlava, Hlávek, Hlaveš, Hovora, Hovorka (пор. стч. імена Bělan, Hlava, Hovora). 3. Прізвища, в основі яких лежать імена, що вказували на обставини народження дитини, її черговість у сім’ї: Deváty, Pozděna, Sedmík, Trojan, Vosmík (пор. стч. імена Devátý, Pozden, Sedmík, Trojan, Vosmík). 4. Прізвища, в основі яких лежать захисні імена: Čiž, Holoubek, Holub, Holubec, Hroněk, Hroneš, Hronza, Hroz, Hroza, Hrozek, Hrozny, Hrůza, Hrůzek, Mlad, Mládek, Mladen, Mladěnka, Mladota, Mlady, Neliba, Netřeba, Vlk, Vlkan, Vlkon, Vlč, Vlčák, Vlčík (пор. стч. імена Čiž, Holub, Hroznata (< hrozný „грізний, страшний”; його функцією було лякати ворогів), Neľub, Vlk).

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Здійснений у дисертації аналіз чеських слов’янських автохтонних власних особових імен дає змогу зробити такі висновки:

Чехи пережили період згасання САІ в середні віки і період відновлення їх уживання. Процес відновлення тривав від кінця XVIII ст. і протягом ХІХ ст. У ХХ ст. вони вже функціонують в усіх верствах чеського суспільства.

У чеських власних особових іменах-композитах наявні 85 основ. З них 63 основи трапляються лише в препозиції, 17 основ містяться в сучасних чоловічих і жіночих іменах і в препозиції, і в постпозиції. Лише постпозитивними є 5 основ. Найпоширенішими є імена, що містять компоненти Slav-, -slav, Mir-, -mír (-miř), Mil-, -mil. Походження всіх аналізованих основ – праслов’янське. Лише стосовно -měr різні вчені пропонують кілька варіантів походження, але і праслов’янська етимологія присутня як один із найвірогідніших варіантів.

У чехів лише невелика група САІ-композитів збереглася у прізвищах у повній формі. Значно більшою є група прізвищ, у яких містяться основи від колишніх САІ-композитів (85 антропооснов). Їх зіставлення з основами сучасних чеських імен показує, що вони значною мірою збігаються. Це свідчить про природний зв’язок між САІ-композитами минулого і сучасними. У прізвищах знаходимо низку основ, які не мають відповідників серед сучасних імен-композитів: Dluh-, Dob-, Dom-, Hod-, Hoj-, Hrd-, Nud-, Puch-, Roh-, Sem-, Sud-, Sul-, Svoj-, Tvrd-, Vid-, Vrch-, Vrt-, Vyš- та ін. Отже, у минулому чеський іменник був значно багатший на САІ. Наявність одночленних слов’янських автохтонних імен  у сучасних чеських прізвищах свідчить про давню і безперервну традицію їх уживання в побуті чехів. Форми багатьох імен і прізвищевих назв, які стали потім прізвищами, датуються XII–XVI ст. Отже, уживання слов’янських автохтонних імен у сучасному чеському списку імен не є впливом інших слов’янських антропонімій чи даниною моді на вживання певного пласту імен. Вони мають за собою в чеському іменному репертуарі кількасотлітню історію.

Виникнення і функціонування САІ відапелятивного походження у слов’ян, у тому числі і в чехів, стимулювалося цілком практичною потребою в іменах захисних і побажальних. Протягом століть ці функції в них поступово втрачалися, відходили на задній план чи забувалися, хоча самі імена такого зразка, увійшовши в побут і традиції, продовжували вживатися. Багато з них існують і сьогодні: Květoň, Květoš, Mlad, Mlada, Mladen, Mladena, Zdravko, Zlata, Zlatan, Zlatěk, Zlatko, Zlatuše, Zora, Zoran, Živa, Živan, Živana, Živěna, Živko та ін. Помітними групами серед імен відапелятивного походження є також імена з основами Mil-, Lib-/Lub-/Ľub-, Rad-.

Характерним для чеської антропонімії є використання лексико-семантичного і морфологічного способів словотвору для творення імен. Лексико-семантичний спосіб словотвору є дуже давнім. Характерний він і для старочеської антропонімії. Щоправда, з тих давніх імен у сучасному іменникý збереглися лише одиниці: Doubrava, Chval, Mlad, Milovan, Odolen, Pomněn, Radovan, Smil, Vlk. Небагатим є список і решти імен. Серед них імена відновлені (Lada, Ždan) або перекладені (Běla, Jasna) у період національного відродження, а також запозичення з інших слов’янських антропонімій: Danica, Nevena, Rosen, Vuk.

У морфологічному способі словотвору розрізняємо імена, утворені шляхом усічення, й імена, утворені усічено-суфіксальним способом. Обидва також характерні для антропонімій усіх слов’янських мов. Усікатись може і перша, і друга частина композита, а деколи випадає й середня частина. Від твірних основ чоловічих імен утворились флексійним способом (суфікс-флексія -а) жіночі імена, напр., Lumíra, Věslava. Офіційних форм імен, утворених шляхом усічення, у сучасній чеській антропонімії небагато. У результаті здійсненого аналізу до групи імен, утворених шляхом усічення, зараховуємо: Dan, Kazi, Lumír, Radvan, Radim, Václav, Wieslav, Věslav та деякі інші.

Кількісно найбільша група імен утворена усічено-суфіксальним способом. Наш матеріал підтверджує, що в чехів поряд із нормативними узус фіксує багато імен із народного антропонімікону, які вжиті офіційно і претендують на введення у словники.

У творенні імен беруть участь суфікси з базовими приголосними -č-,  -d-, -j-, -k-, -l-, -n-, -š-, -t-, -v- і суфікси-флексії -a, -о. Вони діляться на три виразно окреслені групи: а) поширені суфікси, які беруть участь у творенні великої кількості імен; б) суфікси із середньою активністю; в) рідкісні суфікси, які представлені невеликою кількістю імен. Останні переважно належать до давніх чеських суфіксів, активних у минулому (напр., -ot-a), але зараз уже раритетних.

До групи поширених суфіксів належать: -k-a (111 імен), -еk (37), -uš-a/

-uš-e (34), -k-o (28), -an-a (24), -en-a (24), -an (20), -oš (16).

Група суфіксів із середньою активністю: -ic-a/-ic-e (13), -in-a (11), суфікс-флексія -о (10), -ik/-ík (7), -in (7), -oň (7).

До групи малопоширених належать: -uš (5) (жін. -uš – 2), -ouš (5), -š-a (1) (жін. -š-a – 4 імені), -un-a (4), -av-a (4), -at-a (3) (жін. -at-a – 1), -en (3), -iš (3),

-ej (2), -č-a (2), -ik-a (2), -eš (2), -iš-a/-iš-e (2), -on-a (1), -un (1), -ej-a (1), -ot-a (1) (жін. -ot-a – 1), -d-a (1), -oj (1), -il-a (1), -ol-a (1), -ul-a (1), -et-a (1). Малопоширеними є й суфікси, запозичені з південнослов’янських антропонімій: -č-о (3 імені), -ev-a (1).

Валентність поширених суфіксів досить значна. Кожен із них може приєднуватися як до однієї з основ імен-композитів (чи усіченого від такої основи компонента), так і до основи колишнього апелятива. Усі аналізовані суфікси, включаючи і запозичені в іменах від інших слов’янських народів, мають праслов’янське походження.

В основах чеських прізвищ міститься чимало САІ відапелятивного походження. Частина давніх відапелятивних імен слов’янського походження, які зафіксовані у тій чи іншій формі у чеських прізвищах, і сьогодні функціонують у чеському офіційному іменникý: Hroznata, Chval, Květoň, Libor, Mlad, Radoš, Slavata, Stojan, Vlk, Vojan, Vojen. Група відапелятивних САІ сьогодні функціонує досить активно. Вона кардинально змінилась передусім тому, що у зв’язку з розвитком чеського суспільства відійшли в минуле певні побутові обставини і мотиви називання такими іменами (імена відстрашувальні, захисні), змінились певні традиції у називанні (за обставинами народження – Poznik, за черговістю появи в сім’ї – Vosmík та ін.).

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1.      Осташ Л.Р. Чеські особові власні імена з погляду їх походження // Проблеми слов’янознавства. – Вип. 51. – Львів, 2000. – С. 287–289.

2.      Осташ Л.Р. Семантика основ чеських і українських власних особових імен-композитів // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. – Вип. 37. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – С. 137–144.

3.      Осташ Л.Р. Слов’янські автохтонні власні особові імена-композити в чеських та українських прізвищах // Мовознавство. – 2002. – № 2–3. – С. 22–38.

4.      Осташ Л.Р. Суфікси з приголосним -k- у чеських власних особових іменах слов’янського походження // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Серія: Мовознавство. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – Вип. 1. – Ч. 2. – С. 70–77.

5.      Осташ Л.Р. Слов’янські автохтонні власні особові імена відапелятивного походження в чеських прізвищах // Українське мовознавство / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Вип. 26. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. – С. 23–33.

6.      Осташ Л.Р. Одноосновні слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеському антропоніміконі // Лінгвістичні студії. Збірник наук. праць. – Вип. 12. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 344–352.

7.      Осташ Л.Р. Автохтонні та псевдоавтохтонні власні особові імена відапелятивного походження в чехів й українців // Студії з ономастики та етимології. 2002. – К.: “Кий”, 2002. – С. 150–158.

Осташ Л.Р. Слов’янські автохтонні власні особові імена в чеському антропоніміконі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 – слов’янські мови. – Інститут української мови Національної академії наук України, Київ, 2004.

У дисертації проаналізовано чеські сучасні офіційні варіанти власних особових імен слов’янського походження, а також ті слов’янські автохтонні імена, які наявні в чеських прізвищах. Визначено їх місце у сучасному чеському антропоніміконі, досліджено структуру, семантику, етимології, способи словотвору.

На підставі аналізу виділено 85 основ у чеських іменах-композитах і 85 основ колишніх імен-композитів у чеських прізвищах. Досліджено шляхи виникнення, асортимент одноосновних імен, їх словотвір. При розгляді морфологічного способу здійснено комплексну характеристику суфіксів. Проаналізовано також слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеських прізвищах.

Ключові слова: чеський антропонімікон, слов’янське автохтонне ім’я, ім’я-композит, одноосновне ім’я, прізвище, семантика, етимологія, словотвір, основа, суфікс.

Осташ Л.Р. Славянские автохтонные собственные личные имена в чешском антропонимиконе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 – славянские языки. – Институт украинского языка Национальной академии наук Украины, Киев, 2004.

В диссертации проанализированы чешские современные официальные варианты собственных личных имен славянского происхождения, а также те славянские автохтонные имена, которые имеются в чешских фамилиях. Определено их место в современном чешском антропонимиконе, исследованы структура, семантика, этимология, способы словообразования.

На основании анализа выделено 85 основ в чешских именах-композитах и 85 основ бывших имен-композитов в чешских  фамилиях. Исследованы пути возникновения, ассортимент одноосновных имен, их словообразование. При рассмотрении морфологического способа осуществлена комплексная характеристика суффиксов. Проанализированы также славянские автохтонные имена отапеллятивного происхождения в чешских фамилиях.

Ключевые слова: чешский антропонимикон, славянское автохтонное имя, имя-композит, одноосновное имя, фамилия, семантика, этимология, словообразование, основа, суффикс.

Ostash L.R. Slavonic autochthonous proper personal names in the Czech anthroponomycal system. – Manuscript.

            Thesis for Candidate’s Degree of philological sciences – the speciality 10.02.03 – the Slavonic languages. – Institute of Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

The dissertation gives the analysis of mode official versions of proper personal names of the Slavonic origin, as well as those Slavonic autochthonous names which are present in the Czech su ames.

The dissertation consists of introduction, three sections, conclusions, list of used sources, list of conventional abbreviations and supplements. The supplements comprise both Alphabetical and Inverse indices of the Czech Slavonic autochthonous names, there are also 5 tables.

Introduction expounds actuality of the topic, determines the aim and the task, exposes scientific novelty, theoretical and practical significance of the results which were obtained.

The first section "General consideration conce ing the subject of research" consists of two subsections. In the first one we have characterized the state of lea ing of the Slavonic autochthonous proper personal names in Czech and Ukrainian linguistics. The place of such names within mode Czech names’ repertoire has been determined in the second subsection. Even nowadays Christian and Slavonic autochthonous personal names constitute the base of the contemporary list of proper personal names in Czech Republic. As official versions are being used names of two types: a) names-composites; b) one-stem names.

In the second subsection "Slavonic autochthonous names-composites in the Czech anthroponymical system" were considered structure and semantics of the Czech proper personal names-composites, as well as were analyzed the names-composites in the Czech su ames. On the grounds of this analysis we have singled out 85 stems in the Czech names-composites. The most widespread names are those, which comprise the following components: Slav-, -slav, Mir-, -mír (-mіř), Mil-,

-mil. All above-mentioned analyzed stems are of pre-Slavonic origin. Just a small group of the names-composites of Slavonic origin retained in their full form in the su ames, in which were conserved only stems of the former names-composites (85 stems).

Its comparison with the stems of analogous contemporary names shows that in the past the list of Czech names was considerably richer as for the Slavonic autochthonous proper personal names. Contemporary names have the history of several hundred year’s duration in the Czech anthroponomycal system.

In the third section "One-stem Slavonic autochthonous names in the Czech anthroponomycal system" have been analyzed the ways of the beginning, assortment and peculiarities of the functioning of the Czech appellative and composite personal names and their form of creation of words.

We have also considered the Slavonic autochthonous proper personal names of the appellative origin in the Czech su ames. As for the names of the appellative origin we have singled out the following groups: names of desire; former protective names. We have analyzed its semantics, connection with contemporary lexical units, reasons of giving such names both in the past and nowadays.

It was determined that the one-stem names of the Slavonic origin are being formed with two ways of derivation: lexico-semantic and morphological. In the course of the analysis of morphological way we have carried out complex characteristic of suffixes classified by basic consonants (-č-, -d-, -k- etc.). Analysis showed that the most numerous quantifiable of the names was that, formed by the way of suffixes truncation. Czech anthroponomycal system extensively used the composite and appellative derivatives in the official list of names, which are being formed by means of 43 suffixes and also suffixes-inflexions -a and -o (21 suffixes and 2 suffixes-inflexions – in masculine names; 22 suffixes and 1 suffix-inflexion – in feminine ones). In this dissertation were analyzed series of su ames, in which stems it’s possible to note the Slavonic autochthonous proper personal names of the appellative origin. Part of such names is still functioning nowadays in the Czech noun. Series of names, noted in su ames, actually are not already being used, because certain everyday occurrences and reasons of giving such names (protective) passed away, disappeared certain traditions of giving names (accordingly to the circumstances of birth, regular succession of appearance in the family etc.).

Key words: Czech anthroponomycal system, Slavonic autochthonous name, name-composite, one-stem name, su ame, semantics, etymology, creation of words, stem, suffix.