Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу : Лингвокогнитивные и коммуникативно-прагматические параметры профессионального дискурса

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну роботи, описано методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, окреслено теоретичне й практичне значення здобутих результатів, вказано форми їх апробації.

Розділ 1. «Архітектоніка професійного дискурсу». Сучасний етап лінгвістичних досліджень характеризується інтеграційним підходом до аналізу складних явищ, яким є і професійний дискурс. Формуванню поняття «професійний дискурс» передувало декілька етапів, детермінованих різними підходами до його вивчення: описово-кваліфікаційний, формально-функціональний, прагматичний і когнітивний.

Поняття «дискурс» у сучасному трактуванні характеризує дифузність окремих лексико-семантичних варіантів, що реалізуються в різних галузях знань (логіка, новоєвропейська і сучасна філософія тощо). Інтегральною ознакою різних дефініцій поняття «дискурс» є його трактування як тексту з урахуванням умов, пов’язаних з його породженням (Н. Арутюнова, О. Воробйова, Ю. Караулов, Г. Колшанський, В.Кононенко, А. Нойберт, Ю. Прохоров, Д. Руденко, Ю. Сватко, О. Селіванова).

Поняття «професійний дискурс» визначається в роботі як текст, занурений у професійне життя. Його кваліфікаційними ознаками є такі: професійна спрямованість (відповідність текстів вимогам учасників професійної комунікації); антропоцентризм (мовна особистість як антропоцентр професійного тексту); креативність (реалізація творчих можливостей дослідника чи фахівця з певної галузі знань); верифікація (істинність реалізованої у тексті інформації); мультидисциплінарність (інкорпорує професійну діяльність людини в усіх її сферах та можливих варіантах); непропорційність розвитку окремих частин дискурсу (зон, секторів), детермінована несинхронністю розвитку окремих галузей знань чи сфер професійної діяльності; діалогічність (спеціальний текст як фрагмент загальної професійної дискусії); селективність у виборі конкретного адресата; замкненість (обмеженість доступу до інформації, що детерміновано рівнем професійної компетенції адресата); нециклічність (максимальна вичерпність у викладі спеціальної інформації); дидактизм (повчальність, напучення); динамізм детермінований розвитком як окремих галузей знань, так і сфер професійної діяльності; мовна нормативність (адекватне оформлення спеціальної інформації мовними засобами); стилістична розшарованість відповідно до структурної частини професійного дискурсу та форм спілкування (усна, писемна).