У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну дисертації, методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, теоретичне й практичне значення здобутих результатів, указано форми апробації та структуру роботи.
У першому розділі “Алюзивність публіцистичного дискурсу: комунікативно-прагматичний аспект” виявлено основні ознаки алюзії, розглянуто алюзію в системі інтертекстуальних засобів публіцистичного дискурсу та визначено теоретико-методологічну основу вивчення алюзії з позицій комунікативної прагматики.
У сучасній лінгвістиці існує два підходи до розуміння явища алюзивності: представники першого підходу розглядають алюзію як лаконічне використання факту або висловлювання (Є. Л. Гептинг, Н. Ю. Новохачова, Н. М. Чуприна), представники другого – як цілеспрямований натяк на факт або висловлювання (О. С. Євсєєв, О. О. Селіванова, А. А. Тютенко).
Панівним визнається другий підхід, за яким ключовими ознаками алюзії є: 1) імпліцитність, 2) двоплановість і 3) цілеспрямованість.
Імпліцитність алюзії полягає в тому, що це мовне явище є непрямим способом вираження певного змісту, яке викликає асоціації з відомими фактами, подіями чи творами (І. В. Арнольд, M. Leddy, P. Lennon). Двоплановість алюзії зумовлена наявністю в ній двох складових: 1) денотата – глибинного об’єкта непрямого посилання; 2) репрезентанта, вербалізованого на поверхневому рівні за допомогою слів чи висловлювань, що викликають алюзивні асоціації.
Серед об’єктів алюзивних посилань виділяють денотати першого порядку, якими є прецедентні твори, і денотати другого порядку, якими є імена, назви, факти, висловлювання з цих творів (Н. Ю. Новохачова, О. С. Євсєєв). Окремі вчені вказують також на існування неінтертекстуальних денотатів, які не асоціюються з продуктами письмової дискурсивної діяльності (І. В. Гюббенет, І. С. Походня).
Репрезентант алюзії складається з маркерів і трансформантів, у ролі яких у тексті-приймачі вживаються одиниці різних мовних рівнів – морфологічного, лексичного і синтаксичного. Маркери співвідносять метатекст з денотатом алюзивного посилання, а трансформанти виявляються засобом залучення концептуального навантаження прецедентного феномена до нового контексту.
Цілеспрямованість відрізняє алюзію від таких суміжних явищ, як цитата і ремінісценція. Прихована цитата/квазіцитата перетворюється на алюзію, коли свідомо використовується як непряме посилання. Алюзивного статусу може набувати й ремінісценція за умови свідомого використання з тією ж метою, а саме: сфокусувати чи розфокусувати смисли двох або більше текстів.
Проаналізувавши суто мовні чинники творення алюзії та виявивши її основні ознаки, у дослідженні підготовлено теоретико-методологічну базу вивчення алюзії з позицій комунікативної прагматики. Цей підхід дає змогу розглядати алюзивність крізь призму теорії мовленнєвих актів та інших прагматичних концепцій, теорії релевантності Д. Спірбер та Д. Уілсон зокрема.
У роботі введено нове термінопоняття алюзивний мовленнєвий акт, під яким розуміється мовленнєвий акт натяку на загальновідомий денотат, що базується на спільних знаннях адресанта та адресата і використовується адресантом для цілеспрямованого прирощення основного змісту повідомлення.
Методика зіставлення алюзивних мовленнєвих актів англійського та українського публіцистичного дискурсу ґрунтується на принципах виявлення способів актуалізації алюзивних смислів у межах кожної з досліджуваних мов, що сприяє визначенню національно-культурних особливостей творення алюзії в міжмовному плані.
У другому розділі “Реалізація алюзивних мовленнєвих актів в англійському та українському публіцистичному дискурсі” проаналізовано структуру й типи алюзивних мовленнєвих актів, встановлено комунікативні стратегії і тактики вживання алюзій у публіцистичному дискурсі, визначено роль концептів у реалізації комунікативно-прагматичного потенціалу алюзії.
Структура алюзивних мовленнєвих актів є спільною в досліджуваних мовах. За алюзивного посилання має місце подвійна локуція, подвійна ілокуція та подвійна перлокуція, що відрізняє алюзивні мовленнєві акти від ідентичних висловлювань без алюзивного статусу.
Алюзивна локуція є прото- та метатекстовим посиланням до явищ навколишньої дійсності. Локуція метатексту алюзії заснована на маркерах і трансформантах, тим часом локуція алюзивного прототексту пов’язується з денотатом непрямого посилання.
Напр., трансформантом англ. алюзивного висловлювання All power corrupts but telly corrupts absolutely (The Guardian) є компонент ‘telly’, маркерами – решта лексем, які вказують на денотат – висловлювання Л. Ектона “All power corrupts but absolute power corrupts absolutely”. Трансформантом в укр. Партнерство заради мера (“Дзеркало тижня”) є омонімічний компонент ‘мера’, денотатом – назва міжнародної програми “Партнерство заради миру”.
Алюзивна ілокуція складається з наміру алюзивного метатексту та наміру алюзивного прототексту, причому комунікативна мета самого висловлювання може або збігатися з прецедентною прагматикою, або виявлятися внаслідок модифікацій прецедентного феномена.
У результаті зіставлення виявлено 1) експліцитну та 2) імпліцитну ілокуції алюзивних мовленнєвих актів, спільні для досліджуваних мов. За експліцитної перформативності показники ілокутивної частини алюзивного висловлювання наявні в метатексті, а власне ілокуції не відрізняються від прагматичного спрямування ідентичних висловлювань без алюзивного статусу.
Напр., іронія прецедентного фразеологізму “A bull in a china shop” набуває спонукальної семантики в англ. алюзивному висловлюванні Be a bull in China but shop carefully (The Guardian), яке закликає до обережних інвестицій у китайську економіку. З іншого боку, спонукання прецедентного тексту “Пийте, діти, молоко” в укр. Не пийте, діти, молоко (“Україна молода”) поступається місцем ілокуції застереження, яка реалізується за допомогою імператива (йдеться про вміст меланіну в молоці китайського виробництва).
Імпліцитна перформативність передбачає коригування прагматичного компонента алюзії відповідно до ілокутивної функції та перлокутивного ефекту прецедентного тексту.
Так, у формально констативному англ. висловлюванні Scents and sensibility (The Financial times) – “Sense and Sensibility” (J. Ostin) прототекстовий компонент ‘sense’ накладається на метатекстовий scents, реалізуючи імпліцитний директив, що користуватися парфумами потрібно розсудливо. Поза алюзивним контекстом ілокуцією укр. алюзії Україна – не Європа? (“Дзеркало тижня”) було б здивування, сформульоване у формі запитання. Проте, зважаючи на денотат непрямого посилання – назву книги Л. Кучми “Україна – не Росія”, під час алюзивного процесу відбувається зміна мовленнєвого акту на заперечення.
Зазначене вище дає підстави стверджувати, що непрямі алюзивні мовленнєві акти реалізують свій комунікативно-прагматичний потенціал для окремої категорії читачів – тих, хто здатен не лише актуалізувати алюзивність, а й імплікувати прихований смисл за допомогою інференції. Глибинний план алюзії наштовхує на задумані автором імплікації і змушує припинити пошук можливих варіантів тлумачення на основі інших контекстуальних припущень (D. Sperber, D. Wilson).
Збігатися на рівні прото- та метатекстів може й перлокуція. Використовуючи алюзію, журналіст будує висловлювання на основі перлокутивного ефекту прецедентного феномена, на який відбувається непряме посилання, або ж сподівається на інший.
В англійському та українському публіцистичному дискурсі виявлено такі спільні алюзивні мовленнєві акти: 1) констативні, 2) директивні, 3) комісивні та 4) експресивні, причому найчастіше в такий спосіб ставиться за мету про щось повідомити, щось заперечити, засудити чи схвалити.
again (The Guardian), яке викликає алюзивні асоціації зі стійким словосполученням “On you marks, get, set, go”, є інформування про повернення компанії ‘Marks and Spenser’ на міжнародні ринки. Укр. алюзія Основний материнський інстинкт (“Україна молода”) повідомляє про всиновлення героїнею фільму “Основний інстинкт” Ш. Стоун третьої дитини.
Ілокуцією алюзивних директивів у досліджуваних мовах є приховані застереження, поради та рекомендації тощо. Напр., англ. заголовок What you can do for your country (The New York Times), який актуалізує в пам’яті слова з інавгураційної промови Дж. Кеннеді “Ask not what your country can do for you, but what you can do for your country”, реалізує імпліцитне спонукання в статті про кризу народжуваності в Австралії. Значимий фон реалізації укр. У чому сила, Президенте? (“Україна молода”), прототекстом якого є висловлювання “У чому сила, брате?” з фільму “Брат – 2”, випливає з того, що справжня сила не у владі, а в любові до Батьківщини. У такий спосіб видання застерігає чинного Президента від використання адміністративного ресурсу під час виборів.
Алюзивні комісиви виражають присягання, обіцянки, зарікання та погрози. Так, запозичена з промови В. Путіна фактуальна алюзія “As during the Third Reich era, these new threats show the same contempt for human life and claims to world exclusiveness and diktat” (The New York Times), що натякає на панування США в світі, сприймається як погроза. Обіцянкою чи присяганням видається висловлювання Реприватизації – ні! Націоналізації – ні! (“Дзеркало тижня”) – алюзія на гасло “Фальсифікаціям – ні! Махінаціям – ні!”.
Алюзивні експресиви виражають ставлення автора до сказаного. Ілокуцією таких мовленнєвих актів, з одного боку, є засудження і критика, які виражаються здебільшого на тлі іронії, з іншого, – схвалення.
Суб’єктивно-оцінну модальність створює несподівана заміна одного з компонентів, контраст алюзії та контексту, в якому вона вживається, а також скрипти прецедентних текстів. Напр., замінний компонент на тлі прецедентного в англ. висловлюванні The Lion, the Witch and the Magical Hit (The Daily Mail) підсилює повідомлення про касові збори екранізації роману Л. Керролла “The Lion, the Witch and the Wardrobe”. Іронічний ефект укр. Тихі танці (“Дзеркало тижня”), який є непрямим посиланням на альбом Руслани “Дикі танці”, досягається шляхом контрасту між контекстом уживання алюзії та семантикою її денотата (у статті розповідається про події в парламенті). Джерелом алюзивної критики в укр. Кайдашева сім’я – 2 (“Україна молода”) – “Кайдашева сім’я” (І. Нечуй-Левицький) є скрипт прецедентного твору (йдеться про суперечку між Президентом та Прем’єром навколо власності на землю).
Ілокуція схвалення випливає з відповідної спрямованості прецедентного тексту чи висловлювання. Так, англ. біблійна алюзія в Moses leads Palace nearer promised land (The Guardian) повідомляє про перехід футбольного клубу “Уотфорд” до Прем’єр-ліги. За допомогою укр. Дарованому Міцкевичу в очі не дивляться (“Україна молода”) – “Дарованому коню в зуби не дивляться” журналіст підтримує встановлення пам’ятника А. Міцкевичу, подарованого Україні поляками.
Алюзивні мовленнєві акти передбачають вибір комунікативних стратегій і тактик. У роботі встановлено спільні кооперативну та конфронтаційну стратегії вживання алюзій, причому конфліктний чи неконфліктний акціональний контекст може бути спрямований як на прецедентний феномен, так і на цільову аудиторію. У першому випадку поширеними тактиками є 1) аргументація, 2) висміювання, 3) відсторонення, у другому – 4) маніпуляція, 5) заохочення та 6) провокація.
Тактика аргументації реалізується за допомогою алюзивних посилань на авторитетні джерела. Особливо аргументативними видаються непрямі посилання на Біблію та національно-марковану фразеологію: англ. Let party without sin cast first stone (The Newsday) – “To cast first stone” (у статті звертається увага на брудні передвиборчі технології), укр. алюзія Поміняв коней на переправі (“Україна молода”) – “Коней на переправі не міняють” повідомляє про вихід Соціалістичної партії України з демократичної коаліції.
Тактику висміювання в обох мовах реалізують алюзивні експресиви з ілокуціями осуду та критики. Виявляється ця тактика на різних мовних рівнях. На лексичному рівні така конфронтація пов’язується із вживанням антонімів, оказіоналізмів, негативно-оцінних лексем тощо, на синтаксичному – із запереченням вихідного тексту, на стилістичному – з іронією чи сарказмом.
Так, антонімічна заміна в англ. алюзії Divided we stand, united we fall (The Guardian) – “United we stand, divided we fall” ставить під сумнів доцільність створення комісії з питань расової рівності. Оказіональний компонент в укр. Великі шахраїнці (“Україна молода”) вказує на несправедливий підрахунок голосів у телепроекті “Великі українці”. Негативно-оцінна лексична одиниця в укр. висловлюванні Жаргон наш солов’їний (“Дзеркало тижня”) – “Мова наша солов’їна” засуджує нехтування літературною українською мовою. Заперечення прецедентного тексту в англ. Alexander the not so great (The Guardian) – “Alexander the great” посилює повідомлення про відставку лідера лейбористів У. Александера. Укр. іронічне Дають – бери. На гарячому (“Україна молода”) – “Зловити на гарячому” висміює хабарництво серед слідчих.
Тактика відсторонення від денотата алюзії дає змогу послатися на буквальний зміст сказаного. Напр., англ. ремінісцентна алюзія An Organic Chicken in Every Pot (The New York Times) може не проектуватися на передвиборче гасло Г. Гувера “A chicken in every pot. A car in every garage” (у статті розповідається про вартість натуральної їжі). У подібний спосіб автор укр. Тому що не патріот (“Україна молода”) має можливість відсторонитися від ситуативно-контекстуального джерела посилання – напису “Тому що патріот” на агітаційних плакатах В. Януковича під час президентських виборів.
Типовою є тактика маніпуляції, зумовлена спільністю фонових знань адресанта й адресата, що не сприяє критичному осмисленню інформації. Вживання негативно-оцінного топоніма в англ. This financial crisis is … what Che obyl was for the nuclear lobby (The Guardian) закликає до централізації світової фінансової системи. Укр. фразеологізована алюзія Не такий страшний Чорнобиль, як його малюють (“Україна молода”) – “Не такий страшний чорт, як його малюють” наголошує на перебільшенні небезпеки Чорнобиля.
Поширеною є тактика заохочення, закладена в семантику алюзивного денотата. Так, автор англ. Love at first bite (The Independent) – “Love at first sight” схвально відгукується про нові можливості риболовлі. Зміна акціональної спрямованості прецедентного висловлювання “Сила є, розуму не треба” в укр. алюзивному Сила є, патріотизм допомагає (“Україна молода”) посилює повідомлення про перемогу українців на Богатирських іграх.
Алюзія також є засобом непрямого спонукання, що відображається у провокативній тактиці. Напр., англ. Are you better off? (The Washington Post), яка натякає на політичне гасло передвиборчої кампанії Р. Рейгана “Are you better off now than we were four years ago?”, імпліцитно реалізує заклик голосувати за представника демократів. Подібним є укр. Як розкрадалася сталь (“Україна молода”) – “Як гартувалася сталь” (М. Островський), що непрямо закликає припинити розкрадання експортної сталі.
Встановлено, що реалізації комунікативно-прагматичного потенціалу алюзії сприяють регулятивні та оцінні концепти, які в різний спосіб актуалізуються за допомогою слів та висловлювань із алюзивним статусом. Алюзія є засобом семантизації: 1) лінгвокультурних концептів прецедентних текстів, 2) концептів алюзивних метатекстів, 3) концептів алюзивних прототекстів, 4) концептів алюзивних прото- та метатекстів.
Лінгвокультурні концепти прецедентних текстів є інваріантами сприйняття літературних героїв, а також схемами, сценаріями та скриптами прецедентних творів. Напр., в англ. висловлюванні Ridiculously Scrooge-some defense (The Guardian) актуалізація концептуальної ознаки ЖАДІБНІСТЬ, притаманної головному герою оповідання Ч. Діккенса “The Christmas Carol”, сприяє висміюванню захисної тактики команди Англії з футболу. Джерелом знань про ілокутивне схвалення в укр. алюзії Сімнадцять миттєвостей зими (“Дзеркало тижня”) – “Сімнадцять миттєвостей весни”, концепт ПЕРЕМОГА зокрема, є екзистенціальний контекст: сімнадцять переможних днів Великої Вітчизняної війни, відображених у відомому фільмі, проектуються на сімнадцять вирішальних днів Помаранчевої революції.
Семантизація концептів алюзивних метатекстів можлива без актуалізації денотата алюзивного посилання. Так, повідомлення про зручні платні автошляхи за допомогою англ. For Whom the Road Tolls (The Economist) – “For Whom the Bell Tolls” (E. Hemingway) посилюється на семантичному рівні завдяки глибинному значенню ‘приваблювати, закликати’, закладеному в денотат стар.-англ. – tyllan у betyllan або fortyllan (D. Harper). Пор. стар.-англ. toln ‘податок’ і лат. telonium ‘місце сплати податків’. У прагматичний фокус укр. цитатної алюзії Неможливо двічі вийти на один і той же Майдан (“Дзеркало тижня”) – “Неможливо увійти до однієї й тієї ж річки” вводиться поняття МАЙДАН, яке перетворилося на специфічний концепт української етноспільноти: пор. пол. majdan ‘площа’ – запозичене з тюркських мов: туркм. maidan ‘вільне, рівне місце’, тур. meidan ‘арена, площа, відкрите місце’ (O. C. Мельничук). Концепт СМЕРТЬ, що об’єктивується в укр. Побачити Лондон і померти (“Україна молода”) – “Побачити Париж і померти” не зумовлює суцільно негативне забарвлення повідомлення: ст.-сл. съмрьть утворене від основи *merti (пор. лат. mortis) та компонента sъ-, який здебільшого зіставляється з лат. suus ‘свій’. Відтак, тут мається на увазі природна смерть, а не загибель, убивство (O. C. Мельничук).
Концепти алюзивних прототекстів об’єктивуються лише за умови вдалої актуалізації джерела непрямого посилання. Напр., повідомлення про внутрішню політику Г. Брауна в англ. Gordon Brown has ea ed himself the nickname of the Iron Chancellor (The Independent) посилюється завдяки алюзивному натяку на безкомпромісний характер М. Тетчер, відомої як ‘Iron Lady’. Пор. кельт. isa on, і.-є. *eis (санскрит isirah ‘vigorous, strong’, гр. ieros ‘strong’) (D. Harper). В укр. висловлюванні Радари з великої дороги (“Дзеркало тижня”) – “Грабіжники з великої дороги” на метонімічному рівні між собою імпліцитно корелюють елементи “міліціянти-грабіжники”, що спонукає до умовиводу: міліціянти грабують водіїв. Ключовим для актуалізації концептуального змісту висловлювання і його засуджувальної семантики є прототекстовий елемент “грабіжники”: пор. укр. грабіжництво ‘час збирання сіна’ (O. C. Мельничук), що є символом егоїзму, захланності тощо (В. В. Жайворонок). Національна специфіка концепту ТАТАРИН, що історично склалася для українського етносу, зумовлює іронізацію укр. Непроханий гість краще за Березовського (“Дзеркало тижня”) – “Не в пору гість – гірше татарина”: пор. тат. татар, тур. Tatar ‘жителі країни на північ від Китаю’ (O. C. Мельничук); тюркські, монгольські та інші племена, які нападали на Київську Русь, а пізніше її рештки – на Україну (В. В. Жайворонок).
У процесі творення алюзії може мати місце одночасна семантизація концептів алюзивних прото- та метатекстів, які корелюють між собою. Напр., укр. Хто не любить гроші, хай перший кине в митця золотий зливок (“Дзеркало тижня”) – “Хто сам без гріха, хай перший кине в неї камінь” – лінгвокультурний концепт ПРОЩЕННЯ накладається на метатекстовий концепт БАГАТСТВО/ГРОШІ. Прецедентний вислів пов’язується з біблійною історією про жінку, яку хотіли закидати камінням через нею учинений перелюб (Ів. 8:3-11).
У третьому розділі “Типологія алюзій англійського та українського публіцистичного дискурсу в зіставному аспекті” виявлено типи алюзій за формою та змістом, трансформантами і джерелом посилання.
За формою алюзії розподіляють на номінативні й цитатні (О. С. Євсєєв, Н. В. Черкас). Репрезентантами номінативних алюзій є непредикативні одиниці, а денотатами – імена, назви чи факти. Цитатні алюзії є предикативними включеннями, денотатами яких є тексти чи висловлювання.
До номінативних алюзій у зіставлюваних мовах належать: 1) алюзивні імена/назви, 2) фактуальні алюзії.
У результаті зіставлення встановлено відмінну дистрибуцію алюзивних імен та назв в англійському та українському публіцистичному дискурсі (табл. 1).
В англійській мові переважають алюзивні антропоніми й топоніми з однозначно позитивним чи негативним асоціативним змістом. Напр., Florence Nightingale and Mahatma Ghandi tackled suffering and injustice with innovative approaches that pioneered change (The Guardian) – алюзивні імена актуалізують концепт ДОБРО, котрий сприяє реалізації аргументативної тактики з імпліцитним закликом до наслідування. Англ. Anti-Sodomian Law (The Economist) – біблійна алюзія на місто Содом, мешканці якого потопали в розпусті (Буття 19:24-25), проектується на закон, що забороняє аморальну поведінку.
В українському публіцистичному дискурсі алюзивні імена та назви є поодинокими. Так, алюзивне ім’я в укр. Микола Мельниченко – це Горлум української політики (“Дзеркало тижня”) допомагає імплікувати ситуацію, в якій, за сюжетом роману Д. Толкієна “Володар перснів”, гобіт перетворився на чудовисько, тому що став володарем персня влади. Алюзивний топонім в укр. Наше культурне Ватерлоо (“Дзеркало тижня”) вказує на занепад української культури. | 
