У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну дисертації, описано методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, окреслено теоретичне й практичне значення одержаних результатів, указано форми їхньої апробації та структуру роботи.

У першому розділі “Статус слів категорії стану в сучасному мовознавстві” уточнено статус слів категорії стану (далі КС) у граматичних системах німецької й української мов, з’ясовано їхню предикативну функцію в складі присудка, розроблено критерії визначення семантико-синтаксичної валентності предикатів, виражених словами КС, та методику зіставлення синтаксичних конструкцій зі словами КС у неблизькоспоріднених мовах.

У сучасній лінгвістиці існує два підходи до класифікації частин мови: 1) гетерогенний (В. Г. Адмоні, В. В. Виноградов, І. Р. Вихованець, І. К. Кучеренко, Л. В. Щерба), що ґрунтується на семантичному, морфологічному й синтаксичному принципах, покладених в основу виокремлення певного класу слів, та 2) гомогенний, представники якого (Ш. Баллі, А. М. Мухін, О. П. Суник) вважають самодостатнім лише один критерій розподілу слів за частинами мови: або семантичний, або морфологічний, або синтаксичний. Проте дискусія щодо переваги першого чи другого підходу триває в граматиці й у ХХІ ст., принциповими питаннями якої залишаються: 1) перегляд традиційних класифікацій слів за частинами мови; 2) надання статусу частини мови певним групам слів, серед яких особливе місце посідають слова КС.

Ідея розглядати слова КС як окрему частину мови, запропонована свого часу Л. В. Щербою й В. В. Виноградовим та підтримана М. С. Поспєловим, О. В. Ісаченком, В. О. Горпиничем та ін., і досі продовжує розвиватися. Відкритість цього питання на сучасному етапі розвитку граматики пояснюється відмінною позицією тих науковців, які категорично заперечували частиномовну самостійність слів КС (Л. Л. Буланін, І. Р. Вихованець, І. К. Кучеренко, І. І. Мещанінов, В. М. Мігірін, Фр. Травнічек).

У німецькій граматичній семантиці слова КС розглядали в системі прикметника або прислівника (U. Engel, О. Jespersen, G. Helbig, G. Starke). Питання ж про слова КС як окремий лексико-граматичний розряд у німецькій граматиці вперше порушили російські дослідники-германісти (Б. А. Ільїш, Н. Г. Козинська, Г. І. Тираспольський, А. Л. Томашевська, Ц. Н. Шрайбер), на думку яких, у німецькій мові є розряди слів зі значенням стану, які за семантикою й граматичними фунціями відрізняються від прикметників та прислівників і можуть становити окрему частину мови. У результаті ґрунтовних досліджень було встановлено, що слова КС у німецькій мові характеризуються специфічним синтаксичним уживанням, морфологічними особливостями й мають здатність сполучатися з іншими словами в реченні. За своєю семантикою й функціями вони відповідають словам КС української мови, що дає підстави використовувати термін, запроваджений слов’янськими лінгвістами, щодо граматичного ладу німецької мови.

Сучасний етап дослідження слів КС характеризується синтезом наукової думки, що в німецькій та українській мовах ці слова виконують синтаксичну функцію предиката в реченні, характеризуються спільними морфологічними ознаками (є незмінними і в поєднанні зі зв’язками мають форми способу, часу, виду), а також загальною для всіх одиниць цієї групи семантикою стану. Ці особливості є цілком обґрунтованими для визначення слів КС як окремої частини мови. В авторській концепції дисертаційного дослідження слова КС розглядаються як самостійна невідмінювана частина мови, що позначає різні стани людини й довкілля, виконуючи в реченні синтаксичну функцію головного члена.

Предикати, репрезентовані словами КС, на семантико-синтаксичному рівні сполучаються з суб’єктними й об’єктними синтаксемами. Критеріями для визначення типу валентності слів КС є: 1) лексико-семантичний, за яким установлюється їхня приналежність до однієї з шести ЛСГ: ЛСГ із семантикою емоційного або інтелектуального стану, психічних переживань людини; ЛСГ слів КС на позначення стану довкілля; ЛСГ слів КС з морально-етичною оцінкою стану або доцільності/недоцільності; ЛСГ слів КС на позначення фізичного стану істот; ЛСГ слів КС із суб’єктивною оцінкою стану оточення або щодо тривалості його в часі чи в просторі; ЛСГ слів КС з модальним значенням; 2) семантико-синтаксичний, за яким виявлено типи лівобічних (суб’єктних) і правобічних (об’єктних) синтаксем. Ці критерії покладено в основу розробки методики зіставлення синтаксичних конструкцій зі словами КС у німецькій та українській мовах, яка дала змогу дійти нових висновків у розв’язанні досліджуваної дискусійної проблеми.

У другому розділі “Семантичні й формально-граматичні особливості функціонування слів категорії стану в німецькій та українській мовах” на основі семантики стану слова КС скласифіковано у лексико-семантичні групи та за характером їхньої граматичної сполучуваності – у функціонально-семантичні групи, зіставлено формально-синтаксичну структуру речень зі словами КС у німецькій та українській мовах.

Слова КС у дисертаційній роботі визначалися на основі дефініцій із тлумачних словників (Duden. Das Bedeutungswörterbuch: іn 12 Bänden, Wörterbuch der deutschen Sprache: іn 6 Bänden / [hrsg. von R. Klappenbach, W. Steinitz], Словник української мови: в 11-ти томах, Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]), де спільною для всіх досліджуваних одиниць є категорійна семантична ознака стану. З-поміж ядерних семантичних ознак слів КС дослідники (Ф. Ш. Акмалова, Т. В. Булигіна, Є. М. Галкина-Федорук) називають відношення до часової осі, інактивність, орієнтованість на суб’єкт стану, тимчасовість; до периферійних ознак зараховують модальне значення, просторово-часові відношення, оцінку стану.

Лексеми зі значенням стану в німецькій мові походять зі спільногерманського розряду слів із семантикою стану, свідченням цього є готські слова КС: azetizo, batizo, god, sutizo, rapizo, skuld, wai (Г. І. Тираспольський), напр.: …god ist unsis her wisan… ‘…добре нам тут бути…’; Skuldu ist unsis kaisara gild giban? ‘Чи потрібно платити податок кесареві?’. Українські еквіваленти слів категорії стану сягають давньоруської мови (Г. П. Арполенко, А. П. Грищенко, В. В. Німчук), про що свідчить уживання конструкцій зі словами год (гоже), лпо, добро, любо, льз, не льз, надоб, не надоб у найдавніших пам’ятках, напр.: лпше смерть, ниже продолженъ животъ в нищети; а Всеволодъ ажь восхочь (т) с нами оуладитис. а оуладитьс а тоб не надоб с братомъ Двдъмъ.
В обох мовах вони виступали в складі безособових конструкцій на позначення емоційного, фізичного стану тощо.

Відповідно до словникового значення слів КС (для аналізу та зіставлення було відібрано із тлумачних словників 280 слів КС німецької мови й 350 – української), останні було скласифіковано в шість ЛСГ, спільних для досліджуваних мов:

1. ЛСГ із семантикою емоційного або інтелектуального стану, психічних переживань людини (87 од. у нім. і 91 од. в укр. мові): нім. angenehm, angst, bequem, bitter, falsch, freudig, gut, schade, übel; укр. бентежно, боязко, весело, горе, добре, досада, приємно, радісно, смішно, соромно й под. Зіставлювані одиниці утворені переважно від прикметників: нім. angenehm → angenehm, gut → gut; укр. радісний → радісно, смішний → смішно; рідше – від іменників:
нім. die Angst → angst, der Schade → schade; укр. горе → горе, досада → досада. Ядро цієї ЛСГ становлять: нім. falsch – лат. falsus ‘falsch’; übel – с.-в.-н. ūbel,
д.-в.-н. ubil, гот. ubils ‘schlecht’; пор. з укр. боязко – псл. *bojati sę, спор. з лит. bajús ‘страшний’, лтс. bijaties ‘боятися’, д.-інд. bhájate ‘боїться’; смішно – псл. *smijati (smьjati) sę, *smějo sę, *směxъ (і.-є. *smei-so-s/*smoi-so-s) ‘сміятися, жартувати’. До периферії цієї ЛСГ належать: нім. angenehm – с.-в.-н. genœme, пізн.-д.-в.-н. gināmi, д.-в.-н. nāmi ‘те, чому можна навчитися’ (герм. *nāmia- прикм. від nehmen); bequem – с.-в.-н. bequœme, д.-в.-н. biquāmi ‘підходящий, пригодний’, пох. від гот. qiman ‘підходити, пасувати’; пор. з укр. добре – псл. *dobrъ ‘відповідний, підходящий, корисний’, утв. від doba ‘доба’; соромно – псл. *sormъ ‘сором’
(і.-є. *kormo- ‘мука, біль’, і.-є. *sormo- ‘червоний колір’).

2. ЛСГ слів КС на позначення стану довкілля (81 од. у нім. і 84 од. в укр. мові): нім. dunkel, finster, mondlos, nebelig, rauchig, trübe; укр. вітряно, душно, жарко, затишно, місячно тощо. Зіставлювані одиниці утворені переважно від прикметників: нім. dunkel → dunkel, mondlos → mondlos; укр. вітряний → вітряно, жаркий → жарко. Ядро цієї ЛСГ становлять: нім. finster – с.-в.-н. vinster, д.-в.-н. finstar, ‘темрява’, с.-в.-н. dinster, д.-в.-н. dinstar ‘темно’; rauchig –
с.-в.-н. rouch, д.-в.-н. rouh, пох. від герм. *rauki- ‘дим’; пор. з укр. вітряно – псл. *větrъ, vejati ‘віяти’, спор. з лит. vetra ‘буря’, прус. wetro ‘вітер’, ірл. feth ‘повітря’; тепло – псл. *teplъ ‘теплий’ (д.-інд. tápati ‘нагріває, горить’, і.-є. *tep- ‘бути теплим’). До периферії цієї ЛСГ належать: нім. trübe – с.-в.-н. trūebe, truobe, д.-в.-н. fruobi ‘без світла, темний’, перв. знач. ‘густий, в’язкий, тягучий’; пор. з укр. імлисто – псл. *mьgla, спор. з лит. miglá , лтс. migla ‘туман’, д.-інд. megháh ‘хмара’ (і.-є. *meigh- ‘мигати; темрява, хмара’); мілко – псл. *mělъkъ ‘міленький’, пов’яз. з *mělъ ‘прибережний пісок’, спор. з д.-в.-н. melm ‘пил, пісок’ (і.-є. *mel- ‘молотити’).

3. ЛСГ слів КС з морально-етичною оцінкою стану або доцільності/ недоцільності (45 од. у нім. і 60 од. в укр. мові): нім. faul, plump, schlimm, schrecklich, wunderbar; укр. біда, гріх, жаль, кривда, лихо, негоже, недоцільно та ін. Зіставлювані одиниці утворені переважно від прикметників у німецькій мові: нім. faul → faul, schrecklich → schrecklich, від іменників та прикметників –
в українській: укр. біда → біда, жаль → жаль, недоцільний → недоцільно. Ядро цієї ЛСГ становлять: нім. wunderbar – с.-в.-н. wunder, д.-в.-н. wuntar ‘подив, надзвичайне’; пор. з укр. біда – псл. *běda, спор. з лит. bedá, лтс. będa ‘біда, горе’,
д.-інд. bādhah ‘труднощі, страждання’; кривда – псл. *krivьda ‘несправедливість, кривда’, пох. від *kriviti ‘кривити, робити неправильні вчинки’. До периферії цієї ЛСГ належать: нім. faul – с.-в.-н., д.-в.-н. fūl, гот. fūls ‘гнилий, протухлий’; schlimm – с.-в.-н. slimp ‘кривий, косий’, д.-в.-н. *slimb ‘нахил’, пов’яз. з лтс. slips ‘кривий, косий’; пор. з укр. гріх – псл. *grěxъ (лит. graižús, лтс. greizs ‘кривий’, гр. χρεος ‘борг, вина’); лихо – псл. *lixъ ‘зайвий’, пов’яз. з *lisiti ‘лишити’.

4. ЛСГ слів КС на позначення фізичного стану істот (31 од. у нім. і 42 од.
в укр. мові): нім. behaglich, heiß, leicht, schwer, wohl; укр. важко, жарко, затишно, темно, чутно й под. Зіставлювані одиниці утворені переважно
від прикметників: нім. heiß → heiß, schwer → schwer; укр. важкий → важко, затишний → затишно. Ядро цієї ЛСГ становлять: нім. behaglich – с.-в.-н. behagen ‘приємний’, англ.-сакс. оnhagian ‘подобатися, підходити’; пор. з укр. видно – псл. *vidъ<*veid-, спор. з гот. witan, witaida ‘дивитися, споглядати’, лат. video ‘бачу’ (і.-є. *ueid-/*uоid-/ *uid- ‘дивитися, знати’); легко – псл. *lьgъkъ ‘легкий, неважкий’, спор. з д.-інд. laghu ‘легкий, швидкий’ (і.-є. *legh/ *lengh- ‘легкий’). До периферії цієї ЛСГ належать: нім. schwer – с.-в.-н. swœre, swāre, д.-в.-н. swāri, swāro, гот. swērs ‘поважний, шановний’; wohl – с.-в.-н. wol, д.-в.-н. wola, wala ‘по бажанню’, і.-гeрм. *uelo- ‘бажання’; пор. з укр. боляче – псл. *boljь, спор. з
д.-в.-н. balo ‘згуба, зло’, д.-ісл. bol, д.-англ. bealu ‘злість’.

5. ЛСГ слів КС із суб’єктивною оцінкою стану оточення або щодо тривалості його в часі чи в просторі (25 од. у нім. і 38 од. в укр. мові): нім. bereit, genug, langsam, nahe, spät; укр. близько, готово, гріх, досить, пора тощо. Зіставлювані одиниці утворені від прикметників: нім. langsam → langsam, укр. близький → близько; від прислівників: нім. genug → genug, укр. досить → досить; від іменників: укр. пора → пора. Ядро цієї ЛСГ становлять: нім. genug –
д.-в.-н. ginuog (i) ‘достатній’, ginah ‘достатньо’, гот. ganōhs, ganah ‘достатньо’; langsam – д.-сакс. longsum, англ.-сакс. langsam ‘довготривалий’; пор. з укр. готово – псл. *gotovъ, спор. з алб. gatë ‘готовий’, вл. hot ‘приготування’; досить – псл. *do syti ‘до ситості’ (лат. satis ‘досить, доволі’). До периферії цієї ЛСГ належать: нім. bereit – с.-в.-н. be-, gereit (e) ‘охоче, услужливо’, д.-в.-н. reti ‘вправно, уміло, готово’; пор. з укр. близько – псл. *blizъ, *blizъkъ (і.-є. *bhlig’-/ *bhleig’- ‘давити, тиснути’).

6. ЛСГ слів КС з модальним значенням (11 од. у німецькій і 35 од. в українській мові): нім. bedürftig, möglich, not, notwendig; укр. дозволено, можна, незмога, необхідно, потрібно, треба і т.д. Зіставлювані одиниці утворені від прикметників: нім. möglich → möglich; укр. необхідний → необхідно; від іменників: нім. die Not → not; від дієслів: не могти → незмога. Ядро цієї ЛСГ становлять: нім. möglich – і.-герм. *māgh-, *məgh- ‘могти, бути спроможним’; пор. з укр. дозволено – псл. *izvoliti ‘захотіти, побажати’, *voliti ‘воліти’, *volja ‘воля’; можна – псл. *mogti ‘могти’, спор. з гот., д.-в.-н. magan ‘могти’, н.-в.-н. mögen ‘хотіти, любити’. До периферії цієї ЛСГ належать: нім. not – д.-в.-н., с.-в.-н. nōt, герм. *nauði ‘мучити до виснаження, виснажено падати’; пор. з укр. потрібно – цсл. ΠΟΤΡЕБИТИ ‘винищити, витратити, очистити’, р. потреблять ‘витрачати, з’їдати, знищувати’; треба – псл. *terb- ‘потреба, необхідність’, *terbiti ‘корчувати, чистити, робити корисним’.

Проведений етимологічний аналіз підтвердив думку вчених про те, що ядро слів КС становлять ті лексеми, первинне значення яких пов’язувалося зі станом людини, природи і довкілля, а периферійні слова КС набули семантики стану в процесі функціонування.

На основі морфологічних і синтаксичних особливостей слів КС визначено 2 функціонально семантичні групи (далі ФСГ): 1) за характером граматичної сполучуваності слів КС; 2) за структурними різновидами конструкцій зі словами КС.

За характером граматичної сполучуваності для слів КС у зіставлюваних мовах властиві такі морфологічні ознаки:

1) відсутність парадигми відмінювання, за винятком компаратива слів КС, утворених від якісних прикметників, – у німецькій та лексем на -о, -е – в українській: нім. Es wird Ihnen besser sein” (Н. Keller); укр. Добре, коню, буде тобі, та не гірше і хазяїнові (П. Мирний);

2) наявність форм часу: а) теперішнього (зі зв’язками sein, werden і вторинними зв’язками tun, stehen у німецькій, напр.: нім. Nass und nässer wird im Saal und auf den Stufen (J.W. Goethe); з нульовою зв’язкою бути (слід зазначити, що в процесі розвитку української мови (XVI–XVIII ст.) уживання беззв’язкових конструкцій поширювалося, оскільки іменний присудок без зв’язки не має ані стилістичних, ані смислових, ані лексико-семантичних обмежень (О. С. Мельничук, О. І. Соболевський), напр.: укр. Скрізь безлюдно на дорозі (Л. Глібов); або напівповнозначними зв’язками стати, зробитися в українській мові: укр. Хороше і затишно стає їй на серці від цього голосу (О. Довженко); б) минулого (зі зв’язками sein, werden, tun, stehen у формі Imperfekt, Perfekt або Plusquamperfekt / було, стало, зробилося): нім. Unheimlich still und reglos war es oben… (B. Apitz); укр. В палаці було весело і гамірливо (А. Рибак);
в) майбутнього (зі зв’язками sein, werden, tun, stehen у формі Futur І / буде, стане й под.): нім. In einigen Jahren wird es seicht am Ufer sein (L. Thoma); укр. Все буде благополучно (В. Собко);

3) здатність утворювати: а) умовний спосіб: нім. Leichter würde ihm danach nicht (Th. Fontane); укр. Добре було б їй при матері рідній (М. Вовчок); б) наказовий спосіб, який для слів КС є здебільшого формальним, оскільки ця форма маловживана у художньому та розмовному мовленні: нім. Sei es ihm besser (Th. Storm); укр. Нехай нам буде гірше (М. Куліш).

На синтаксичному (формально-граматичному) рівні слова КС можуть виступати безособово-предикативним компонентом у структурі аналітичного головного члена речення, граматичне значення якого виражає зв’язка, а лексичне – іменна частина. Таким чином, у структурі аналітичного головного члена речення слова КС можуть виступати з експліцитною або імпліцитною зв’язкою в українській (бути, стати, ставати, зробитися) та облігаторною в німецькій мові (sein, werden), оскільки двочленність є нормою німецького синтаксису. Саме зв’язка надає словам КС семантики темпоральності: нім. Wie ist es nun leer und tot (H. Eichendorf); Es wurde langsam hell (B. Apitz); Es wird Ihnen besser sein (Н. Keller); укр. Гарно мені й приємно (І. Нечуй-Левицький); Не пожалував він її, а стало йому якось уразливо, негарно (М. Вовчок); Там мені буде не так уже й кепсько (Є. Гуцало).

Характерною особливістю слів КС німецької мови є їхня синтаксична сполучуваність із безособовим прономінативом es, що виконує функцію підмета, забезпечуючи структурну спільність особових і безособових речень: нім. Es war kühl in dieser Nacht… (H. Korall); Es war dämmerig und feucht wie nach einem Regen (Е. М. Remarque).

Слова КС мають здатність керувати відмінковими формами. У німецькій мові слова категорії стану поєднуються із залежним компонентом: а) додатком у давальному відмінку, що виконує функцію суб’єктного локалізатора: нім. Erst hatte ich gedacht, es sei ihm langweilich gewesen… (H. Böll); б) у давальному відмінку, якому відповідає місцевий української мови: нім. Es war schwül in der Luft (M. Ende); в) у давальному відмінку з прийменником mit: нім. Schlimmer ist es mit Johannes (H. Böll); г) у знахідному відмінку в поєднанні з прийменниками für або um: нім. Für dich ist mir nichts zu schade (Th. Mann).

В українській мові слова КС керують здебільшого давальним відмінком, місцевим, рідше – родовим (з прийменником і без прийменника), а також знахідним відмінком прямого об’єкта: укр. Благо тобі, друже-брате. Як є в тебе хата (Т. Шевченко); Хоч у голові пусто, аби грошей густо (Нар. тв.); Нам з тобою буде видно море… (М. Нагнибіда). Для української мови характерна відсутність суб’єкта стану в прямому (називному) відмінку, тоді як у німецькій аналогічний стан може передаватися іменниками й особовими займенниками у формі називного відмінка, пор.: нім. Er war neidisch um ihren Wohlstand (Th. Fontane) ‘Йому було заздрісно через їхній добробут’; Er tat mir leid (H. Hesse) ‘Мені стало жаль його’.

Отже, зіставний аналіз граматичних особливостей слів КС в німецькій і українській мовах показує, що вони здебільшого подібні. Зокрема спільними є: відсутність словозміни (за винятком утворення компаратива), синтаксична функція, вживання зі зв’язкою, аналітичне утворення видо-часових форм, здатність керувати відмінковими формами. Розбіжності полягають насамперед у тому, що в українській мові слова КС можуть поєднуватися з нульовою зв’язкою, тоді як у німецькій вона є обов’язковою. Крім того, на відміну від конструкцій з предикатами стану в українській мові, у якій суб’єкт стану відсутній, у німецькій можуть використовуватися особові двоскладні речення.

Слова КС виступають у зіставлюваних мовах головним членом безособового речення і можуть поєднуватися з різними поширювачами: а) додатком, що позначає суб’єкт у формі дав. відмінка: нім. Es ist ihm alles ganz gleich (M. Ende); укр. Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється (О. Гуреїв); б) прямим об’єктом у знах. чи род. відмінках в українській мові та непрямим об’єктом в акузативі – в німецькій: нім. Es ist schade um ihn und seine Schwester; укр. Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить (Нар. тв.); в) обставиною, вираженою прислівником або іменником із прийменником у род., оруд. чи місц. відмінку в українській та у дав. відмінку в німецькій мові: нім. Draußen war es feucht und neblig (E. M. Remarque); укр. Сонце високо підбилося вгору, надворі стало душно (М. Коцюбинський).

Другу ФСГ становлять структурні різновиди речень зі словами КС у зіставлюваних мовах, скласифіковані за характером граматичної будови предикативного центру (табл. 1): 1) однокомпонентні речення (236 реч. в укр. мові): укр. Робиться холоднувато (О. Довженко); 2) двокомпонентні речення (424 реч. у нім. і 364 реч. в укр. мові): нім. Es war mondlos, aber der Himmel war voller Ste e (Е. М. Remarque); укр. Болісно стало Максиму (Н. Рибак); 3) речення з трикомпонентною структурою (208 реч. у нім. і 199 реч. в укр. мові): нім. Es ist niemandem bekannt (H. Keller); укр. Остапові було чогось трохи клопітно на душі (Б. Грінченко); 4) чотирикомпонентні речення (91 реч. у нім. мові): нім. In der Stube war es halbdunkel vom Zigarettenrauch (Th. Mann); 5) безособові реченнєві утворення з предикатами стану в українській і німецькій мовах можуть мати подвійну предикативну основу, до складу якої входить два повнозначних слова – слово КС та інфінітив (96 реч. у нім. і 201 реч. в укр. мові): нім. Es ist schädlich für Ihre Gesundheit, so viel zu arbeiten (Duden); укр. Богданові радісно було зустріти тут цю людину (О. Гончар).