МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА СВОБОДУ СОВІСТІ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Право на свободу совісті та віросповідання є одним із фундаментальних прав, які закріплені в усіх міжнародних документах, що містять перелік прав людини. Починаючі з другої половини ХХ ст. відбувалось активне формування міжнародної судової та квазі-судової практики захисту цього права, що надало його змісту певної динаміки. Сучасне розуміння права на свободу совісті та віросповідання ґрунтується не лише на багатій і змістовній історії його розвитку, але й має значну практику як на універсальному, так і регіональному рівнях.

Усвідомлення в Україні змісту права на свободу совісті та віросповідання в його міжнародно-правовому вимірі почало активно формуватися з набуттям нею незалежності та відбувалося разом із становленням вітчизняного законодавства у цій сфері. А зважаючи на зовсім недавнє приєднання України до основних європейських міжнародно-правових актів, які містять зобов’язання щодо захисту свободи совісті та віросповідання, даний процес відбувається під їх безпосереднім впливом. Отже, зберігається необхідність подальшого з’ясування сучасного змісту міжнародно-правових зобов’язань, що виникають для держави у сфері захисту цього права. Крім того,  законодавство України про захист права на свободу віросповідання залишається у стадії реформування. Така необхідність обумовлюється зокрема тим, що за роки незалежності Україна стала багатоконфесійною державою. Це принципово нова ситуація, в якій врахування міжнародного досвіду захисту свободи совісті та віросповідання може мати велике значення для збереження міжконфесійного миру в державі.

Порушення релігійних прав людини негативно впливає на інші права, зокрема право на життя, фізичної цілісності, свободи та безпеки особи, право на свободу висловлення, мирні зібрання та об’єднання, освіту, право на свободу пересувань, національність тощо. Саме тому дослідження права на свободу віросповідання є одним із центральних у науковій розвідці прав людини, а для розуміння міжнародно-визнаного змісту права на свободу віросповідання принципово важливим є аналіз сучасної практики Комітету з прав людини та Європейського суду з прав людини. Проте вітчизняна практика свідчить, що питання права на свободу совісті та віросповідання цікавило дослідників насамперед з точки зору національного законодавства. Усе це має велике значення для подальшого вдосконалення українського законодавства й може мати суттєве практичне значення для гарантування в Україні права людини на свободу совісті та віросповідання, що й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Стан і ступінь розробки проблеми у спеціальній літературі. Активні дослідження проблеми міжнародно-правового регулювання релігійних свобод почались у ХІХ – на початку ХХ ст.         (Й. Блюнчлі, А. Вязгін, В. Даневський, Н. Захаров, П. Казанський, Л. Камаровський, Ф. Ліст,       Ф. Маассен, Ж. Мартенс, Ф. Мартенс, А. Рів’є, А. Стоянов, М. Таубе, Г. Уітон), які привели до висновку про існування міжнародно-правового захисту релігійних інтересів.

У сучасній зарубіжній науці міжнародного права також приділяється багато уваги вивченню питань захисту права людини на свободу совісті та віросповідання (Ю. Баскін,             Ю. Безбородов, К. Борисов, Д. ван дер Вайвер, Т. Васильєва, М. Дженіс, К. Іванз, М. Іванз, Ю. Карлов, Д. Карлсон, Н. Лернер, Д. Літтл, Б. Тахзіб, П. Тейлор, Д. Уітт та ін.).

В Україні різні аспекти права на свободу совісті та віросповідання досліджували в основному фахівці з галузевого права: Ю. Кальниш (реалізація державної політики у сфері релігійно-церковного життя); І. Компанієць (адміністративно-правові проблеми регулювання свободи совісті); В. Малишко (конституційне забезпечення права на свободу світогляду і віросповідання); М. Палій (злочинність у сфері віросповідання); В. Петрик (удосконалення державно-церковних відносин); Г. Сергієнко (конституційно-правове регулювання відносин держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання); Л. Ярмол (юридичне забезпечення свободи віросповідання).

Єдиним в Україні спеціальним дослідженням з міжнародно-правового регулюванню інституту релігійної безпеки залишається робота Ю. Фисун. Окремі аспекти міжнародно-правового захисту права на свободу совісті та віросповідання досліджували О. Буткевич, А. Дмитрієв, В. Семенов, О. Тарасов та ін.

У дисертації проаналізовано вітчизняні дослідження з міжнародно-правового захисту прав людини (М. Буроменський, В. Буткевич, В. Денисов, В. Євінтов, А. Мацько, В. Мицик,                  Л. Тимченко).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно із цільовою комплексною програмою “Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права” (державний реєстраційний номер 0106u002284).