НАЦІОНАЛЬНІ СТЕРЕОТИПИ В АНГЛО-НІМЕЦЬКИХ ВІДНОСИНАХ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано вибір теми, визначено мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, описано методи та матеріал дослідження, сформульовано положення, які виносяться на захист, наведено дані про апробацію положень дисертації та публікації її основного змісту.

У першому розділі “Стереотип як когнітивний і соціокультурний феноменґ” узагальнено філософські, психологічні, соціологічні й лінгвістичні засади дослідження стереотипів, вивчаються механізми формування стереотипів, причини та наслідки стереотипізації, розглядається зв’язок стереотипів з іншими когнітивними структурами, подається класифікація стереотипів та основні мовні форми їх вираження.

Стереотипи виникають у результаті когнітивного процесу категоризації, який передбачає протиставлення себе як представника групи «ми»  - іншим, тобто групі «вони», й генералізації – ототожнення індивідуальних характеристик представника групи з груповими мовно-культурними, соціальними, професійними чи віковими характеристиками. Наслідком є відокремлення стереотипних уявлень про себе (автостереотипи) від уявлень про інших (гетеростереотипи), а також стійкість, спрощеність та схематичність стереотипного образу.

Як когнітивні структури свідомості, стереотипи зберігають групову ідеологію та підтримують позитивний образ групи «ми». Це виражається в тенденції до більш позитивного судження про свою групу (Merry England, Deutschland - Land der Dichter und Denker) та більш упередженого сприйняття інших (Germans – arrogant, aggressive, rude) при якому вплив власної культури та її цінностей на оцінку образів інших націй відіграє важливу роль. Численність негативних стереотипів пояснюється ще й тим, що негативні рисі та якості потребують менше аргументів для підтвердження. Іншою важливою характеристикою стереотипів є їх співвіднесеність з культурними концептами (наприклад, німецький концепт Ordnung входить до змістового поля предикації die Deutschen sind ordentlich, а англійське Politeness спричиняє уявлення the English are polite). Оскільки у змісті стереотипів відображені культурні концепти, стереотипи слід вважати складовою мовної і концептуальної картини світу.

З-поміж різних видів стереотипів безперечний інтерес для міжкультурної комунікації становлять національні стереотипи – когнітивні уявлення про типовість певних ознак та рис характеру, властивих кожному представнику своєї або іншої лінгвокультурної спільноти. Синонімічними корелятами до поняття «національні стереотипи» є «етнічні» стереотипи, які вживаються в соціології та психології (Дж.Брігем, І.С.Кон, З.В.Сікевич) та поширені в лінгвокультурології поняття «культурні» (Н.В.Уфімцева), «етнокультурні» (В.А.Маслова), «міжкультурні» (А.Д.Бєлова) стереотипи. Найбільш прийнятним для нашого дослідження є термін «національні стереотипи» (К.Віллен-Гандоссі, Ю.В.Ніколаєва, Л.Р.Мойл), оскільки він стосується контексту національних відносин між представниками німецької й англійської нації та містить референцію до національної культури, ідентичності й національного характеру. Необхідно зазначити, що в дисертації вжито «етнічний» підхід до трактування поняття «нація» як етнічно-культурної спільноти, на відміну від «політичного» підходу, пов’язаного з концепцією нації, обмеженої політичними кордонами. Згідно з тим, національні стереотипи стосуються всіх людей, які визнають свою належність до тієї чи іншої етнічної групи або нації. Таке розуміння національного стереотипу спростовує, наприклад, існування британського національного характеру, оскільки Велика Британія є політичним, а не національним утворенням. З цього також випливає, що громадянин Німеччини турецького походження, який ідентифікує себе з турецькою нацією, є об’єктом стереотипізації на основі національних турецьких, а не німецьких характеристик.

Стереотипи зберігаються у формах мислення – поняття, судження, умовивід. Оскільки носієм поняття є слово, його виразником - словосполучення, а граматичною формою судження, і разом з тим, умовиводу, є речення, мовне вираження національних стереотипів доцільно досліджувати на рівні слів, словосполучень та речень. В останньому випадку умовивід, що передбачає імплікацію стереотипних характеристик, може бути виражений імпліцитно або експліцитно. Ця теза інтегрує погляд на стереотип як когнітивну одиницю представлення знань, створену з асоціативного набору понятійних компонентів (В.Красних, Ю.Прохоров), та як форму судження або переконання, що стосується культурно-мовного образу об’єкта і виражається у висловлюванні або тексті (Є.Бартмінський, У.Квастгоф). Узагальнено це можна представити у вигляді схеми (мал. 1).

Національні стереотипи свідомості зберігаються на когнітивному рівні як поняття і можуть бути виражені лексемами у предикативній та атрибутивній функції, якими є: а) іменники, що відображають властивості офіційних (етноніми) та неофіційних (ксеноетноніми) назв етносів на основі асоціацій до природно-генетичних та соціокультурних ознак етносу, таких як зовнішність (Squareheads), одяг (Lederhosen-clad Germans), типова їжа (Krauts), типова професія (Krдmerseelen), типові імена (Fritz, Tommy) та прізвища (Bull, Piefke) певної національної групи; б) прикметники, що виражають стереотипні ознаки у виразах з різним ступенем ідіоматичності, т.зв. мовленнєвих стереотипах (English breakfast, English disease, the English Creed, German measles, German comb); в) дієслова, утворені від етнонімів (zigeune – вициганити, tьrken – обманути).

Етнономінація, представлена етнонімами та ксеноетнонімами, є найпростішим варіантом вираження національних стереотипів. Аналіз оцінного забарвлення атрибутів до етнонімів та назв країн у словосполученнях (Cool Britannia, feine englische Art, sexy Northe accent) допомагає прослідкувати характер референцій до представників певної етнічної групи або країни.