Концепт „Жіночість” у вікторіанській лінгвокультурі

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об’єкт, предмет та методи дослідження, формулюється мета, завдання й основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження.

У першому розділі „Вікторіанство як культурний феномен” здійснено огляд наукової літератури, присвяченої Вікторіанству, а також антропоцентричним, зокрема гендерним концептам.

Поняття „Вікторіанство” має декілька визначень, що пов’язане передусім з різноманітністю підходів до його вивчення (історичним, філологічним, культурологічним тощо). Отже, у сучасному гуманітарному дискурсі Вікторіанство визначається таким чином: а) історичний період; б) культурний стереотип; в) культурний феномен.

В історичному дискурсі Вікторіанство пов’язується з періодом правління королеви Вікторії (1837 – 1901). В зв’язку з численними політичними та соціальними реформами, фундаментальними науковими відкриттями Вікторіанство називають революційними періодом. Саме в цей період виникли та формувались цінності, що є актуальними для сучасної європейської культури.

Вікторіанська епоха є також епохою формування стереотипів, що створили особливий тип ментальності вікторіанців. Втіленням вікторіанських стереотипів є базові концепти, що репрезентують британську культуру. Важливу роль у вікторіанській ментальності відігравали стереотипи, пов’язані з жінкою та жіночістю. Концептуальним вираженням базових стереотипних уявлень про жінку є поняття “Аngel of the House”.

У роботі Вікторіанство розглядається не тільки як історичний період або як сукупність стереотипів, але й як особливий тип ментальності, що, з одного боку, має етнокультурну специфіку, а з іншого – універсальне, загальнолюдське значення. Розуміння Вікторіанства як культурного феномена дає можливість простежити взаємозв’язок історичних епох, здійснювати кроскультурний аналіз тощо.

Лінгвокультурологічне дослідження певної епохи передбачає виявлення її ключових концептів. Концепт визначається як умовна ментальна одиниця, яка використовується під час комплексного вивчення мови, свідомості та культури (В.І.Карасик). Важливу роль у вікторіанській ментальності відігравали стереотипи, пов’язані з жінкою та жіночістю, отже в якості ключового концепту Вікторіанства у роботі розглядається концепт „Жіночість”.

У другому розділі „Лексико-семантична репрезентація концепту „Жіночість” розглядаються лексеми, які вербалізують концепт „Жіночість” у вікторіанських романах.

У структурі концепту „Жіночість” було виділено ядерні та периферійні елементи. Всього проаналізовано 27 лексичних одиниць (5196 слововживань).

Концептуальне ядро представлено іменниками womanhood, womankind, girlhood, maidenliness, womanliness, girlishness, maidenhood (0,67 % від загальної кількості), які мають абстрактне, узагальнююче значення та у певних контекстах є безпосередніми номінантами концепту (womanhood, womanliness). Вивчення контекстуального оточення ядерних номінацій концепту, зокрема їх сполучуванності з оцінними прикметниками, дозволяє говорити про експліцитні позитивні конотації зазначених номінацій, напр., сполучуванність з прикметниками lovely, fair, childish, luxuriant, handsome, а також вживання у метафоричних виразах:

[…] that sense of helpless dependence on another's feeling which awakens the clinging deprecating womanhood even in the shallowest girl that can ever experience it (Adam Bede, c.216).

Being graceful and interesting, standing moreover on the momentary threshold of womanhood, her appearance drew down upon her some sly regards from loungers in the streets of Chaseborough (Tess of the d’Urbervilles, c.76).

Варто зазначити, що деякі з наведених іменників (girlishness, (un)maidenliness, maidenhood) трапляються тільки у творах пізніх вікторіанців.

Периферійні елементи концепту „Жіночість” утворюють фрейми „Жінка” та „Жіночий”. Фрейм „Жінка” складають номінації, що здійснюють референцію до осіб жіночої статі (95,5% від загальної кількості). Номінації woman, lady, girl є ядерними елементами фрейму, оскільки характеризуються найбільшою частотністю (96%). Зазначені номінації утворюють антонімічні пари woman – lady (за ознакою „родинне походження”) та woman – girl (за ознакою „вік”):

"Are you a woman?" "Yes." "A lady, I should have said.” “It doesn't matter." (Far From the Madding Crowd, c.156).

Above twenty of those clad in this costume were full-grown girls, or rather young women (Jane Eyre, c.49)

Номінація woman реалізує асоціативні смисли „розвинена фігура” (1), „життєвий досвід” (2), „материнський досвід” (3):

1. It was a luxuriance of aspect, a fullness of growth, which made her appear more of a woman than she really was (Tess of the d’Urbervilles, c.48).

2. I was once a foolish, romantic girl; now I am a sickly woman, all illusions vanished (The Egoist, c.590).

3. What a beautiful and kind-looking woman was the good-natured and comely, but unintellectual girl become! Wifehood and mate ity had changed her thus, as I have since seen them change others even less promising than she (Villette, c.54).

З номінацією lady асоціюються як позитивні (увага до інших, приємний характер, охайність), так і негативні ознаки (зарозумілість, егоїзм, бездушність, байдужість, бездіяльність):

He had been brought up by a kind, weak, and tender woman, who had no pride about anything, but about him, and whose heart was so pure and whose bearing was so meek and humble, that she could not but needs to be a true lady  (Vanity Fair, c.541).

To watch the behaviour of a fine lady to other and humbler women is a very good sport for a philosophical frequenter of Vanity Fair (Vanity Fair, c.260).

Крім того, у творах жінок більш експліцитно виявляються асоціації леді з такими ознаками як приваблива зовнішність, дорогий одяг:

He had found out the dream in which she was living - that she was to be a lady in silks and satins (Adam Bede, c.300).

Асоціативними смислами girl є „свіжий вигляд” (1), „недосвідченість, наївність” (2):

1. She might be thirty-nine or forty, and was buxom and blooming as a girl of twenty (Villette, c.63).

2. It was no mature woman with a long dark vista of intrigue behind her who was tormented thus; but a girl of simple life, not yet one-and twenty, who had been caught during her days of immaturity like a bird in a springe (Tess of the d’Urbervilles, c.251).

У творах пізніх вікторіанців спостерігається  підвищення статусу референта, що позначається номінацією woman:

She was no longer the milkmaid, but a visionary essence of woman – a whole sex condensed into one typical form (Tess of the d’Urbervilles, c.167).

Крім того, наприкінці Вікторіанства відбувається нейтралізація соціальних конотацій lady. Так, наприклад, у свідомості персонажів У.Теккерея, становище гувернантки несумісне зі статусом lady, в той час як для героїв Дж.Мередіта не характерні подібні переконання:

A gove ess is all very well, but I’d rather have a lady for my sister-in-law. I’m a liberal man; but I’ve proper pride, and know my own station: let her know hers. (Vanity Fair, c.52).

"I had a gove ess, a lea ed lady, who taught me in person the picturesqueness of grumpiness” (The Egoist, c.378).

До периферійних номінацій фрейму „Жінка” належать: а) регулярні номінації (maid(en), lass, gentlewoman, female); б) емотивні номінації (wench, minx, vixen, hussy); в) контекстуальні номінації (creature, thing).

Номінації maid(en), lass, gentlewoman становлять особливий інтерес, оскільки не є характерними для сучасного мовлення, а також містять оцінні та соціальні конотації:

[...] she was not quite a common village maiden (Silas Ma er, c.176).

A buxom-looking lass of sixteen, with bright eyes and purple cheeks, came to answer the knock (Vanity Fair, c.562).

Rebecca was driving, and at once recognized the gentlewoman with agreeable manners (Vanity Fair, c.395).

Історичний аналіз частотності номінацій maid(en), lass, gentlewoman свідчить про зменшення частотності номінацій lass та female, з одного боку, та збільшення частотності номінації maid(en). Крім того, для творів пізніх вікторіанців не характерне вживання gentlewoman.

Емотивно-оцінні номінації здебільшого характеризують не авторське, а персонажне мовлення, та мають переважно негативні конотації (крім номінації wench):

"I think I have your gauge,” – the little artful minx! (Vanity Fair, c.43).

Mary Barton! the dirty hussy! to bring my Jem into trouble of this kind (Mary Barton, c.211).

"You got the letter, then, my  wench?” (The Mill on the Floss, c.225).

Контекстуальні номінації жінки мають конотації позитивної оцінки та співчуття до референта як з боку автора, так і персонажів. Наприкінці Вікторіанства у зв’язку з підвищенням статусу референта, що номінується woman,  номінація creature вважається такою, що принижує жінку:

Tess was no insignificant creature to toy with and dismiss; but a woman living her precious life […] (Tess of the d’ Urbervilles, c.198).

Фрейм „Жіночий” складають прикметники, що містять сему „жіночий” або „жіночний”: feminine, female, girlish, womanly, maiden(ly), ladylike (3,8 %).

Лексеми feminine та femalе є найбільш частотними, а отже розглядаються в якості ядерних елементів фрейму „Жіночий”. Зазначені номінації у певних контекстах є синонімами та вказують на стать референта. Проте така функція більш характерна для female, в той час як feminine частіше вказує на приналежність референту жіночої статі предмета, явища або якості. Крім того, саме ця номінація вживається у значенні „жіночний” та має оцінні конотації. Це значення feminine експлікується у творах пізніх вікторіанців, де спостерігається збільшення його частотності, а також вживання у функції предикатива та набуття feminine ознак, характерних для якісних прикметників:

Laetitia was invited here to show her the example of a fixed character – solid as any concrete substance you would choose to build on, and not a whit the less feminine (The Egoist, c.404).

Аналіз сполучуваності периферійних компонентів фрейму „Жіночий” з іменниками показує, що прикметники зі значенням „жіночий” здебільшого здійснюють референцію до позитивних жіночих якостей:

She spoke with hesitation, yet with sweet, simple, girlish tende ess (The Mill on the Floss, c.342).

Maidenly modesty (and true love is ever modest) seemed to oppose every plan she could think of (Mary Barton, c.124).

[…] still happier because he observed in her a more subdued air, something that he interpreted as the growth of womanly tende ess and seriousness (Adam Bede, c.282).

Антонімічні лексеми unwomanly, unfeminine, unmaidenly дають уявлення про нетипові характеристики жінки:

It was the whisperings of her womanly nature that caused her to shrink from any unmaidenly action, not Margaret's counsel (Mary Barton, c.164).

У цілому динаміка розвитку лексико-семантичної структури концепту „Жіночість” відображає зміни у соціальному, культурному та економічному житті Великобританії.

Третій розділ „Соціолінгвістична репрезентація концепту „Жіночість” присвячений вивченню вербалізації стереотипних уявлень вікторіанців про соціальні статуси та ролі жінки.

Соціальний статус вікторіанської жінки досліджувався за допомогою фреймів „Заміжня жінка” та „Незаміжня жінка”. Фрейм „Незаміжня жінка” подаємо у вигляді двох субфреймів: „Дівчина на виданні” та „Стара діва”. Мовні засоби, що вербалізують субфрейм, передають пасивність, мрійливість дівчини (dream, fancy, castles in the air) та активність її батьків:

Thus it was that our little romantic friend formed visions of the future for herself, – nor must we be scandalised that, in all her castles in the air, a husband was the principal inhabitant. Of what else have young ladies to think, but husbands? (Vanity Fair, c.79).

Випадки, коли дівчина сама виявляє активність, є нетиповими.

Лексеми, що вербалізують субфрейм „Стара діва”, мають здебільшого негативні конотації (faded, miserable sourest, prim, reputable, poor, lonely, miserable, persecuted, simple, penniless, faded, elderly; awful existence), що свідчить про негативну оцінку та низький статус неодруженої жінки у суспільстві, а також про її власні негативні відчуття, пов’язані з цим:

During her papa’s life, then, she resigned herself to the manner of existence here described, and was content to be an Old Maid (Vanity Fair, c.413).

Лексеми spinster, old maid, virgin, vestal, maiden aunt мають негативне або іронічне забарвлення:

Is th' canting old maid as was his sister alive yet?" "I don't know who you mean," said Mary, sharply; for she did know, and did not like to have her dear, simple Alice so spoken of (Mary Barton, c.86).

З іншого боку, аналіз романів дозволяє виявити нестереотипні дії неодруженої жінки, яка не відчуває власної неповноцінності через свій соціальний статус:

She was the most hospitable and jovial of old vestals, and had been a beauty in her day, she said (Vanity Fair, c.83).

Фрейм „Заміжня жінка” відображає ролі, які виконувала вікторіанська жінка щодо чоловіка. Так, залежна роль жінки вербалізується за допомогою лексем з негативними конотаціями стосовно неї (humble, foolish) та лексем з піднесеними конотаціями щодо чоловіка (best, greatest):

He was… her emperor: her allied monarchs and august prince regent. He was her sun and moon (Vanity Fair, c.103).

How shall I be a companion for him, she though – so clever and so brilliant, and I such a humble foolish creature? How noble it was of him to marry me – to give up everything and stoop down to me! (Vanity Fair, c.227).

Іноді жінка відігравала керівну роль у шлюбі, при цьому щодо її чоловіка вживаються лексеми зі значенням „слуга” (footman, tayboy, maïtre d’hôtel, servant):

He was her upper servant and maïtre d’hôtel. He went on her errands: obeyed her orders without question (Vanity Fair, c.364).

Випадки, коли подружжя номінується лексемами зі значенням „партнер” не є типовими для Вікторіанства, таке сприйняття подружніх стосунків починає з’являтися лише у творах пізніх вікторіанців:

I should have desired an appreciative thoughtful partner for him, a woman of mind, with another sort of wealth and beauty. (The Egoist, c.60).

Тоді ж виникає сприйняття шлюбу не тільки як обов’язку (duty), але і як ув’язнення (bondwoman), що пов’язано з посиленням емансипаційних тенденцій:

Two months hence she was a bondwoman for life! (The Egoist, c.86).

Найважливішою соціальною роллю вікторіанської жінки було материнство, яке представлене у вигляді фрейму „Мати”. Лексеми, що вербалізують фрейм, передають, з одного боку, стереотипні дії вікторіанської матері, що належать до сфери „піклування” (tend, watch) та дії нетипової матері, яка виявляє байдужість (did not care, stoic calm) або ненависть до дитини (dislike, hatred):

Here it was that she tended her boy, and watched him through the many ills of childhood, with a constant passion of love (Vanity Fair, c.372).

His mother scarcely ever took notice of him (Vanity Fair, c.362).

[…] the mother’s dislike increased to hatred: the consciousness that the child was in the house was a reproach and a pain to her. His very sight annoyed her (Vanity Fair, c.429).

Жінка, позбавлена материнського інстинкту, порівнюється з камінням, твариною (stone, pebble, peacock). З іншого боку, у текстах романів імплікується думка про те, що байдужість жінки до дитини викликана її прагненням до самореалізації в інших сферах життя, тому роль матері вона сприймає як таку, що нав’язана їй суспільством. Проте письменники зазначають, що така поведінка жінки викликана впливом більш ліберальної Франції та не є типовою для англійки:

She had not, to say truth, seen much of the young gentleman since his birth. After the amiable fashion of French mothers, she had placed him out at nurse in a village in the neighbourhood of Paris (Vanity Fair, c.350).

Професійна діяльність жінки у вікторіанську епоху є відносно обмеженою. Назви більшості професій (усього було проаналізовано 33 номінації жіночих професій) містять гендерно марковані елементи (market-woman, dairymaid, work girl, gove ess), що свідчить про чіткий розподіл професій на чоловічі та жіночі. Професійна діяльність жінки представлена у вигляді предметно-центричного фрейму, субфрейми якого репрезентують кожну із сфер професійної діяльності жінки. Субфрейм „Домашня служниця” вербалізує найбільша кількість мовних засобів, що вказує на поширеність цього виду занять серед вікторіанських жінок, а також про різноманітність обов’язків, які виконувала хатня робітниця. Лексеми з негативними конотаціями miserable, poor вказують на низький соціальний статус та фінансове становище гувернантки, посада якої вимагала досить високого рівня освіти. Субфрейм „Освітянка” дозволяє виявити такі риси schoolmistress як пихатість, снобізм (pompous, majestic, grenadier, princess), низький рівень освіченості. Зазначені риси утворюють етностереотип англійської schoolmistress, які відрізняють її від більш ліберальних французьких колег.

Аналіз фреймів, що репрезентують діяльність жінки у сфері промисловості, дозволяє вивести такі стереотипні риси працюючої жінки як бідність, втомленість (poor, depressed-looking, wo out), що свідчить про важкі умови праці. З іншого боку, жінка, яка працювала у зазначених сферах, була більш незалежною, ніж домашня служниця (independence of action). Вікторіанські романи не надають достатньо матеріалу для аналізу діяльності жінки у сфері підприємництва. У творах можна знайти імпліцитні вказівки на те, що жінка-підприємець повинна мати маскулінні риси (енергійність, цілеспрямованість: woman of energy, practical woman) та відігравати керівну роль у стосунках з чоловіком (to speak and reply boldly to men). У вікторіанській свідомості підприємницькі здібності жінки асоціюються здебільшого зі схильністю до авантюризму та рідко схвалюються суспільством.

Субфрейм „Селянка” дає уявлення про такі стереотипні риси селянки як здоров’я, квітучий вигляд (blooming, blossom-like) на відміну від міської жительки, яка описується за допомогою лексем зі значенням „хворобливий” (pale, sallow). З іншого боку, жінка, яка працювала в місті, мала більше можливостей для підвищення свого освітнього та інтелектуального рівня (deficiency of sense, acuteness and intelligence of countenance), що відрізняло її від селянки, чия праця описується лексемами зі значенням „монотонний” (clock-like monotony, mechanical regularity). У вікторіанських творах сільська жінка постає як мрійниця, що поринає під час праці у світ власних фантазій (exist in a dream), в той час як робітниця фабрики є більш активною, незалежною та емансипованою, що свідчить про зв’язок емансипаційних тенденцій з урбанізацією британського суспільства ХІХ ст.

Результати аналізу субфрейму „Мисткиня” свідчать про амбівалентність сприйняття вікторіанським суспільством таких професій як актриса, співачка, танцівниця тощо. Стереотипним уявленням про таких жінок було уявлення про їх невисокий моральний рівень (dubious, wicked). У зв’язку з розвитком літератури, написаної жінками, у вікторіанську епоху сформувалося стереотипне уявлення про письменницю як про стару діву.

У четвертому розділі „Лінгвопоетична репрезентація концепту „Жіночість” здійснено спробу дослідити вербалізацію образної складової концепту „Жіночість” за допомогою поетичного мовлення.

Під образною складовою концепту розуміємо суб’єктивну, прагматичну складову, у структурі якої виділяються асоціативно-образний та експресивно-оцінний компоненти. Лінгвопоетичний підхід до вивчення образної складової концепту дозволяє виявити метафоричний (асоціативний), символічний (міфологічний) та оцінний (естетичний) аспекти концепту.

Концепт „Жіночість” у вікторіанських романах асоціативно пов’язується з такими концептуальними сферами як „Природа”, „Краса” та „Міфологія”.

Характерне для більшості культур метафоричне зближення концептів „Жіночість” та „Природа” осмислюється вікторіанськими письменниками за допомогою флороморфних та зооморфних образів. Назви тварин і рослин у творах є джерелом таких поетичних засобів як порівняння, метафора та епітет. Крім того, вони виступають в якості оказіональних номінацій, які передають оцінне ставлення до жінки.

В основі флоро- та зооморфних метафор та порівнянь лежать базові метафори „Жінка – це рослина” та „Жінка – це тварина”. Усього було проаналізовано 24 лексеми, які беруть участь у створенні природної образності.

В якості корелятів флороморфної метафори виступають лексеми lily, peony, rose, violet, water-lily, bud, (dead) leaf, mushroom, які є концептуальним вираженням таких жіночих якостей як скромність, невинність, чуттєвість, юність, а також беруть участь у створенні чуттєвого образу героїні та зображенні її душевного стану. Зміни жіночої зовнішності, пов’язані з віком або хворобою, традиційно асоціюються з вегетативними змінами у природі (blooming, blossom-like, ripe, faded, withered), хоча причини зів’ялого вигляду жінки є не тільки фізіологічними, але й психологічними:

[…] she was a faded young woman (The Egoist, c.450).

Корелятами зооморфних метафор є лексеми cat, kitten, calf, duck, butterfly, bird, robin, pigeon, lioness, tigress. Зооморфні денотати експлікують такі якості жінки як інфантильність (1), грайливість (2), емоційність (3):

1. Her little butterfly soul fluttered incessantly between memory and dubious expectation (Adam Bede, c.137).

2. […] she put up her round cheek against his, like a kitten (Adam Bede,
c.343).

3. […] her eyes flashing like the eyes of a young lioness (The Mill on the Floss, c.217).

Крім того, порівняння з котом або птахом беруть участь у кінетичному портреті героїнь:

Her movements had the supple softness, the velvet grace of a kitten (Villette, c.369).

Притаманне вікторіанській ментальності протиставлення фізичної та духовної краси передається у романах за допомогою прийому контрасту. Усього було проаналізовано 26 описів жіночої краси, в яких автори вдавалися до прийому контрасту. Цей прийом реалізується на змістовому (наявність у більшості творів героїнь – антиподів) та формальному рівні, а саме:

а) у вживанні в описах героїнь антонімічних лексем (material, flesh and blood beauty – spiritual, subtle, sublime, subdued) та метафор:

This was not an opaque vase, of material however costly, but a lamp chastely lucent, guarding from extinction, yet not hiding from worship, a flame vital and vestal (Villette, c.363).

б) шляхом повтору заперечних конструкцій (not with... not with, without… without, neither… nor... nor):

[…] a beauty neither of fine colour nor long eyelash, nor pencilled brow, but of meaning, of movement, of radiance (Jane Eyre, c.75).

в) за допомогою оксюморону ('dear deceit' of beauty, pretty deceits of beauty) тощо.

Зв’язок краси з духовністю експлікується за допомогою персоніфікації лексеми soul, яка вживається поряд з лексемами зі значенням „краса”:

It was a moment when a woman's soul is more inca ate than at any other time; when the most spiritual beauty bespeaks itself flesh; and sex takes the outside place in the presentation (Tess of the D’ Urbervilles, c.217).

Poor Maggie! She looked very beautiful when her soul was being played on in this way by the inexorable power of sound (The Mill on the Floss, c.427).

She was pretty; her eyelashes were long and dark, her eyes dark-blue, and her soul was ready to shoot like a rocket out of them at a look from Willoughby (The Egoist, c.38).

У більшості творів у героїнь переважає або фізична, або духовна краса. Думка про нерозривність фізичної та духовної краси та можливість їх поєднання в одній жінці найбільш очевидно виражена у творах пізніх вікторіанців.

Амбівалентне сприйняття жінки втілюється у міфологічних алюзіях, які є одним із шляхів символічної репрезентації жіночості. Корелятами метафори „Жінка – це міфологічна істота” є:

·       біблійні персонажі (angel, Eve, Delilah);

·       богині та інші героїні греко-римської міфології (Aphrodite, Artemis, Aurora, Camilla, Cassandra, Clytemnestra, Demeter, Egeria, Hamadryad, Hebe, Iphigenia, Medusa, Minerva, Muse, nymph, Omphale, Psyche, Pythoness);

·       деякі персонажі германської міфології (Undine, water-nixies). Усього було проаналізовано 23 міфологічні номінації.

Традиційне порівняння жінки з ангелом є, з одного боку, модифікацією вікторіанської метафори “Angel of the House” (angel of a girl (Vanity Fair, c.c.195), poor white-robed angel (Vanity Fair, 109), the most angelical of young women (Vanity Fair, c.164), а з іншого, у деяких творах містить іронічні конотації:

Mary could not help laughing outright, in spite of her depression, at the idea of Margaret as an angel; it was so difficult (even to her dressmaking imagination) to fancy where, and how, the wings would be fastened to the brown stuff gown, or the blue and yellow print (Mary Barton, c.182).

Власне поетичне бачення жінки вікторіанські письменники передають за допомогою порівнянь з біблійною Євою та богинями греко-римської міфології:

[…]  she regarded him as Eve at her second waking might have regarded Adam (Tess of the d’Urbervilles, c.218).

Водночас порівняння жінки з богинею, які трапляються у мовленні персонажів-чоловіків, відображають поверхневе та стереотипне сприйняття жінки чоловіками:

He called her Artemis, Demeter, and other fanciful names half teasingly, which she did not like because she did not understand them. ''Call me Tess,'' she would say askance; and he did. (Tess of the d’ Urbervilles, c.167).

Найбільш експліцитно вікторіанське сприйняття жінки як ірраціональної істоти, значно ближчої до природи, ніж чоловік, відбилося в міфологічних образах напівлюдських-напівтваринних істот (nymph, Undine, water-nixies, Medusa, Pythoness), які контрастують з типовими „ангелоподібними” вікторіанськими героїнями:

Maggie tossed her hair back and ran downstairs […] whirling round like a Pythoness and singing as she whirled (The Mill on the Floss, c.25).  

Maggie lingered at a distance looking like a small Medusa with her snakes cropped (The Mill on the Floss, c.97).

Загальновідомі міфологічні сюжети виступають у творах в якості прецедентних текстів, а жіночі міфологічні образи виконують оцінну функцію, вказуючи на наявні або приховані якості героїнь. Міфологічні алюзії виявляють такі протилежні жіночі якості як „ангелоподібність” та демонізм, відданість та зрадливість, залежність та незалежність, краса та непривабливість, стриманість та неприборканість.

ВИСНОВКИ

Концепт „Жіночість” розглядався в роботі як трьохкомпонентна структура, яка має лексико-семантичний, соціолінгвістичний та лінгвопоетичний рівні (репрезентації).