АГЕНТИВНО-ПРОФЕСІЙНІ НАЗВИ ОСІБ ЖІНОЧОЇ СТАТІ В ЛЕКСИКОГРАФІЧНОМУ ОПИСІ ТА УЗУСІ



Название:
АГЕНТИВНО-ПРОФЕСІЙНІ НАЗВИ ОСІБ ЖІНОЧОЇ СТАТІ В ЛЕКСИКОГРАФІЧНОМУ ОПИСІ ТА УЗУСІ
Альтернативное Название: Агентивно-ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ НАЗВАНИЯ лиц женского пола В лексикографического описания И Узус
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито її актуальність, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження.


У першому розділі “Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі у мовознавчих дослідженнях” зроблено огляд мовознавчої літератури, присвяче­ної: вивченню агентивно-професійних назв осіб жіночої статі у гендерній і традиційній лінгвістиці; стану висвітлення у мовознавстві проблем лексикогра­фіч­ного засвідчення НЖ та експериментальних досліджень агентивно-професійної номінації жінок.


Агентивно-професійні назви жінок привертали увагу дослідників ще з античних часів. Теоретично осмислювали проблеми граматичного роду Л.Блумфільд, О.Єсперсен, О.О.Потебня та ін. мовознавці. У контексті розвитку і функціо­ну­вання категорії роду НЖ розгля­да­ли­ся у роботах А.Т.Аксьонова, Й.П.Мучника, Г.О.Винокура та ін. На матеріалі української мови ці питання ґрунтов­но дослі­див А.А.Загнітко, зверталися до зазначених проблем Н.Г.Озерова, І.К.Кучеренко, Н.Ф.Клименко, О.О.Тараненко та ін. науковці. Чи не найкраще дослідженими є питання словотвору НЖ (І.І.Ковалик, І.І.Фекета, С.П.Семенюк). Проте іншим аспектам функціонування НЖ увага майже не приділялася – немає комплексного дослідження лексикографування НЖ, засвідчення їх у класи­фікаторах професій, питання термінологічного статусу НЖ взагалі не порушувалося. В експериментальних дослідженнях лексичної семантики НЖ спеціально не вивчалися, а були поодинокими вкрапленнями у списки досліджу­ваних слів. У гендерній лінгвістиці, в тому числі серед вітчизня­них науковців, увага до агентивно-професійної номінації жінок зосереджується переважно на англійському мовному матеріалі і передусім у контексті мовного сексизму і політичної коректності. Для ефективного дослідження агентивно-профе­сій­ної номіна­ції жінок видається доцільним використовувати здобутки і тра­ди­цій­них підходів, і гендерних, методологічне і методичне взаємозбагачення яких сприятиме з’ясуванню об’єктивного стану речей у зазначеному питанні.


Другий розділ “Проблеми лексикографічного засвідчення агентивно-професійних назв осіб жіночої статі складається з трьох підрозділів. У першому – Методичні засади аналізу лексикогра­фіч­них праць” подається характеристика об’єкта і джерел дослідження. Обґрун­товується залучення до аналізу лексикографічного засвідчення НЖ пара­мет­рич­ного підходу, сформульованого Ю.М.Карауловим, за яким уся подана в словнику інформація розкладається на мінімальні одиниці – лексикографічні параметри, які, у свою чергу, можуть об’єднуватися в одиниці вищого рівня узагальнення.


Для отримання цілісної картини лексикографу­ван­ня НЖ слід проводити дослі­дже­ння не тільки в синхронії, а й в діахронії, особливо продуктивно – зіставля­ю­чи серії перевидань словника, укладеного тим самим авторським колективом, що дає змогу виявити зміни у характе­рі лексикографічного опрацювання лексичних одиниць (динамічний аспект). Зіставлення таких серій (п’ять видань Рус.-франц. сл. Л.В.Щерби (1936-1969), шість видань Рус.-англ. сл. О.С.Ахма­но­вої (1948-1991), дев’ять видань Сл. рус. яз. С.І.Оже­го­ва (1949-1991) (ОЖ) та ін.) по­ка­зує, що зміни у лексикографуванні НЖ зумовлені не стільки відображенням реа­льних мовних процесів (узусом), скільки дією комплексу мовознавчих та соціаль­них чинників. Напр., у виправле­них і доповнених видан­нях ОЖ-1949, 1952, 1961 НЖ маникюрша подається без позначки, а в наступних, зокрема ОЖ-1981, 1989, 1990 має позначку разг., саме ж тлумачення не змінилося – специалистка по маникюру”, як не змі­ни­ло­ся і функціонування цієї лексеми в російській мові (тим більше, що вона входи­ла до класифікаторів професій СРСР відповідного часового періоду).


Важливим є також врахування гендерного чинника, який стосовно лексикогра­фічної практики виявляється передусім через відображення у корпусі словника наявних у суспіль­стві гендерних стереотипів і впливає на різні складові лексикографічної роботи, зокрема формування реєстру, тлумачення, стилістичну характеристику та ін.


Однією із центральних у лексикографії є проблема узуальності і нормативності. Адже характер засвідчення словником мовних одиниць і сам факт їх включення до реєстру багато в чому залежить від нормативної чи узуальної спрямованості словника.


Відображаються у лексикографії і процеси маскулінізації (вживання стосовно жінок НЧ – див. нижче), передусім у дефініціях та в ілюстративному матері­алі словників різних типів. Так, у 10-мовному розмовнику (Прага,1962) біля слова товарищ наведено позначки ч. і ж. Пор., напр., ілюстрацію до НЖ іноземка у СУМі: “Громадяни СРСР можуть одружуватися як один з одним, так і з інозем­цями та іноземками” (виділення наше – Я.П.). Лексема громадя­ни вживається тут в узагальненому значенні і стосується осіб обох статей, тим часом як паралельно використовуються кореляти за родом – НЧ іноземцями та НЖ іноземками, що призводить до викривлення змісту, адже існує загальновживана НЖ громадянка, з іншого боку, можна було б обмежитися тільки НЧ – іноземцями.


У другому підрозділі Характеристика засвідчення назв жінок у лексикографічних працях” на основі сформульованих у попередньому підрозділі методичних засад проведено комплексне дослідження лексикографуван­ня НЖ. Зокрема, розглянуто: проблеми включення до реєстру словників, тлумачення, екземпліфікації, функціонально-стилістичної характери­стики, лексикографуван­ня НЖ у перекладних словниках; частотний параметр у засвідченні НЖ, семантичні процеси в лексико-семантичній групі агентивно-професійних НЖ і відображення їх у лексикографії (синонімія, антонімія, омонімія, паронімія) та ін. У реалізації зазначених аспектів лексикографування НЖ виявляються непослідовності, характерні для різних типів словників.


У тлумаченні НЖ однією з основних проблем є те, що словотвірно і сема­н­тично співвідносні НЖ і НЧ у словниках можуть мати відмінності у дефініціях –переду­сім у різному поданні семантичної структури і обсягу значень. Напр., у СУМі Виконавець “1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь: виконавець робіт; 2. Той, хто виконує музичний, літератур­ний та інший твір або певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т.ін. 3. Особа, що виконує розпорядження якогось органу влади: судовий виконавець.” Пор. при цьому ВиконавицяЖін. до виконавець 2”. У румунському словнику “Dicţionarul explicativ al limbii române” 1975 р. (DEX) подібна асиметрія про­являється у відступі від прийнятого там запису назв осіб. Пор., напр., “stenograf, ă… s. m şi f.” і “istoriograf, s. m”. Незважаючи на однакову фіналь основи остання назва не поширюється на жінок. Подібні відмінності слід розглядати у контексті проблеми узуальності і норматив­ності в лексикографії, а також як відображення маскулінізації та гендерних стереотипів.


Семантична асиметрія у словотвірних корелятів ч. і ж. р. може бути набагато більшою, коли НЖ набувають виразного негативного забарвлен­ня, що у гендерній лінгвістиці трактується як “семантичне приниження” (semantic derogation). Напр., англійські слова gove or (можно­влад­ний, правитель) і gove ess (бідна жінка, яка наглядає за дітьми); master (компетентний або владний чоловік) і mistress (з конотацією сексуальної та економічної за­леж­ності); tramp (бездомний чоловік) і tramp (жінка-повія).


У деяких випадках асиметричність тлумачення є не відображенням наявних відмінностей у семантиці, а проявом дієвості гендерного чинника в лексикографії і, відповідно, відображенням гендерної упередженості укладачів словника. Пор. у СУМі перше значення НЖ відьма – “За народ­ним повір’ям – жінка, яка, знаючись з “нечистою силою”, завдає людям шкоди” (виділення наше – Я.П.), чаклунка”; і тлумачення НЧ відьмак – “За народним повір’ям – чоловік, який знається з “нечистою силою”, чаклун”. У дефініції НЧ відсутній виразно негативний компонент завдає шкоди людям”. Проте асиметрія у тлумаченні не завжди є проявом суб’єктивіз­му, а зумовлюється об’єктивними чинниками, напр., у СУМі: Корифейка Жін. до корифей 2, 3. Оскільки Корифей “1. У старогрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору...”, то непоши­рення першого значення НЧ корифей на відповідник ж. р. зумовлене тим, що керувати хором і заспівувати у давньогрецькій трагедії міг тільки чоловік.


Серед основних проблем стилістичної характеристики НЖ є, зокрема, непослі­дов­ність їх маркування позначками розм. та заст. Багатозначна лексема залежно від значення може набувати стилістичного забарвлен­ня, пор. у СУМі: секретарка 1. жін. до секретар 1; 2. розм. жін. до секретар 3(виділення наше – Я.П.). Це є підтвердженням того, що словотворчий формант -ка в українській мові не є стилі­стично забарвленим, на відміну від форманта -ша в російській мові, стилістична маркованість якого є сталою. Не відпо­відає реаліям сьогодення наявність познач­ки заст. біля НЖ гувернантка у Слов­нику синонімів української мови (т.1, 1999). Про актуальність цієї лексеми свід­чать не тільки ого­ло­шення в пресі, а й те, що відповідна професія включена, напр., до довід­ника Твоя майбутня професія (1999), де на її позначення використовуються лек­се­ми гувер­нантка, гувернер, гувернант.


Хоча агентивно-професійні НЖ загалом не мають емоційно-оцінного парамет­ра, проте вони надаються до порівняння з назвами осіб уза­га­лі з метою виявле­ння впливу гендерних стереотипів. Напр., за СУМом у парі бабищедідище, ілю­ст­рованої рівнозначними цитата­ми з того самого твору, НЖ набуває порівняно з НЧ виразного негативного забарвлення через уведення позначки зневажл.: Бабище “...зневажл. Збільш. до баба1 2, 3. Як вийшла бабище старая, Крива, горба­тая, сухая. (Котл. І, 1952, 115) і Дідище Збільш. до дід 2. […] Прийшли на самий пе­ревіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс. (Котл. І, 1952, 132)” (виділення наше – Я.П.).


Аналіз лексикографічного опрацювання НЖ у перекладних словниках показує, що крім загальних чинників, які впливають на лексикогра­фу­ва­н­ня НЖ, виділяються специфічні, зокрема, взаємодія вхідної і вихідної мов словника. Причому має місце як вплив вхідної мови на вихідну, так і зворотний. Під впливом вхідної мови у вихідній мові (правій частині словника) може з’явитися неіснуюче або мало вживане чи застаріле слово, яке не фіксується словниками цієї мови відповідного періоду, – напр., поява у двомовних словниках російських слів маникюрщик (Итал.-рус. сл. Москва, 1977), гончарка, прачечник, педагогичка (Болг.-рус. сл. Софія, 1960 ), яких немає у словниках російської мови відповідного періоду (за Сводным сл. совр. рус. лексики, 1991). Система номінації жінок у вихідній мові словника може впливати на формування реєстру вхідною мовою, про що, напр., зазначається у передмові: “У словнику не наводяться іменники ж. р., які по­з­на­чають національну належність, професію тощо, оскільки в гру­зин­ській мові переклади ч. і ж. р. цих слів збігаються” (Крат. Р.-груз. сл. Тбилиси, 1959).


У третьому підрозділі “Термінологічний статус агентивно-професійних назв осіб жіночої статі” йдеться про те, що у сучасному мово­знавстві питання термінологічного статусу НЖ досі взагалі не порушувалося, а стосовно назв осіб залишається нерозв’язаним, враховуючи, зокрема, і розмежува­н­ня між терміноло­гією і номенклатурою, яке проводить сучасне термінознавство. Зважаючи на це, говорити про термінологічний статус НЖ можна тільки після з’ясування термі­но­ло­гічного статусу назв осіб. Це питання залишається все ще до кінця не розв’я­за­ним, хоча і досліджувалося, зокрема, у працях О.І.Моїсеєва, Л.А.Шкатової та ін.


Труднощі у встановленні термінологічного статусу назв осіб пов’язані з тим, що, з одного боку, вони мають основну характеристику терміна – мотиво­ва­ність, а з другого – їм притаманні ознаки, які відносять їх до номенклатури – предметність, конкретність без абстрагованої понятійності їх значення. Ця суперечність розв’язується через запропоноване нами розуміння структури терміносистеми, яку складають терміни (власне терміни і предметні терміни) і номенклатура (номени і номенклатурні одиниці), причому предметні терміни і номенклатурні одиниці становлять проміжний шар у терміносистемі, через який відбувається взаємопроникнення термінології і номенклатури.


Таким чином, встановлено, що особливості термінологічного статусу назв осіб за професіями полягають у двоїстості їх природи – з одного боку, вони є предметними термінами, а з другого – номенклатурними одиницями, що підтверджується включенням їх і до загальномовних та термінологічних словників, і до класифікаторів, тарифно-кваліфікаційних довідників тощо. Назви осіб набувають термінологічного статусу у терміносистемі вищого порядку узагальнення і функціо­нують у терміносистемах тих наук, де об’єктом і / або предметом дослідження виступає людина, у випадку назв осіб за професією – професійна характеристика людини, напр., в економіці праці.


Усі наведені вище характеристики термінологічного статусу назв осіб поширюються і на НЖ. Особливостями ж НЖ є набагато вужче їх термінологіч­не функціонування порівняно з НЧ, про що свідчить і диспропорція у включенні НЖ до термінологічних словників. Це зумовлене здебільшого тими самими пробле­ма­ми, які характерні для лексикографування НЖ загалом.


Третій розділ Проблеми засвідчення агентивно-професійних назв жінок у класифікаторах професій складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Класифікатори професій, їх призначення, функціональний статус, структура” подано характеристику нормативних класифікаторів професій і словників занять (тобто узуальних КП) як джерел дослідження. Крім того, що нормативні та узуальні КП є джерелами для укладання текстів офіційно-ділового стилю (штатні розклади, накази, трудові книжки тощо), їх, поза сумнівом, варто також кваліфікувати як лексикографічні термінологічні джерела, оскільки вони відповідають необхідним і достатнім умовам, щоб вважатися різновидом термінологічних словників. Серед основних лексикографічних параметрів, репрезентованих у КП – комплекс нормативних параметрів (для нормативних КП) та параметр синонімії (для узуальних КП).


У другому підрозділі “Особливості засвідчення НЖ у нормативних класифікаторах професій” розглянуто особливості засвідче­н­ня НЖ у КП, виданих у різних країнах і укладених відповідно українською, росій­ською, англійською, румунською, естонською мовами. У всіх проаналі­зо­ва­них нормативних КП наявні назви жінок, зіставлення яких виявило, що НЖ в основному семантично співвідно­ся­ться, утворюючи при цьому добре простежувані групи за галу­зя­ми діяль­но­сті. Напр., у групах “середній медичний персонал” і “друкарки” подано такі НЖ у Класифікаторі професій (Державному класифікаторі України) (2001) (ДК): аку­шер­ка, сестра ме­дична, нянька; друкарка, секретар-друкарка, секре­тар-стеногра­фістка, сте­но­гра­фіст­ка; КП Росії (1995): акушерка, медицинская сест­ра, няня; маши­ни­стка, секре­тарь-машинистка, секретарь-стенографистка, сте­ногра­фист­ка; КП Румунії (1995): moasa (аку­шер­ка), sora medicala (сестра медична), ingrijitoare de copii (няня); dac­tilografa (друкарка), secretara dactilografa (секретарка друкар­ка), stenografa (сте­ногра­фістка); КП Естонії (1999): ämmaemand (акушерка), õde (сес­т­ра (ме­дична); КП Між­на­род­ної організації праці (1988) (англій­ською мовою): midwife (акушерка), nurse (нянька), sister (сестра). Пере­важ­на більшість зазначених НЖ мають тривалий період функці­ону­ван­ня в мові, при цьому дуже часто з позамовних соці­аль­них причин не маючи корелятів у фор­мах ч. р., оскільки чоловіки не виконували тієї чи іншої роботи. А спів­віднос­ність між спи­сками НЖ з різних КП пояснюється подібни­ми історичними про­це­са­ми со­ціалізації жінок у різних суспільствах, що відповідно і закріпилося в різних мовах.


Зважаючи на незначну кількість (0,5-1,5% від загальної кількості професій), наявність назв жінок у КП, укладених родовими” мовами, можна розглядати швидше як виняток із правила включення назв у формі ч. роду. Принципи включення НЖ до класифікаторів залишалися поза увагою дослідників. З огляду на це зроблено припущення про існування кількох основних “імпліцитних” критеріїв включення НЖ до КП, серед яких можна виділити 1) власне мовні: a) існування у мові назви певної про­фесії тільки у формі ж. р. без корелята ч. р. (критерієм чого буде фіксація слова мовними словниками), б) відмінності у денотативній семантиці формально корелятивних назв осіб ч. і ж. р.; 2) позамовні: a) статистичний – НЖ входить до КП, коли більшість жінок у відповідному етномовному соціумі мають професію, позначувану цією назвою, б) слідування традиції включення певних НЖ до КП.


Згідно з мовними критеріями до класифікаторів мали б включатися тільки ті НЖ, які або не мають відповідників ч. р., або мають відмінності у семантиці з ко­ре­лятивними НЧ. Проте у КП наявні НЖ, які мають корелятивні НЧ з тото­ж­ним значенням, тобто їхні словникові дефініції відрізняються тільки семою стать” У ДК: вишивальниця, в’язальниця, завідувачка, килимар­ни­ця, сте­но­гра­фістка (у СУМі: В’язальниця... Жін. до в’язальник). У російськомовному ва­рі­анті цього видання: вышивальщица, вязальщица, заведующая, ковров­щи­ца, стеногра­фист­ка, цветоч­ница (в ОЖ 1991: выши­ва­льщик... Человек, занимающийся вышива­нием / вышиваль­щи­ца). У КП Румунії: dactilografa, calcato­reasa DEX: dactilograf, ă s.m. si f. persoana care are ca ocupatie de baza dactilografia). З огляду на включення зазначених НЖ можна говорити про недотримання мовних критеріїв при включенні НЖ до КП.


Відповідно до статистичного принципу вибір форми ч. чи ж. роду агентивно-професійної назви особи для включення до КП залежав би від реальної (статистич­но достовірної на момент укладання КП) частки осіб обох статей, зайнятих тією чи іншою роботою. Усі НЖ представляють ті професії і посади, де зайняті переважно жінки. Проте не всі назви переважно жіночих професій вміщено у класифікаторах у формі ж. р. Тобто, частина назв професій, занять і посад, де більшість станов­лять жінки, вміщена в КП у формі ч. р., незважаючи на те, що відповідна НЖ в мові існує. Підтвердженням цього є порівняння, напр., даних переписів населення про реальну зайнятість осіб обох статей і наявність відповідної назви професії у формі відповідного роду. Так, за даними довідника Итоги всесоюзной переписи населения 1970 года (т. 6, 1973) жінки-доя­рки становили 99% серед осіб цієї професії, жінки-офіціантки – 97%, телефоністки 95%, а відповідні назви професій подано в тогочасних КП у формі ч. р., що має місце і в сучасних КП.


Третій підрозділ “Загальна характеристика засвідчення НЖ в узуальних класифікаторах професій”. В узуальних КП, на відміну від нормативних, широко представлені синоніми і варіанти НЖ. В узагальненому списку НЖ з узуальних КП, вміщеному у додатках до дисертації, налічується понад 100 спільнокореневих словотвірних угруповань, які складаються з 5 назв (одна група), з 4-х (три групи), решта – три та двочленні: 5 – шпулевщица, шпулечница, шпульница, шпульщица, шпулярка; 4 – вязалка, вязальщица, вязея, вязчица; доильщица, дойка, дойщица, доярка; швачка, швейка, швейница, швея; 3 – ажуристка, ажурница, ажурщица; бобинажница, бобиночница, бобинщица та ін; 2 – блузочница, блузница; нянька, няня та ін. Крім словотвірних варіантів, виділяються також синонімічні назви професій, що видно із системи посилань, напр., – моталки (катушечницы, перегонщицы-цевочницы, мотовильщицы), зарядчицы (см. укладчицы коробок), латочницы (штопальщицы) та ін.


Спостерігається хитання у родовій формі професійних назв між окремими КП. Крім того, розбіжності виявляються між абетковою та систематичною частинами одного словника, напр. у Классификации профессий... 1919 р. (далі наводиться тільки рік видання відповідного узуального КП). Абеткова частина – метельщики (метят белье), официанты, петельщики, систематична частина – метельщицы (метят белье), официанты -ки, петельщицы.


Проведений у роботі аналіз КП починаючи від їх появи і до новітніх чинних видань (1903-2001) дав змогу простежити особливості становлення професійної номінації жінок. Зіставлення списків НЖ з класифікаторів різних синхронних зрізів стосовно корелятивних НЧ показало досить несподівані результати. Назви професій, які у нормативних КП мають форму ж. р., в узуальних КП могли вміщуватися також у формі ч. р. як паралельно з відповідною НЖ, так і окремо. Напр., вязальщики (1903), вязальщики і вязальщицы (1919), вязальщики (1925), вязальщицы (1928); сестры милосердия (1903), сестры и братья милосердия (1919), сестры і сестры и братья медицинские (1925, 1928); стенографы (1903), стенографисты і стенографистки (1919), стенографисты (1925, 1928). Більше того, деякі назви професій, які в сучасній мові (за словниками) навіть не мають корелята ч. р., спочатку її мали: маникюрщик (1919), педикюрист (1959).


Четвертий розділ Проблеми функціонування назв жінок в узусі” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Функціонування НЖ в узусі” розглянуто чинники, які зумовлюють функціонування НЖ в узусі, – це мовна ситуація (зокрема взаємодія мов), явище маскулінізації, гендерна чутливість. Так, напр., при сучасному геополітичному становищі України найбільший вплив і навіть тиск на українську мову справляють російська і англійська мови. І якщо українсько-російська мовна взаємодія має вже тривалу істо­рію, то безпосередні українсько-англійські мовні контакти активізувалися на початку 90-х рр. XX ст. з набуттям Україною незалежності. У російській мові існують семантико-стилістичні обмеження на вжи­вання багатьох агентивно-професійних НЖ, переважно утворених за допомо­гою форманта -ша, який має яскраво виражене стилістичне забарвле­ння (напр. про­фессорша). В українській же мові стилістичні та інші обмеження в утворенні та вжи­ванні НЖ не так яскраво виражені. І саме у впливі росій­ської мови вбача­ється чи не основна причина посилення тенденції маскулінізації в українській мові. Стосовно України питання мовної взаємодії набувають нині нових вимірів. Як­що раніше йшлося лише про однобічний вплив російської мови, то те­пер простежується і вплив української мови на російську. Про це свідчать, зокрема, і результати включеного спостереження над усним мовленням в одній із жіночих тренін­гових груп гендерної спрямованості. Вплив української мови виявляється тут у більш широкому вжи­ва­н­ні таких слів, як исследовательница, ученая, футуристка та ін., і особливо ав­тор­ка, содиректорка, які мож­на вважати новотворами.


Вплив англійської мови на професійну номінацію осіб виявляється передусім у відтворенні запозичуваних назв способом транскрибування або транслітерування, напр., менеджер, промоутер, супервайзер, мерчендайзер. Інколи спосте­рігається на­віть використання в кириличному тексті латинської графіки, що свідчить про незавер­шеність процесу освоєння запозиченої професійної назви: “...потрібні дівчата (вік 18-25 років) модельної зовнішності на посаду HOSTES-адміністра­тор, офіціант” (“AVISO”, 2003, № 84). У двомовному українсько-англійському виданні під впливом англійської мови вико­ри­сто­вуються складені професій­ні назви жінок з прикладками леді, пані, жінка: леді рівність – lady equality, пані міністрfemale minister, чиновники-жінки  – women-executives (Очима жінок, 2002).


Маскулінізація – це мовне явище, яке полягає у використанні для називання жінок назв ч. р. як за наявності корелятивних НЖ, так і за їх відсутності. Явище маскулінізації виділяють найчастіше у мовах з розвинутою категорією роду. Це передусім слов’янські, романські, деякі германські мови. Крім того, про наявність маскулінізації, хоча й меншою мірою, можна говорити також у тих мовах, де рід є прихованою категорією, проте в них існують, хоча б і нерегулярні корелятивні відношення між НЖ і НЧ, напр. в англійській: authorauthoress, poetpoetess. Серед основних причин маскулінізації виділяють (напр., І.Фекета) мовні і позамовні. Мовні: фонетико-структурні особли­вос­ті твірної основи чоло­ві­чих назв на -пт, -кт, -тр, рг, -лог; прагнення уник­нути омонімії; двозначність окремих суфіксів (пор. директорка, директорша – “жінка-директор” і “дружи­на директора”);  непродуктивність словотворчої мо­де­лі; позамовні: використання в ролі жіночих низки чоловічих назв, які мають давню традицію вживання тільки в ч. р. (вождь, ворог, предок); неутворення назв жінок через со­ціально-історичні причини (академік, декан). Ми доповнюємо цей перелік такими мовними чинниками: прагнення до економії мовних засобів, семантичні асиметрії в корелятивних парах НЖ і НЧ (“престижність” найме­ну­вань ч. р.), вплив офіційно-ділового стилю мови, сти­лістичне забарвле­н­ня НЖ. На нашу думку, стосовно НЖ по­замовні соціальні чинники слід ква­лі­фі­ку­вати як гендерні. В основі проб­лем у функціонуванні НЖ в узусі, а також у лексикографічній інтерпретації НЖ лежить дія гендерних стереотипів.


Гендерна чутливість. Цей чинник реалізується через дотри­ман­ня принципів політичної ко­рек­т­но­сті, яка стосовно номінації осіб полягає пе­ре­ду­сім в елі­мі­на­ції проявів мовного сексизму. З погляду дії чинника гендерної чутливості су­час­на мовна практика характеризується двома основними підходами до агентивно-професійної но­мі­на­ції жінок та ширше – до мовної репрезентації статей взагалі – тра­диційним і гендерночутливим, причому останній є менш поширений і нині сфера його реалізації досить обмежена. У межах традиційного підходу можна виокремити нейтральний та консервативний різновиди. При нейтральному під­хо­ді використання НЖ і НЧ, а також узгодження за родом відбувається стихійно, безсистемно (лікар­ка прийшла, це наша терапевт / терапевтка, у неї висока кваліфіка­ція). Консер­ва­тив­ний підхід відрізняється від нейтрального послідов­ним ви­ко­рис­тан­ням стосов­но жінок назв з граматично оформленим ч. р., а в крайньому його прояві відбувається проведення не логічного (лікар прий­шла, це наша терапевт, у неї висока кваліфікація), а формаль­но­го узгод­ження (стосовно жінки: лікар прийшов, це наш терапевт, у нього висока кваліфікація). У гендер­но­чутливому підході теж можна виокре­мити два різновиди – поміркований і радикальний. Під поміркованим розуміємо послідовне вживання сто­сов­но жінок назв з граматично оформленим ж. р. А в статево не визначених контекстах часто наявна тенденція до уникнення форм ч. р., зокрема через перебудову повідомлення (напр., коли фраза студентів і співробітників університету запро­шуємо взяти участь у конкурсі...” з метою уникнення вживання форм ч. р. коригується: усіх творчих особистостей, хто навчається і працює в університеті, запрошуємо...”). Прикладом поміркованого підходу є мовно-редакційна полі­тика вітчизняної програми новин Вікна-СТБ”, де при представленні жінок послідовно ви­ко­ристовуються форми ж. р. Радикальний підхід відрізняється від поміркованого намаганням послідовно використовувати в статево неозначених контекстах форм і ч., і ж. р., а при ультрарадикальному підході – тільки форм ж. р. Останнє спостерігається у мовознавчих працях гендерного напряму. Така позиція репрезентована, напр., у роботах Дебори Камерон (“Feminism and linguistic theory”) та Міри Аріел (“Accessing to noun phrases antecedents”).


Для повноти розуміння функціонування системи агентивно-професійної номінації осіб узагалі і осіб жіночої статі, зокрема, виділяємо за аналогією до маскулінізації явище фемінізації – використання для називання осіб чоловічої статі назв ж. р. як за відсутності корелятивних НЧ, так і за їх наявності. Процес фемінізації відрізняється від маскулінізації не тільки кількісно – низькою поширеністю, а й якісно. На відміну від маскулінізації, однією з причин якої є престижність для жінок іменуватися назвами ч. р., фемінізація часто має знижений характер, пор., напр., використання стосовно чоловіка НЖ баба (засвідчене і у СУМі). Як засіб привернення уваги використовується фемінізація і в рекламі: “Чоловіче! Сьогодні твій день бути господаркою” (з реклами бульйонних кубиків “Маггі”). Приклади фемінізації наявні у текстах офіційно-ділового стилю. Як показало наше дослідження (розділ 3), у КП деякі професійні назви вміщено тільки у формі ж. р. (при тому, що не існує законодавчої заборони чоловікам займатися відповідними професіями), у ДК: кастелянка, манікюрниця, мереживниця та ін., КП Росії: заведующая машинописным бюро, педикюрша та ін., КП Румунії: dactilografa, stewardesa та ін. Саме ці НЖ і вносяться до трудової книжки особи незалежно від статі або інших документів, де використовуються професійні назви.


У другому підрозділі Експериментальні дослідження функціонування НЖ в узусі” подається опис та аналіз дериваційного та спрямованого асоціативного експериментів.


Дериваційний експеримент, у якому респонденти від поданих агентивно-професійних назв ч. р. утворювали відповідники для позначення жінок, допомагає зрозуміти чинники, які впливають на творення НЖ. Про труднощі, які вини­ка­ю­ть у респондентів при творенні НЖ, свідчить кількість варіантів, поданих до кожного стимулу, що ми визначили як показник деривативної напруженості” (ПДН), напр., до стимулу секретар респонденти запропонували 3 варіанти: секре­тар­ка, секретарша, секретар, відтак тут ПДН становить 3. У групі студентів з 201 особи ПДН стиму­лів коливається від 2 до 24, 79 осіб – 3-14, 15 осіб – 1-8 і 1-10. Звідси випливає, що ПДН окремих стимулів не зростає пропорційно до кількості опитаних і між групами з 15 і 201 особи відрізняється несуттєво, напр. кількість варіантів до стимулу дояр у групі з 15 осіб – 1, а з 201 особи – 3, аптекар, відповідно, – 2 і 4, учений секретар – 4 і 6. У інших же слів цей показник може становити кількісну різницю, більшу ніж у 4 рази: адвокат 3 і 12, підприємець 3 і 13, електрик 5 і 20, косметик 5 і 22, і навіть сягати десяти разів, напр., службовець 2 і 20.


Отже, існують НЧ, до яких пересічні мовці можуть досить легко утворити відповідник ж. р., а до інших – ні. І хоча фонетико-морфологічні особливості твірної основи впливають на кількість варіантів, напр., у стимулу хірург ПДН є досить високим і становить 8 і 18, проте їх не можна вважати основною причиною, яка зумовлює високий ПДН. Так, у групі з 201 особи найвищий ПДН – 24 у стимулу філософ, жіночий відповідник до якого філософка легко утворюється за продуктивною моделлю і фіксується СУМом.


Результати експерименту свідчать, що при словотворенні респонденти не завжди послуговуються готовими словотвірними моделями, а кожну НЖ утворюють залежно від суб’єктивних чинників. Цим можна пояснити значні розбіжності ПДН у НЧ з однаковою фіналлю основи, так у групі з 201 особи дояр має 2 варіанти, а гончар 11, підприємець 13, а службовець 20.


При спрямованому асоціативному експерименті завданням респондентів було подати 3-5 узгоджених означень до 30 стимулів – агентивно-професійних назв осіб (по 15 назв ж. і ч. роду). При опрацюванні результатів було, зокрема, розглянуто: загальну характеристику реакцій на стимули ч. і ж. роду (виділено 11 тематичних груп: „ділові якості”, „зовнішність”, „інтелектуальні ознаки”, „моральні якості” та ін., усі реакції розподілено за шкалою позитивні / нейтральні / негативні); відмінності у реакціях на стимули ч. і ж. роду (актуальні тематичні групи і їх кількісне наповнення): а) між парами стимулів (напр., для пари „філософ – філософка” актуальними є інтелектуальні ознаки, а для пари „вихователь – вихователька” – моральні якості); б) усередині пари (напр., кількість реакцій тематичної групи „зовнішність” у стимулу „секретар” – 6, а „секретарка” – 17, „майстер” – 2, „майстриня” – 7).


Результати семантичного експерименту показують, що хоча загалом асоціа­ції у межах досліджуваних співвідносних пар агентивно-професій­них назв осіб мають схожу структуру, проте виявлені відмінності є суттєви­ми для встанов­ле­н­ня індивідуальних смислів, пов’я­зу­ва­них у свідо­мо­сті мовця з агентивно-про­фе­сійною назвою ч. чи ж. р. У багатьох випад­ках зазначені відмінності зумовлені зафіксованими у сві­до­мо­сті мовців ген­дер­ни­ми стереотипами щодо сприйняття жінок і чолові­ків через аген­тив­но-професійні назви. Спостерігалися, зокрема, поширені стереотипи про більшу важливість зовнішності для жінок, ніж для чо­ло­ві­ків, про балакучість жінок тощо. Крім того, існують від­мін­нос­ті між лекси­ко­графічним описом корелятивних пар агентивно-професійних назв ж. і ч. р. і їх сприйняття мовцями. Іншими словами, узус не завжди відповідає словниковому трактуванню НЖ, що повинно постійно враховуватися у лексикографічній роботі.


У результаті проведеного дослідження із застосуванням комплексного підходу до вивчення проблем лексикографічного засвідчення НЖ та їх функціонування в узусі зроблено такі висновки. Основними чинниками, що впливають на лексикографування НЖ є: гендер­ний чинник; вимога дотри­ма­н­ня принципів системності і послідовності у викладі мате­рі­а­лу; вимога чіткого розмежуван­ня узуального і нормативного підходів у лексикографічній практиці.


Включення НЖ до спеціальних словників (словників антонімів, омонімів, паронімів, синонімів), чим відображається існування відповідних семантичних процесів у зазначеній групі назв, свідчить, що НЖ підлягають законам системно-структурних відношень між номінативними одиницями і повинні розглядатися як специфічна лексико-семантична підгрупа у загальній ЛСГ назв осіб.


Відповідно до проведеного у роботі уточнення термінологічного статусу агентивно-професійних назв осіб з’ясовано, що специфіка належності НОП до терміносистеми полягає у двоїстості їхньої природи – вони можуть виступати і як предметні терміни, входячи при цьому до термінології, і як номенклатурні одиниці, належні до номенклатури. З’ясовано, що агентивно-професійні НЖ мають терміноло­гіч­ний статус. Належність НЖ до певної терміносистеми визначається на підставі тих самих чинників, що і для назв осіб загалом.


Аналіз засвідчення НЖ у класифікаторах професій і словниках занять різних синхронних зрізів показав наявність у різних мовах ядра агентивно-професійної номінації жінок, причому НЖ у багатьох випадках семантично збігаються, що свідчить про універсальність мовних процесів і їх кореляцію із суспільним розвитком певного історико-культурного регіону.


Функціонування системи агентивно-професійної номінації жінок характери­зується невпорядкованістю, що проявляється як в усному, так і в писемному мовленні різної стильової належності. Про це свідчать також проведені у рамках цієї роботи опитування мовців.


Встановлено, що основними чинниками, які впливають на функціонуван­ня НЖ є взаємодія мов, маскулінізація, гендерна чутливість. Виявлено основні тенденції у функціонуванні агентивно-професійної номінації жінок, серед яких – традиційний підхід, у межах якого слід виділяти нейтральний і консерватив­ний різновиди, та гендерно чутливий з поміркованим і радикальним різновида­ми. Реалізація жодного із цих підходів не може вважатися оптимальною. З огляду на це досягнення повної послідовності у функціонуванні системи аген­тив­но-професійної номінації жінок видається малоймовірним, проте впорядкування в окремих проблемних питаннях і можливе, і доцільне.


За результатами словотвірного експерименту зроблено висновок, що система номінації жінок залежить не лише від словотворчого потенціалу певної мови, її граматичної будови, лексичного складу тощо. Дія позамовних чинників є у деяких випадках сильнішою навіть за такий “непереборний” чинник як фонетико-структурні особливості основи. Отже, на структурно-мор­фоло­гіч­но­му (дериваційно­му) рівні мови непереборних перешкод для утворення та­ких назв немає, а гальмує цей процес виключно дія позамов­них чинників, ступінь прояву яких теж потребує свого дослідження.


Матеріал спрямованого асоціатив­но­го експерименту показав, що семантична структура суб’єктивного словесного опису агентивно-професійних назв ч. і ж. р. не завжди співвідносна з лексико­графічно закріпленим значенням, що є, зокрема, відображенням гендерних стереотипів у сприйнятті респондентами назв осіб за характером їх діяльності.


Використані в роботі експериментальні методики показали ефек­тив­ність їх застосування при дослідженні статусу агентивно-професійних НЖ у розмовній мові, можливостей і способів творення НЖ, співвідношен­ня між лексикографіч­ним описом і суб’єктивним словесним описом мовцями корелятивних родових пар агентивно-професійних назв осіб. Їх доцільно використати при подальших дослідженнях із залученням матеріалу більшої кількості мов різної генетичної і типологічної належності, а також при вивченні інших класів номінативних одиниць.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины