СИНТАГМА N1 + de + N2 У ФУНКЦІЇ КВАНТИФІКАТОРА У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ : Синтагма N1 + de + N2 В ФУНКЦИИ квантификаторы В современном французском художественном вещании

Краткое содержание

У Вступі обгрунтовано актуальність дослідження, окреслено головну мету, завдання, об’єкт, предмет, методи наукової роботи, викладено наукову новизну праці, основні положення, що виносяться на захист, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів роботи та публікації за темою дисертації.

У першому розділі “Категорія кількості у сучасній французькій мові” розглянуто теоретичні передумови дослідження, узагальнено опубліковані наукові дані з проблем логіко–філософського поняття кількості, описано етимологічні особливості кількісної лексики французької мови. Здійснено аналіз синтагми N₁ + de + N₂  та її структурно–семантичних підтипів у сучасному французькому художньому мовленні, визначено мовно–структурні параметри лексико–семантичного поля кількості.

Процес формування категорії кількості показує, що її зміст є об’єктивним відображенням світу, яке формується в людській свідомості через практику, суспільні відношення. З’ясування логіко–філософського поняття кількості полягає у розгляді логічного трикутника кількість–множина–число. Його розвиток залежить від взаємодії цих понять, які в процесі свого становлення набувають різноманітних форм, змінюючись, переосмислюючись, в залежності від того на якій стадії розвитку знаходиться людство. Власне, поняття вмісту кількості грунтується на об’єктивно–існуючих кількісних відношеннях, які у мовленні мають точне і неточне вираження. Важливою особливістю осмислення категорії кількості з філософського боку є її репрезентованість в системі категорій і, насамперед, в її системному зв’язку з категорією якості і міри. Ці категорії сприймаються як безперервні і єдині, взаємоперехідні одна в одну сутності.

Категорійне значення кількості, беручи до уваги його логічну, ментальну основу, реалізується по-різному у мові. Поняття кількісної номінації є результатом процесу мислення, закріпленням кількісних характеристик предметів. Воно, насамперед, пов’язане з процесом внутрішнього програмування ономасіологічної структури лексичної одиниці. Так, номінативна одиниця отримує, у нашому випадку, кількісне лексичне значення, залучається до парадигматики мови, набуває синтагматичного потенціалу та можливостей вторинного позначення. Власне поняття кількості закладене в генезі лексем, семантичних тенденціях слів, їх функціонуванні. Квантифікаційна лексика позначає кількість різними способами. Найчастіше вона оформлена у вигляді семантичного протиставлення велика / мала / приблизна кількість. Власне, кількісні слова повторюють не диференційовану уяву про кількість, а сягають своїм корінням до витоків історії, знаходячи своє відображення на сучасному, вищому рівні розвитку.

Етимологічний аспект у ономасіологічних дослідженнях дав змогу пояснити універсальне та національно–специфічне, виходячи зі специфіки етнічної свідомості, способів сприймання, організації та концептуалізації навколишнього світу. Числівники французької мови пройшли складний шлях розвитку і характеризуються певними семантичними особливостями і прагматичними функціями. Відомо, що поряд із номінативною функцією ці слова реалізують когнітивну функцію, що проявляється у їх здатності фіксувати основні етапи пізнання квантитативних відношень навколишнього світу. Нумеративна концепція повинна була виникнути в свідомості наших предків, як аспект конкретної реальності, невід’ємної від природи предметів. Це поняття обмежувалося прямим сприйняттям матеріальної множинності. Оскільки первинні значення одиниць лічби були далеко не абстрактними, то числівники могли розвиватися тільки на основі конкретного поняття і тому відносяться до найдавнішої лексики (А.А. Потебня). Сучасні французькі числівники, як і числівники інших мов, мають абстрактне значення, набуте в процесі складної еволюції. Категорія числа у сучасних західноєвропейських мовах вільна від предметності. Між предметним і числовим значенням в семантичній генезі числівників існували предметно–кількісні значення, які на сучасному етапі специфічно проявляються при субстантивації та лексикалізації цих слів. Назви складних чисел у своїй семантичній еволюції сягають невизначених кількісних і предметних значень. Виступаючи універсальним засобом позначення числа, вони виконують словотворчу і прагматичну функції, і є найбільш впорядкованою системою одиниць. Дослідження етимологічних витоків походження квантифікаційної лексики дозволо зробити певні висновки про кількісні відношення об’єктивного світу; що ― це процес пізнання, який знаходить своє відображення, як у структурі кількісних слів, так у їх внутрішній формі.

Синтагма N₁ + de + N₂ у функції квантифікатора дозволяє розширити список лексико–семантичних засобів вираження кількості у сучасному французькому художньому мовленні. Вона є базовою, оскільки є найчастотнішою, найбільш репрезентаційною у мовленні. N₁ є ведучим компонентом синтагми, N₂ ― залежним. Специфіка синтагматичних зв’язків між членами N₁ та N₂ полягає у тому, що стрижневе слово містить інформацію про кількість, а залежне ― реалізує інформацію закладену в N₂: (‘une dizaine d’œufs’ (десяток яєць), une miette de pain’ (крихта хліба), ‘un amas de papiers’ (купа паперу), ‘une foule de clients’ (юрба, натовп клієнтів)). Іменникове словосполучення N₁ + de + N₂ є універсальним засобом вираження кількісних відношень через те, що N₁ характеризується широким діапазоном лексичної сполучуваності як з конкретними, так і абстрактними  іменниками, і є тим семантичним стрижнем, на якому будується синтагматичне вираження кількості. Взаємодія іменникових компонентів структури здійснюється через прийменник de , який є зв’язуючим елементом кількісної організації множин і оформляє структуру в цілому як іменникову номінацію. Перший компонент N₁ синтагми ― це нумеративи, їх іменникові еквіваленти, кількісні лексеми та кількісні метафоричні утворення: (‘un million de gens’ (мільйон людей), ‘une vingtaine de marches’ (з двадцяток східців), ‘une pincée de poivre’ (щіпка перцю), ‘un filet de vinaigre’ (цівка оцту), ‘une ribambelle d’enfants’ (тьма дітей)). Семантизуюча числівниками нумеративність є їх диференційною ознакою, яку вони реалізують у поєднанні з іменниками (‘deux morceaux de pain’ (дві скибки хліба)). Аналіз нумеративів в межах синтагми N₁ + de + N₂ є доцільним, бо вони кількісно точно (числом) позначають детерміновану множину, а ― кількісні лексичні одиниці увиразнюють кількісну семантику квантифікованої множини. Ця модель генерує низку дещо ускладнених за структурно–семантичними параметрами підтипів– синтагм: Determ. + N₁ + de + N₂; Adj. + N₁ + de + N₂; Num + N₁ + de + N₂; N₁ + de + Determ. + N₂; N₁ + de + Аdj. + N₂; N₁ + de + Num. + N₂ тощо, які допускають синтагматичні розширення N₁ і N₂.

Функціонування вищезгаданих підтипів–синтагм прослідковується на прикладі словосполучення ‘une masse de choses, de personnes’ (маса предметів, осіб). Воно може модифікуватись шляхом додавання до першого компонента ‘masse’ різних детермінативів у вигляді артиклів ‘une / la masse’, вказівних детермінативів ‘cette (la dite) masse’, присвійних детермінативів ‘ma, ta, sa, ..., notre masse’, невизначених детермінативів ‘quelque, aucune, une certaine masse’, нарешті якісних прикметників ‘une grande / petite / énorme masse’. Семантика першого компонента похідних моделей Adj. + N₁ + de + N₂  та Adv. + N₂ + de + N₂  чіткіше увиразнюється за допопогою кількісних прикметників та прислівників: “D’où un nombre extraordinaire de livres sur la Chine?” (Звідкіля ця незвичайна кількість книг про Китай?) (А. Нотомб). “C’était à qui parviendrait à engloutir la plus grande quantité de nourriture” (Йшлося про те, хто поглине найбільшу кількість їжі) (М. Прові). Те саме відбувається з другим компонентом моделі, якщо вжити перед ним відповідні детермінанти–специфікатори: ‘... de ces / belles, petite / certaines /  nos ... choses, personnes’: “Million de ces petites choses que l’on voit quelquefois dans le ciel” (Мільйон цих маленьких штучок, яких ми інколи бачимо у небі) (A. Сент-Екзюпері). “J’écris sur un petit papier le nombre de mes étoiles” (Я пишу на маленькому листочку кількість моїх зірок) (A. Сент-Eкзюпері).

Характерним для похідних моделей Num + N₁ + de + N₂  та  N₁ + de + Num. + N₂  є кількісне уточнення як першого, так і другого компонента синтагми: “ Faites boullir 3 litres d’eaux avec deux bonnes poignées de cendres de bois”(Прокип’ятіть 3 літри води з двома добрими жменями деревного попелу) (Ж. Ребуль). “[...] et ramassa une petite pile de dix livres d’or et la plaça à côté du sac”( [...] і зібрав маленьку купку з десяти золотих ліврів і її поклав біля сумки) (Д. Лавранс). Власне, шляхом додавання різних адномінальних додатків збагачується парадигматика основної моделі N₁ + de + N₂, але не змінюється основна її структура з домінуючим значенням кількості. Якщо йдеться про вживання артиклів перед іменниковим компонентом кількісного словосполучення, то в цьому випадку має місце граматична означеність кількості. До того ж неозначений артикль часто ресемантизує своє кількісне етимологічне значення, а означений артикль ― свою дейктичність за походженням. Як ми уже наголошували, похідні моделі N₁ + de + N₂ є не менш частотними у мовленні, однак вони не вносять суттєвих змін і мало порушують семантичний кістяк досліджуваного іменникового словосполучення.

Визначним для досліджуваної синтагми N₁ + de + N₂ є взаємообумовленість її стрижневих складових (N₁ та N₂), які є засобом кількісної номінації множин, бо поняття точної / апроксимативної кількості формується в межах досліджуваної моделі. Ця властивість лексем складає сутність їх квантифікаційної функції, яку у сучасному французькому мовленні реалізують різнорівневі структурно– організовані засоби, об’єднані спільною семою в лексико–семантичне поле кількості.

Ядро лексико–семантичного поля кількості складають нумеративи. Незначний ступінь неточності похідних числівників визначає їх близьке розміщення щодо ядерних компонентів поля. Наступну зону периферії складають кількісні двочленні іменникові групи, у яких поняття кількості є неточним, приблизним. Їх кількісна семантика є привнесена, нерегулярна та оказіональна. Кількісна номінація на межі лексико–семантичного поля кількості здійснюється метафорами індивідуального утворення. Ця метафорична кількісна лексика ідентифікується як образна квантифікація, яка не має окреслених семантичних рамок. Відкритість досліджуваного поля імплікує неспроможність інвентаризації всіх його конституентів. Всі структурні репрезентанти лексико–семантичного поля кількості як ядерні, так і периферійні, забезпечують нерівномірний розподіл кількості від числового (точного), до наближеного (приблизного), а від нього до віддаленого (“розмитого”) кількісного поняття. Запропонована засада виявлення і позначення конституентів загального лексико–семантичного поля кількості дозволяє структурно розмістити їх таким чином: нумеративи / морфологічні похідні числівників / кількісні іменникові синтагми / метафоричні утворення.

Лексико–семантичне поле кількості включає значне число ієрархічно розміщених лексем тоді, як у сучасному французькому художньому мовленні вони не обмежені ніякими рамками структурування: “Cela, en somme, n’eût encore eu que l’apparence d’une armée de volontaires ou d’une colonne de forçats, six cent chariots et autant de tombereaux n’eussent suivi, de centaines d’échafaudages, de milliers de planches, de forges, de rails, de wagonnets, d’un hérissement de pics, de piolets, de barres à mine, de fleurets de mineur, de masses, et par-dessus tout de machines à vapeur aux roues gigantesques” (Ж. Сомі).

У другому розділі “Структурна та семантико–референційна класифікація слів–квантифікаторів” проаналізовано французькі нумеративи та похідні числівників на семантико–морфологічному рівні, проведено порівневу класифікацію кількісної лексики, здійснено аналіз синтагми N₁ + de + N₂ та її стрижневих складових на синтагматичному і парадигматичному рівнях, здійснено диференціацію слів–квантифікаторів, та їх семантичний аналіз.

Особливу увагу при аналізі французьких нумеративів ми звернули на їх словотворчі показники та семантичні властивості, і встановили, що існує взаємозалежність між складовими елементами слова і семантикою нумеративів. Базова лексема розбудовується в основному за рахунок суфіксальних і префіксальних лексем, як у плані форми, так і у плані вираження. Власне ці форманти здійснюють семантичну модифікацію кореня та змінюють кореневе значення лексеми вказуючи на її приблизність. Поділ французьких нумеративів і похідних числівників здійснено за принципом модифікації їх основи. Встановлено, що існує певний дистрибутивний закон вибору суфіксів, які надають нумеративам збірного значення, позначають кількість, величину, частину цілого, певний проміжок часу, вказують на вік, вживаються з приводу визначних дат (centenaire, nonagénaire, millénaire) тощо. Так суфікс –uple (–iple) надає нумеративам характеру множинності: ‘un quadruple de production’(в четверо більше продукції), ‘un quintuple d’échec’(в п’ятеро більше невдач). А деривати утворені за допомогою суфікса –aine мають збірне значення і вказують на кількість апроксимативно. До того ж, вони відносяться до найвживаніших нумеративів: huitaine, dizaine, douzaine, soixantaine, centaine. Встановлено, що фонетичний фактор зручності вимови суфікса –aire, частотність -aine, -ain  є тими чинниками, які сприяють їх утвердженню в мовленнєвій прагматиці: “Soudain je me rappelai que j’avais lu une thèse, il y avait une vingtaine d’années, sur la virginité de Marie”(Раптом мені пригадалося, що я прочитала дисертацію, вже з двадцяток років тому, про невинність Марії) (М. Дюра). Суфікс –eron вживається для позначення меншої кількості ‘un quarteron de mécontents’ (четверта частина незадоволених).

Префікси -bi, -tri позначають періодичність і дають додаткову інформацію про кількість: bicentenaire, bimillénaire, tricentenaire, cent cinquantenaire. Суфіксам –оn та –ard характерна функція збільшуваності (million, milliard), тобто вони мають синкретичний характер і є значною мірою лексикалізованими. На відміну від афіксації і словотворення, інші типи денумеративного утворення представлені нерегулярно.

Квантифікаційна функція реалізується цілим набором різнорівневих мовленнєвих засобів “об’єднаних загальною функцією кількісної приблизності / невизначеності, що складають категорію апроксимації, яка є частою репрезентацією загальномовної категорії кількості” (Швачко С.О.). Приблизність кількості являє собою особливе явище в сфері мовної діяльності, яка передається у сучасному французькому мовленні за допомогою кількісних лексичних одиниць ― слів–квантифікаторів (СК). Точна кількість виражається нумеративами, а неточна ― квантифікаторами. Але всі ці лексичні одиниці пов’язані між собою спільною семою кількості і відповідають на запитання скільки? Така лексика має часто оказіональну непостійну референцію і досить важко підлягає інвентаризації. Проте семантичне і формальне структурування цих лексем можливе. На цих засадах грунтується принцип порівневої класифікації квантифікаційної лексики.

● Перший рівень —  це нумеративи з “нульовою” апроксимацією. Незважаючи на двояке ставлення науковців щодо визначення частиномовного статусу ‘un million’ та ‘un milliard’, то вони знайшли своє першочергове місце у досліджуваній синтагмі N₁ + de + N₂, як нумеративи. З одного боку вони точно, як числівники, позначають кількість квантифікованої множини, і в той же час мають таку ж граматичну форму, і виконують ті ж функції, що й іменникові лексеми кількісної синтагми: “300 millions de pièces en euros pour 2.3 millions de Lorrains” [Републікен Лорен, 12.10.01]. Нумеративи являють собою константну і відлікову базу списку всіх СК.

● Другий рівень — СК з мінімальною апроксимацією. Їх відносять до неускладнених засобів апроксимації, максимально наближених до точних кількісних одиниць: dizaine, vingtaine, centuple, cinquantenaire, soixantenaire, quinquennat, millier: “Il y avait une dizaine de jours qu’ils s’étaient rencontrés à la Croix Blanche” (Пройшло з десять днів, як вони зустрілися у Круа Бланш) (М. Паньоль).

● Третій рівень — СК з проміжною апроксимацією. Це іменникові вирази, які передають кількість наближено: ‘un bouquet de fleurs’(букет квітів), ‘un encombrement de véhicules’(скупчення машин), ‘un morceau de gâteau’(шматок торта), ‘une liasse de сlefs’(в’язка ключів), ‘une rangée de soldats’(стрій солдат). Неоднорідність прояву кількісної семантики імен є головною засадою їх диференціації, а саме позначення: частини цілого, акумуляції, скупчення, групування, малої / великої кількості. Проведений нами лексико–семантичний аналіз квантифікаційної лексики на базі словника “Le petit Robert” (що містить близько 60 000 слів і їх 300 000 значень), упорядковано у Додатку дисертації “Французькі слова–квантифікатори”, який включає приблизно 288 одиниць кількісної лексики.

 ● Четвертий рівень — це СК з максимальною апроксимацією. В основному це метафори індивідуального утворення, їх список не підлягає інвентаризації: ‘un grain de folie’(зернина божевілля), ‘une larme de cognac’(сльозинка коньяку), ‘une poignée d’hommes’(жменька людей), ‘un essaim d’écoliers’(рій школярів), ‘une pagaille d’argent’(тьма грошей). “[...], et je revenais lentement vers le phare, me retou ant à chaque pas sur cet immense horizon d’eau et de lumière qui semblait s’élargir à mesure que je montais” ([...], і я повертався повільно до маяка, озираючись на кожному кроці на цей безмежний обрій води і світла, який, здавалось, збільшувався чим вище я піднімався (А. Доде). При розгляді семантичної структури СК з максимальною апроксимацією бачимо чітку метафоризацію. Поняття кількості окремих лексичних одиниць у метафоричному виразі відсутнє. Часом воно супроводжується конотативними нашаруваннями руху, несподіваності, експресії. Власне, запропонована нами класифікація охоплює всі види іменникової лексики  лексико–семантичного поля кількості.

Чинники формування семантики кількісного словосполучення моделі N₁+ de + N₂ ― полягають у передачі різних аспектів кількості, яка, насамперед, пов’язана з валентністю СК у лексико–семантичних парах. Зв’язуючим елементом конструкції є прийменник de, який в парадигматичному плані розглядається як “особливий” артикль із своїм “особливим значенням” (В.Г. Гак). На лексико–семантичному рівні валентність, сполучуваність кількісної синтагми регулюється за шкалою конкретності / абстрактності. Семантичне значення кількісних іменників носить сигнифікативно–денотативний характер, що значною мірою зумовлено конкретною референцією подібних іменників у синтагматиці. Ономасіологічна база дослідження уможивлює диференціацію кількісної лексики на синтагматичному і парадигматичному рівнях, демонструє процеси зміни семантики кількісних слів в залежності від способу абстрагування, що застосовується суб’єктом для номінації множини предметів. Перевага лексико–семантичного аналізу проявляється в тому, що при аналізі кількісних лексем виникає можливість глибше дослідити близькість та спорідненість їх значень, а також виявити диференційно–семантичні ознаки, що лежать в основі різних груп (Л.А. Шабашева). Підставою для диференціації СК за їх семантичною ознакою позначення: малої / великої кількості, частини цілого, групування, скупчення чого–небудь, окружності, об’ємності, окресленості, межі охоплюючих предметів  тощо, послужили спорідненість лексико–семантичної природи, подібність функцій мовних одиниць.

З лексико–семантичного погляду квантифікаційні сполучення ‘un zeste de citron’ і ‘un zeste de fantaіsie’ неоднорідні, бо перше, згідно з його семантикою, вказує на частину цілого ‘дольку лимона’, а друге ― на метафоризоване ‘дольку фантазії’. Позаяк, обидві двочленні іменникові синтагми виконують номінативну функцію квантифікатора у сучасному французькому мовленні. У значенні кількісних слів виявляються не тільки спільні семантичні риси, але й диференціюючі ознаки. Однією з їх найсуттєвіших диференціюючих ознак є позначення ними малої / великої кількості. Інші ж їх ознаки і властивості є не менш важливими, і служать вагомим фактором у характеристиці СК з огляду на те, що таке дослідження семантичних відношень кількісних лексичних одиниць не проводилось.    

Власне, образність метафор індивідуального утворення є настільки несподіваною та експресивно-забарвленою, що їх можливо виділити і осягнути, як кількісні лексичні словосполучення, тільки за допомогою прийменника -de-: “Le marquis sentit s’élever dans son cœur un tourbillon d’amour, de rage et de folie, il serra violemment la main du comte et s’éloigna” (Маркіз відчув, що в його серці піднімається вихор кохання, люті і божевілля, він несамовито потиснув руку графа і відійшов) (О.Бальзак). “Avec cette rage d’aventures, cette folie de voyages” (Із такою пристрастю пригод, таким божевіллям подорожей) (А. Доде). Визначальним для метафоричної синтагми досліджуваної моделі є взаємообумовленість членів N₁ та N_2. Семантичною ознакою їх лексичного значення є неозначена множинність, яка проявляється в самій синтагмі.

Невичерпним джерелом поповнення кількісних метафоричних утворень є художня література, преса, рекламні ролики, публікації, листівки тощо. Поетичні рядки є яскравим прикладом цього:

“Et que tous ces vivants et ces morts sur la terre

  Ne sont que des morceaux de sa grande misère” (Ж. Сюпервієль).

Вислів “des morceaux de sa grande misère” (частинки його великої убогості) є поєтичною метафорою релігійного змісту. Розглянувши, таким чином, референційну сторону іменникових квантифікаторних груп та проаналізувавши закономірності взаємосполучуваності їх іменникових компонентів на прикладах складених парадигм, встановлено взаємозалежність між словом–квантифікатором та іменниковим додатком. Також встановлено, що вагомими чинниками можливості розширення списку СК у французькому художньому мовленні є “міра” абстрагування та метафоризації першого компонента досліджуваної моделі, що є свідченням мовленнєвої універсалії.

У третьому розділі “Референційно–прагматичні особливості квантифікаційних словосполучень N₁ + de + N₂ у сучасному французькому художньому мовленні” увага зосереджена на дискретності / недискретності (далі Д/Н) денотативної основи одиниць кількісних синтагматичних груп, проаналізовано їх комунікативно–прагматичні особливості в умовах контексту.

Д/Н являє собою, насамперед, лексичне значення слова. До дискретних відносяться конкретні іменники, тобто такі, які можна перелічити. Число має дискретну референцію, в той час як кількість стосується недискретних одиниць. Множина (множинність) визначених предметів, формує нову сутність на базі множини дискретного ряда, а множинність абстрактних предметів, ― на базі одиниць (елементів) недискретного ряда. У наукових дослідженнях категорія Д/Н лексичних одиниць співвідноситься часто з категорією означеності / неозначеності (далі О/Н). Означена (точна) кількість є повністю означеною у точній множині. Неточна кількість співвідноситься з неозначеною множиною. При вираженні кількісних характеристик дискретних одиниць і числових співвідношень конкретні іменники реалізують опорну сему нумеративності. Конкретне, номінативне значення предметних лексем увиразнюється денотативним компонентом значення імені. У випадку ‘un million de soldats’ актуалізоване поняття кількості є означеним нумеративом, поряд із цим, вживання прийменника de зумовлене іменниковим статусом слова ‘million’. Лексичне значення кількісної одиниці є неозначеним, якщо воно визначається похідним числівника: “Les cloches de dizaines d’églises se mirent à sonner” (Дзвони з десятка церков почали дзвонити) (Ж. Жона).

Недискретні одиниці є одиничними, збірними, абстрактними, із змінною, несталою семантикою. Абстрактні іменники, маючи в якості бази номінації сигнифікативний компонент, гублять, як правило, свою онтологічну основу. Означуване абстрактних іменників не містить у собі вказівки на предмет, тобто вони позбавлені предметної (денотативної) співвіднесеності. Проте недискретні одиниці піддаються процесові квантифікації завдяки розширенню їх сполучуваності за рахунок предметних лексем, яке супроводжується зрушенням значення в сторону загального поняття ‘частини цілого’, ‘великої / малої кількості чого-небудь: “Vous êtes très belle et il faut être touché par une part de folie pour vous repousser” (Ви дуже красиві і треба бути божевільним, щоб вас відштовхнути) (Ж. Сомі). “Il n’y a pas un atome d’intelligence là-dedans” (Немає ні дещиці інтелігентності всередині) (Д. Лавранс). Процес зміни денотативної основи значення слів у сучасному французькому художньому мовленні прослідковується у нерозривному зв’язку з процесом метафоризації.

Кожне окреме вживання означеної чи неозначеної кількісної одиниці в сукупності із дискретними / недискретними іменниками у мовленні має заздалегідь визначену комунікативну мету. Іншими словами, референція не є властивістю самих висловлювань, а характеризує інтенціональну сторону мовної діяльності суб’єктів комунікативного акту. В одних випадках необхідно вказати на конкретний, реальний предмет мовлення, що одночасно ідентифікується учасниками мовного акту, виявляючи при цьому свою референтну сторону. А в інших випадках достатньо лише вказати, що, яким би не був об’єкт предметної сфери, він відповідатиме меті комунікативного акту, висвітлюючи при цьому свою денотативну сторону.

Комунікативно–прагматична установка квантифікаційних висловлювань прямо співвідноситься з процесом референції, оскільки спрямована на упізнання даного наміру адресатом. Процес передачі кількісної інформації здійснюється з метою виконання дії, емоційного впливу на адресат, для передачі значущої, інформатино–орієнтованої репрезентації відповідної події чи факту, особистим відношенням мовця щодо інформації, яку він подає. Функціонально–семантична спрямованість лексем полягає у передачі кількісних характеристик референтів. Як нами уже неодноразово наголошувалось, в процесі спілкування, в умовах конкретної ситуації, мовець прибігає до різних типів кількісних висловлювань: нумеративних та іменникових словосполучень, усталених виразів, метафор.

Кількісна деномінація реферованої кількісної лексики здійснюється на паригматичному і синтагматичному рівнях, контекстуально. На рівні кількісної денотативної одиниці експлікується референція СК, а на рівні прагматичної одиниці ― “референція–вказування” на суб’єкт:

 ‘un grain de sel’(‘крупинка солі’) та ‘un grain de talеnt’(‘крупинка таланту’);

      ‘un essaim d’abeilles’ (‘рій бджіл’) та ‘un essaim d’écoliers’(‘рій школярів’);

 ‘un flot de pluie’(‘потік дощу’) та ‘un flot de souvenirs, de peuples, de sоupçons, de larmes’ (‘потік спогадів, народу, підозр, cліз’).                                           

“Dawes mit fin à ce flot d’éloquence”(Дейвс поклав кінець цьому потоку красномовства) (Д. Лавранс).

Найбільш активно в процесі метафоризації беруть участь словосполучення, в кількісній семантиці яких зберігається референція по відношенню до об’єкта. Зміна денотативного значення слова під впливом емотивно–експресивних нашарувань, дає поштовх семантичному процесові, кількісній номінації, виникненню метафоричних утворень. “Jetez dans l’eau bouillante quelques poignées de riz trié et lavé”(Ж. Ребуль). Кількісна референція виразу ‘quelques poignées de riz’(‘декілька жменьок рису’) ― спрямована на передачу інформації адресату, про приблизну кількість продукту для даної страви. “Dans chaque cas, celles-ci ont été prises par une poignée de politiques, de responsables, de grandes agences publiques et d’ingénieurs” (Монд Діпломатік, 20.08 98). Денотативне значення квантифікатора ‘une poignée’ (‘жменька’) трансформується, набуваючи алегоричного образу ‘зграї (збіговиська) політиків, відповідальних, великих публічних агенств, інженерів’, воно не позбавлене кількісного змісту.

Використання у мовленні квантифікаційних виразів сприяє високому ступеню емоційної насиченості, багатству та різноманітності форм вираження кількісної семантики імен, які набувають у процесі мовлення додаткових стилістичних та прагматичних відтінків. Процес виникнення метафор на сучасному етапі розвитку французького мовлення значною мірою стимулюється впливом таких позамовних чинників, як розвиток рекламного тексту, різноманітних медіа засобів, а також, ― прагненням до більшої виразності та експресивності мовленнєвих висловлювань, здатності слугувати засобом спілкування та художнього впливу.

У Висновках підведено підсумок проведеного в дисертації аналізу та наведено узагальнені результати дослідження:

1.                  З’ясування логіко–філософського поняття кількості полягає у розгляді логічного трикутника кількість–множина–число. Розвиток логічного трикутника залежить від взаємодії цих понять, які в процесі свого становлення набувають різноманітних форм, змінюючись, переосмислюючись, у залежності від того на якій стадії розвитку знаходиться людство. Важливою особливістю осмислення категорії кількості з філософського боку є її репрезентованість в системі категорій і, насамперед, в її системному зв’язку з категорією якості і міри. Ці категорії сприймаються як безперервні і єдині, взаємоперехідні одна в одну сутності. Кількісні слова повторюють не диференційовану уяву про кількість, а сягають своїм корінням до витоків історії, знаходячи своє відображення на сучасному, вищому рівні розвитку.

2.                  Процес кількісної номінації пов’язаний з процесом внутрішнього програмування ономасіологічної структури лексичної одиниці. Саме ономасіологічний підхід у вивченні досліджуваної лексики є визначальним, об’єднуючим, таким, який дозволяє її розглядати з погляду предметної направленості. Поняття кількості лексичних одиниць закладене в генезі лексем, їх семантичних тенденціях, у функціонуванні.

3.                  Синтагма N₁ + de + N₂ у функції квантифікатора дозволяє розширити список лексико–семантичних засобів вираження кількості у сучасному французькому художньому мовленні. Визначним для синтагми N₁ + de + N₂ є взаємообумовленість її стрижневих складових (N₁ та N₂), які є засобом кількісної номінації множин, бо поняття точної / апроксимативної кількості формується в межах досліджуваної моделі. Ми визначили мовно–структурні параметри лексико–семантичного поля кількості, а саме: нумеративи / похідні числівників / кількісні синтагми / метафоричні утворення.

4. Кількісна іменникова модель N₁ + de + N₂ є базовою,  найчастотнішою і найбільш репрезентаційною у сучасному французькому художньому мовленні. N₁ є ведучим компонентом синтагми, N₂ ― залежним. Специфіка синтагматичних зв’язків між членами N₁ та N₂ полягає у тому, що стрижневе слово містить інформацію про кількість, а залежне ― реалізує інформацію закладену в N₂. Взаємодія іменникових компонентів структури здійснюється через прийменник –de– , який є зв’язуючим елементом кількісної організації множин і оформляє структуру як іменникову номінацію. Перший компонент N₁ синтагми ― це нумеративи, похідні числівників, кількісні лексеми та кількісні метафоричні утворення (‘un million de toits’, ‘une vingtaine de marches’, ‘un essaim d’abeilles’, ‘une vague de tendresse’). Ця модель генерує низку дещо відмінних за структурно–семантичними параметрами підтипів синтагм: Adj. + N₁ + de + N₂; Determ. + N₁ + de + N₂; Num + N₁ + de + N₂; N₁ + de + Аdj. + N₂; N₁ + de + Determ. + N₂; N₁ + de + Num. + N₂ тощо, які допускають синтагматичні розширення N₁ і N₂ за рахунок різних детермінативів–специфікаторів. Власне, шляхом додавання різних адномінальних додатків збагачується парадигматика основної моделі N₁ + de + N₂, але не змінюється основна її функція ― номінація кількості у сучасному французькому художньому мовленні.

4.                  Структурування досліджуваної лексики можливе через те, що лексичний зміст іменникового словосполучення спрямований на реалізацію точної і неточної (апроксимативної) кількості. На цих засадах грунтується принцип порівневої класифікації квантифікаційної лексики. СК можна класифікувати таким чином: перший рівень ― СК з “нульовою” апроксимацією, другий ― СК з мінімальною апроксимацією, третій ― СК з проміжною апроксимацією, четвертий ― СК з максимальною апроксимацією.

5.                  Механізм формування семантики кількісного словосполучення моделі N₁+ de + N₂ ― полягає у передачі різних аспектів кількості, яка пов’язана з валентністю СК у лексико–семантичних парах. На лексико–семантичному рівні валентність, сполучуваність кількісної синтагми регулюється за шкалою конкретності / абстрактності. При цьому семантичне значення кількісних слів носить сигнифікативно–денотативний характер, що значною мірою обумовлено конкретною референцією подібних імен в синтагматиці.

8. Ономасіологічна база дослідження дозволила розкрити лінгвістичну природу і диференціювати кількісну лексику на синтагматичному і парадигматичному рівнях, показати процеси зміни семантики кількісних слів у залежності від способу абстрагування, що застосовується суб’єктом для номінації множини предметів. Підставою для диференціації СК за їх семантичною ознакою позначення малої / великої кількості, частини цілого, групування, скупчення чого–небудь, окружності, об’ємності, окресленості, межі охоплюючих предметів і таке інше, слугує спорідненість лексико–семантичної природи, подібність функцій мовленнєвих одиниць.

 9. Число має дискретну референцію, в той час як кількість стосується недискретних одиниць. Множина (множинність) визначених предметів формує нову сутність на базі множини дискретного ряду, а множинність абстрактних предметів ― на базі одиниць недискретного ряду. Недискретні одиниці є одиничними, збірними, абстрактними, із змінною, несталою семантикою У наукових дослідженнях категорія Д/Н лексичних одиниць співвідноситься з категорією О/Н. Означена кількість є повністю означеною у точній множині. Неточна кількість співвідноситься з неозначеною множиною.

10. В сучасному французькому художньому мовленні мовець вдається до різних типів кількісних висловлювань: нумеративних та іменникових словосполучень, усталених виразів, метафоричних утворень. Кількісна деномінація реферованої кількісної лексики здійснюється в процесі мовлення на парадигматичному і синтагматичному рівнях, в умовах контексту. Найбільш активно в процесі метафоризації беруть участь словосполучення, в кількісній семантиці яких зберігається референція по відношенню до об’єкта. Зміна значення слова під впливом емотивно–експресивних нашарувань, дає поштовх семантичному процесові, кількісній номінації, виникненню метафоричних утворень.

Синтагма N₁ + de + N₂ виконує номінативну функцію квантифікатора у сучасному французькому художньому мовленні. Використання у мовленні квантифікаційних виразів сприяє високому ступеню емоційної насиченості, багатству та різноманітності форм вираження кількісної семантики, які набувають у процесі мовлення додаткових стилістичних та прагматичних відтінків. Процес виникнення метафор на сучасному етапі розвитку французького мовлення значною мірою стимулюється впливом позамовних чинників таких, як розвиток рекламного тексту, різноманітних медіа засобів, а також, ― прагненням до більшої виразності та експресивності мовних висловлювань, здатності слугувати засобом спілкування та художнього впливу.