АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА РІЧкИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Перший розділ “Методологічні засади конструктивно-географічних досліджень антропогенного впливу на річки” присвячено розгляду вивченості проблеми та розробці засад конструктивно-географічного аналізу стану річок.

У роботі зазначено, що питання антропогенного впливу на річки знаходилися у полі зору багатьох дослідників. Разом з тим переважна їх більшість спрямовувала свою увагу на вивчення лише окремих питань: впливу на річки зарегулювання стоку, безповоротного водоспоживання, а також діяльності на водозборі (розорювання території, зведення лісу, осушення і т. ін.).

У багатьох раніше виконаних дослідженнях використовувалися порівняно короткі ряди спостережень, у тому числі ряди, в яких немає даних за останні два десятиріччя. Ця обставина є дуже важливою, адже в останні 20 років найбільше проявилися зміни клімату, а також зміни в економіці країни. Зокрема, зміни у господарській сфері протягом 1990-х років визначають те, що відповідні дослідження, виконані до 1990-1991 рр., вже не відповідають сучасним умовам. Окрім цього, у жодній з опублікованих раніше праць не ставилося за мету охопити всю територію України і водночас якомога ширший перелік чинників антропогенного впливу.

Методологічний апарат, адекватний цьому дослідженню, частково викладено у  вступній частині. Головним концептуальним положенням дисертаційної роботи є те, що розташовані на території України річки (та інші водні об’єкти) не можуть розглядатися окремо від антропогенного впливу. Цей вплив за масштабом, різноманітністю та ефектом може бути більшим за вплив природних чинників.

Передумовою виконаних досліджень є значний антропогенний вплив на річки та істотні зміни їхнього стану. Принципи пізнання (зокрема відображення, причинності, загального зв’язку) відображають здатність річок реагувати на антропогенний вплив.

Оптимальний шлях досліджень антропогенно змінених річок залежить передусім від того, який саме об’єкт досліджується і яких антропогенних впливів він зазнає. Усвідомлення проблеми, окреслення її загальних складових, визначення мети і завдань є першими традиційними кроками до вирішення проблеми. Алгоритм подальшого наукового пошуку залежить від того, який саме аспект (негативні наслідки) антропогенного впливу на річки досліджується. У цьому разі основна увага має бути спрямована не тільки на самий об’єкт (річку), а й на суб’єкт антропогенного впливу. Першочергова увага, як правило, приділяється фактичному стану об’єктів. Природний їх стан здебільшого доводиться реконструйовувати. При цьому встановлюється ступінь впливу окремих чинників. У цьому разі використовується певний арсенал методів, методик і дослідницьких прийомів, використання яких залежить насамперед від вивченості водних об’єктів, наявності даних спостережень. У разі їх існування здійснюється аналіз змін стану річок у часі. Ефективними є статистичні методи: кореляції, регресійного та кластерного аналізу і т. п. Із конкретно-наукових методів використовуються водобалансовий, відповідних рівнів і витрат води, аналіз економічних показників і т. ін. У разі відсутності даних про річки можуть використовуватися методи аналогії, картографічний матеріал, відомості про об’єкти господарського комплексу.

Поєднання підходів, методів, методик і прийомів досліджень антропогенно змінених річок можна назвати конструктивно-географічним аналізом стану річок або конструктивно-гідрологічним аналізом. Ним є комплексні дослідження стану річок разом із чинниками, що впливають на них, спрямовані на мінімізацію негативних наслідків антропогенного впливу, поліпшення гідроекологічної ситуації, раціональне використання водних ресурсів та оптимізацію роботи водогосподарського комплексу. 

Важливою особливістю конструктивно-географічних досліджень стану річок є ускладнення взаємодії об’єкта і суб’єкта впливу, певний збіг їхньої сутності.

Велика кількість чинників антропогенного впливу спричиняє доцільність їх відповідної класифікації. Вона здійснена за часовими, просторовими, структурними та іншими ознаками.

За часовою ознакою виділено такі аспекти впливу: за віддаленістю, тривалістю, періодичністю, ймовірністю, черговістю та ін.

Просторовість антропогенного впливу. За масштабом вплив може бути глобальним, регіональним (басейновим), об’єктним або локальним. Глобальний вплив на річки викликаний передусім глобальними змінами клімату. До регіональних (басейнових) чинників належить сільськогосподарська діяльність, меліорація та ін. У свою чергу, об’єктний (локальний) вплив здійснюється переважно на саму річку. Вплив останнього, як правило, найбільший, що пояснюється концентрацією його дії. 

За структурою виділено вплив за вибірковістю, ступенем, видом та ін. Окремо виділено вплив за змістом людської діяльності, який може бути поділений на виробничий (господарський) і невиробничий. Дещо окремо знаходиться водогосподарська діяльність, яка стосується як виробничої сфери, так і невиробничої. У свою чергу, у водогосподарській діяльності найважливішими видами впливу на річки є зарегулювання стоку, водозабір і водовідведення.

Структура антропогенно змінених водних об’єктів складається з двох частин: природної та антропогенної. За ієрархічним рівнем у природному блоці виділяються річковий басейн, долина, заплава, береги, русло. У рамках антропогенної складової виділяються виробнича та невиробнича сфери.

Кожна річка як елемент природного середовища характеризується властивостями, що визначають її чутливість до антропогенного впливу. Так, можна виокремити такі риси, як розмір, стан, стійкість, уразливість, енергія.

Залежно від розмірів, річки можуть бути поділені на малі, середні й великі. Те саме стосується річкового басейну, заплави, русла.

Стан річки може визначатися як природний, умовно-природний, антропогенно змінений, антропогенний, техногенний.

Річкам властиві якості, що визначають більшу чи меншу уразливість до антропогенного впливу. Зокрема, річки, які знаходяться у регіоні зі значною природною ерозією, найбільше потерпають від людської діяльності аналогічної дії. За цією ознакою річки можуть бути поділені на такі, що мають слабку, середню та значну уразливість. Різною є уразливість і окремих їх ділянок. Значною, зокрема, є уразливість до зарегулювання стоку плавневих ділянок.

У роботі зазначено, що для будь-якої зрілої науки, і географії зокрема, притаманні диференціація та інтеграція наукових напрямів. Поява нового об’єкта, а саме – антропогенно змінених річок (і навіть штучно створених водних об’єктів), існування такого потужного чинника, як водогосподарський комплекс, дає змогу вважати, що існують підстави для виокремлення нового наукового напряму за об’єктними, прикладними і навіть суб’єктними ознаками. Цей напрям можна назвати антропогенною гідрологією у ширшому розумінні та водогосподарською гідрологією – у вужчому. Об’єктом вивчення цього напряму є водні об’єкти, змінені в результаті господарської діяльності. До них слід віднести також об’єкти, подібні до природних, що виникли в результаті господарської діяльності. Предметом нового напряму є зв’язки між водними об’єктами (передусім річками) та господарською діяльністю. Інакше це можна сформулювати як виокремлені властивості природних водних об’єктів реагувати на вплив господарської діяльності. Предметом наукового напряму можна вважати реакцію водних об’єктів на вплив господарського комплексу.

Автором запропоновано новий структурний поділ гідрології суші за об’єктними, предметними, методичними, а також прикладними ознаками. Зокрема, за об’єктними ознаками виділяються гідрологія річок, озер, боліт. За предметними ознаками (окремими сторонами об’єктів) можна виділити гідрофізику, руслові процеси, гідрохімію. “Інструментарій” науки містить гідрографію, гідрометрію. За прикладними ознаками виділилася інженерна гідрологія. У свою чергу, у зазначених напрямах виділяються більш вузькі та спеціалізовані. До інтегративних напрямів входить екологічна (геоекологічна) гідрологія.

Зміст антропогенної (водогосподарської) гідрології містить такі розділи: господарський комплекс та його потреби у воді; оцінювання впливу на річки господарської діяльності (промисловості, сільського господарства, будівництва) і невиробничої сфери; оцінювання впливу на річки основних видів водогосподарської діяльності (водозабору і водовідведення, зарегулювання стоку), оцінювання антропогенного впливу на елементи гідрологічного режиму і гідроекологічну ситуацію, прогнозування змін стану річок під впливом господарської діяльності, охорона водних об’єктів і водних ресурсів, державна політика у сфері водного господарства. Саме цим питанням приділено найбільшу увагу в дисертаційній роботі.