ГЕОЕКОЛОГІЧНА АДАПТИВНІСТЬ ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ (НА ПРИКЛАДІ ПРИМОРСЬКОЇ ТЕРИТОРІЇ БАСЕЙНУ ГРИГОРІВСЬКОГО ЛИМАНУ)

Краткое содержание

У першому розділі дані теоретичні основи геоекологічної адаптивності ПГТС. Теоретичні основи розглядаються в роботі виходячи з ландшафтного підходу, з представлення предмета геоекології, який вирішує питання сумісності природи і суспільства, а також базуються на коадаптивній концепції природокористування, яка активно розвивається. Ландшафтний підхід націлює на вивчення і аналіз властивостей компонентів ландшафту, ландшафтної структури, а також на уявлення про сучасні ландшафти, як складні цілісні ПГТС, до складу яких включаються не тільки чисто природні компоненти, але і людина та продукти її діяльності. Таксономічні одиниці ПГТС виділяються відповідно до наступних критеріїв: типу – залежно від ступеня і спрямованості господарської дії; класу – відповідно до категорії земель і відомчої приналежності, господарського (функціонального), правового режиму використання; підкласу – за основним цільовим призначенням земель, спрямованості у межах класу; виду – відповідно до функціональної однорідності природокористування, обумовленої технологією антропогенної дії на природну підсистему.

ПГТС є складними поліструктурними утвореннями, вивчати які можна різними моделями. Територію, яка вивчається, в дисертаційній роботі розглядаємо: в адміністративному відношенні – на мезорегіональному (приміська зона м. Одеси),  локальному (території різних землекористувачів) рівнях; у ландшафтному відношенні – на рівні генетико-морфологічної структури; у господарському відношенні – на рівні видів землекористувачів (картографічна модель ПГТС). Застосування геоекологічного підходу в роботі націлює на вивчення і оцінку геоекологічної адаптивності господарської і природної підсистем у рамках єдиної ПГТС, а також дослідження взаємодії всієї ПГТС із довкіллям.

Основним поняттям дисертаційної роботи є «геоекологічна адаптивність», яке базуємо на понятті «адаптація», «коадаптація», що склалися в географії (Г.І.Швебс, 1991; Г.І.Швебс, О.М.Каштанов, Ф.М.Лісецький, 1994; В.І.Кирюшин, 1993, 1997; К.А.Позаченюк, 1999). У роботі акцентується увага на відмінність термінів «адаптація» і «адаптивність». Адаптація – процес пристосування або сумісності господарської підсистеми з природною, процес ухвалення рішень і характеризується часовими параметрами. Адаптивність – існуючий результат сумісності, узгодженості господарської підсистеми з природною, виражений у просторі за певний інтервал часу і характеризується ступенем адаптивності ПГТС. Під геоекологічною адаптивністю розуміємо сумісність, узгодженість господарської і природної підсистем у просторовому аспекті в межах ПГТС, а також всієї ПГТС із довкіллям. Під ступенем адаптивності розуміємо кількісний або якісний показник, який відображає реальний рівень сумісності, узгодженості ПГТС у заданому просторово-часовому інтервалі і визначається за формулою:

,              де

– ступінь геоекологічної адаптивності ПГТС;  – ступінь геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту; Р – потенціал самоочищення ландшафту в залежності від рельєфу;  – нормативні обмеження (водозахисні і санітарно-захисні зони).

Кількість показників може збільшуватися по мірі збільшення знань про об'єкт дослідження.

В оцінці ступеня геоекологічної адаптивності ПГТС особливу актуальність мають приморські території внаслідок того, що вони є складно організованими екотонами зі своїми природними, господарськими і екологічними особливостями. Ці території відрізняються високою інтенсивністю, багатофакторністю і суперечністю господарського використання. У ландшафтному відношенні приморські території характеризуються високою контрастністю, динамічністю, підвищеною біологічною і ландшафтною різноманітністю. І, як наслідок, високим ступенем розвитку екологічних проблем, тому приморська територія басейну Григорівського лиману і була обрана нами для реалізації розробленої методики оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС.

У другому розділі розглянута методика напівавтоматизованої оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС, з використанням ГІС-пакету MapInfo, а також додатково Surfer, Іdrіsі, РСRaster і стандартного набору офісних програм. Методика  є експертною системою, яка включає просторову (картографічну) і атрибутивну (тематичну) бази даних і проводиться за допомогою реалізації наступних блоків оцінок: геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту; потенціалу самоочищення ландшафту в залежності від рельєфу; нормативних обмежень природокористування; комплексної геоекологічної адаптивності ПГТС (рис. 1). Оцінка геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентою структурою ландшафту зводиться до оцінки геоекологічної адаптивності господарської і природної підсистем у межах об'єктів існуючих видів природокористування і полягає у врахуванні ступеня відповідності властивостей компонентів та структури ландшафту існуючим у даному регіоні видам природокористування. Методика, яка реалізує дану оцінку, представлена на рис. 2 і проводиться за етапами розглянутими нижче.