ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ : Грамматические особенности УКРАИНСКОГО ПЕРЕВОДА Англоязычный НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКОЙ И художественная проза

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено його мету, завдання і методику, висвітлено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи і представлено основні твердження, винесені на захист.

Перший розділ “Загальна порівняльна характеристика перекладу науково-технічної та художньої літератури” присвячено аналізу наукової літератури, що слугувала основою для написання дисертаційної роботи, опису характерних рис стилів науково-технічної та художньої літератури, висвітленню загальних проблем науково-технічного та художнього перекладу.

У першому підрозділі окреслено завдання загальної та спеціальних теорій перекладу на прикладі відтворення англомовних науково-технічних та художніх текстів. У другому підрозділі досліджено релевантні для перекладу риси науково-технічної та художньої літератури, що розглядаються у працях відомих лінгвістів (англістів, русистів, україністів) та перекладознавців, таких як І.В. Арнольд, І.К. Білодід, І.Р. Гальперін, З.О. Гетьман, В.Н. Комісаров, В.В. Коптілов, А.В. Кухаренко, О.М. Мороховський, О.Д. Пономарів, А.В. Федоров та ін. Характерні риси науково-технічних текстів, зокрема, висвітлено в роботах В.І. Карабана, Т.Р. Кияка, А.П. Коваль, Ю.Н. Марчука, Н.Ф.Непийводи, А.Л. Пумп’янського, Е.Ф. Скоро­ходька та ін. Лінгвістичні характеристики художньої прози розглянуто у працях В.Б. Бурбело, В.С. Виноградова, Г. Гачечиладзе, Р.П. Зорівчак, І. Лєвого, М.О. Новикової, А. Поповича, М.Т. Рильського, І.В. Смущинської, О.І. Чередниченка, К.І. Чуковського та ін. У третьому підрозділі висвітлено коло граматичних проблем перекладу науково-технічної та художньої літератури. Питання граматичних особливостей текстів різних стилів як предмет перекладознавчого дослідження донедавна ґрунтовно не вивчалося. Перекладознавці звертають значно менше уваги на граматичний аспект при відтворенні тексту оригіналу, ніж на засоби інших рівнів, особливо лексичного. Проте саме граматика виявляє глибинніші зв’язки, ніж елементи інших рівнів мовної структури, і найповніше відображає специфіку мови. Тому втрата граматичних особливостей відтворюваного тексту внаслідок перекладу в багатьох випадках призводить до зміни характеру оригіналу та нівелювання авторського стилю.

Граматичні явища іноземної мови знайшли широке відображення у працях В.В. Акуленка, Л.С. Бархударова, А.Д. Бєлової, М.Я. Блоха, Ю.О. Жлуктенка, Б.А. Іл’їша, В.В. Козловського, Н.М. Корбозерової, І.В.Корунця, Г.Г. Почепцова, Н.М. Раєвської, Л.І. Сахарчук, О.М. Ста­рикової, К.К. Швачка, А.Д. Швейцера та багатьох інших лінгвістів. Граматиці української мови присвячені ґрунтовні праці І.К. Білодіда, О.К. Безпояско, І.Р. Вихованця, А.П. Грищенка, А.П. Загнітка, Н.Ф. Клименко, Г.О. Козачук тощо. У цих працях ми знаходимо досить повний структурний опис граматичних явищ у мовах оригіналу та перекладу, на який ми спираємося при вивченні проблеми зіставлення граматичних особливостей текстів різних стилів, зокрема здійснюючи подвійне зіставлення – особливостей перекладу науково-технічної та художньої літератури в контексті порівняння граматичних характеристик англійської та української мов. Корисними виявилися порівняльні дослідження в царині морфології та синтаксису, викладені у працях видатного українського лінгвіста Ю.О. Жлуктенка “Порівняльна граматика англійської і української мов” та “Порівняльні дослідження з граматики англійської, української та російської мов”. Проте ці науковці аналізують граматичні явища, що зустрічаються в усіх типах текстів, без розмежування стилів, та з лінгвістичної, а не з перекладознавчої точки зору.

Граматичним аспектам англо-російського перекладу взагалі приділено достатню увагу в монографіях та посібниках багатьох теоретиків перекладу, таких як Л.С. Бархударов, Е.В. Бреус, В.В. Виноградов, В.Н. Комісаров, Л.К. Латишев, Я.І. Рецкер, А.В. Федоров та ін. Серед україномовних перекладознавчих праць найяскравіше граматичні аспекти перекладу висвітлено в роботах В.І. Карабана, В.В. Коптілова, І.В. Корунця, Н.Ф. Гладуш, А.Ґ. Ґудманяна та ін., а також у дисертаціях О.В. Борисової, О.С. Грабовецької, Б.М. Колодій, З.Г. Коцюби, К.А. Кузьміної та ін. Як свідчить аналіз наукової літератури, граматичні особливості у контрастивно-перекладознавчому аспекті на матеріалі текстів англійської та української науково-технічної та художньої літератури не досліджувалися, хоча окремо граматичні проблеми науково-технічного, на відміну від художнього перекладу, широко представлені в посібниках з теорії та практики перекладу з англійської мови на українську (російську). У нашому дослідженні, присвяченому зіставленню граматичних особливостей перекладу науково-технічної та художньої прози, за основу ми взяли саме науково-технічний переклад.

Здійснений нами аналіз прикладів науково-технічного та художнього перекладу дозволив виокремити серед граматичних явищ англійської мови ті, що, по-перше, становлять значний інтерес для перекладачів через малодослідженість особливостей їх перекладу саме українською мовою; по-друге, це явища, що вивчалися лише в площині науково-технічного та недостатньо досліджені у сфері художнього перекладу, що, безперечно, призводить до певних труднощів перекладу в останньому, та, по-третє, становлять одні з основних складних випадків передачі в перекладі граматичних форм та конструкцій, що складають окремі групи граматичних труднощів перекладу. Як свідчить дослідження емпіричного матеріалу, найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов’язаний з розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень. Подолання труднощів перекладу граматичних (морфологічних та синтаксичних) явищ, безперечно, набуває особливого значення у світлі зіставлення особливостей їх відтворення в перекладі текстів різних функціональних стилів, зокрема текстів науково-технічної та художньої літератури.  

У другому розділі “Морфологічні особливості українського перекладу англомовної науково-технічної та художньої прози” розглянуто спільні та відмінні риси перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури на морфологічному рівні: проаналізовано прийоми відтворення форм числа англійських іменників; особливості передачі в перекладі контекстуальних значень означеного та неозначеного артиклів; прийоми перекладу англійських прислівників на -ly, що виступають в реченні у функції детермінанта або обставини; особливості відтворення українською форм наказового способу англійського дієслова.

Проведений нами аналіз прикладів перекладів показав, що і в науково-технічному, і в художньому перекладі в більшості досліджених випадків перекладу форми числа англійських та українських іменників збігаються: The research was set up with a number of definite hypotheses in view [Giddens]. – Дослідження було розпочато за наявності кількох конкретних гіпотез [Гіденс]. Проте особливий інтерес з точки зору перекладу становлять випадки, коли такої відповідності форм числа немає. Наприклад, при відтворенні форм множини деяких англійських іменників, українські відповідники яких не вживаються у формі множини, звичайно використовується сполучення іменника, що має форму множини, з відповідним іменником у формі однини: The graphs of Figures 2-3 present some important applications of PPFs [Samuelson]. – Графіки 2-3 ілюструють деякі важливі напрямки застосування МВМ [Самуельсон]. У багатьох випадках незбігу форм числа англійського та українського іменників перекладачеві художніх творів слід враховувати більшу кількість особливостей, зокрема частішу необхідність використання індивідуально-перекладацьких рішень, що зумовлено характером текстів художньої літератури, в яких, крім логіко-поняттєвої основи – фактуальної інформації, є ще й емоційно-експресивний складник – художньо-естетична інформація.

При відтворенні контекстуальних значень означеного та неозначеного артиклів у ролі їх українських еквівалентів, крім випадків, коли вони в перекладі вилучаються, переважно застосовуються такі засоби: 1) синтаксичні, насамперед порядок слів (препозиція і постпозиція підмета стосовно присудка), 2) морфологічні (заміна форм однини англійських іменників формами множини українських іменників); 3) лексико-граматичні (займенники, числівники, прикметники, частки тощо), наприклад: 1) A historical outlook is often essential in sociological research [Giddens]. – У соціологічних дослідженнях часто має важливе значення історична перспектива [Гіденс] (постпозиція підмета стосовно присудка); 2) I think he knew every shop of the kind in Paris and was on familiar terms with the proprietor [Maugham]. – Він, либонь, знав кожну таку крамничку в Парижі і був за приятеля з їхніми власниками [Моем]; 3) But researchers have now demonstrated the feasibility of the approach [Gershenfeld]. – Але нещодавно дослідники продемонстрували можливість реалізації цього підходу [Гершенфельд].

Труднощі перекладу прислівників на -ly зумовлені проблемою визначення їх функції в реченні – детермінанта чи обставини. І в англійській, і в українській мовах деякі прислівники, хоч і належать до речення за своїм змістом, синтаксично не пов’язуються з жодним членом такого речення і, таким чином, залишаються поза синтаксичними зв’язками між членами речення. Такі прислівники виконують функцію детермінантів речення, що звичайно розташовуються на початку речення, але й можуть змінювати свою позицію. Найпоширенішим способом перекладу прислівників-детермінантів є їх відтворення парентетичним словом (висловом): Firstly, the Alliance must fulfill its fundamental and continuing responsibility to its members by guaranteeing their security and independence [NATO]. – По-перше, Альянс повинен виконувати головний та постійний обов’язок перед своїми членами, гарантуючи їхню безпеку та незалежність [НАТО]. Іншими прийомами перекладу прислівників-детермінантів є вживання головного безособового речення у складі складнопідрядного речення, відповідного українського прислівника, іменникового словосполучення, умовного підрядного речення, морфологічних трансформацій та дескриптивного перекладу. 

Дещо відмінними від прийомів перекладу прислівників-детермінантів є способи перекладу прислівників-обставин, що передаються відповідними українськими прислівниками, іменниковими словосполученнями, описово, із заміною прислівника українським дієсловом, дієприслівником, прикметником: This property makes laser light very easy to control precisely [Co ell]. – Ці властивості лазера роблять його дуже потужним засобом точного контролю [Корнелл]; The night was drearily dark [Brontë]. – Ніч була темна-темнісінька [Бронте]. 

Спільними для науково-технічного та художнього перекладу українською мовою є прийоми відтворення синтетичних форм наказового способу англійського дієслова-присудка 1) формою першої особи множини наказового способу та 2) формою другої особи множини наказового способу. Форму другої особи однини наказового способу доцільно вживати в перекладі художніх творів, а форму першої особи множини майбутнього часу – у перекладі науково-технічних текстів. Художньому перекладу також властиве використання форми другої особи майбутнього часу, форми другої особи множини теперішнього часу дійсного способу, форми умовного способу дієслова та форми наказового способу з інтимізуючою часткою -но, наприклад: ‘Look here!’ said Bosinney, and Soames was both annoyed and surprised by the shrewdness of his glance [Galsworthy]. – “Слухай-но! – озвався Босіні, і його розгніваний погляд вразив і водночас здивував Сомса” [Голсуорсі]. Для відтворення форм наказового способу дієслова в науково-технічних текстах доцільно використовувати українське словосполучення “слід” + неозначена форма дієслова” або неозначено-особову форму дієслова на -ся: Assemble the pipes in the following order. – Труби монтуються в такому порядку [Карабан]. Перекладачеві ж художніх творів, за неможливості вживання традиційних прийомів перекладу, слід використовувати засоби лексичної компенсації та вдаватися до прагматичних трансформацій, наприклад: ‘Come as a favour to me, my dear fellow’, he would say [Maugham]. – “Ви дуже зобов’яжете мене, якщо прийдете, мій любий,” – кидав він при запросинах [Моем].

Аналітичні форми наказового способу дієслова відтворюються переважно формами першої особи множини наказового способу, першої особи множини майбутнього часу дійсного способу, сполученнями “(не)хай” + форма майбутнього часу дієслова”, “давай(-те)” + форма майбутнього часу дієслова”, наприклад: Let’s pause to discuss the crucial role played by competition in the market system [Samuelson]. – Давайте з’ясуємо ту вирішальну роль, яку відіграє конкуренція в ринковій економіці [Самуельсон]. Переважно в художньому перекладі використовуються форма другої особи множини наказового способу та форма інфінітива минулого часу, а також сполучення “дозвольте” + неозначена форма дієслова”, “слід/треба” + неозначена форма дієслова”, форма наказового способу з інтимізуючою часткою -но та індивідуальні перекладацькі рішення, наприклад: ‘Let the Frenchman, and all his host, go to the devil, sir!’ exclaimed the hasty veteran [Cooper]. – “Та до дідька того француза з усім його кодлом, добродію! – запально вигукнув Манро” [Купер].

У третьому розділі “Синтаксичні особливості українського перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури” розглянуто подібності та відмінності перекладу англомовної науково-технічної та художньої прози на синтаксичному рівні: проаналізовано особливості перекладу на рівні словосполучень, а саме дво-, три- та багатокомпонентних препозитивних атрибутивних груп у досліджених типах перекладу; особливості перекладу на рівні речень – прийоми передачі в перекладі синтаксичних структур, зокрема речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, суб’єктно-предикативних інфінітив­них зворотів, каузативних, абсолютних та емфатичних конструкцій.

Серед прийомів та способів перекладу двокомпонентних атрибутивних словосполучень частотнішими в науково-технічному перекладі є перестановка означального та означуваного компонентів, компресія та декомпресія (site frequency – частота відвідування сайту [Глосарій]), частотнішими в художньому перекладі – морфологічні трансформації, перестановка членів означального компонента, прийменниково-іменникове словосполучення, прикладка (ill-advised artist [Maugham] – художник-мазій [Моем]), аналогічна атрибутивна група, дієприкметниковий зворот, підрядне означальне речення, описовий переклад. Прерогативою науково-технічного перекладу є використання калькування та різних видів транскодування (fund-raising campaigns [UN Mission] – фандрейзингові кампанії [Представництво ООН]). Лише художньому перекладу властиве відтворення двокомпонентних груп з переносом означення (stone-faced colleagues [Rowling] – скам’янілі обличчя колег [Роулінг]. Відтворення в перекладі англійських атрибутивних словосполучень з внутрішньою предикацією, властивих лише художнім творам, також відбувається за допомогою вищезазначених прийомів перекладу: North-of-England spirit [Brontë] – дух, що живе на півночі Англії [Бронте].

Набір прийомів перекладу трикомпонентних атрибутивних груп, подібний до прийомів перекладу двокомпонентних словосполучень, є спільним для обох видів перекладу, але частотність їх використання варіюється в залежності від норм цих функціональних стилів та характеру завдань, що стоять перед перекладачем науково-технічного або художнього тексту.

Відтворення багатокомпонентних груп становить більші труднощі, зумовлені надзвичайною складністю їх синтаксичної структури та міжкомпонентних зв’язків: bandwidth-hungry high-definition television system [Lim] – система телебачення високої чіткості, що потребує широкої смуги частоти [Лім]; chaised silver Louis-Quinze toilet-set [Wilde] – туалет­не приладдя з гравірованого срібла у стилі Луї XV [Уальд]. Атрибутивні словосполучення, що складаються з чотирьох, п’яти, шести та більше компонентів, можуть підлягати порівнянню в науково-технічному та художньому перекладі лише з огляду на їх структурні моделі: аналіз кількісних характеристик прийомів перекладу таких груп неможливий через різну кількість багатокомпонентних словосполучень, виявлених в обстежуваному масиві науково-технічних та художніх текстів, що зумовлено їх різними семантико-синтаксичними характеристиками.

Прийомами, найпоширенішими при передачі багатокомпонентних атрибутивних груп у художніх текстах є компресія і декомпресія, перестановка компонентів групи, використання прикладки, аналогічної препозитивної атрибутивної групи, підрядного означаль­но­го речення, описового перекладу. Науково-технічний переклад, крім того, характеризується та­кож вживанням прийменниково-іменникового словосполучення та дієприкметникового зво­роту.

В обох видах перекладу переважна більшість англійських речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, відтворюється без зміни їх синтаксичної структури: The Night, like some great loving mother, gently lays her hand upon our fevered head [Jerome]. – І ось ніч, немов велелюбна мати, лагідно кладе свою руку на наше гаряче чоло [Джером]. Відповідним українським реченням з ідентичною структурою передається більше таких речень у перекладі науково-технічних текстів. Без синтаксичних змін, але із заміною дієслова відтворюється більше подібних речень у науково-технічному, ніж у художньому перекладі, особливістю останнього є відтворення таких речень із заміною англійського дієслова українським дієсловом з більш емоційним забарвленням. Науково-технічний переклад, на відміну від художнього, характеризується також заміною англійського дієслова в активній формі іншим за змістом українським зворотним дієсловом, наприклад: Each new technological breakthrough has seen a corresponding increase in the number of defibrillators and the situations in which they are used [Eisenberg]. – Кожний технологічний стрибок супроводжувався відповідним зростанням кількості дефібриляторів і ситуацій, у яких їх використовували [Айзенберг].  

Спільною рисою науково-технічного та художнього перекладу є заміна в українському перекладі англійського агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, підметом, вираженим іменником-істотою. Тільки в перекладі художньої прози англійське дієслово при агентивному підметі, вираженому іменником-неістотою, може замінюватися українським фразеологічним дієсловом, що зумовлено особливостями сполучуваності й функціонування слів у словосполученнях мови перекладу. Синтаксична трансформація агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, в обставину частіше здійснюється в перекладі науково-технічних текстів, а трансформація підмета в додаток – частіше в перекладі художніх творів.

Певні труднощі становить переклад англійських суб’єктно-предикативних інфінітивних зворотів у науково-технічному та художньому перекладі, залежно від форми (активної чи пасивної) дієслова-присудка. Найчастотнішим прийомом перекладу англійських речень з пасивною формою дієслова є використання українського складнопідрядного речення: These chemicals are thought to have produced detectable holes in the ozone layer at both poles, and thinning everywhere [Giddens]. – Вважається, що ці хімічні речовини утворили в озоновому шарі значні діри над обома полюсами, а в інших місцях потоншили його [Гіденс]. До заміни пасивної форми англійського дієслова суб’єктно-інфінітивного звороту активною формою українського дієслова, а також заміни звороту складним дієслівним присудком частіше вдаються у перекладі художніх текстів: Also we were required to wear an automatic pistol [Hemingway]. – Належало нам носити при собі і пістолети [Хемінгуей]. Характернішим для науково-технічного перекладу є прийом відтворення суб’єктно-інфінітивних зворотів з пасивною формою дієслова за допомогою різних за семантикою парентетичних слів (виразів). Прерогативою науково-технічного перекладу є використання внутрішнього членування речення.

Найчастотнішими способами перекладу англійських суб’єктно-інфінітивних конструкцій з активною формою дієслова-присудка є їх відтворення за допомогою парентетичних слів, словосполучень і речень та складнопідрядних речень: This controversy is unlikely to be ever fully resolved [Giddens]. – Малоймовірно, щоб це протиріччя колись було остаточно розв’язане [Гіденс]. Також частіше в науково-технічному перекладі використовуються прийоми передачі цих конструкцій неозначено-особовою формою дієслова, складним модальним присудком, за допомогою морфологічних трансформацій порівняно з перекладом художньої літератури, в якому переважають при відтворенні таких конструкцій простий дієслівний присудок, модальні частки та частіше виникає необхідність використання перекладачем індивідуальних рішень.

Спільними для науково-технічного та художнього перекладу є такі способи перекладу каузативних конструкцій: 1) подібною каузативною конструкцією; 2) частиною складнопідрядного речення; 3) за допомогою синтаксичних трансформацій членів конструкції; 4) іменником: Such warming at low latitudes would enable water to evaporate more quickly there [Alley]. – Таке ж підвищення температури у низьких широтах призводить до швидшого випаровування води [Еллі]. Прийомами, властивими лише перекладу художніх творів, є: 1) відтворення каузативних конструкцій за допомогою простого дієслівного присудка; 2) заміна дієслова англійської каузативної конструкції адекватнішим українським дієсловом; 3) застосування формотворчої частки “хай” (“нехай”); 4) внутрішнє членування речення; 5) описовий переклад.

До спільних для порівнюваних видів перекладу належить прийом перекладу ініціальних та прикінцевих абсолютних конструкцій з дієприкметником І українським підрядним обставинним реченням: And that being so, all receive the same protections of the public principles of justice [Rawls]. – Коли ж це так, то всі отримують той самий захист громадських принципів справедливості [Ролз]. Підрядні означальні речення характерні для відтворення лише прикінцевих зворотів в обох видах перекладу. Сурядні речення, навпаки, переважають у перекладі зворотів обох структурних підтипів у художніх творах: And to outsiders no word was breathed, unwritten law keeping them silent [Brontë]. – І ніхто з них не сказав чужому ані слова: неписаний закон замкнув їм уста [Бронте].

Прийменниково-іменникове сполучення використовується при передачі ініціальних абсолютних конструкцій саме в перекладі науково-технічних текстів, що зумовлено наявністю в українській науковій мові їх сталих відповідників. Прийом зовнішнього членування, спільний при відтворенні прикінцевих конструкцій для обох видів перекладу, переважає в художньому перекладі. Абсолютна конструкція може мати декілька рівноеквівалентних відповідників, але у випадку, де вона виражає окрему думку, її краще відтворювати окремим реченням для запобігання переобтяження синтаксису перекладу надмірною кількістю складних речень.

Англійські інтерпозитивні абсолютні конструкції з дієприкметником І передаються переважно прийомами, характерними для перекладу ініціальних та прикінцевих зворотів цього типу, але, через своє розташування у реченні, є експресивнішими, що зумовлює їх більшу частотність у художньому перекладі: How could he be, with Isabel pouring it into one ear by word of mouth, and dear Mamma – unexpected but welcome ally – into the other by letter? [Aldington]. – Та й як він міг лишатися глухим, коли Ізабелла вливала йому це в одне вухо усно, а люба матінка – несподівана, але жадана її союзниця – в друге вухо своїми листами? [Олдінгтон].

При відтворенні абсолютних конструкцій з дієприкметником ІІ дієприслівниковий зворот є українським відповідником, найбільш вживаним перекладачами і науково-технічних, і художніх текстів. Підрядні обставинні речення в обох видах перекладу є другим за частотністю вживання прийомом перекладу зворотів цього типу: With these conceptions and their connections understood, I recall the combined question that political liberalism addresses [Rawls]. – Коли вже осягнуто ці концепції у всіх їхніх зв’язках, я пригадую те поєднане питання, до якого звертається політичний лібералізм [Ролз]. Українські прийменниково-іменникові словосполучення вживаються в науково-технічному перекладі для відтворення англійських препозитивних абсолютних конструкцій. Лише в цьому виді перекладу перекладачі вдаються до заміни суб’єкта абсолютної конструкції суб’єктом або об’єктом головного речення. Англійські інтерпозитивні абсолютні конструкції можуть передаватися в перекладі відокремленою прикладкою.

Найпоширенішим прийомом перекладу українською мовою англійських препозитивних номінативних абсолютних конструкцій у науково-технічному перекладі є дієприслівниковий зворот: With their matrix arrangement of cells, lack of a single, primary set of electron beams and slower response speeds that cathode-ray tubes, flat-panel displays cannot use the raster technique [Sobel]. – Маючи матричну будову комірок, відсутність єдиного початкового набору електронних пучків і повільнішу реакцію, ніж електронно-променеві  трубки, дисплеї з плоскими екранами не можуть використовувати растрову техніку [Собель]. Щодо англійських постпозитивних та інтерпозитивних конструкцій, цей прийом використовується переважно в художньому перекладі. Підрядні та сурядні речення, а також іменникові сполучення використовуються при передачі ініціальних та прикінцевих абсолютних номінативних конструкцій в обох видах перекладу. Ці прийоми характерні також і для перекладу інтерпозитивних конструкцій. Прийом зовнішнього членування вживається лише при відтворенні українською мовою англійських кінцевих номінативних зворотів в обох видах перекладу.

Для комунікативно-логічного виділення певного члена речення в англійській мові застосовуються інверсійні конструкції, а також конструкції емфази. Стилістично значуща в перекладі текстів обох порівнюваних стилів фразопочаткова інвертована обставина в більшості досліджених випадків перекладу зберігає свою позицію на початку речення: Never before has the intelligence community worked with a group of scientists with the kind of scale [Richelson]. – Ще ніколи розвідка так тісно не співпрацювала з ученими у такому масштабі [Річельсон]. У решті випадків інвертована обставина переноситься в позицію після присудка. Інверсію додатка можна відтворювати в українському перекладі в аналогічній початковій позиції, що частіше здійснюється в перекладі науково-технічної літератури, тоді як у решті випадків інвертований додаток можна переносити у позицію після присудка: Four-in-hand Forsyte they called him! [Galsworthy]. – Його прозвали “Форсайт четвернею”[Голсуорсі]. Інверсія предикатива складного номінативного присудка передається в перекладі із збереженням порядку слів оригіналу (частіше в науково-технічному перекладі), а зі зміною порядку слів – частіше в художньому перекладі. Індивідуальні зміни структури речення властиві художньому перекладу: Deep was my gratification to find I had really a place in their unsophisticated hearts [Brontë]. – Мене тішила думка, що я посіла певне місце в їхніх нелукавих серцях [Бронте].

Найуживанішими засобами передачі емфатичних конструкцій моделі “It is … that” та її різновидів “This is… why”, “It was not until…that” є лексико-граматичні засоби (“саме…(і)”, “якраз…(і)”, “ось”; “лише”, “тільки”), які частіше необхідно використовувати в науково-технічному перекладі. Спільними для обох видів перекладу є засоби відтворення значень конструкцій за допомогою прислівників “саме…(і)”, “якраз…(і)”, “ось”, “лише”, “тільки”: It was at her house one day that I met Charles Strickland’s wife [Maugham]. – Саме у неї вдома я й познайомився з дружиною Чарльза Стрікленда [Моем]. Інші лексико-граматичні засоби (частки, сполучники, займенники тощо) властиві переважно художньому перекладу. Синтаксичні засоби мови перекладу менш вживані при відтворенні значень англійських емфатичних конструкцій у цих видах перекладу. Перестановка реми в кінець речення здійснюється в обох видах перекладу, але рема може залишатися у початковій позиції тільки в перекладі художньої прози, якій, на відміну від науково-технічної літератури, також властиве й індивідуально-авторське введення протиставлень: ‘You said it was mademoiselle you would take to the moon?’ [Brontë]. – “Ви ж казали, що візьмете на місяць не фею, а мадемуазель?” [Бронте]. І в науково-технічному, і в художньому перекладі стилістично нейтральною українською конструкцію передається значення англійської емфатичної конструкції лише тоді, коли це не призводить до перекручення змісту речення оригіналу.