ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОЦЕНКИ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ СИТУАЦИЙ (на примере Крыма)

Краткое содержание

У главі 1 розглянуто історію і сучасний стан питання аналізу й оцінки екологічних ситуацій, виявлено недоліки оцінок, показана необхідність більш широкого використання закономірностей структури і динаміки геосистем. На цій основі сформульовані мета і задачі роботи.

У главі 2  сформульовані методологічні основи і методика оцінки еколоекологічних ситуацій на географічній основі. В основі оцінки екологічних ситуацій на рівні регіонів і мікрорегіонів  знаходиться поняття територіальної геоекологічної норми  - оптимальне сполучення природних і квазіприродних  геосистем і геотехнічних систем, що забезпечують  екологічну регуляцію, досягнення економічних і соціальних благ.  Екологічна ситуація включає розгляд системи відношень трьох блоків: природних геосистем, людини (суспільства) і техносфери (рис. 1).  Будь-який із них виступає одночасно і суб'єктом, і об'єктом оцінювання. Таким чином,  для розкриття екологічної ситуації необхідний аналіз  територіальної сукупності станів природних, квазіприродних і техногенних  геосистем, розглянутої з декількох точок зору.

У блоці А   здійснюється порівняння стану геосистеми з різними нормами: А₁- із її природною нормою за характером структури: кількості ярусів рослинності, числа видів, потужності ґрунтового покриву, тобто, загалом, за ступенем відхилення геосистеми від корінного стану; А₂ - із природною (фоновою) нормою за розміром забруднень; А₃ - із регіональною еколого-соціально-екологічною нормою, тобто   територіальною  структурою, що оптимально виконує основні функції: господарські,  екологічні і соціальні. Як моделі таких територій можна назвати  моделі соціоекополісів (Топчиєв, 1996), нормах площі територій що охороняються у межах регіону (багатьма міжнародними організаціями  прийнятий розмір 10%), наявності  визначеної просторової структури в розміщенні природних  ландшафтів, сільськогосподарських угідь та інших типів використовуваних земель (М.Ф.Реймерс, Ф.Р.Штильмарк, В.В.Владимиров, В.П. Селедець); А₄ - порівняння характеристик геосистеми з біосферними нормами: оптимальної площі природних ландшафтів і ін. (Ю.Одум, Г.Одум,1982; В.Г.Горшков, 1994).

У блоці Б оцінюються природні геосистеми з медико-біологічної, санітарно-гігієнічної і естетичної точки зору.

У блоці В має місце двостороння оцінка: геосистем із позиції їхнього використання для різних видів господарської діяльності, техногенних систем із погляду їхнього впливу на ландшафти.

У блоці Г оцінюється вплив техногенних систем на людину.

Екологічні ситуації, що аналізуються з врахуванням територіальних закономірностей, є геоекологічними.

Інформаційні основи оцінки. Екологічні показники розбиті на три групи: об'єктні, суб'єкт-об'єктні і суб'єктні. Перші характеризують об'єкти поза їхнім зв'язком із суб'єктами, тобто є показниками функціонування і стану об'єктів самих по собі. Суб'єкт-об'єктні екологічні показники розкривають стан середовища стосовно суб'єктів, тобто характеристики об'єктів оцінюються з погляду їх реального або можливого впливу на суб'єкти. Суб'єктні показники характеризують стан суб'єктів. При оцінці ситуацій звичайно використовуються наявні обмежені дані про стан суб'єктів і середовища без спроб оцінити достатність цих даних.