| Краткое содержание: | Дисертація має таку структуру: список умовних скорочень, вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, список використаних джерел ілюстративного матеріалу, список словників, додатки. Повний обсяг дисертації складає 377 сторінок, з яких 203 займає основний текст; 19 – списки використаних джерел, джерел ілюстративного матеріалу, словників; 155 – додатки. У списку використаних джерел налічується 204 найменування. Джерела ілюстративного матеріалу складаються із 67 найменувань творів українських, російських, німецьких, австрійських та французьких авторів. У списку словників налічується 18 джерел. Кількість додатків становить 18.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи і джерела дослідження. Вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача та на апробацію дослідження.
У першому розділі "Проблеми семіозису в сучасній лінгвістиці" аналізуються основні напрямки лінгвосеміотики, визначаються проблемні питання, пов’язані із знаковістю мови, уточнюється поняття семіозису.
Вивчення знакової природи мови передбачає розв’язання ряду питань, насамперед про її співвідношення з об’єктивною дійсністю, про вибір функцій (репрезентативної, гносеологічної, комунікативної чи прагматичної), що лежать в основі визначення мови. Таким чином, терміни "знак", "семіозис" інтерпретуються в залежності від розуміння сутності мови та ролі основних функцій її елементів, а, отже, є багатозначними.
Розгляд проблеми становлення мовного знака не має сенсу без визначення його структури. Як справедливо зазначає Г.А.Уфімцева, дискусія про одно/двобічну природу знака є питанням "методологічної значущості в лінгвістичній теорії взагалі, в семасіології особливо" .
На сьогодні виділяють моно-, або унілатеральну та білатеральну теорії знака. Унілатералістами (О.Ф.Лосєв, О.С.Мельничук, Ч.Морріс, В.З.Панфілов, Л.О.Рєзніков, В.М.Солнцев та ін.) знак визначається як однобічна данність. Білатеральна теорія представлена двома напрямками: 1) трактування знака як двобічної психічної одиниці (Ф. де Соссюр) і 2) визначення знака як двобічної матеріально-ідеальної одиниці (В.Г.Гак, Т.Р.Кияк, А.Мартіне, Б.О.Серебренников, Ю.С.Степанов, Г.А.Уфімцева, Р.Якобсон, А.О.Білецький та ін.). Останній напрям, на нашу думку, найбільш повно розкриває природу мовного знака.
Аналіз лінгвістичних і філософських праць дає нам можливість визначити діапазон основних напрямків інтерпретації сутності семіозису, який тлумачиться, як: 1) процес, у якому щось функціонує як знак (прагматизм); 2) взаємодія суб’єкта, знака як психічної категорії та об’єктивної дійсності (компаративізм); 3) відношення між суб’єктом і знаком, який трактується субстанціонально (логіцизм); 4) цілеспрямована поведінка суб’єкта в предметному світі (біхевіоризм); 5) відношення знака до об’єктивного світу (об’єктивний ідеалізм); 6) внутрішньо-системна значеннєвість мовних одиниць (Ф.де Соссюр); 7) функція ("солідарність") між формою змісту і формою вираження мовної одиниці (глосематика); 8) відношення між знаком, реальністю і двома суб’єктами (адресантом і адресатом повідомлення) (празький структуралізм).
Вивчення знаковості мови буде найбільш плідним з точки зору гносеологічного підходу, оскільки процес семіозису тісно пов’язаний з пізнавальною і відображальною діяльністю у навколишньому світі.
Ми солідарні з теоретичними засадами Е.Бенвеніста, В.Г.Гака, Б.О.Серебренникова, Ю.С.Степанова, Г.А.Уфімцевої, В.В.Гриб та ін. про два способи означування, перший з яких (семіотичний) є характерним для мови як системи, а другий (семантична інтерпретація) – для мовлення.
На сучасному етапі прийнято виділяти дві головні мовні функції: референційно-репрезентативну і комунікативну (Т.А.Космеда, І.Д.Гажева). Що стосується процесу семіозису, то перша з них є для нього основною і полягає в означуванні об’єктивного світу. Первинне означування знаходиться у безпосередньому зв’язку з номінацією об’єктів. У цьому процесі мовцем обирається ознака найменування. Отже, другою головною функцією первинного семіозису є номінативна: позначення елементів об’єктивного світу (Г.Клаус).
Наявність у мовленнєвому акті як мінімум двох учасників, які висловлюють власне ставлення до предмета повідомлення (В.М.Телія, В.І.Шаховський О.В.Падучева, С.М.Проскуркіна та ін.), свідчить про його суб’єктивність. З цього виходить, що в процесі семантичної інтерпретації знак використовується мовцем з метою оцінки як об’єктивного, так і суб’єктивного світу. Таким чином, крім репрезентативної і номінативної, вторинний семіозис виконує комунікативну і прагматичну функції.
Отже, процес знакоутворення відбиває ідіоетнічну спрямованість становлення мовної картини світу. У цьому процесі виділяються два етапи: первинний семіозис – хронологічно первинне надбання мовним знаком номінативного значення, мотивованого практичною й духовною діяльністю людини та її знаннями про світ; вторинний семіозис – процес подальших мотивованих комунікативно-прагматичних трансформацій цього значення у мовленні.
Другий розділ "Назви рослин у первинному семіозисі" присвячено дослідженню питання про вмотивованість слова і його внутрішню форму та зіставному аналізу ознак найменування рослин в українській, російській, німецькій та французькій мовах.
У розділі підкреслено значущість вивчення вмотивованості слова і його внутрішньої форми, без чого розкриття сутності процесу семіозису є неможливим. Щодо характеру мотивації, то для реалізації мети дослідження доцільним є аналіз НРПС в аспекті прямої/непрямої мотивації. Процес вибору ознаки найменування свідчить про прагнення мовця закріпити у флоролексемі певні властивості, а, отже, про мотивацію вибору назви рослини. Таким чином, переважаюча більшість флоролексем є, на нашу думку, мотивованою. Запозичення вважаються нами немотивованими назвами, оскільки мовцем не усвідомлюється раціональність зв’язку між змістовним і формальним боками мовного знака.
Аналіз НРПС був проведений за розробленою нами класифікацією ознак найменування: 1) властивості, що пізнаються в процесі психофізіологічного відображення навколишнього світу; 2) дія рослини на організм; 3) біологічні властивості; 4) застосування рослини; 5) місцезростання; 6) антропоніми; 7) легенди, міфи, повір’я в основі найменування; 8) властивості, що пізнаються водночас перцептивно і когнітивно.
Виявлено, що універсальною для досліджуваних мов є наявність наступних ознак найменування: зовнішній вигляд рослин; властивості, що пізнаються під час дотику; смак; запах та властивості, що пізнаються при одночасному функціонуванні різних органів чуття. Специфічною є відсутність у французькій мові НРПС, мотивованих властивостями, що пізнаються на слух.
Аналіз показав, що кількість назв рослин, пов’язаних з їхнім зовнішнім виглядом, є переважаючою порівняно з іншими, оскільки людина отримує понад 80% інформації про зовнішній світ у процесі зорової перцепції (О.В.Кравченко). У цій групі назв виявлено такі закономірності: а) домінантною ознакою найменування є форма рослини, зокрема, форма, яка привертає до себе увагу людини своєю стереотипністю, як-от: кругла форма плоду (укр. глечики; рос. клубника; нім. Pfaffenhütchen; фр. fusain), довгаста форма листа ( укр. стрілолист; рос. сабельник; нім. Weiderich; фр. linaire); або, навпаки, незвичайністю: розгалужена, розсічена форма квітки, листа (укр. півнячий гребінь; рос. петуший гребешок; нім. Hahnenkamm; фр. crete-de-cоq), довгаста форма плоду (укр. косарі; рос. аистник; нім. Flaschenkürbis; фр. co ichon), кругла форма стебла (укр. завалець; рос. ятрышник; нім. Knabenkraut; фр. orchidée); б) щодо кольору, який покладено в основу найменування рослини, то домінантним в усіх мовах є жовтий (укр.жовтець; рос. желтушник; нім.Goldrute; фр. jaunet). Це пояснюється тим, що у європейців цей колір асоціюється з кольором сонця, вогню, золота – символами життя, захищеності, матеріальної забезпеченості. Продуктивність інших кольорів, зокрема, червоного, білого, синього пояснюється асоціаціями з красою, здоров’ям, благородством, чистотою, небом; в) інші ознаки найменування (висота/довжина, товщина, розмір) є спорадичними в усіх досліджуваних мовах.
Встановлено, що на процес означування великий вплив має сила тактильних, смакових і нюхових відчуттів. Доказом цього є продуктивність таких ознак найменування, як колючість (укр. будяк; рос. телорез; нім.Kratzbeere; фр. grateron); пухнастість ( укр. волошка; рос. пушица; нім. Flockenblume; фр.barbeau); гіркота (укр. гіркий корінь; рос. горчица; нім.Bitterholz; фр. poivrette); солодкий смак (укр. солодка; рос. слаща; нім. Süßgras; фр. dоucette); оцінка людиною запаху рослини (укр. вонечник; рос. благовонник; нім. Stinkbaum; фр. bois puant).
НРПС, мотивовані властивостями, що пізнаються на слух, є спорадичними. Це пояснюється тим, що рослини не є істотами і не видають самі звуки.
Аналіз відображення у внутрішній формі флоролексеми дії рослини на організм показав, що у процесі первинного означування людиною визнається креативність флори. Свідчення цього – домінування лексичних одиниць (ЛО), зумовлених позитивною (у т. ч. лікувальною) дією. Це пояснюється тим, що ще із стародавніх часів людина отримувала інформацію про вплив рослин на своє здоров’я (укр. живокіст; рос. зубчатка; нім. Beinwurz; фр. dentelaire).
У результаті дослідження біологічних властивостей рослини як ознаки найменування встановлено, що пізнавальна діяльність людини відіграє важливу роль у процесі семіозису. Про це свідчить широке коло властивостей, які покладено в основу номінації: фенологічні, видільні властивості, світлолюбний характер тощо. Розвиток рослини тісно залежить від сезонних явищ, тому однією з найпродуктивніших ознак найменування є її фенологічні властивості (укр. веснівка; рос. веснянка; нім. Sommerwurz; фр. perce-neige). Специфічними рисами у цій групі НРПС є: 1) значна частка ЛО, мотивованих способом розмноження рослин в українській мові (перекотиполе); 2) продуктивність ознаки видільні властивості в російській мові (молочай); 3) у німецькій мові продуктивною є ознака вічнозелена природа (Immergrün); 4) у французькій мові вагому частку складають флоролексеми, зумовлені світлолюбним характером рослини (souci).
Вивчення флоролексем, мотивованих застосуванням рослин у практичному житті людини, показало яскраво виражену специфічність, яка визначається господарчою діяльністю народів, мови яких досліджуються. Так, в українській мові домінують флоролексеми, зумовлені застосуванням рослин у побуті, виробництві (парило); в російській кількісна перевага належить назвам рослин, в основі найменування яких – харчова придатність (иван-чай) та застосування у виробництві (ворсянка); в німецькій мові зафіксовано продуктивність ознаки кормові властивості рослини (Kuhkraut), а у французькій – харчова придатність (chicon).
Встановлено, що вибір ознак найменування рослин, мотивованих місцезростанням, визначається емпіричним досвідом людини. Коло ознак є універсальним для досліджуваних мов, що пояснюється залежністю розвитку рослини від природних умов (укр. калина; рос. болотник; нім. Quellgras; фр. populage de marais) та поширенням рослини з тієї місцевості, де вона вперше стала відомою (укр. яблуня; рос. яблоня; нім. Liguster; фр. cognassier).
У процесі первинного семіозису важливу роль відіграють контакти між вченими, насамперед, ботаніками. Про це свідчать дані аналізу антропонімів в основі найменування рослин. Універсальними є ознаки імена природознавців (укр. бегонія; рос. бегония; нім. Begonie; фр. bégonia) та інші імена (зокрема, відомих історичних осіб, монархів та ін.) (укр. гортензія; рос. гортензия; нім. Hortensie; фр. hortensia).
Поява у людській мові флоролексем, пов’язаних з легендами, міфами, повір’ями, зумовлена історико-культурними, природними обставинами стародавнього світу, коли у свідомості людини панувала влада непізнаного довкілля. У своїх переказах людина давала назви рослинам, приписуючи їм певні чудодійні властивості, як правило, безпідставні. Аналіз показав, що для всіх мов універсальним є визначення кола ознак, а саме: античні міфи (укр. адоніс; рос. адонис; нім. Adonisröschen; фр. adonis); християнські легенди (укр. мучениця; рос. страстоцвет; нім. Judasbaum; фр.passiflore). Специфічним є домінування в українській та німецькій мовах НРПС, мотивованих народними легендами: (укр. чортополох; нім. Hungerblume).
Дослідження флоролексем, зумовлених властивостями рослини, що одночасно пізнаються перцептивно і когнітивно, показало, що в процесі пізнавальної діяльності людини найбільше значення мають органи зору. Про це свідчить той факт, що найпродуктивнішими комбінаціями в досліджуваних мовах є поєднання ознак зовнішній вигляд і місцезростанням рослини (укр. водяна лілія; рос. водяная лилия; нім. Wasserlilie; фр. lis des étangs).
Найбільша кількість флоролексем, зумовлених властивостями рослин, що пізнаються одночасно і перцептивно, і когнітивно, зафіксована в німецькій мові. Це пояснюється її схильністю до словоскладення: Wasserlilie, Maiglöckchen та ін.
Аналіз НРПС з погляду вмотивованості виявив її високий рівень в слов’янських та німецькій мовах, що пояснюється розвиненою системою словотворення в них. У французькій мові встановлено майже паритет між мотивованими і немотивованими ЛО; причина цього – у широкому використанні запозичень у флористиці. Щодо типу мотивацій, то перевага прямо мотивованих флоролексем зафіксована в неслов’янських мовах.
У результаті дослідження способів найменувань рослин у первинному семіозисі встановлено, що сильно розвинена система морфологічного словотворення в слов’янських мовах зумовила рівновагу між показниками утворення нових ЛО і перенесення вже готових ЛО.
У неслов’янських мовах найпродуктивнішим способом найменування є перенесення назв. Схильність до переосмислення продиктована: характерними для німецької мови складеннями двох і більше ЛО із самостійним первісним значенням, які набувають іншого смислу шляхом перенесення; та аналітичним характером французької мови і слаборозвиненою системою синтетичного словотворення в ній.
Третій розділ "Назви рослин у вторинному семіозисі" присвячено виявленню універсального й специфічного у знаках вторинного семіозису. У цьому розділі порівнюється спектр ознак найменування у первинному і вторинному означуванні, аналізуються причини збігу і розбіжностей у способах створення мовних картин світу та досліджується функціонування назв рослин в структурі вторинного семіозису.
У процесі мовленнєвого семіозису мовець зображує об’єктивну дійсність (людей, предмети повсякденного вжитку, тварин, інші рослини, природні явища тощо) за допомогою фіксованих образів, зокрема, рослинних. Це свідчить про суб’єктивність секундарного означування, в процесі якого людиною узгоджується новий досвід із старим, тобто обґрунтовується раціональність зв’язку між позначуваним і позначувальним. Отже, у вторинному семіозисі всі назви рослин є мотивованими.
Класифікація ознак найменування є аналогічною як для НРПС, так і для НРВС. Це відображено у структурі третього розділу.
Аналіз властивостей рослин, що пізнаються в результаті психофізіологічного відображення людиною навколишнього світу, дозволив встановити яскраво виражену продуктивність ознаки зовнішній вигляд рослини. Інші подразники (дотикові, смакові, нюхові, слухові) у процесі семантичної інтерпретації мовних знаків не мають такого важливого значення, тому продуктивність відповідних ознак найменування значно нижча, ніж у первинному семіозисі.
Кількість НРВС, зумовлених зовнішнім виглядом, приблизно рівна аналогічному показнику у первинному семіозисі, що свідчить про пріоритет зорових подразників зовнішнього світу в обох видах знакоозначування. Цим пояснюється і те, що сигніфікатами рослинних образів є перш за все властивості видимих частин рослини (квітки, стовбура плоду) або всього її загального вигляду. На відміну від НРПС для вторинного означування характерною є значна перевага ознаки колір рослини, зокрема: 1) червоний як символ здоров’я, краси (укр. Уляна зардіється, як макова квітка (П.Мирний); рос. ... красавец – розы на щеках… (Д.Мережковский); нім. Sanfte Lippen, wie Grenaten... (H.Heine); фр. ... elle était rouge du plaisir comme une fraise... (G. Sand)); і навпаки, як символ поганого самопочуття (укр. Колісник, червоний, як стиглий кавун... (П.Мирний); рос. Лицо его сделалось цвета вареной свеклы (Н.Гоголь); нім. Er ist jetzt tomatenrot (E.M.Remarque); фр. ... rouge comme un pépin de grenade (A. Daudet); 2) білий як символ краси, чистоти, ніжності, благородства; 3) жовтий – символ золота, сонця, багатства, краси і як символ хворобливості людини.
Щодо форми, то як ознаки найменування НРВС найпродуктивнішими є: 1) найбільш стереотипні в уявленні людини як еталони досконалості, завершеності, а саме: кругла форма плоду, пряма форма стовбура і 2) ті, що привертають до себе увагу нестандартністю: похила форма стовбура, інша форма плоду: укр. А головонька? Як те яблучко кругла ... (П.Мирний); ... лісова грушка його носа... (М.Стельмах); ... мати, стояла рівно, як смерека... (О.Кобилянська); Як похила верба, стояла вона перед ним... (П.Мирний); рос. ... голову, похожую на дыньку (А.Чехов); Лицо расширяется грушей ... (А.Куприн); Вошла она степенно, держа голову прямо, как пальма (Н.Гоголь); Он стар, горбат, как верба... (А.Чехов); нім. Ein Kind mit großem Kürbiskopf... (H.Heine); ... Gesicht ganz wie eine Bi e aussah ... (H.Heine); фр. ...un tiс faisait brusquement remonter ses pommettes (M.Pagnol); …l’une des boucles, une poire de verre jaune (E.Zola); … raidies comme les petits platanes maigres ... (E.Zola); ... un peu tordu comme un tronc de pommier ( G. de Maupassant).
Загальна кількість образів, зумовлених параметрами, оцінкою або одночасно формою і кольором, кольором і розміром, формою і розміром, є спорадичною. У цій групі привертають до себе увагу НРВС мотивовані товщиною, висотою стовбура, більшість яких стали еталонними.
Серед них зафіксовані: як універсальні для досліджуваних мов образи ( укр. Сини вийшли з хати, мов два дуби висунулись... (О.Кобилянська); рос. Такие же низкорослые, шириною в дуб… (М.Шолохов); нім. ... schlank und kühlig wie die Palme... (H.Heine); фр. ... de beaux pins dominaient une épaisse brousaille de chene kermès ... (M.Pagnol)), так і національні (укр. ... струнка, як він, як смерека (О.Кобилянська); рос. Вся стройная, грациозная, как вот эта береза… (А.Чехов); нім. Sie war schlank wie eine Pappel... (H.Heine); фр. ... grande déjà comme une aspèrge montée... (E.Zola)).
Що стосується НРВС, мотивованих властивостями, що пізнаються іншими органами чуття, то їх кількість є незначною. У кожній із цих досліджуваних груп спостерігається яскраво виражена перевага однієї із ознак, зумовлена силою відчуття, зокрема:
1) серед зафіксованих НРВС, в основу найменування яких покладено властивості, що пізнаються на дотик, домінують рослинні образи, мотивовані колючістю, жагучістю рослини (укр. ... дочко, стань жалкою кропивою... (П.Мирний); рос. ... улыбка жиганула Митьку крапивным укусом (М.Шолохов); фр. Mais Mme Loiseau, qui était de la nature des orties ... (G. de Maupassant));
2) в групі НРВС, мотивованих своїм смаком, переважають ті, що зумовлені гіркотою рослин. При цьому універсальною для досліджуваних мов є назва рослини Capsicum: укр. ...краще жінка з вогнем, перцем і жадобою ... (М.Стельмах); рос. – А ну тебя к черту, перец (А.Куприн); нім. ... Julika aus Budapest ein Herz aus Paprika hatte (K.Veken); фр. C’est un sentiment que ne se tolère qu'à faible dose, comme le poivre (H.Bazin);
3) аналогічно: кількісна перевага – за рослинними образами, мотивованими позитивною оцінкою запаху ( укр. ... запашних, як василькові кропила, волохатих хмарин (С.Васильченко); рос. ...благоуханьем любви окружена, как цветущая сирень свежестью росною (Д.Мережковский); нім. ... zart wie der Duft der Rose ... (H.Heine); фр. Cette blonde invisible, parfumée comme un lilas blanc ... (A. Daudet).
Аналіз біологічних властивостей як ознаки найменування показав, що домінуючими є НРВС, зумовлені фенологічними властивостями та властивостями рослин зазнавати змін під впливом зовнішніх факторів. Такі тенденції пояснюються тим, що ці властивості вказують на розвиток рослини як частини живої природи (зростання, в’янення, псування), що притаманне і людині (народження, зростання, старіння, смерть): укр. Була дівка як огірочок, а стала, немов черниця (М.Коцюбинський); рос. Мой офицер свеж, как здоровое яблоко …(А.Куприн); нім. Die Pelze waren überreif wie der Weizen im August ... (E.Strittmatter); фр. A son retour, il était frais comme une rose... (E. Zola).
У НРВС, мотивованих їх застосуванням у практичному житті, відображена роль господарчої діяльності людини та давні звичаї застосовувати рослини в ритуалах і обрядах. Цим пояснюється домінування ознак харчова придатність та застосування в ритуалах (укр. ... вирвуть з начальства, як цибулину з грядки (М. Стельмах); рос. Какой я талант? Выжатый лимон... (А.Чехов); нім. Wie eine Nuß in der Zange lag Chemnitz ... (K.Veken); фр. ... sa langue brulée aurait du en peler du coup comme une orange (E. Zola)).
У вторинному семіозисі нами не зафіксовано рослинних образів, мотивованих позитивною дією на організм. Це зумовлено тим, що сучасною людиною рослини мало використовуються з фітотерапевтичною метою. Специфічною для неслов’янських мов є відсутність НРВС цієї групи. Їх наявність в слов’янських мовах пояснюється тим, що більшість флоролексем є основою для стійких порівнянь і метафор, мотивованих негативною дією рослин на організм: укр. ... блищали очі, немов у потруєних блекотою (С.Васильченко); рос. ... врешь, словно белены объелся … (И.Тургенев).
Частка рослинних образів, мотивованих місцезростанням рослини, є спорадичною в слов’янських і німецькій мовах, а у французькій мові вони нами не зафіксовані. Специфічною є наявність в структурі вторинного семіозису назв рослин, зумовлених нехарактерним місцем зростання, що свідчить про його суб’єктивність: укр. Що удова – це горох при дорозі... (П.Мирний).
Аналіз НРВС, мотивованих легендами, міфами і повір’ями, не дає змоги виявити певні тенденції через відсутність образів у німецькій мові та спорадичність в слов’янських і французькій. Такий низький рівень пояснюється тим, що мовці ХІХ–ХХ ст., не відчуваючи великої залежності від стихії, не наділяють рослин магічними властивостями.
Кількість НРВС, в основу найменування яких покладено властивості, що пізнаються і перцептивно, і когнітивно, значно менша порівняно з НРПС, зумовлених аналогічними властивостями. Це свідчить про те, що в процесі секундарного означування поєднання в ознаках найменування різних за походженням властивостей рослин не має істотного значення.
Аналіз НРВС з т.з. аксіологічного потенціалу дозволив зафіксувати кількісну перевагу оцінних образів над нейтральними. Встановлено, що моноаксіологічні назви переважають над поліаксіологічними.
У результаті проведеного дослідження нами зроблено наступні висновки.
1. Семіозис як процес знакоутворення розглядається у двох аспектах: семасіологічному – це первинний семіозис і ономасіологічному – це вторинний семіозис. Отже, первинний семіозис – це хронологічно первинне надбання мовним знаком номінативного значення, мотивованого практичною й духовною діяльністю людини та її знаннями про світ. Вторинний семіозис – процес подальших комунікативно-прагматичних трансформацій цього значення у мовленні.
2. Мовний знак у нашому дослідженні – двобічна матеріально-ідеальна одиниця, позначуване й позначувальне якої знаходиться у мотиваційних відношеннях. Отже, мотиваційною основою мовного знака вважається сукупність підстав, що дозволяють встановити раціональний зв’язок між ним та об’єктом найменування.
3. Ідіоетнічна основа первинного і вторинного семіозису визначається впливом ландшафту, економічних, побутових, культурних традицій на мову та мовлення людини, оскільки процес означування відображає ставлення суб’єкта до навколишнього світу. Нами визначено спільні ознаки найменування рослин у первинному і вторинному семіозисі: а) властивості, що пізнаються в процесі психофізіологічного відображення навколишнього світу; б) біологічні властивості; в) застосування рослин у практичному житті; г) властивості, що одночасно пізнаються перцептивно і когнітивно.
4. Існує принципова розбіжність між двома видами семіозису, яка полягає у наявності комунікативно-прагматичного компонента в структурі вторинного означування. Крім того, нами зафіксовано такі відмінності між мовним і мовленнєвим семіозисами: а) у первинному семіозисі встановлені немотивовані назви рослин; ними є запозичення, оскільки в досліджуваних мовах вони втрачають свою внутрішню форму; б) назви рослин у вторинному семіозисі завжди мотивовані, оскільки використання людиною вже готового первинного знака передбачає узгодження нового досвіду із старим, тобто обґрунтування раціональності зв’язку між позначуваним і позначувальним; в) у вторинному семіозисі не встановлено назв рослин, мотивованих антропонімами, що пояснюється впливом навколишнього середовища на людину.
5. Ідіоетнічна специфіка первинного означування виявляє себе у досліджуваних мовах наступним чином: а) для слов’янських мов характерними є відсутність лексичних одиниць, мотивованих іменами біблійних персонажів, канонізованих персон та низький рівень вмотивованості християнськими легендами; одна з причин цього явища – вплив атеїстичної пропаганди, що проводилась у радянські часи і, як наслідок, вилучення цих назв із номенклатури; і, навпаки, частка вищеназваних флоролексем є досить значною в неслов’янських мовах, що пояснюється великою роллю католицизму в Німеччині та Франції; б) в українській мові зафіксовано яскраво виражену кількісну перевагу флоролексем, зумовлених дією рослин на організм, що є свідченням їх широкого застосування в народній медицині, знахарстві українцями; порівняно з іншими досліджуваними мовами українська найбільш схильна до вмотивованості назв рослин поширеними власними іменами та народними легендами, повір’ями; в) широке запозичення латинізмів в російську ботанічну номенклатуру спричинило домінування у мові флоролексем, в основі яких – античні міфи; г) властивим для німецької мови є низький рівень вмотивованості легендами, міфами та повір’ями; кількісну перевагу назв рослин, мотивованих властивостями, що пізнаються при одночасному функціонуванні різних органів чуття та властивостями, що пізнаються одночасно перцептивно і когнітивно, можна пояснити схильністю цієї мови до словоскладення; характерною є відсутність флоролексем, зумовлених поширеними власними іменами; ґ) для французької мови притаманна відсутність назв рослин, мотивованих властивостями, що пізнаються під час слухової перцепції; порівняно з іншими мовами встановлено високий рівень вмотивованості антропонімами (зокрема, прізвищами вчених-ботаніків) та античними міфами, що пояснюється широким вживанням латинізмів у французькій мові.
6. Для вторинного семіозису специфічним є зображення людиною об’єктивної дійсності за допомогою фіксованих образів, зокрема, рослинних, під якими розуміється образне уподібнення сигніфіката денотату, на основі асоціацій, у яких сигніфікатом є рослина. Переважна більшість назв рослин у вторинному семіозисі аксіологічно мотивована, що пояснюється суб’єктивністю, яка значною мірою притаманна мовленнєвій діяльності. Про це свідчить встановлене нами кількісне домінування оцінних (меліоративних і пейоративних) рослинних образів над нейтральними. У переважній більшості ці флоролексеми моноаксіологічні. Розбіжність у процесі вторинного семіозису у слов’янських та неслов’янських мовах виявляється у тому, що образи, мотивовані дією рослини на організм, застосуванням рослин у побуті, виробництві, зафіксовані нами лише в українській та російській мовах.
Порівняно з іншими мовами, для українських назв рослин характерним є: а) високий рівень вмотивованості образів дією рослини на організм; причиною цього є той факт, що більшість із назв рослин стали основою для стійких порівнянь і метафор; б) великий вплив фольклору на процес вторинного означування: в українській мові встановлені рослинні образи, мотивовані тільки народними легендами та повір’ями.
Для назв рослин у російській мові специфічними є: а) яскраво виражена схильність людини поєднувати у процесі мовленнєвого семіозису ознаки, що пізнаються водночас перцептивно і когнітивно; б) вмотивованість рослинних образів літературними творами.
Для німецької мови характерні відносно високий рівень вмотивованості флоролексем застосуванням рослин у практичному житті людини (зокрема, харчовою придатністю) та відсутність рослинних образів, в основу яких покладено міфи, легенди, повір’я.
У процесі семантичної інтерпретації назв рослин для французів психофізіологічне відображення відіграє важливішу роль, ніж у носіїв інших досліджуваних мов: про це свідчать встановлені кількісні дані. Яскраво виражене домінування перцептивного відображення над емпіричним досвідом зумовило відсутність у французькій мові образів, мотивованих місцезростанням рослин. У вторинному семіозисі для французів характерним є пріоритет зовнішнього вигляду рослини в основі її найменування над властивостями, що сприймаються іншими органами чуття. Цим пояснюється те, що тільки у французькій мові не встановлено рослинних образів, мотивованих властивостями, що пізнаються під час слухової перцепції.
Отже, мотиваційна основа назв рослин у первинному і вторинному семіозисі в українській, російській, німецькій та французькій мовах – це комплекс об’єктивних і суб’єктивних факторів, що є основою для мотивованого зв’язку між флоролексемою та рослиною.
|
