| Краткое содержание: | У Вступі обґрунтовано вибір проблематики, об'єкта, предмета дослідження; визначено актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання роботи; розкрито наукову новизну дослідження, його теоретичне і практичне значення, описано методи дослідження.
У першому
При всій різноманітності підходів до визначення терміна досягненню мети й вирішенню завдань нашого дослідження найбільше відповідає визначення, запропоноване О. С. Ахмановою, згідно з яким термін – це слово або словосполучення спеціальної (наукової, технічної тощо) мови, створюване (прийняте, запозичене і т.п.) для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів.
У лінгвістичній літературі майже аксіоматичним стало твердження про те, що термінологія не еквівалентна терміносистемі. При цьому істотні розходження між цими двома утвореннями вчені вбачають у тому, що термінологія становить певною мірою безструктурний набір одиниць, «доступний» лише свідомому впорядкуванню; терміносистема ж – кінцевий продукт свідомого впорядкування термінів, коли її структура адекватна структурі системи понять певної науки. Щоб перетворитися в терміносистему, термінологія повинна пройти процес тотальної систематизації, яка охоплює всі рівні мови. Термінологія як частина лексичного складу загальномовної системи перебуває в тісній залежності від її лексико-граматичних законів, що виявляються в парадигматичних і синтагматичних характеристиках термінів.
Інтерес до вивчення шляхів і принципів формування терміносистем підтримується, на думку Л. В. Івіної, такими важливими об'єктивними передумовами, як: 1) порівняно незначною теоретичною і практичною розробленістю проблеми формування нових терміносистем; 2) утворенням галузевих терміносистем на межі декількох галузей знань і сфер діяльності; 3) появою значної кількості нових термінів при одночасному «відмиранні» частини колишньої термінології.
Усе зазначене безпосередньо стосується й термінології менеджменту (далі – ТМ), активне формування якої в російській та українській мовах припадає на 90-і рр. ХХ ст. Поряд із дослідженнями терміносистеми фінансово-економічної сфери діяльності в цілому на матеріалі англійської, російської та української мов (див., наприклад, праці В. М. Лейчика, М. В. Китайгородської, С. В. Сахневич, Л. В. Івіної, О. В. Чуєшкової та ін.), наявні дослідження, присвячені вивченню її окремих терміносистем, зокрема, маркетингу (Д. П. Шапран), бізнесу (В. В. Нікітіна, К. О. Захарчук), венчурного фінансування (Л. В. Івіна), ринку (Т. С. Кондратьєва), комерції (М. Б. Яніна, К. Шевчинська), мікроекономіки (А. Д. Олійник), біржі (Н. О. Жданова).
Термінологія менеджменту будь-якої мови – складна система, в якій паралельно функціонують терміни як національного, так і іншомовного походження. У дисертації під запозиченням розуміємо процес взаємодії двох чи більше мовних систем із наступним переходом мовних елементів однієї мови в іншу, зміною запозичених слів на всіх рівнях системи мови-реципієнта, засвоєнням нових і диференціацією вже наявних раніше значень предметів, явищ, понять. Отже, запозичення є активним процесом, при якому мова, що запозичує, не пасивно сприймає чуже слово, а так чи інакше переробляє його і включає в систему своїх внутрішніх відношень.
Згідно з класифікацією С. В. Гриньова, яка базується на характері запозиченого матеріалу, виділяються три основні різновиди запозичення: матеріальне запозичення, калькування і змішане запозичення.
До матеріального запозичення належать запозичені слова, іншомовні вкраплення, екзотизми, варваризми, а також терміноїди іншомовного походження, які не мають широкого вживання: андеррайтинг / андерайтинг, истеблишмент / істеблішмент, гудвил / гудвил тощо; grape vine / grape vine, R & D / R & D, локаут / локаут; ноу хау / ноу-хау // ноу-гау і под.
Серед способів калькування виділяємо: а) словотворче калькування, при якому запозичується структура іншомовної лексеми: Х-неэффективность / Х-неефективність // ікс-неефективність / x-inefficiency; самоуправление / самоменеджмент // аутогений менеджмент / self-management; б) фразеологічне калькування, при якому відбувається послівний переклад іншомовного словосполучення: «объятия плюшевого медведя» / * / teddy bear hug; дерево решений / дерево рішень / decision tree; в) семантичне калькування, коли слово набуває додаткового значення: «перегрев» / «перегрів» / overheating, охотник за головами / * / headhunter та ін.
При змішаному запозиченні одна частина лексеми запозичується, а друга перекладається: псевдокоманда / * / pseudo-team. Сюди також варто віднести й синтаксичні кальки, що суміщають автохтонні й запозичені компоненти: анализ потока фондов / аналіз потоку фондів / funds flow analysis.
Як відомо, тенденції поглиблення міжмовної подібності й глобалізації економічних знань викликають певний паралелізм у розвитку мов і знаходять вираження у збільшенні запозичень інтернаціональних елементів, у тому числі в термінологічній лексиці. За нашими підрахунками, у досліджуваному матеріалі з 1752 термінів російської мови й 1402 термінів української мови 367 термінів є інтернаціоналізмами (~ 24 %), що походять з латинської (167), грецької (44), німецької (22), англійської (47), французької (85) мов. Ці слова відображають фундаментальні економічні й управлінські поняття, наприклад: аболіціонізм (англ.), брейншторм (англ.), вакансія (франц.), організація (франц.), етика (грец.), контроль (франц.), конфлікт (лат.), криза (грец.), персонал (лат.) та ін. 76 % складають терміни, запозичені із сучасної англійської мови, 1 % – з японської мови: норми «он», «семпай», «кохай», «дорьо», норми «гірі», принцип «ва», метод «рінгі».
У другому розділі «Особливості формування терміносистем менеджменту в мовах-реципієнтах» розглянуто основні етапи історичного розвитку теорії і практики менеджменту в світі загалом, у Росії й Україні зокрема, визначено чинники, що впливають на характер поняттєвої структури терміносфери менеджменту в мовах-реципієнтах, схарактеризовано дві концептуальні моделі поняттєво-тематичної сфери менеджменту, виявлено зв'язок терміносфери менеджменту із загальнонауковою термінологією та загальновживаною лексикою.
Розвиток теорії менеджменту характеризується безперервністю і відображає континуум змін, що відбуваються в суспільстві, економіці, у всій системі соціально-економічних відносин. Нові умови економічного розвитку колишніх республік СРСР, які стали незалежними державами, потребували створення нової, більш ефективної й гнучкої системи управління виробничими процесами, що базується на творчій ініціативі й заповзятливості як окремих осіб, так і трудових колективів та їхніх керівників. Рівень розвитку національної економіки багато в чому визначається якістю управлінської праці, а необхідність створення оптимальних умов для неї зумовлює появу управлінця нового типу, що й викликало до життя бурхливий розвиток такої сфери, як менеджмент.
Формування і розвиток української та російської моделі менеджменту відбувається не тільки під впливом сучасних американських шкіл, але й під впливом накопиченого вітчизняного й світового досвіду. Сьогодні менеджмент – обов'язкова навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах економічного профілю й на економічних факультетах усіх вищих навчальних закладів як у Росії, так і в Україні. У цих державах активно розвивається й наукова діяльність у сфері менеджменту, з кожним днем збільшується кількість перекладної й вітчизняної літератури з проблем управління. Все це сприяє бурхливому розвитку ТМ російської та української мов, який переважно відбувається паралельно, однак має й певні особливості в кожній із них.
|
