ГЕОЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА АДМИНИСТРАТИВНЫХ ТЕРРИТОРИЙ (НА ПРИМЕРЕ БОЛЬШОГО СЕВАСТОПОЛЯ)

Краткое содержание

У першому розділі розглянута сутність ГЕЕАТ і подане теоретичне обґрунтування її реалізації. Під ГЕЕАТ розуміємо науково-практичний вид експертної діяльності, спрямованої на розгляд адміністративних територій як цілісної територіально-управлінської структури, заснованої на аналізі коадаптивності природної і господарської підсистем у межах адміністративних територій, а також взаємодії розглянутих територій із навколишнім середовищем. Термін «коадаптивність» виступає головним поняттям ГЕЕАТ і припускає сумісність природної і господарської підсистем, виражену в просторі за розглянутий часовий період. Задля оцінки коадаптивності природної і господарської підсистеми був уведений
показник — ступінь коадаптивності. Під ступенем коадаптивності розуміємо сумісність природної і господарської підсистем, виражену в кількісних або якісних характеристиках за розглянутий інтервал часу. В основу ГЕЕАТ покладено системно-синергетичний підхід, що дозволив виділити наступні принципи її здійснення: системність, сумісність, унікальність, обмеження, нелінійність розвитку систем, наявність головного процесу, кумулятивність, нестійкість. Теоретичні засади ГЕЕАТ випливають із теорії ГЕЕ і зводяться до інтегральних теоретико-методичних положень експертології, геоекології, а також географії.

У другому розділі розібрано питання нормативно-законодавчої бази, процедури й методи організації ГЕЕАТ. Процедура ГЕЕАТ є логічно послідовною, узгодженою, організованою системою етапів науково-практичної експертної діяльності: передекспертного, власне ГЕЕАТ (аналітичного) і постекспертного (мал. 1).  

У третьому розділі розлядаються методи й методики здійснення ГЕЕАТ. Основними методами здійснення ГЕЕАТ виступають експертний і метод бальної оцінки.

Загальна схема методики здійснення ГЕЕАТ утворює цілісну систему, що базується на основних положеннях методики ГЕЕ і ЕЕ (мал. 2). У системі розглянутих методичних оцінок ми розробили методики оцінки потенціалу середовищеутворюючого потенціалу геосистем (блок 2), оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем на локальному рівні (для видів функціонуючих ПГТС) і оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем на мезорегіональнім рівні (блок 3).

Методика оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем припускає наступні етапи:

1 етап — упорядкування ландшафтної карти.

2 етап — вичленовування ландшафтних контурів, що підлягають оцінюванню. Виділяються ландшафтні контури геосистем (лісові, лісочагарникові, степові, пустельні, аквальні тощо) — територіально-операційні одиниці (ТОО).

           3 етап — оцінка характеристик середовищеутворюючого потенціалу ТОО. Для цього розробляється система критеріїв оцінки середовищеутворюючого потенціалу в залежності від типу геосистем. Наприклад, для лісових геосистем запропоновані наступні критерії: площа, бонітет, середній вік, регулювання киснево-вуглецевого балансу, іонізація повітря, водорегулювальна і ґрунтозахисна роль, категорія використання, нейтралізація шкідливих речовин та ін. Для всіх критеріїв оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем кожної ТОО надається кількісне (якісне) значення показників на основі польових досліджень, а також літературних і фондових матеріалів. Задля приведення показників оцінки середовищеутворюючого ТОО до єдиної системи виміру ми використали метод бальної оцінки (за методикою Л. І. Мухіної). Для кожного критерію середовищеутворюючого потенціалу геосистем на основі кількісних (якісних) показників