МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ ПЕРЕСУВАННЯ І ВИБІР МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження: Цілий ряд положень, що містяться в Керівних ідеях, присвячених 50-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини та затверджених Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 51/88, прийнятою 12 грудня 1996 р., таких як повага до гідності всіх людей – найвища мета – усі люди мають однакові універсальні права – свобода, рівність, відсутність дискримінації, виступають ідеологічним підгрунтям розвитку всього світового співтовариства. В зв’язку з цим, плани дій держав спрямовані на досягнення статутних цілей ООН для вирішення завдань по збереженню міжнародного миру, захисту основних прав і свобод людини. Ці завдання ще більш актуалізуються, набувають пріоритетність і домінантність в екстраординарних умовах, які виникають у міжнародних правовідносинах публічного характеру, у сфері права на свободу пересування і вибір місця проживаннчя, в контексті становлення та розвитку інтеграційних процесів, а також правотворчої і правозастосовчої діяльності держав, як основних суб'єктів міжнародного публічного права, здійснюваної ними в рамках світової спільноти та міжнародних організацій, в сфері побудови європейської і міжнародної системи безпеки.

У даний час у міжнародно-правовій доктрині право людини на вільне пересування (свобода пересування) розглядається як природне і невідчужуване право людини, що складається з декількох чітко сформульованих і взаємозалежних особистих прав і свобод. Насамперед, це право на свободу пересування, тобто можливість за власним розсудом індивіда переміщатися в просторі і без одержання дозволу («прописки») каральних органів необмежено змінювати місця тимчасового перебування в адміністративно-територіальних одиницях, крім випадків перебування іноземців і відвідування закритих територій, а також право на свободу вибору місця проживання, що припускає можливість мати і змінювати одне чи декілька місць проживання (далі: МПЖ) – жител (будинків чи квартир, інших приміщень, придатних для проживання) в адміністративно-територіальних одиницях, у яких фізична особа має право власності на частину чи все приміщення, одну з декількох домашніх адрес, яку фізична особа має право вказувати в паспортному документі. У тому числі, це стосується права громадянина залишати свою країну і повертатися до неї назад, а також права на туризм і свободу туристських подорожей. Власне кажучи, це стосується й інших міграційних аспектів, а також проблеми примусового вигнання, масової висилки, депортації, «етнічного чищення», геноциду й інших форм насильницького переміщення, що торкаються надання притулку і практики неправомірного позбавлення громадянства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося як складова частина тематики робіт, проведених Одеською національною юридичною академією «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195).