| Краткое содержание: | ’язок з науковими програмами, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі – «Ціннісно-нормативна система особистості в контексті військово-професійної діяльності: методологічний аспект» розглянуті теоретико-методологічні підходи до дослідження динаміки ціннісно-нормативної системи особистості військовослужбовця строкової служби з’ясовано понятійний апарат щодо об’єкту дисертаційного дослідження.
За результатом аналізу наукової літератури виявлено, що трансформація ціннісно-нормативної структури особистості безпосередньо пов’язана з самим існуванням особистості в соціумі. Запропонований в роботі міждисциплінарний підхід до вивчення динаміки ціннісно-нормативної системи особистості дозволив встановити взаємозв’язок динаміки соціокультурних процесів в соціумі (на макрорівні) та зміни ціннісно-нормативної системи особистості (на мікрорівні). Дослідження поведінки військовослужбовця строкової служби з позиції ціннісно-орієнтованого підходу дозволило розглядати поведінку індивіда не тільки як зумовлену впливом особистих потреб, інтересів, оцінок але як і носія визначеної соціальної ролі, представника соціальної групи. Процес зміни особистістю соціального оточення призводить до зміни ціннісно-нормативної системи особистості, збагаченню її соціального досвіду. Встановлено, що в пам’яті людини осідає не весь соціальний досвід. Накопичення досвіду дій і переживань в свідомості особистості приймає інтерсуб’єктивний характер, тобто виходить за межі окремої людини тоді, коли декількох індивідів об’єднує загальна біографія, – схожі умови життя і діяльності породжують подібний досвід, типізація якого відбувається остаточно за допомогою спілкування, тобто семіотичної системи. Типізація «опредмечується» діяльністю спілкування, переводиться в живий процес взаємодії субкультур. За допомогою типізації дій і формування зразків поведінки у індивідів виникають певні очікування (експектації) один від одного, отже, і взаємний контроль і взаємокоррекція норм. Відповідно, життя людини (соціальну поведінку) необхідно розглядати як процес цілераціональної активності у відповідності з значимими інтересами і потребами людини, в основі якої лежать органічно включені об’єктивні і суб’єктивні елементи, що базуються на засвоєних особистістю зразках поведінки (соціальних стереотипах, соціальних установках) цінностях та нормах. Соціальна поведінка в цьому випадку є проекцією соціокультурної матриці та суспільних приписів, домінуючих в визначеному соціальному (субкультурному) середовищі. Діяльність особистості в цьому випадку виступає як складна система пристосування, – засвоєння нових цінностей, ціннісних орієнтацій, норм та створення на їх основі соціальних стереотипів поведінки, соціальних установок – особистості до нових умов, спосіб функціонування в конкретному субкультурному середовищі. З іншого боку, форма перетворення (зміни) соціального середовища у відповідності до об’єктивних можливостей, які людина самостійно проектує та відкриває для себе. В рамках таких умов створюється складна структура взаємодії індивіда і соціальної групи, як основного носія субкультурних цінностей. Основою для цієї взаємодії є ціннісно-нормативна структура.
Встановлено, що ціннісно-нормативна система особистості військовослужбовця строкової служби є внутрішньо цілісною, поліструктурною, інтегрованою, незавершеною, динамічно цілевизначеною, зовнішньо та внутрішньо визначеною, самоорганізуючою та нелінійною системою. Структура ціннісно-нормативної системи виступає перш за все не як впорядкована система елементів, а як процес самоорганізації, де у нелінійному соціально-професійному субкультурному середовищі потенційно існує можливість розвитку. Цьому сприяє відсутність загальнодержавної ідеології, зміни ціннісно-нормативних еталонів в суспільстві, розмитість «потенційного противника», зниження престижу військової служби. Існує залежність розвитку ціннісно-нормативної системи особистості від об’єкту, мети, та завдань діяльності (в даному випадку військово-професійної. Цінності військово-професійного середовища, утворюють один із рівнів сукупного ціннісного простору суспільства. Їх існування зумовлюється існуванням армії як елементу соціально-політичної структури держави, як специфічного інституту суспільства. Вони формуються під впливом соціального устрою, нормативно-правових актів, схеми відносин між громадянами та державою у зв’язку з виконанням функції по збройному захисту. При цьому цінності військової служби представляють собою систему з стійкою структурою. Вони визначають поведінку військовослужбовців строкової служби, їх ставлення до різних проявів життєдіяльності військового колективу і суспільства в цілому, самооцінку та оцінку дії інших людей, мотиви позаслужбової діяльності. Ціннісними детермінантами творення життя, для військовослужбовців строкової служби, виступають досить традиційні цінності армійського військово-професійного середовища (патріотизм, військове братство, мужність, військовий обов’язок). Існуюча розбіжність між юридично визначеними та функціонуючими в регулятивному комплексі армії нормами (Загальновійськовими Статутами, розпорядженнями командирів та начальників різних рівнів, культивованими традиціями і звичаями, ритуалами) і тими, що не визнаються командуванням частин, але вже фактично існують сприяє формуванню конфліктного поля, збільшуючи при цьому розрив між реальною та нормативною поведінкою в армії, що в цілому не сприяє формуванню соціально прийнятного типу особистості. Виявлено пряму залежність розвитку ціннісно-нормативної системи особистості молодої людини від об’єкту, мети, та завдань діяльності (в даному випадку військово-професійної).
В модельній специфікації виділено три групи змінних: ендогенні (внутрішньосистемні); екзогенні (позасистемні) а також з урахуванням достатньо динамічного характеру змін ціннісно-нормативної системи особистості військовослужбовця строкової служби виділено лагові (внутрішньосистемні змінні, які відносяться до попередніх проміжків часу). Ендогенними чинниками, що впливають на швидкість розвитку процесу адаптації, є: організація професійної діяльності (особливо впливають виконання військовослужбовцями невластивих функцій, відрив особового складу від бойової підготовки); рівень професійної підготовки командирів та спеціалістів військової частини; особливості організації морально-психологічної підготовки; відсутність професійної освіти до призову на строкову службу; примусовий характер вибору військової професії; матеріально-побутові і житлові умови; умови для відпочинку і дозвілля; характер застосування і види заохочень. Екзогенними чинниками є соціально-психологічні характеристики військовослужбовців строкової служби: наявність (відсутність) стійкої позитивної мотивації на службу; можливість професійного і службового росту; особливості розвитку процесів ідентифікації з військовим колективом, військово-професійним середовищем. Лаговими факторами виступають: існуючий в частині морально-психологічний клімат; здатність командування і сержантського складу, військовослужбовців старших періодів служби надати допомогу в професійному становленні; допомога товаришів по службі в освоєнні службових обов’язків; чуйне і уважне ставлення командування військового підрозділу потреб і запитів військовослужбовця строкової служби.
За результатами аналізу для обох вибірок військовослужбовців строкової служби (курсантів та солдатів) виділені аналогічні за змістом загальні фактори: а) матеріально-технічний та адміністративно-командний супровід військово-професійної діяльності. Для солдатів факторне навантаження складає 0,716 та включає наступні ознаки: взаємовідносини з командирами (0,823), особливості планування (розпорядок дня) (0,604), матеріально-технічне (0,690) та медичне (0,653) забезпечення військової частини, рівень професійної підготовки (0,806). Для курсантів навантаження цього фактору складає 0,592 та включає наступні ознаки: взаємовідносини з командирами (0,766), особливості планування (розпорядок дня) (0,806), природнокліматичні умови (0,682), медичне забезпечення військової частини (0,618) та рівень професійної підготовки (0,507); б) міжособистісні стосунки, що складаються в військових колективах. Для курсантів факторне навантаження складає 0,546 та включає наступні ознаки: рівень військової дисципліни (0,519), стосунки з товаришами по службі (0,747). Для солдатів факторне навантаження складає 0,623 та включає наступні ознаки: стосунки з товаришами по службі (0,757), рівень військової дисципліни (0,631) укомплектованість особовим складом (0,712); в) соціально-побутові умови, що супроводжують виконання обов’язків військової служби. Для курсантів факторне навантаження складає 0,499 та включає наступні ознаки: побутові умови (0,824), раціон харчування (0,670), рівень оплати (0,793). Для солдатів факторне навантаження складає 0,688 та включає наступні ознаки: природнокліматичні умови (0,715), побутові умови (0,711), рівень оплати (0,777), раціон харчування (0,694); г) ставлення військовослужбовця до військової служби, в якій мірі він ототожнює себе з новим середовищем. Для курсантів факторне навантаження складає 0,767 та включає наступні ознаки: загальна інформованість (0,568), стабільність вдома (0,799) Для солдатів факторне навантаження складає 0,637 та включає ті ж ознаки, тільки в зворотній послідовності: стабільність вдома (0,538), загальна інформованість (0,890). Внутрішня структура виділених сукупностей описується за допомогою одних і тих самих конгруентних факторів. За факторними навантаженнями виділені компоненти в незначній мірі відрізняються для різних категорій військовослужбовців строкової служби. Коефіцієнт конгруентності для визначених факторів за категоріями військовослужбовців строкової служби: а) матеріально-технічний та адміністративно-командний супровід військово-професійної діяльності (0,983); б) міжособистісні стосунки, що складаються в військових колективах (0,875); в) соціально-побутові умови, що супроводжують виконання обов’язків військової служби (0,802); г) ставлення військовослужбовця до військової служби, в якій мірі він ототожнює себе з новим середовищем (0,986).
Встановлено, що процеси формування ціннісно-нормативної системи особистості військовослужбовця строкової служби, перед усім за умов її реформування, поступового переходу на професійну основу тісно пов’язані з співвідношення колективізму та індивідуалізму в поведінковій та мотиваційній сферах особистості військовослужбовця. Розходження в групових орієнтаціях виявляється й у розходженнях оцінки міжгрупової взаємодії. Більшість курсантів (56 %) показало високі антигрупові тенденції, у них низько виражена потреба в груповій приналежності і вони не схильні дотримуватися правил, норм і цілей своєї соціальної групи. В солдатів ми спостерігаємо зворотну картину – орієнтація на групову взаємодію спостерігається в 69 % опитаних протягом останніх трьох років. В курсантів набагато слабкіше виражені тенденції до оцінки переваги своєї групи, розподілові на «своїх» і «чужих», небажання вступати у взаємодії з іншими військово-професійними групами (офіцерами, прапорщиками), чим у солдатів строкової служби (8 % і 28 % відповідно), і вище групова індиферентність (44 % і 21 % відповідно), що визначається їхньою меншою орієнтованістю на групу і високу спрямованість на взаємодію. Солдати строкової служби в порівнянні з курсантами є представниками більш колективістської субкультури, 55 % курсантів характеризуються розмірністю «індивідуалізм» і 45 % — розмірністю «колективізм», тоді як серед солдатів строкової служби 28 % показали виразність індивідуалізму і 72 % — колективізму.
З метою повного уявлення про особливості динаміки ціннісно-нормативної системи особистості військовослужбовця строкової служби протягом входження до військово-професійного середовища здобувач подальшу увагу акцентував на співвідношенні особистісних та соціально-професійних ідентичностей військовослужбовців, а також співставленні специфіки їх змін в різних категорій військовослужбовців строкової служби на протязі строкової служби. Аналіз отриманих даних показує, що у представників різних груп військовослужбовців ідентифікаційні потреби пов’язані з базовими групами: сім’я, стать, професія, регіон тощо. Однак, разом з тим існують і відмінності як за структурою, так і динамікою соціальних ідентичностей протягом строкової військової служби. За результатами аналізу встановлено статистичні відмінності в системі соціальних ідентичностей військовослужбовців строкової служби: солдати та курсанти неоднаково ідентифікують себе з військово-професійним середовищем на різних етапах служби. Курсанти ідентифікують себе приналежним до військово-професійної діяльності починаючи з першого місяця перебування в лавах Збройних Сил, тоді як для солдат такий вид ідентифікації більш характерний на пізніх (останніх) періодах служби. Сімейна ідентичність займає провідне місце в середовищі всіх виділених груп військовослужбовців строкової служби. Потреба в релігійній ідентичності в даному дослідженні виявилась на досить низькому рівні як серед курсантів, так і серед солдатів різних періодів служби. Термін служби («військовий вік») як вид ідентичності виявилося досить важливим для солдатів всіх періодів служби і менш важливим для курсантів. Так, наявність сильної ідентичності за періодом служби відзначили 42 % солдатів і тільки 4,5 % курсантів, відсутність подібної ідентичності відзначили тільки 11 % солдатів і 34 % курсантів. Регіональна ідентичність (житель визначеного регіону) є значимою для представників всіх соціальних груп, що досліджувались, 7 % курсантів, 31 % солдатів відзначили цю ідентичність як важливу, і тільки близько 10 % представників кожної військово-професійної групи вказали, що вони зовсім не відчувають свою приналежність до жителів регіону звідки вони були призвані на військову службу. Підтримка «земляків», почуття приналежності до об’єднання військовослужбовців на регіональній основі призову більш важлива для солдатів (32,0 % під час першого періоду служби та 30,0 % другого та третього), і тільки 8 % курсантів під час першого семестру та 5 % другого та третього, виділили важливість регіональної ідентичності. Зовсім не відчувають потреби ототожнювати себе з представниками визначеного регіону близько 40 % курсантів і тільки 15 % солдатів строкової служби.
Подальший аналіз був спрямований на виявлення міри вираженості потреби в різних видах ідентичності в залежності від періоду служби та бажання – небажання проходити військову службу. Для більшості представників досліджуваних соціальних груп регіональна ідентичність є значимою, відчувають потребу ідентифікувати себе за місцем народження, постійного проживання 32,3 % солдатів початкового періоду служби і 8,1 % курсантів першого семестру навчання. Протягом служби потреба в даному виді ідентичності знижується, але залишається при цьому досить високою. Близько 10 % солдатів і 35 % курсантів відмітили значимість для них потреби в військово-професійній ідентичності, при цьому для даної групи значимими цінностями залишаються як висока толерантність до військово-професійного середовища, так і власні регіонально-культурні цінності, а також розвинута мотивація до міжгрупової взаємодії і спілкування в оволодінні цінностями нового соціокультурного середовища. Однак в іншої половини представників досліджуваних груп військовослужбовців строкової служби виявилися різноспрямовані тенденції. Відсутність значимої потреби в регіональній ідентичності показало в два рази більше курсантів, чим солдатів (44 % і 21 % відповідно), таке витиснення потреби в регіональній ідентичності є результатом, для курсантів, свідомого вибору свого майбутнього – та не врахування побажань призовника під час призову на строкову військову службу, для солдатів, а також особливостей організації виховного процесу, що більш інтенсивно та систематизовано проводиться в військово-навчальних закладах. В результаті диференціювання військовослужбовців строкової служби по ознаці «бажання-небажання» проходити строкову службу показало, що і в середовищі солдат ті військовослужбовці, які прийшли на призовний пункт з яскраво вираженим бажанням до служби в подальшому, як і курсанти, не виявляють значної потреби в регіональній ідентичності.
Для вирішення подальших завдань дисертаційного дослідження було організовано визначення впливу ідентифікації на соціальне самопочуття для військовослужбовців різних періодів служби за категоріями. Для вирішення цього завдання були проведені кореляційний і факторний аналіз зв’язків між такими змінними як виразність ідентичностей і їхньої функції, та факторів, що сприяють формуванню групової ідентичності. Система ідентичностей солдатів виявляється сильно взаємозалежною і характеризується формуванням сильної регіональної ідентичності на основі мови та спільних переживань військової служби. На останніх періодах служби регіональна ідентичність, в значній мірі, сприяє формуванню цивільної ідентичності. На підставі результатів методики, запропонованої С. Климовою та Є. Галицьким, нам вдалося виділити чотири групи з тією або іншою провідною ідентичністю у вибірці курсантів і чотири – у солдатів. Наступний етап нашого аналізу – визначення ядер для кожного кластеру. Ядра розбудовувались для того, щоб більш чітко визначити характерні риси кластера. За результатами аналізу встановлено, що процес формування військово-професійної ідентичності відбувається по-різному в представників всіх груп військовослужбовців строкової служби:
- військово-професійна ідентичність для солдатів як нова структура, що розвивається, приходить в суперечність з такими базовими ідентичностями, як регіональна та сімейно-побутова; це призводить до конфлікту в системі ідентичностей. Солдати, які прийняли військово-професійну ідентичність, заперечують (або витісняють) свою регіональну ідентичність і в значній мірі негативно характеризують представників своєї групи (солдатів) в порівнянні з групою – офіцери, що можна визначити як наявність розвиненої системи негативних стереотипів (нетолерантності по відношенню до цінностей військово-професійної діяльності). Для солдатів військово-професійна ідентичність не є незалежною. Для них основою служить регіональна ідентичність.
- (для курсантів) військово-професійна ідентичність стає частиною нових зв'язків, основою для базисних ідентичностей. Формування ціннісно-нормативної системи військового спеціаліста супроводжується засвоєнням значної кількості зразків рольової поведінки, органічним поєднанням сукупності самих різноманітних ідентичностей, які переломлюються через призму військово-професійної діяльності.
За результатом подальшого аналізу складових ядер виділених кластерів встановлено, що у військово-професійному субкультурному середовищі особова ідентичність є локальною і визначається особливостями соціальних ідентичностей сформованих до служби в Збройних силах. Значущість функцій ідентичності не є постійною величиною, а залежить від соціальної спрямованості особистості. Існує взаємозв'язок між функціями ідентичності та її вираженістю. Найбільш виражені ідентичності виконують або найбільшу кількість функцій, або найзначущі функції. Дослідження підтверджує наявність процесу переструктуювання системи соціальних ідентичностей протягом проходження строкової військової служби протікає нерівномірно для всіх категорій військовослужбовців строкової служби. Розбудова ціннісно-нормативної системи військовослужбовців строкової служби в значній мірі визначається попереднім соціальним досвідом, особливостями допризовного життя. Основною об’єктивною категорією самооцінки курсантів є військова професія, а для солдатів – дослужбова діяльність, яка проявляється через ідентифікацію за регіоном призову та категоріями приватного життя.
Висновки
Відповідно до поставленої мети та завдань дисертаційної роботи, у результаті дослідження виявлено особливості формування ціннісно-нормативної системи особистості військовослужбовця строкової служби: встановлено основні фактори впливу військово-професійного середовищана процес формування ціннісно-нормативної системи особистості військового спеціаліста початкової ланки; виявлено особливості зміни групових та індивідуальних соціальних орієнтацій, особливості перебігу ідентифікаційних процесів.
Оскільки українське суспільство не стоїть на місці, то достатньо стрімкий перехід до нових соціально-економічних відносин сприяє інтенсивній перебудові внутрішніх і зовнішніх зв’язків в Збройних силах, формуванню особистості військовослужбовця нового типу. На основі аналізу теоретичного і практичного досвіду вітчизняних фахівців, представників країн, в минулому, радянського простору та зарубіжних авторів, в дисертаційному дослідженні були задані основні положення у відношенні до ціннісно-нормативної структури особистості військовослужбовця строкової служби та її зміни протягом терміну служби з врахуванням сучасних суспільно-політичних реалій. В результаті проведених досліджень, аналізу статистичного матеріалу в роботі отримали розвиток сучасні соціальні технології в області життєтворення військової молоді.
За результатами дослідження характеристик зовнішньої ситуації виявлені основні детермінанти, що впливають на процес формування ціннісних орієнтацій та стереотипів поведінки характерних для військових колективів: жорстка регламентація всіх сторін військово-професійної діяльності; міжособистісна та групова субординація; кумулятивний характер ініціативи і творчості; специфічність міжособистісного спілкування в військових колективах; колективіський характер військової служби; особливості допризовної субкультури.
Формування ціннісно-нормативної системи особистості військового спеціаліста являє собою процес, пов’язаний, перш за все, з обміном інформацією. У перебігу спілкування, спільної професійної діяльності передається і засвоюється соціальний досвід, відбувається зміна взаємодіючих суб'єктів, формуються нові особистісні якості. Індивід в цьому випадку виступає не як ізольований суб’єкт, а як представник певної соціальної групи, регіональної спільноти, особливої субкультури, професії. Процес формування нових якостей, структури системи цінностей, характерної для військово-професійного середовища в значній мірі визначається приналежністю до цих груп і, отже, соціальними функціями і ролями, через які реалізується психологічний і фізіологічний потенціал людини – темперамент, характер, витривалість. Труднощі в перебудові ціннісно-нормативної системи ведуть до пошуку особистістю стабільності та підтримки в первинних групах, до гуртування по призову та по інших інтересах.
Основними типами реакції на військово-професійну субкультуру та її представників з боку військовослужбовців строкової служби є: заперечення розходжень культур; захист власної «культурної переваги»; мінімізація розходжень; сприйняття міжкультурних розходжень; адаптація до нової субкультури; інтеграція елементів рідної субкультури в нову (військово-професійну). Адаптація й інтеграція в військово-професійне середовище ґрунтується не стільки на знанні звичаїв, скільки на особистій зацікавленості в розумінні її цінностей і установок, емоційному, у відомій мірі інтимному контакті з представниками даної субкультури. Процес засвоєння цінностей військово-професійного середовища та формування на цій основі нового типу ціннісно-нормативної структури особистості військового спеціаліста відбувається нерівномірно, U-подібно.
Результатом впливу армійського військово-професійного середовища на ціннісно-нормативну систему особистості є формування нової соціальної ідентичності, в основі якої знаходяться колективістські принципи організації життєдіяльності. Формування групової ідентичності подібного типу опирається на об’єктивні процеси соціалізації тому, що безумовна ідентифікація з колективом і повне підпорядкування йому є природнім, як деяка стадія загального процесу і необхідна для формування суспільно-значимого типу особистості. Але реалії сьогоднішнього суспільства призводять до того, що соціальний стан військовослужбовця після звільнення в запас характеризується деякою кризою ідентичності. Це зумовлено тим, що протягом досить короткого проміжку часу проходить подвійна переорієнтація індивіда з однієї системи ціннісних орієнтацій на іншу, що має досить значні відмінності, і навпаки. В кожному випадку особистість отримує нову інтерпретацію свого існування і всього світу взагалі, в тому числі нове пояснення попередньої системи, з якої вона переключилась на іншу.
За підсумками роботи можна стверджувати, Збройні сили України з існуючою системою цінностей не можуть до кінця виконувати одну із основних своїх функцій – функцію соціалізації молоді до нових соціальних умов.
|
