ІНТЕРАКЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ




  • скачать файл:
Название:
ІНТЕРАКЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ
Альтернативное Название: Интеракционные МЕХАНИЗМЫ СОЦИАЛИЗАЦИИ УЧАЩИХСЯ СРЕДНЕЙ ШКОЛЫ УКРАИНЫ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету й завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подана інформація про особистий внесок здобувача, апробацію результатів і публікації.


У першому розділі „Соціалізація як процес соціального становлення особистості у взаємодії з оточуючими” проаналізовано концептуальні засади висвітлення сутності процесу соціалізації з погляду об’єктного (З.Фрейд, Д.Дьюї, Т.Парсонс, Е.Дюркгейм, Е.Еріксон, А.Бандура) та суб’єктного (Ф.Знанецький, У.Джемс, Д.Мід П.Бергер, Т.Лукман, У.Бронфенбреннер, Г.Андрєєва, О.Петровський) підходу до індивіда, який соціалізується.


Систематизовано категоріальний апарат поняття соціалізації як суспільного феномену. Проаналізовано дефініції соціалізації, внаслідок чого автор віддає перевагу тим, де соціалізація розглядається не тільки з точки зору суб’єкт-суб’єктного підходу, але й безпосередньо пов’язана із взаємодією, як необхідною умовою цього процесу. Уточнюється поняттєво-категоріальний апарат процесу соціалізації, зокрема розуміння її змісту й широти. Показано, що зміст соціалізації складають такі компоненти, як комунікативний, пізнавальний, нормативний, аксіологічний, а також те, що він значною мірою визначається віковими особливостями індивіда, який соціалізується. Розкрито особливості змісту процесу соціалізації в залежності від вікового етапу життя особистості.


Відзначається, що становлення особистості в процесі соціалізації відбувається трьома взаємопов’язаними шляхами: стихійно, цілеспрямовано, спонтанно, причому виховання є провідним механізмом цілеспрямованої соціалізації. Наголошується, що найбільше значення має первинна соціалізація, яка завершується в юнацькі роки, тоді як під час вторинної соціалізації інституціональний контекст засвоюється вже соціалізованим індивідом., який входить в нові сектори об’єктивного світу свого суспільства. Уточнюються характерні ознаки цих видів соціалізації, відзначається необхідність емоційної схильності молодої людини, яка соціалізується, до значущих інших в процесі первинної соціалізації та наявність діалектичного зв’язку між впливовими діями агентів соціалізації: активність дитини в процесі соціалізації протистоїть тому, що саме дорослі диктують їй правила.


Окреслено типове коло агентів соціалізації, до яких відносяться батьки, брати й сестри, педагоги, однокласники, друзі поза школою, герої телепередач і кіно, які виступають як представники суспільних інститутів. Проаналізовано їх роль в процесі первинної соціалізації, зокрема, вплив експектацій на індивіда, який соціалізується.


Наголошується, що процес соціалізації можливий лише за умови взаємодії. При цьому відзначається, що результат цього процесу залежить, по-перше, від кількісного складу й особистісних характеристик осіб, які беруть участь в інтеракціях, а, по-друге, від соціально-психологічних механізмів, що слугують в інтеракціях способами впливових дій представників суспільних інститутів на індивіда, який соціалізується. Окреслено структурні елементи процесу соціалізації учнів школи, які передбачають наявність індивіда, що соціалізується, наявність агентів впливових дій та наявність інтеракційних механізмів, які забезпечують процес соціалізації.


Пропонується авторське визначення поняття „інтеракційний механізм”, що обумовлено відсутністю цієї дефініції в сучасній соціологічній та соціально-психологічній літературі, а саме інтеракційний механізм процесу соціалізації визначається як сукупність способів взаємодії, які обумовлюють вплив членів соціальних груп одне на одного з метою вироблення спільних норм і цінностей, засвоєння зразків групової поведінки та встановлення стабільної структури групи.


Розроблено структурну модель інтеракційного механізму соціалізуючого впливу у двох його аспектах – суб’єктно-рольовому та змістовно-інформаційному; при цьому з’ясовано, що у суб’єктно-рольовому аспекті сутність інтеракційного механізму полягає, по-перше, у взаємодії двох головних контрагентів – агента-вихователя, який є представником певного суспільного інституту, та агента-вихованця і, по-друге, у наявності безпосередніх впливових дій (учитель-учень, батьки-учень, однокласники-учень тощо) та опосередкованих впливових дій (вчитель-однокласники-учень, вчитель-батьки-учень, батьки-вчитель-учень, батьки-друзі-учень тощо); у змістовно-інформаційному аспекті інтеракційний механізм є сукупністю таких впливових дій, які містять в собі соціальну ідентифікацію, соціальну презентацію, соціальну орієнтацію, навіювання, фасилітацію та інгибіцію. Виокремлюються й співставляються погляди представників різних соціологічних та соціально-психологічних концепцій на провідні інтеракційні механізми, що використовуються для соціалізації молоді. Систематизується соціально-психологічний зміст інтеракційних механізмів і наводиться технологія їх використання агентами соціалізації в процесі взаємодії.


Виокремлюються соціалізуючі функції інтеракційного впливу: інформаційно-освітня, організаційно-регулююча, регулятивно-контролююча, стимулююча, прагматична, комунікативно-гедоністична, які виконуються агентами соціалізації, та подається їх змістова характеристика.


Побудовано схему процесу взаємодії агентів соціалізації, що дає змогу описати типову модель інтеракційного впливу представників суспільних інститутів на учнів шкіл, які соціалізуються, при цьому відзначаються сутнісні ознаки прямих та опосередкованих впливових дій. Пропонується типологія опосередкованих впливів за технологічною, характерологічною, морально-ціннісними ознаками; за технологічною ознакою розрізняється одномоментний, ситуативний, систематичний, масований вплив, за характерологічною - формальний, неформальний, компетентнісний, переадресований, авторитарний, маніпулятивний, інтимний, за морально-ціннісною - позитивний, негативний, етичний, неетичний. Розкриваються сутнісні ознаки інтеракцій учнів середньої школи з контрагентами взаємодії (батьками, педагогами, однокласниками, суб’єктами вулиці, представниками ЗМК), характеризуються особливості прямого та опосередкованого впливу цих контрагентів на школярів, а також переважаючі інетракційні механізми, що використовуються ними..


Автор виокремлює такі проблеми первинної соціалізації в сучасному українському суспільстві: девіації у самому суспільстві внаслідок відсутності усталеної системи соціальних норм і послаблення виховного впливу соціальних інститутів на особистість, суперечність між необхідністю соціалізації й тими засобами, що її забезпечують, небезпека негативного впливу якісно нових ідеологічних цінностей в результаті соціальних трансформацій та культурно-інтеграційних процесів, деформації інституту сім’ї, соціальна депривація і наголошує, що наявність цих проблем вимагає конкретно-емпіричних знань стосовно впливу тих чи інших чинників спілкування і взаємодії на процес соціалізації учнів середньої школи.


Другий розділ „Агенти та інтеракції в процесі соціалізації учнів середньої школи” присвячений дослідженню особливостей взаємодії агентів соціалізації на основі емпіричного матеріалу. У розділі міститься обґрунтування вибіркових сукупностей емпіричних досліджень, які були покладені в основу дисертації, а також розкрито особливості побудови інструментарію дослідження.


Здійснено емпіричний аналіз структурних елементів типової моделі соціалізації учнів середньої школи. Виявлено ієрархію контрагентів впливових дій, до якої включено (за ступенем зменшення впливу): друзів (друга, подругу), батьків, однокласників, дорослих знайомих, інших осіб (брат, сестра, кохана людина), вчителів та розкрито характер стосунків з ними.


Порівняння існуючої ієрархії з бажаною виявило суперечність в стосунках з батьками, вчителями й однокласниками. Так, з батьками учні прагнуть зменшити комунікаційну взаємодію, а з вчителями й однокласниками – збільшити, що, на думку здобувача, може бути наслідком неузгодженості змісту і форм інтеракцій з цими контрагентами, а також опору школярів небажаним впливовим діям батьків.


Результати емпіричних досліджень свідчать про те, що пріоритетність і ранжування контрагентів взаємодії більшою мірою залежать від характеру стосунків з ними. Як ідеальні можуть розглядатись стосунки, які відзначаються інтенсивністю, неформальністю (близькість інтересів, довіра), можливістю вільного вибору партнерів по взаємодії, виваженістю змісту й форм спілкування.


Проаналізовано виконання соціалізуючих функцій стосовно учнів шкіл агентами впливових дій. Виявлено значний інформаційно-освітній вплив старшого покоління (батьків, вчителів) на учнів завдяки соціальному досвіду перших. Встановлено, що для організаційно-регулюючої, регулятивно-контролюючої й комунікативно-гедоністичної функцій взаємодії суттєвою є близькість стосунків між агентами, тому її переважно виконують батьки, друзі, дорослі знайомі, з якими учні взаємодіють у позаурочний час, а прагматична функція є пріоритетом родини (не тільки батьків, але й родичів). Виявлено також, що виконання батьками регулятивно-контролюючої функції соціалізації може спотворювати їх стосунки з дітьми і викликати опір останніх.


Аналіз референтності агентів взаємодії виявив, що при очікуваній значущості батьків, її визнає лише половина опитуваних, а результати аналізу свідчать про те, що провокуючими чинниками для соціалізуючого впливу є невміння батьків функціонувати у суспільстві, щоб досягти певного економічного й освітнього статусу, причому в першу чергу це стосується батька. Встановлено, що в тому разі, коли батьки неспроможні виконувати свої соціалізуючі функції, їх виконання переходить до представників інших інституцій, зокрема, родичів, вчителів.


У особистому ставленні учнів шкіл до контрагентів взаємодії виявлено залежність позитивного ставлення від рівня навчальних досягнень школярів, який є опосередкованим показником більш високого рівня загальної культури й відкритості, тому учні, які мають високі навчальні досягнення, швидше переймають зразки просоціальної поведінки й в цілому більш приязно ставляться до тих, хто ці зразки транслює. В оцінці школярами ставлення контрагентів до себе виявлено, що чим менш значущими є агенти взаємодії для учнів, тим менш адекватно і більш критично вони оцінюють таке ставлення. З’ясовано, що серед чинників, які негативно впливають на стосунки агентів взаємодії в процесі соціалізації, чільне місце посідають непорозуміння, невміння спілкуватись, нерівність у стосунках.


Результати дослідження свідчать, що до найбільш ефективних способів впливових дій відносяться інтеракційні механізми соціальної презентації, фасилітації й переконання, а наймеш дієвою є соціальна ідентифікація. При цьому виявлено, що агенти впливових дій використовують провідні інтеракційні механізми, що є більш ефективними, порівняно з іншими способами. У впливових діях батьків найбільш ефективними є способи соціальної презентації, для вчителів – способи фасилітації, для друзів – способи соціальної орієнтації, для однокласників і героїв фільмів – способи соціальної ідентифікації.


 


ВИСНОВКИ


 


У висновках підбито підсумки проведеного дослідження та представлено результати, що були отримані на теоретичному та емпіричному рівнях.


Відзначається, що жоден представник молодого покоління не залишається поза суспільним та соціально-груповим впливом, але результат цього впливу залежить як від статусних характеристик агентів взаємодії (їх значущості, соціального досвіду, авторитету), так і від характеру їх стосунків, які між ними встановлюються в інтеракціях і можуть стимулювати або гальмувати процес соціалізації. Найчастіше по відношенню до своїх контрагентів учні займають переважно приязну позицію. Проте школярі не завжди можуть об’єктивно оцінити ставлення контрагентів взаємодії до себе: ставлення до себе тих контрагентів, з ким вони взаємодіють за власним бажанням і вибором (дорослі знайомі, друзі), учні оцінюють позитивніше, ніж, навіть, власне ставлення до контрагентів, в той час, як ставлення до себе тих контрагентів, взаємодія з якими є обов’язковою і, навіть, вимушеною, учні оцінюють більш критично і негативно, ніж своє ставлення до них.


Значним фактором соціалізації є соціокультурний статус поселення. в якому мешкають агенти взаємодії. Причому в поселеннях з більш високим статусом не тільки збільшується коло взаємодії за рахунок поширення інформаційного простору, але й змінюється характер стосунків учнів школи з контрагентами, зокрема, учні сільських шкіл більш приязно ставляться до вчителів і однокласників, а учні міських шкіл більш приязно оцінюють стосунки з матір’ю.


В процесі взаємодії соціалізуючі функції інститутів суспільства та їх агентів є взаємозамінними, хоча не можна однозначно сказати, наскільки ефективним і правомірним є штучне перекладання соціалізуючих функцій одних інститутів суспільства на інших, адже намагання деяких інституцій штучно підміняти функції одне одного є не тільки не ефективним, але й недоцільним, так само, як і обмеження соціального досвіду молодого покоління зменшує можливості в соціалізації учнівської молоді.


За результатами дослідження була підтверджена гіпотеза про те, що у взаємодії з кожним з агентів існують провідні інтеракційні механізми, а також гіпотеза про те, що особисте ставлення до агентів впливових дій може стимулювати, або, навпаки, гальмувати процес соціалізації. Підтвердилась також гіпотеза про те, що інтеракційний механізм соціальної презентації є більш дієвим порівняно з іншими способами впливових дій. Стосовно механізму соціальної фасилітації ця гіпотеза підтвердилась лише частково і була спростована стосовно механізму соціальної ідентифікації (способи наслідування, копіювання). Тому можна говорити про те, що в процесі соціалізації сучасних українських школярів відбувається перерозподіл провідних інтеракційних механізмів, з’являється тенденція становлення нової моделі взаємодії учнів середньої школи з агентами соціалізації.


З огляду на значну роль інституту сім’ї, зазначено, що в умовах системної кризи, руйнування минулої інфраструктури виробництва та культури, його соціокультурна роль в соціалізуючому процесі має зростати, на відміну від інституту освіти, який відходить на другий план, і тому його представникам слід орієнтуватись на виконання інформаційно-освітньої та стимулюючої функцій. Стосовно інституту мас-медіа відзначається, що, хоча його роль в процесі соціалізації школярів більше стосується інформування, проте зразки соціального поводження, ідеали, які пропонуються цим інститутом, повинні мати просоціальну спрямованість, особливо з огляду на той факт, що певна частина школярів прагне свідомо чи несвідомо ідентифікувати себе з героями кіно і телепередач.



Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)