ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПОРУШЕНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ПРОТИПУХЛИННИХ ПРЕПАРАТІВ (експериментально-клінічне дослідження)

Краткое содержание

Матеріал та методи досліджень. Для вивчення особливостей порушень нервової системи за умов застосування різних протипухлинних препаратів була проведена робота в двох напрямках: експериментальному та клінічному. Дослідження проведено згідно вимог GCP та комісії з біоетики ОДМУ (протокол №79 від 05.09.2008 р.). Експериментальні дослідження були проведені за умов хронічного експерименту на 560 статевозрілих щурах лінії Вістар масою 180-250 г розведення віварію ОДМУ. Тварин утримували в однакових умовах на стандартному раціоні за встановленими нормами (О. В. Стефанов, 2001). Для відтворення периферичної нейропатії, спричиненої дією протипухлинних препаратів щурам внутрішньоочеревинно (в/очер) протягом 3 тижнів вводили паклітаксел (Bristol Arzneimittel GmbH, Німеччина), цисплатин (Bristol Arzneimittel GmbH, Німеччина) та вінкристин (Bristol Arzneimittel GmbH, Німеччина). Паклітаксел (ПТ) уводили в готовій формі з понеділка по п'ятницю по одній ін'єкції на добу. Вінкристин (ВК) розчиняли у 0,5 % розчині метоцеля та вводили з понеділка по четвер по одній ін'єкції на добу. Цисплатин (ЦП) розчиняли ex tempore в розчині солютолу/пропандіолу у співвідношенні 3:1 та вводили з понеділка по п'ятницю по одній ін'єкції на добу.

Експерименти проводили в наступних групах тварин: I група щурів – контроль (n=20), це тварини, котрим вводили метоцель; II, III, IV групи (n=10) – щури, яким вводили ПТ відповідно дозами 1,25, 2,5 і 5,0 мг/кг; V, VI, VII групи (n=10) – щури, яким вводили ЦП відповідно дозами 1,0, 1,5 і 2,0 мг/кг; VIII, IX, X групи (n=10) – щури, яким вводили ВК відповідно дозами 0,5, 1,0 і 2,0 мг/кг. В окремій серії експериментів для розробки нейропротекторної терапії за умов периферичної нейропатії, спричиненої застосуванням протипухлинних препаратів, щурам в/очер вводили месну («ASTA Medica AG»,  Німеччина) дозою 2,0 г/кг, L-карнітин (L-K) («Sigma», США)дозою 100 мг/кг та димесну (Sumimoto Chemicals Co., LTD, Японія) дозою 2 г/кг маси тіла. Результати введень протипухлинних препаратів, а також їхніх сумісних введень з нейропротекторними засобами оцінювали за динамікою зміни показників поведінкової та рухової активності, швидкості проведення збудження (ШПЗ) по хвостовому нерву, а також маси тіла та тонусу м’язів на 7-у, 14-у та 21-у доби дослідів. Швидкість розповсюдження збудження (м/с) у щурів по хвостовому нерву визначали відповідно до методики Myoshi Т., Goto I. (1973). Динаміку зміни м'язового тонусу і координації тварин визначали за допомогою тесту «обертового стрижня» [Christiensen D. et al., 1999]. Оцінку результатів тесту проводили, враховуючи термін, впродовж якого щури утримувалися на стрижні, швидкість обертання якого становила в середньому 8 обертів за хвилину. Для дослідження рухової активності в тесті «відкрите поле» щурів розміщували в центрі відкритого поля [Буреш Я. и соавт., 1991].

Клінічні дослідження були проведені на базі відділень хіміотерапії Одеського обласного онкологічного диспансеру. Під спостереженням знаходилося 95 жінок з різними онкологічними захворюваннями, які отримували курси поліхіміотерапії (ПХТ). Середній вік хворих складав (48,4±2,5) років. Всі пацієнтки були розділені на 3 групи. Першу групу становили 25 жінок, які приймали курси ПХТ з ПТ дозою 175 мг/м². Другу групу хворих складали 23 жінки, які приймали курси ПХТ з ЦП дозою 75 мг/м², третю групу – 22 жінки, які приймали курси ПХТ з ВК дозою 1,5 мг/м². До окремої групи, контрольної, увійшли 25 жінок з різними онкологічними захворюваннями, яким не проводили ПХТ у зв'язку з відсутністю необхідності до неї.

Всім хворим до початку лікування і після закінчення 6 курсу ПХТ проводилося повне клінічне та електронейроміографічне (ЕНМГ) дослідження. Пацієнткам контрольної групи клінічне та ЕНМГ дослідження проводили до початку лікування та через 6 міс після початку ПХТ. При ЕНМГ дослідженні визначали швидкість розповсюдження нервового імпульсу білатерально по таким нервам: n. tibialis, n. peroneus, n. medianus, n. ulnaris [Ковражкина Е.А. и соавт., 2004; Morcos M. et al., 2001]. Дослідження проводили за допомогою нашкірних електродів, при цьому активний електрод накладали на моторну точку м'яза, референтний - на ділянку сухожилля цього м'яза або на кістковий виступ, що розташовувався дистальніше активного електрода. Проводили стимуляцію таких м’язів стоп: m. abductor hallucis і m. extensor digitorum brevis, а також м'язів кистей: m. abductor pollicis brevis і m. abductor digiti minimi. За результатами ЕНМГ дослідження виявляли та оцінювали такі показники: форму моторної відповіді м'яза (М-відповіді) при стимуляції відповідного нерва, амплітуду М-відповіді, резидуальну латентність М-відповіді, потенціал дії (ПД) нерва при стимуляції сенсорних волокон, швидкість проведення збудження по моторним (ШПЗм) і сенсорним частинам волокон (ШПЗс).

Статистичну обробку одержаних результатів проводили за допомогою загальноприйнятих методів аналізу з використанням параметричних та непараметричних критеріїв [Герасимов А.Н., 2007]. Вірогідними вважали розбіжності при p<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження розвитку нейротоксичності за умов застосування протипухлинних препаратів – паклітакселу, цисплатину та вінкристину. Введення ПТ (2,5 та 5,0 мг/кг) спричиняло зменшення кількості пересічених квадратів, починаючи з 7-ї доби дослідів, відповідно на 40 % та на 42 % порівняно з аналогічними даними у щурів контрольної групи (Р<0,05). У разі введення ЦП (2,0 мг/кг) досліджуваний показник на 7-у добу досліду був на 43 % менше порівняно з відповідними даними у щурів контрольної групи (Р<0,05). Кількість пересічених квадратів внаслідок введення ВК (1,0 мг/кг та 2,0 мг/кг) при дослідженні на 7-й добі також була меншою порівняно з аналогічними даними у щурів контрольної групи на 36 % і 44 % (Р<0,05). Вертикальна рухова активність щурів внаслідок введення їм протипухлинних препаратів також зменшувалася: починаючи з 7-ї доби дослідів: кількість вертикальних стійок у щурів після введення ПТ (5,0 мг/кг) та ЦП (2,0 мг/кг) зменшилася, відповідно на 40 % та 28 % порівняно до таких даних у щурів контрольної групи (Р<0,05). Подібні зміни досліджуваних показників горизонтальної та вертикальної рухової активності щурів в тесті “відкрите поле” реєстрували при дослідженні також на 14-у та 21-у добу дослідів.

Вже на 7-у добу дослідів щури, яким вводили ПТ (2,5 мг/кг та 5,0 мг/кг), ЦП (2,0 мг/кг) та ВК (2,0 мг/кг), утримувалися на обертовому стрижні значно менший термін порівняно з аналогічними даними до початку дослідів (Р<0,05). Решта спостережень свідчить про значне зниження м'язового тонусу у щурів після введення ПТ, ЦП та ВК у всіх дозах протягом трьох тижнів.