АНТРОПОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОРОСЛОГО МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПОДІЛЬСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ ХВОРОГО НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ПЕРШОГО ТИПУ : Антропогенетичные ОСОБЕННОСТИ ВЗРОСЛОГО ГОРОДСКОГО НАСЕЛЕНИЯ ПОДОЛЬСКОГО РЕГИОНА УКРАИНЫ БОЛЬНОГО НА сахарным диабетом первого типа

Краткое содержание

Матеріали та методи досліджень. У відповідності з метою та завданнями дослідження нами на базі поліклінічного відділення Вінницького обласного ендокринологічного диспансеру та поліклінічного відділення Літинської центральної районної лікарні Вінницької області, були обстежені хворі на ЦД І типу міські мешканці Поділля (67 чоловіків та 57 жінок віком 21-35 років).

Верифікація діагнозу ЦД проводили згідно рекомендацій ВООЗ (1999 р.). У хворих на ЦД І типу середнього ступеня важкості встановлено наявність діабетичної ретинопатії І ступеня (непроліферативна), коматозні стани в анамнезі відсутні. До важкого ступеня ЦД І типу віднесли хворих з діабетичною ретинопатією ІІ та ІІІ ступенів (препроліферативна та проліферативна). Тривалість хвороби у різних групах хворих на ЦД І типу чоловіків і жінок складала до 5 років. Усі хворі отримували інсулін.

Як контрольну групу нами було використано антропометричні дані 194 практично здорових міських чоловіків та жінок (119 жінок та 75 чоловіків віком від 21 до 35 років) мешканців Подільського регіону України з банку даних науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Комітетом з біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (протокол №20 від 31.10.2007 р.) встановлено, що матеріали дослідження не заперечують основним біоетичним нормам Гельсінської декларації, Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1977), відповідним положенням ВООЗ та законам України.

Антропометричне обстеження було проведено згідно схеми В.В. Бунака (1941). Для оцінки соматотипу використовували математичну схему J.L. Carter і B.H. Heath (1990). Для визначення жирового, кісткового і м’язового компонентів маси тіла використовували відповідні формули за J. Matiegka (1921); крім того, м’язовий компонент визначали за методом американського інституту харчування (Shephard R., 1991).

Дерматогліфічне дослідження провели за методикою H. Cummins і Ch. Midlo (1961). В групах хворих на ЦД І типу різного ступеня важкості розглядалась бімануальна асиметрія пальцевих візерунків – як різниця між сумарними значеннями інтенсивності візерунків і їх частоти на правих і лівих кистях. Асиметрію зазначених параметрів оцінювали по відхиленню різниці на правій і лівій кистях від нуля: більші значення на правій кисті – правостороння асиметрія (+), на лівій – лівостороння (-), рівність на обох кистях – відсутність асиметрії (0).

Для встановлення антигенів крові системи АВО та Rh використовували стандартні набори сироваток двох серій. Визначення проводили за допомогою реакції аглютинації.

Статистичну обробку отриманих результатів та побудову дискримінант них моделей проводили в пакеті “STATISTICA 5.5” (належить ЦНІТ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, ліцензійний № AXXR910A374605FA) з використанням параметричних і непараметричних методів оцінки отриманих результатів.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз наукової літератури показав, що в якості критеріїв спадкової схильності, які в популяціях можуть дещо змінюватися, в теперішній час використовуються генетичні маркери – показники, прямо або опосередковано зв’язані з проявами мультифакторіальних захворювань, у тому числі і ЦД. Асоціація хвороби з генетичним маркером не завжди зрозуміла, але в теперішній час через нестачу інформації про патогенез мультифакторних захворювань і про функціональне значення маркера «здається виправданим вибір любих маркерів для з’ясування їх значення при різних захворюваннях» (Briggs B., 2002). Не менш важливо те, що захворювання проявляється при обов’язковій взаємодії з факторами зовнішнього середовища, тому що співвідношення генетичних і середовищних факторів неоднакові для кожного окремого випадку захворювання (Moberg L., Korsgren O., Nilsson B., 2005). Доведено, що основний принцип конституційного підходу полягає не в пошуках прямолінійного зв’язку між певним соматотипом і певним захворюванням, а має на меті виявлення видової трансформації спадкових властивостей хвороби на генетичному пересіченні біологічних основ конституційних типів з факторами, які обумовлюють виникнення хвороби (Корнетов Н.А., 2001; Hawkins D., 2002).

Відмінності антропометричних, соматотипологічних показників та компонентів маси тіла у хворих на ЦД І типу чоловіків і жінок (порівняно із здоровими) представлені в таблиці 1.

Для хворих на ЦД І типу чоловіків характерно: статистично значуще менші, ніж у здорових чоловіків значення усіх габаритних, більшості поперечних і обхватних розмірів тіла і внаслідок цього – мезоморфного компоненту соматотипу, а також м’язової і кісткової мас тіла; різнонаправлені зміни товщини шкірно-жирових складок на верхній кінцівці і тулубі; а також на фоні зменшення поперечних і обхватних розмірів статистично значуще більші значення міжостьового розміру тазу і обхвату талії.

Для хворих на ЦД І типу жінок найбільш характерними змінами антропометричних і соматотипологічних показників є: статистично значуще менші, ніж у здорових жінок значення довжини тіла, дистальних епіфізів нижньої кінцівки та як наслідок цього ектоморфного компоненту соматотипу і кісткової маси тіла; менші значення більшості поперечних розмірів тіла і більшості обхватів нижньої кінцівки; статистично значуще більші значення висоти більшості антропометричних точок, більшості шкірно-жирових складок і як наслідок цього – ендоморфного компоненту соматотипу і жирової маси тіла; різнонаправлені зміни розмірів тазу, та на фоні менших значень дистальних епіфізів нижньої кінцівки, обхватів кисті і більшості обхватів нижньої кінцівки статистично значуще більші значення ширини дистального епіфіза плеча, обхватів передпліччя і гомілки у нижній третині; а також статистично значуще менші значення, м’язової маси тіла як наслідок меншої довжини тіла і більшості обхватів кінцівок та більших значень товщини шкірно-жирових складок.