КЛИНИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ, ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ МИОФАСЦИАЛЬНЫХ БОЛЕВЫХ СИНДРОМОВ ПРИ УКОРОЧЕНИИ НИЖНЕЙ КОНЕЧНОСТИ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконано за результатами обстеження 351 хворого (211 жінок і 140 чоловіків), що звернулися в клініку «Інститут здоров'я» (Товариство c обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Доктор Алекс ЛТД», Ліцензія АБ № 292233 МЗ України від 14.09.2005 р.) з 2002 до 2007 р. у зв'язку з наявністю болів у попереково-крижовій ділянці і/або ділянці нижніх кінцівок, у яких за допомогою клінічних тестів і даних інструментальних методів дослідження виявлені асиметрії нижніх кінцівок і таза.

Критеріями включення хворих у дослідження були скарги на біль різної інтенсивності в поперековій і/або сідничній ділянці, і/або в крижовій ділянці й на рівні різних сегментів нижніх кінцівок, які були приводом для звернення за медичною допомогою; тривалий анамнез болю і/або наявність нападів подібних болів в анамнезі; відсутність грубої структурної патології хребта і/або кісток таза, виявлених клінічно й доведених додатковими методами дослідження.

У дослідження не включали хворих з гострим болем й осіб молодших 18 років. Середній вік обстежених хворих склав 55,2±14,0 року (від 19 до 89 років). Тривалість больових симптомів, що були приводом для звернення за медичною допомогою, становила від одного місяця до 36 років (6,2±6,0 року, медіана – 4 роки), 85 пацієнтів страждали на рецидивуючі больові синдроми протягом 10 і більше років.

Клінічний огляд починався з ретельного з'ясування скарг хворих з болями в спині й нижніх кінцівках. Виявляли первинну локалізацію больового синдрому, поширеність і іррадіацію в нижні кінцівки. Вивчали попереднє лікування, його тривалість, характер і ефективність. Об'єктивні клінічні методи дослідження ортопедичного статусу хворих з болями в спині й нижніх кінцівках включали зовнішній огляд, пальпацію, визначення рухів у суглобах хребта й нижніх кінцівок, особливості ходьби й стояння. Для визначення нерівності довжини ніг використовували метод посегментного виміряння за допомогою   сантиметрової    стрічки.   Загальну   довжину    нижніх   кінцівок

виміряли від передньоверхніх остей таза до присередніх кісточок. Довжину стегон виміряли від верхівки великого вертлюга до щілини колінного суглоба й довжину гомілок від щілини колінного суглоба до верхівки присередньої кісточки.

У всіх хворих виконували комп'ютерну оптичну топографію (КомОТ) дорсальної поверхні тулуба, що дозволяє з високою точністю виявити положення різних анатомічних точок тулуба: остистих відростків хребта, кутів лопаток, контури надпліч, таза щодо вертикальної й горизонтальної осей, у тому числі положення передньоверхніх і задньоверхніх остей таза щодо горизонтальної лінії. Це, у свою чергу, давало можливість точно з'ясовувати величину укорочення шляхом підставки під ногу на боці нахилу таза косків до відновлення горизонтального положення таза.

При виконанні КомОТ у пацієнта маркірують дорсальну поверхню тулуба світловідбиваючими маркерами у відповідності з такою схемою:

·       вершина найбільш виступаючого остистого відростка в ділянці шиї пацієнта (частіше СVII, рідше – ТI);

·       лінія остистих відростків через кожний другий або третій хребець (залежно від форми фронтальної деформації) від рівня СVII до LIII.

·       ліва і права задні верхні клубові ості таза.

Основними топографічними параметрами для оцінки сколіотичної деформації хребта служать: кут латеральної асиметрії дуги викривлення, аналогічний куту Кобба, що виявляється при рентгенологічному дослідженні (LA), і кут ротації у вершині дуги викривлення (RA). При значних змінах (LA більше 12^о і RA більше 2^о) хворих виключали з дослідження.

У зв'язку з тим, що нас цікавили, головним чином, порушення симетрії довжини нижніх кінцівок, основний акцент був зроблений на непрямих показниках, що характеризують ці порушення – нахили й повороти таза, що виявляються при наявності кутів нахилу у фронтальній і горизонтальній площинах:

–        фронтальна проекція вершин задніх клубових остей – кут нахилу таза (КНТ) (у нормі 0^о, при наявності перекосів таза – від 0,1^о і більше);

–        кут повороту таза (КПТ) у горизонтальній площині щодо осі Х (горизонтальна пряма) (більше 1^о розглядалася як ознака повороту таза);

–            кут скручування тулуба (КСТ) у горизонтальній площині (поворот плечового поясу щодо таза) (більше 1^о розглядалася як ознака повороту таза).