АНАТОМИЧЕСКАЯ ИЗМЕНЧИВОСТЬ ВОРОТНОЙ ВЕНЫ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.


Название:
АНАТОМИЧЕСКАЯ ИЗМЕНЧИВОСТЬ ВОРОТНОЙ ВЕНЫ
Альтернативное Название: АНАТОМІЧНА МІНЛИВІСТЬ ВОРІТНОЇ ВЕНИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконано на 82 вологих комплексах органів черевної порожнини, узятих від трупів людей обох статей у віці від 24 до 87 років, на яких була виділена і вивчена ВВ, її гілки і притоки. Всі препарати були розподілені відповідно до статі та статури. Було вивчено 31 комплекс від жіночих трупів і 51 – від чоловічих. Препаратів, узятих від трупів з брахіморфною формою статури, було 24 (13 чоловічих і 11 жіночих), з мезоморфною – 41 (26 чоловічих і 15 жіночих), з доліхоморфною – 17 (12 чоловічих і 5 жіночих).


При роботі з трупним матеріалом були дотримані принципи медичної етики, регламентовані Конвенцією ради Європи з прав людини і біомедицини й головними законами України (протокол № 1 засідання комісії з питань етики від 16.04.09).


Форму статури визначали за В. Н. Шевкуненком, А. М. Геселевичем (1935). Перед розтином вивчали антропометричні характеристики трупа. Вимірювали такі параметри: зріст, довжину тулуба, довжину кінцівок, периметр грудної клітки й епігастральний кут.


Для оцінки ультразвукових розмірів печінки, селезінки і судин системи ВВ і подальшого зіставлення їх з даними морфометрії виконували ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини у 11 трупів чоловіків і жінок у віці від 37 до 73 років, які не мали вираженої патології печінки і системи ВВ. Дослідження виконували на базі Луганського міського патологоанатомічного бюро на ультразвуковому сканері SLE 101 РС (Латвія) в режимі сірої шкали з використанням конвексного датчика з частотою 3,5 МГц. За даними ультразвукового і морфометричного досліджень був розрахований КУЗПЗ.


Розтин трупа проводили разом з патологоанатомом за стандартною методикою. Протоколювали паспортну частину, вік, діагноз і причину смерті. Для кращої візуалізації виконували ін’єкцію судин системи ВВ 5%-вим розчином туш-желатину з температурою 50 ºС. Препарат фіксували у 10%-вому розчині формаліну. Після фіксації виконували препарування судин системи ВВ, яке полягало у виділенні печінково-шлункової й печінково-дванадцятипалої зв’язок. Після закінчення препарування на препарат поміщали міліметрову лінійку і фотографували судини системи ВВ за допомогою цифрової камери Olympus SP – 550 UZ.


Морфометричне дослідження проводили по фотознімках. За допомогою штангенциркуля з урахуванням масштабу знімка вимірювали довжину і діаметр системи судин і самої ВВ. Кутові вимірювання проводили за допомогою кутоміра ГОСТ 5378-66. Одержані дані заносили у протоколи дослідження.


Після комплексної оцінки системи судин ВВ та її морфометричних показників визначали тип її будови за Д. Б. Бековим зі співавт. (1988). До магістрального типу системи ВВ відносили наявність одного великого подовженого стовбура ВВ прямої або зігнутої форми (з дистальним злиттям приток) з незначною кількістю приток основного стовбура і невеликою кількістю анастомозів або їх відсутністю, до розсипного – наявність одного короткого стовбура ВВ (з проксимальним злиттям приток) з розгалуженою системою приток ВВ з великою кількістю венозних анастомозів як між окремими, поряд розташованими судинами, так і між венами, що несуть кров у інші басейни, і до змішаного всі проміжні варіанти.


Для гістологічного дослідження брали шматочки з правої і лівої часток печінки. Препарати фіксували у 10%-вому розчині формаліну, виготовленому на фосфатному буфері з рН 7,2–7,4 і охолодженому до +4 ºС. Після фіксації відібрані шматочки печінки заливали у парафінові блоки і виготовляли зрізи товщиною 15 і 20 мкм, які забарвлювали гематоксилін-еозином, пікрофуксином за ван Гізон, імпрегнували азотнокислим сріблом. Потім їх вивчали під бінокулярним мікроскопом Люмам-Р8. Препарати описували і фотодокументували за допомогою цифрової камери DCM500.


Цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики за допомогою ліцензійної комп’ютерної програми Microsoft Excel. Визначали: середню арифметичну вибірки (M); похибку середньої арифметичної вибірки (±m); вірогідність похибки (р<); коефіцієнт кореляції (Rxy); похибку коефіцієнта кореляції (±rxy).


Результати дослідження та їх обговорення. Виконано комплексне дослідження анатомічної мінливості ВВ, її гілок і приток залежно від статі, статури і будови системи ВВ.


У ході дослідження було виділено три типи системи ВВ: магістральний, розсипний і змішаний. Тип системи ВВ мав пряму залежність від статури і статі. При доліхоморфній статурі у 76,5 % випадків був магістральний тип будови системи ВВ, а у 23,5 % – змішаний. У чоловіків цієї групи з магістральним типом системи ВВ було 75,0 % препаратів, а зі змішаним – 25,0 %, у жінок відповідно 80,0 і 20,0 % препаратів. При брахіморфній статурі у 70,9 % випадків був розсипний тип системи ВВ, у 25,0 % – змішаний і у 4,1 % – магістральний. У цій групі у чоловіків з розсипним типом системи ВВ було 69,2 % препаратів, зі змішаним – 30,8 %. У жінок розсипний тип був у 72,7 % випадків, змішаний – у 18,2 % і магістральний – у 9,1 %. При мезоморфній статурі у 56,0 % випадків був змішаний тип системи ВВ, у 22,0 % – розсипний і у 22,0 % – магістральний. У мезоморфних чоловіків змішаний тип системи ВВ був у 46,2 % випадків, розсипний – у 30,8 % і магістральний – у 23,0 %. У жінок такий розподіл був у 73,3; 6,7 і 20,0 % випадків відповідно.


Таким чином, для доліхоморфної статури властивий магістральний тип системи ВВ, для брахіморфної – розсипний і для мезоморфної – змішаний.


При оцінці розмірів і форми печінки і селезінки, їнього кольору, консистенції і щільності, а також макроскопічних ознак наявності венозного повнокров’я у судинах системи ВВ виявлено 15 препаратів з ознаками цирозу печінки і ПГ. Дані морфометричних досліджень цих препаратів не враховувались при узагальненні результатів дослідження.


Були розроблені критерії ультразвукової візуалізації органів черевної порожнини трупів. Краща якість візуалізації була одержана при дослідженні трупа у перші 8 годин після смерті. При зіставленні показників ультразвукової морфометрії ВВ і селезінкової вени (СВ) трупа з даними морфометрії виявлена розбіжність. Тому було обчислено КУЗПЗ, який становив для ВВ 0,858±0,008 і для СВ 0,852±0,007 (0,855±0,008 при p<0,001).


Визначено, що ВВ була представлена одним стовбуром, довжина і діаметр якого варіювали в широких межах і залежали від статури і статі. При  доліхоморфній статурі  довжина ВВ була більша, ніж при брахі- і мезоморфній. Діаметр ВВ був більший при брахі- і мезоморфній статурі. Виявлено, що ВВ може утворюватись шляхом злиття верхньої брижової (ВБВ), СВ і нижньої брижової (НБВ) вен (29,3 % випадків). У більшості випадків (43,9 %) ВВ утворювалась шляхом злиття ВБВ і СВ. При цьому НБВ впадала у СВ. У 26,8 % випадків ВВ утворювалась шляхом злиття ВБВ і НБВ. У цих випадках СВ практично під прямим кутом впадала у ВВ вище злиття ВБВ і НБВ. У всіх випадках ВБВ була постійною кровоносною судиною, яка брала участь у формуванні ВВ.


Діаметр ВВ був більший при брахі- і мезоморфній статурі.


У воротах печінки ВВ ділилась на праву (ПЧВ) і ліву (ЛЧВ) часткові вени. Кут ділення ВВ варіював від 45 до 115º і знаходився у прямій залежності від статури. При брахіморфній статурі кут ділення ВВ знаходився в межах 85–115º [(100,8±13,93)º при p<0,05], при мезоморфній – 80–115º [(96,90±13,61)º при p<0,05] і при доліхоморфній – 45–100º [(79,20±21,54)º при p<0,05]. Діаметр ПЧВ був найбільшим при мезоморфній статурі. У чоловіків з доліхо- і брахіморфною статурою діаметр ПЧВ був практично однаковим. У жінок більший діаметр ПЧВ був при брахіморфній статурі. У чоловіків діаметр ПЧВ був більший, ніж у жінок. Діаметр ЛЧВ був найбільшим у чоловіків і жінок з мезоморфною статурою.


У 66,6 % випадків у ВВ впадала верхня дванадцятипало-підшлункова вена (ВДПВ). При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ у 13,7 % випадків ВДПВ вливалася у ВВ нижче за місце впадання в неї СВ. У групі препаратів з формуванням ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ такий тип впадання ВДПВ у ВВ зустрічався у 58,3 % випадків. Вище за місце впадання СВ ВДПВ вливалась у ВВ у 3,9 % всіх анатомічних препаратів. У групі препаратів, відібраних по формуванню ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ, такий тип спостерігався у 16,7 %. При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ зі СВ ВДПВ вливалась у ВВ у 15,7 % всіх анатомічних препаратів і у 57,1 % – у цій групі. При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ зі СВ ВДПВ вливалась у ВВ у 39,2 % випадків всіх анатомічних препаратів і у 80 % випадків – у цій групі. Порівняльний аналіз кількісного розподілу випадків впадання ВДПВ у ВВ не виявив залежності від статури і статі.


У 33,4 % випадків ВДПВ вливалась у ВБВ. При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ зі СВ ВДПВ вливалась у ВБВ у 11,8 % випадків всіх анатомічних препаратів і у 25,0 % – у цій групі.


При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ зі СВ ВДПВ вливалась у ВБВ у 9,8 % випадків всіх анатомічних препаратів і у 20 % – у групі виділених препаратів.


При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ ВДПВ вливалась у ВБВ у 5,9 % випадків. У 2,0 % випадків вона вливалась у проксимальному відділі ВБВ, а у 3,9 % – у дистальному. В групі препаратів з формуванням ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ ВДПВ впадала у ВБВ у 25 % випадків: у проксимальний відділ ВБВ – у 8,3 % випадків і в дистальний – у 16,7 %. Нижня дванадцятипало-підшлункова вена у всіх випадках впадала у ВБВ.


Ліва вена шлунка (ЛВШ) залежно від типу утворення ВВ могла вливатись у ВВ, СВ, у кут злиття вен, а також у ВБВ і НБВ. У загальному масиві препаратів при формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ зі СВ ЛВШ у 14 % випадків вливалась у ВВ, у 6 % – у СВ, у 2 % – у ВБВ і у 6 % – у кут злиття вен у ВВ. При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ зі СВ ЛВШ у 20 % випадків впадала у ВВ, у 14 % – у СВ і у 6 % – у кут злиття ВБВ зі СВ. При формуванні ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ ЛВШ у 12 % випадків вливалась у ВВ, у 14 % – у СВ, у 4 % – у НБВ і у 2 % – у кут злиття ВБВ зі СВ. При утворенні ВВ шляхом злиття ВБВ і НБВ зі СВ ЛВШ впадала у ВВ у 50,0 % випадків, у СВ – у 21,4 %, у кут злиття ВБВ і НБВ зі СВ – у 21,4 % і у ВБВ – у 7,2 %.


ЛВШ мала прямий або трохи зігнутий стовбур невеликого діаметра з магістральним типом будови. Діаметр ЛВШ коливався в межах 1,50–5,72 мм і залежав від статури і статі. Практично у всіх випадках у жінок діаметр ЛВШ був достовірно більше, ніж у чоловіків. Найбільший діаметр ЛВШ був виявлений у доліхоморфних чоловіків і мезоморфних жінок.


Встановлено, що діаметр ЛВШ залежав від типу системи ВВ. Найбільший діаметр цієї вени був при магістральному типі, а найменший – при розсипному.


Кут впадання ЛВШ у ВВ та її притоки (СВ, ВБВ і НБВ) був не однаковим. Кут впадання ЛВШ у ВВ коливався від 50 до 90º і залежав від статури. При брахіморфній статурі він був найбільшим. У жінок він був більший, ніж у чоловіків. Кут впадання ЛВШ у СВ коливався від 30 до 90º. Найбільшим він був при мезоморфній статурі. У жінок він був менший, ніж у чоловіків, практично у всіх виділених групах. При впаданні ЛВШ у кут злиття ВВ зі СВ, а також у ВБВ і НБВ її діаметр і кут у місці впадання зберігали виявлені тенденції.


СВ брала участь в утворенні ВВ у 73,2 % випадків. В інших випадках вона була однією з основних приток ВВ. Це велика кровоносна судина, яка в деяких випадках за діаметром була порівняна з ВВ або перевищувала його. СВ у 70,0 % випадків мала змішаний тип будови внаслідок наявності додаткових венозних стовбурів, які відходили від верхнього або нижнього полюса селезінки. Діаметр СВ був неоднаковий. При всіх формах статури діаметр СВ у чоловіків був більший, ніж у жінок. У досліджуваних групах він коливався в межах 3,1–10,3 мм. Ці розміри перевищували ті дані, що наводяться в літературі. Мабуть, це пов’язано з відсутністю стандартизації методик вимірювання діаметра кровоносних судин. Так, В. Г. Лелюк і С. Е. Лелюк (2003) вимірювали селезінкову вену при ультразвуковому дослідженні. Найбільший діаметр СВ був при магістральному типі будови. У жінок діаметр СВ був менший, ніж у чоловіків.


Кут впадання СВ у ВВ коливався від 70 до 165º. У мезоморфних чоловіків він був більший. У жінок найбільший кут впадання СВ у ВВ відмічався при брахіморфній статурі. У чоловіків і жінок більший кут був при магістральному типі системи ВВ.


ВДПВ впадала у ВВ (у 30,0 % випадків) і у ВБВ (у 70,0 % випадків). Ця судина мала прямий або трохи зігнутий стовбур невеликого діаметра з магістральним типом будови. Діаметр ВДПВ був у межах 2,6–4,0 мм. У чоловіків він був у межах 2,13–4,00 мм [(3,10±0,55) мм при p<0,05], у жінок – 2,06–3,93 мм [(2,90±0,56) мм при p<0,05]. Найбільший діаметр було виявлено у доліхо- і брахіморфних чоловіків. У жінок більший діаметр цієї вени був при мезоморфній статурі. Найбільший діаметр ВДПВ був при магістральному типі системи ВВ, а найменший – при розсипному. Кут впадання ВДПВ у ВВ і у ВБВ коливався від 33 до 90º і залежав від статури, статі і місця впадання. Чим вище ВДПВ впадала у ВВ, тим кут впадання був менший. У чоловіків він був найбільшим при брахіморфній статурі, а у жінок – при мезоморфній.


При впаданні ВДПВ у ВБВ діаметр її був неоднаковий. Найбільший діаметр було виявлено при брахіморфній статурі (чоловіків і жінок). Кут впадання ВДПВ у ВБВ коливався від 5 до 125º і залежав від місця впадання, статі і статури. Найбільший він був при мезоморфній статурі. У жінок він був більший, ніж у чоловіків, у всіх виділених групах.


НБВ у 43,9 % випадків впадала у СВ і у 57,1 % – у ВБВ при утворенні ВВ. Кут впадання НБВ у ВВ при її формуванні шляхом злиття НБВ і ВБВ був більшим у чоловіків і жінок з брахіморфною статурою. Кут впадання НБВ у ВВ залежав від типу будови системи судин ВВ. У чоловіків і жінок при розсипному типі системи ВВ цей кут був більшим.


Більший діаметр НБВ був виявлений у чоловіків і жінок з мезоморфною статурою. У чоловіків діаметр НБВ був найбільшим при розсипному типі системи ВВ, а у жінок – при магістральному.


Кут впадання НБВ у СВ у чоловіків був (67,10±3,39)º при p<0,01, а у жінок – (62,20±6,71)º при p<0,01. Найбільшим він був у доліхоморфних як у чоловіків, так і у жінок.


Найбільший кут впадання ВБВ у ВВ спостерігався у брахіморфних як у чоловіків, так і у жінок. У мезоморфних жінок кут впадання ВБВ перевищував відповідний показник у чоловіків, у групі доліхоморфних він був великим у чоловіків, а у брахіморфних кут у чоловіків і жінок був практично однаковим. Найбільший кут впадання ВБВ у жінок був при розсипному типі системи ВВ, а у чоловіків – при змішаному.


У брахіморфних жінок і чоловіків діаметр ВБВ був великим. У жінок у всіх досліджуваних групах діаметр ВБВ був менший, ніж у чоловіків. У чоловіків більший діаметр ВБВ був при розсипному типі, а у жінок – при магістральному. У жінок з магістральним і змішаним типами будови системи судин ВВ діаметр ВБВ перевищував відповідний показник у чоловіків, а при розсипному типі – був менше, ніж у чоловіків.


Результати дослідження можуть бути використані у практичній медицині при хірургічному лікуванні ПГ шляхом накладання обхідних анастомозів і при діагностиці прихованої та явної ПГ (H. Arai, T. Yamada, T. Abe et al., 2005;
И. В. Андреева, 2007; G. Selvaggi, D. Weppler, S. et al., 2007). Дані про анатомічну мінливість ВВ і її приток можуть бути використані у педагогічному процесі при вивченні нормальної анатомії і оперативної хірургії з топографічною анатомією.


ВИСНОВКИ


 


Дисертація присвячена вирішенню завдань, які стосуються анатомічної мінливості ворітної вени (ВВ), її гілок і приток залежно від статури і статі. Вивчено морфологічні і морфометричні характеристики системи судин і самої ВВ. Встановлено, що статура (брахі-, мезо- і доліхоморфна), стать і тип будови системи судин ВВ (магістральний, змішаний і розсипний) впливають на морфологічні і морфометричні характеристики ВВ, її гілок і приток. У процесі дослідження встановлено, що формоутворювальна сутність системи судин і самої ВВ більшою мірою залежить від статури і типу будови системи судин ВВ, а морфометричні показники – від статі.


1.              Довжина і діаметр ВВ варіюють в широких межах і залежать від статури і статі. Утворення стовбура ВВ здійснювалось шляхом злиття селезінкової вени (СВ) з верхньою (ВБВ) і нижньою (НБВ) брижовими венами (у 29,3 % випадків), СВ з ВБВ (у 43,9 % випадків) або ВБВ з НБВ (у 26,8 % випадків). У 100 % випадків ВБВ брала участь в утворенні ВВ, у 73,2 % випадків – СВ, а у 55,1 % – НБВ. У осіб з доліхоморфною статурою частіше зустрічався магістральний (у 76,5 % випадків) тип будови системи судин ВВ, з брахіморфною – розсипний (у 70,9 % випадків) і з мезоморфною – змішаний (у 56,0 % випадків).


2.              У воротах печінки ВВ під кутом 45–115º ділиться на праву (ПЧВ) і ліву (ЛЧВ) часткові вени. При брахіморфній статурі кут ділення ВВ на часткові вени був (100,80±13,93)º, при мезоморфній – 80–115º [(96,90±13,61)º при p<0,05] і при доліхоморфній – 45–100º [(79,20±21,54)º при p<0,05]. Діаметр часткових вен залежав від форми статури і статі. Великим він був у осіб з мезоморфною статурою. Діаметр ПДВ був більше діаметра ЛДВ. У чоловіків з доліхо- і брахіморфною статурою діаметр ПДВ був практично однаковим. Більший
діаметр ПДВ був у жінок з брахіморфною статурою. У чоловіків діаметр ПДВ був більший, ніж у жінок. Діаметр ЛДВ був великим як у чоловіків, так і у жінок з мезоморфною статурою.


3.              Ліва вена шлунка (ЛВШ) мала прямий або трохи зігнутий стовбур з магістральним типом будови. Діаметр ЛВШ у чоловіків становив (3,60± 0,75) мм, у жінок – (3,90±0,97) мм. При впаданні у ВВ більший діаметр цієї вени був у доліхоморфних чоловіків і у мезоморфних жінок. Найбільший діаметр був при магістральному типі будови системи судин ВВ, а найменший – при розсипному. Кут впадання ЛВШ у ВВ коливався від 50 до 90º і залежав від статури – найбільшим він був при брахіморфній статурі. У жінок він був більший, ніж у чоловіків. При впаданні у СВ кут впадання ЛВШ коливався від 30 до 90º і залежав від форми статури і статі – у мезоморфних він був більший. У жінок даний кут був менше, ніж у чоловіків.


4.              Діаметр СВ залежав від статури і статі, коливався в межах 3,1–10,3 мм і у чоловіків був більший. Більший діаметр СВ був виявлений як у чоловіків, так і у жінок з мезоморфною статурою і магістральним типом будови системи судин ВВ. У 70,0 % випадків вона мала змішаний тип будови внаслідок венозних стовбурів з верхнього або нижнього полюса селезінки. У воротах селезінки вона мала розсипний тип будови. Кут впадання СВ у ВВ залежав від статури і статі і коливався від 70 до 165º. Великим він був у мезоморфних чоловіків і у брахіморфних жінок. У чоловіків і жінок при магістральному типі будови системи ВВ він був більшим, ніж при змішаному і розсипному.


5.              Верхня дванадцятипало-підшлункова вена (ВДПВ) у 30,0 % випадків впадала у ВВ і в 70,0 % – у ВБВ. Ця вена мала прямий або трохи зігнутий стовбур магістрального типу будови з діаметром від 2,6 до 4,0 мм [(3,10±0,55) мм у чоловіків і (2,90±0,56) мм у жінок]. Найбільший діаметр було виявлено у доліхо- і брахіморфних чоловіків і у мезоморфних жінок з магістральним типом будови системи судин ВВ. Кут впадання ВДПВ у ВВ і у ВБВ коливався від 33 до 90º і від 5 до 125º відповідно і залежав від місця впадання, статури і статі. Чим вище верхня дванадцятипало-підшлункова вена впадала у ВВ і нижче у ВБВ, тим менше був кут її впадання. У брахіморфних чоловіків і мезоморфних жінок він був більший.


6.              У 43,9 % випадків НБВ впадала у СВ і у 57,1 % – у ВБВ. Кут впадання НБВ у ВВ і СВ становив 139–152 і 48–90º відповідно і більшим у першому випадку був у брахіморфних чоловіків і жінок при розсипному типі будови системи судин ВВ, а в іншому – у чоловіків при змішаному і у жінок при магістральному типі будови системи судин ВВ. Більший діаметр НБВ був у мезоморфних чоловіків і жінок з магістральним типом будови системи судин ВВ. У жінок незалежно від статури діаметр НБВ був більший, ніж у чоловіків.


7.              Кут впадання ВБВ у ВВ становив 190–220º і більшим був у брахіморфних чоловіків і жінок при розсипному типі будови системи судин ВВ, у чоловіків – при змішаному. Більший діаметр ВБВ був у брахіморфних чоловіків при розсипному типі будови і у жінок з магістральним і змішаним типами будови системи судин ВВ. У жінок при розсипному типі будови ВВ діаметр ВБВ був менший, ніж у чоловіків.


8.              Дані макро- і мікроскопічного вивчення печінки і селезінки трупів можуть бути діагностичним критерієм при відборі препаратів для морфометричних досліджень. Виключення препаратів з ознаками цирозу печінки, прихованої або явної портальної гіпертензії при морфометричних дослідженнях підвищують достовірність одержаних результатів.


9.              Встановлено, що якість ультразвукової візуалізації залежала від часу, що пройшов після смерті, і причини смерті. Якщо причиною смерті були захворювання, що супроводжуються здуттям кишечника (динамічна або механічна кишкова непрохідність), то візуалізація внутрішніх органів була практично неможлива. Краща якість візуалізації була одержана при дослідженнях трупа у перші 8 годин після смерті.


10.          При зіставленні показників ультразвукової метрїї ВВ і СВ трупа з даними морфометрїї цих судин після розтину виявлена розбіжність даних. Виявлені розбіжності визначили необхідність обчислення коефіцієнта ультразвукового проекційного збільшення (КУЗПУ) для перерахунку діаметра ВВ і СВ, визначеного при ультразвуковому дослідженні. Цей коефіцієнт дорівнював для ВВ 0,858±0,008 і для СВ 0,852±0,007. Середнє значення КУЗПУ було 0,855± 0,008 (при p<0,001).


 


11. Встановлена пряма залежність морфометричних показників ВВ і її приток (довжина і діаметр) від статі і статури.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины