ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ КЛЮЧИЦІ МЕТОДОМ ЗОВНІШНЬОГО ЧЕРЕЗКІСТКОВОГО ОСТЕОСИНТЕЗУ

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження. Клінічні дослідження проводилися на базі клінічних відділень Обласної клінічної травматологічної лікарні м. Донецька та НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету        ім. М. Горького. Загалом обстежено та вивчено матеріали лікування 91 постраждалого з переломами ключиці типу 2В1 та 2В2 за класифікацією Robinson (1998). Вони були розподілені на 2 групи за принципом суцільної типологічної вибірки (хворі, що лікувалися у стаціонарі з застосуванням відповідної методики у означений період).

Першу групу склали 47 постраждалих, які лікувалися у стаціонарі в період 2001-2005 рр. за традиційними методиками. З них чоловіків було 39 (83,0±5,5%), жінок 8 (17,0±5,5%). У 13 (27,7±6,5%) постраждалих, окрім перелому ключиці, спостерігалися інші ушкодження (множинна чи поєднана травма). У 28 осіб (59,6±7,2%) перелом ключиці був уламковим. З даної групи 18 осіб (38,3±7,1%) лікувалися консервативно, 24 (51,1±7,3%) – методом накісткового стабільно-функціонального остеосинтезу, 5 пацієнтів (10,6±4,5%) – шляхом інтрамедулярного остеосинтезу.

Другу групу склали постраждалі, які лікувалися з застосуванням розробленого способу. Цю групу склали 44 пацієнти, з яких чоловіків було 37 (84,1±5,5%), жінок 7 (15,9±5,5%). Множинні та поєднані ушкодження спостерігалися у 13 осіб (29,5±6,9%), уламкові переломи виявлено у 32 (72,7±6,7%) пацієнтів.

При порівнянні клінічних груп встановлено їх однорідність щодо розподілу за статтю (р=0,89 за критерієм c²),  кількістю множинної та поєднаної травми (р=0,98) та іншим показникам.

Лікування усіх пацієнтів проводилося у відповідності до плану лікування, що був відображений у історії хвороби. У разі оперативного лікування згода хворого на втручання отримувалася загальноприйнятим порядком і відображалася у передопераційному епікризі.

Оцінка ефективності остеосинтезу за розробленою методикою у порівняльному аспекті з накістковим та інтрамедулярним остеосинтезом за традиційними методиками здійснювалася шляхом математичного моделювання напружено-деформованого стану при остеосинтезі ключиці різними металоконструкціями та наступною верифікацією результатів шляхом стендових випробувань моделей у лабораторії біомеханіки Інституту патології хребта та суглобів                                  ім. проф. М.І. Ситенка АМН України (ІПХС).

Геометрична модель ключиці розроблена на підставі середніх анатомічних параметрів дорослої людини. Складна геометрія ключиці, неоднорідність структури кістки, різноманітність застосованих фіксаторів, а також величин та напрямів діючих сил обумовили вибір тримірної кінцево-елементної (КЕ) моделі у даному дослідженні. У якості кінцевого елементу застосовано (рис.1) 10-вузловий ізопараметричний (квадратична апроксимація переміщень) тетраедр з трьома ступенями свободи у вузлі (три переміщення уздовж координатних вісей), який, за даними літератури, найбільш часто використовується при моделюванні кісткової тканини.