Особливості правового регулювання праці громадян України за кордоном

Краткое содержание

Актуальність теми. Для сучасного стану світового співтовариства характерні різні форми об’єднань держав із посиленням їх співробітництва майже з усіх питань, узагальненням підходів до вирішення багатьох проблем, розвитком міжнародних відносин у напрямку посилення економічної та політичної єдності, спільного пошуку ефективних та дієвих засобів вирішення відповідних питань та забезпечення подальшого розвитку інтеграції. За таких умов ринкові відносини вийшли далеко за межі національних кордонів, технічні досягнення дозволяють прискорити переміщення людей, товарів, грошей та інформації, і, як наслідок, – посилився процес міграції працівників.

На сучасному етапі розвитку України багато її громадян працюють у різних точках земної кулі, а частка українських працівників, що займаються трудовою діяльністю за кордоном, є досить вагомою в загальносвітовій трудовій міграції. Трудова міграція є проблемою не тільки України, а й усього світового співтовариства. На міжнародному рівні цьому питанню приділено значну увагу, що підтверджується достатньо великою кількістю міжнародно-правових актів у цій сфері. Однак визначення міграційної політики є прерогативою кожної держави окремо.

Конституція України закріпила, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Тому забезпечення прав і свобод українських громадян, які працюють за кордоном, є також обов’язком держави. Виходячи з цього, трудове законодавство, в першу чергу, Кодекс законів про працю, має зосередитись на забезпеченні прав працівників як найвищої соціальної цінності. При цьому, працівники, які працюють поза межами України, не можуть бути дискриміновані та обмежені у своїх правах за ознакою місця працевлаштування. Аналіз багатьох досліджень засвідчив, що права українських працівників за кордоном часто порушуються. Великий відсоток українців виїжджають до країн працевлаштування нелегально, у зв’язку із чим взагалі не мають жодних прав на території іншої країни. Правове регулювання праці за кордоном; міжнародно-правові норми, що регулюють працю мігрантів; захист прав, свобод та інтересів працівника; процедура здійснення та організація виїзду за кордон з метою працевлаштування; умови, за яких взагалі можлива праця за кордоном; проблеми нелегальної праці за кордоном – усі ці питання в нових умовах ринкової економіки, з одного боку, та проголошення України правовою державою, з іншого, мають важливе не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Проблема особливостей правового регулювання трудової міграції свого часу тією чи іншою мірою висвітлювалася різними авторами, які зробили вагомий внесок у її дослідження. Слід відзначити праці таких учених, як С. Пиріжков, Є. Малиновська, А. Хомра, Ю. І. Римаренко, В. Б. Євтух, М. О. Шульга, А. М. Шлепаков, О. Шиманська, Г. І. Старченков, Е. П. Плетньов, Л. А. Солонська, І. Гнибіденко, I. Hourwich, J. Duval, M. Sorre, B. Thomas, G. Prato та ін.

Проте, слід розуміти, що трудова міграція та праця за кордоном – різні за змістом явища. Трудова міграція є ширшим за змістом поняттям і являє собою переміщення працездатної особи на територію держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає, з метою зайняття оплачуваною трудовою діяльністю. У той час як праця за кордоном – це оплачувана трудова діяльність працівника-іммігранта за кордоном, заради якої він, власне, і виїжджає за кордон. Щодо праці громадян України за кордоном проводилися відповідні соціологічні та економічні дослідження. Враховуючи історичні умови розвитку України, коли громадяни СРСР майже не мали можливості працювати за кордоном, питання особливостей правового регулювання праці за кордоном не було актуальним і йому раніше не приділялося належної уваги.

З метою врахування та забезпечення якомога повнішого спектра прав працівників, дослідження даного питання має особливе значення і для удосконалення трудового законодавства України. Поєднання усього вищевикладеного обумовлює актуальність, новизну та необхідність дисертаційного дослідження на дану тему.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці трудового права. Проблема захисту прав працівників визначена серед основних напрямів досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України. Також наукове дослідження виконано відповідно до Програми забезпечення прав та інтересів громадян, які виїжджають за кордон для працевлаштування, та усиновлених іноземцями дітей на період до 2005 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1559, для реалізації якої одним із основних пунктів визначено удосконалення нормативно-правової бази з питань державного регулювання трудової міграції, а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.  

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі теоретичного осмислення численних наукових праць у галузі трудової міграції та відповідного законодавства удосконалити теоретичні основи з цих питань, надати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення, а також правозастосовної практики у сфері регулювання праці громадян України за кордоном.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:

-   охарактеризувати історичні причини виникнення та розвитку трудової міграції;

-   виявити, в чому полягає сутність праці за кордоном, її особливості та різниця між явищем трудової міграції та праці за кордоном;

-   визначити особливості сучасного нормативно-правового забезпечення праці громадян України за кордоном;

-   з’ясувати рівень забезпечення та захисту прав українських працівників за кордоном;

-   охарактеризувати міжнародно-правові норми, що регулюють працю мігрантів;

-   з’ясувати порядок та процедуру виїзду на роботу за кордон;

-    уточнити види гарантій захисту прав громадян України, які працюють за кордоном;

-    на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання праці за кордоном.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері здійснення трудової діяльності громадянами України за кордоном.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, сучасний стан та особливості правового регулювання праці громадян України за кордоном.