ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України визначила одними з найважливіших прав людини соціально-економічні права. Без цих прав неможливо забезпечити як гідність, так і саме існування людської особистості, без них багато в чому втрачають свій сенс усі інші права людини. Серед цих прав центральне місце посідає право на працю та його об’єктивна передумова – право на працевлаштування. Нове наповнення змісту цих прав виявило значну кількість соціально-економічних проблем, які потребують свого вирішення. Найбільш гострою економічною й соціальною проблемою ринкової економіки є безробіття. Вона характерна для будь якої країни з ринковою економікою. В Україні безробіття набуло масового характеру й складає реальну загрозу для розвитку держави й суспільства.

Саме тому подальше удосконалення законодавства про працевлаштування, а також практики його застосування є важливим політико-правовим завданням в рамках процесу становлення соціальної і правової держави в Україні.

З огляду на останні зміни у нашій країні, особливого значення набуває розробка концепції розвитку нашої держави, в якій було б відображено сучасну соціально-економічну ситуацію і перш за все зміни на ринку праці. До найбільш гострих проблем України на сучасному етапі розвитку відноситься проблема формування цивілізованого ринку праці, заснованого на плюралізмі форм власності, свободі підприємницької діяльності, трудової активності й свободі праці. Основні проблеми ринку праці у нашій державі пов’язані зі зростанням тривалості безробіття, збільшенням кількості громадян, які шукають роботу, а також із існуванням надзвичайних труднощів із працевлаштуванням соціально незахищених верств населення, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці і потребують додаткового захисту з боку держави.

Створення в Україні цивілізованого ринку праці, який би дозволяв громадянину оперативно знайти необхідну роботу з умовами праці, що відповідають вимогам безпеки й гігієни, з гідною заробітною платою, а роботодавцю – працівників необхідної кваліфікації, можливе тільки за наявності ефективної системи працевлаштування. Створення такої системи має базуватись, перш за все, на науковому осмисленні правових відносин, що виникають у цій сфері, правового статусу суб’єктів, їхніх прав та обов’язків, з урахуванням інтересів держави.

Недопущення масового безробіття, досягнення найповнішої й ефективної зайнятості визначено найважливішою задачею соціально-економічної політики держави. Розробка стратегії підвищення рівня зайнятості населення знайшла своє відображення у програмі діяльності Уряду “Назустріч людям”. Забезпечення належної оплати праці удосконалювання соціально-трудових відносин можливе тільки завдяки подальшому розвитку соціального діалогу. Уряд взяв на себе зобов’язання ініціювати створення нових та збереження діючих робочих місць, що визнані ефективними. Стратегічною метою Уряду є – досягнення нової якості життя громадян, запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини, суспільства та держави. Але всі ми повинні розуміти - досягнення зазначеного можливе тільки за рахунок наполегливої праці кожного члена суспільства. Праця – це основа матеріального розвитку і життя суспільства, джерело особистого і суспільного багатства. Вона визначає матеріальні умови буття людини і має прямий вплив на її становище у суспільстві.

На сьогодні, в Україні, сформований комплекс заходів, спрямованих на забезпечення балансу інтересів учасників ринку праці, сприяння працевлаштуванню населення й захисту від безробіття. Але треба відмітити, що даний комплекс заходів необхідно вдосконалювати з поглядом на сучасність. Необхідний науковий аналіз, проблем зайнятості та працевлаштування населення який дозволив би виробити конкретні рекомендації й пропозиції з метою їх подальшого нормативного закріплення.

Усвідомлення політико-правової та соціально-економічної важливості проблем правового регулювання працевлаштування, в цілому, характерне для науки трудового права. Відповідні питання постійно знаходяться в центрі уваги правової науки. Дослідженням цих проблем займалися і займаються такі вчені-юристи як: А.Ю.Бабаскін, З.В.Бабкіна, Я.І.Безугла, П.М.Василенко, В.С.Венедиктов, О.М.Волкова, В.П.Данукін, С.В.Дріжчана, В.В.Жернаков, П.І.Жигалкін, С.О.Іванов, Г.І.Кондратьєв, О.В.Магницька, Т.Г.Маркіна, А.Р.Мацюк, О.М.Медведєв, Ю.П.Орловський, В.П.Пастухов, О.С.Пашков, В.І.Прокопенко, О.І.Процевський, З.К.Симорот, О.В.Смирнов, В.М.Толкунова, К.П.Уржинський, Н.М.Хуторян, Г.І.Шебанова, та інші. 

Проте більша частина праць, присвячених питанням працевлаштування, стосується радянського періоду, - періоду цілком відмінного від сучасних соціально-економічних і політичних умов. Періоду який характеризувався активним державним регулюванням відносин, що складаються при пошуку і влаштуванні громадянина на роботу, з метою планового забезпечення економіки кадрами. Наукові роботи, які з’явилися останнім часом в Україні приділяють увагу розгляду окремих питань працевлаштування, вони ще не враховують повністю тих змін, які відбулися в політичному та економічному житті суспільства.

Зокрема, в науці не існує єдиного підходу до визначення поняття працевлаштування, не досить ґрунтовно досліджені принципи правового регулювання працевлаштування, практично не розкрито на ґрунті чинного законодавства право громадян на працевлаштування та ряд інших питань. Крім того, нагальна необхідність прийняття нового Трудового кодексу України зумовлює потребу уточнення окремих положень, що стосуються працевлаштування.

Таким чином, зміни в соціально-економічному політичному та правовому житті нашого суспільства, теоретичні й практичні проблеми, пов’язані з поглибленим аналізом працевлаштування громадян, з вдосконаленням механізму реалізації права на працевлаштування, які мають виняткову актуальність в умовах становлення та розвитку ринкових відносин в Україні, і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до положень Урядової програми “Назустріч людям”, пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки на період до 2006 року, встановлених Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р., планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми “Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. № 1716 «Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм із пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002 – 2006 роки». Тема дослідження затверджена вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди 17 квітня 2002 року (протокол № 2).