ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливість формування власної митної політики і здійснення митної справи суверенною державою ніколи науковцями під сумнів не ставилась, однак досить тяжко адекватно оцінити всю складність роботи по формуванню національного митного законодавства майже на пустому місці, як це відбулося після проголошення незалежності Україні.

Уже 25 липня 1991 р. прийнято Закон України “Про митну справу в Україні”, який визначив загальні засади правового регулювання суспільних відносин у сфері митної справи. Незабаром у розвиток його положень були прийняті Митний кодекс України й Закон України “Про Єдиний митний тариф”.

Ці та інші нормативні акти дали змогу Україні поступово сформувати свою самостійну митну політику, створити систему митних органів і врегулювати відносини, пов’язані з переміщенням через митний кордон товарів, транспортних засобів, зі здійсненням митного контролю й митного оформлення, справлянням митних зборів тощо.

З 1 січня 2004 р. набрав чинності новий Митний кодекс. Його запровадження певною мірою вдосконалило правове регулювання митних правовідносин в Україні, а його прийняття було першим в історії України випадком, коли Верховна Рада прийняла кодекс вдруге.

Такий інтерес та увага до митної справи з боку законодавців зумовлено не лише тим, що вона є елементом зовнішньоекономічної й зовнішньополітичної діяльності держави, а й тому, що за допомогою її специфічних інструментів забезпечується захист вітчизняного виробника і споживача, наповнення Державного бюджету тощо. Крім того, розвиток і вдосконалення митного законодавства мають забезпечити відповідність його світовим стандартам, що має особливе значення за умов участі України в європейській інтеграції.

Зрозуміло, що важливість і специфічність митних правовідносин зумовлюють необхідність їх правової охорони. Чинне законодавство передбачає можливість притягнення порушників до кримінальної й адміністративної відповідальності за вчинення порушень у царині митної справи. Однак у той час, коли порядок притягнення до кримінальної відповідальності за контрабанду чітко врегульовано Кримінально-процесуальним кодексом і детально досліджено науковцями, стосовно провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил такої зрозумілості немає. Це зумовлено різними причинами, не останнє місце серед яких займають особливості митних правопорушень, юрисдикційних органів та інших учасників провадження.

За часів дії попереднього Митного кодексу значна кількість питань, пов’язаних із провадженням у справах про порушення митних правил регулювалися нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Такий підхід певною мірою обмежував урахування особливостей, що складались у сфері митної справи. Але нині переважне число питань провадження у справах про порушення митних правил регламентується безпосередньо нормами Митного кодексу. Цьому й присвячено окремий розділ, який складається з п’яти глав. Деякі з норм, зафіксованих у цьому розділі, є, безперечно, прогресивними, інші містять явні недоліки, проте більшість, будучи принципово новими, поки що не можуть бути об’єктивно оціненими.

Взагалі ж з теоретичної і практичної точки зору істотне значення має встановлення співвідношення між провадженням у справах про порушення митних правил і провадженням у справах про адміністративні правопорушення, а також між провадженням у справах про порушення митних правил та окремими процедурами митного контролю. Також слід чітко визначити особливості структури провадження у справах про порушення митних правил і специфіку суб’єктів цього провадження. Перш за все це стосується посадових осіб митних органів, які здійснюють останнє, фізичних осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, та митних експертів.

Викладене пояснює актуальність обраної теми кандидатської дисертації, її структуру, зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового та практичного матеріалу, який використовувався при написанні роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної цільової програми на 2001-2005 рр., № 0186.0.070865 “Права людини та проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні”, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 24 грудня 1999 року (протокол № 4).