РОЗРОБКА ДЕЗІНФЕКТАНТУ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ : РАЗРАБОТКА дезинфектантов комбинированного действия

Краткое содержание

Дослідження проводилися протягом 2003–2006 років на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи та в навчально-науково-виробничій клініці ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва НАУ, в забійному цеху споживчого товариства “Пайовик” (Броварського району Київської області); на молочно-товарному комплексі ТОВ “Радуга”
(м. Бровари) та ЗАТ “Красногірське” Золотоніського району Черкаської області; на базі акціонерного товариства відкритого типу “Бровари-молоко”
(м. Бровари); в Центральній державній лабораторії ветеринарної медицини, а також на базі ТОВ НВП “УКРВАК” (м. Бровари) та санітарно-епідеміологічній станції Святошинського району м. Києва.

Напрями дослідження: створення рецептури нового препарату; вивчення бактерицидних, дезінвазійних та інсектицидних властивостей препарату; удосконалення методики визначення ефективності знезараження поверхонь від вірусів; дослідження токсичної та корозійної дії препарату.

Матеріали дослідження – складові дезаінсекту; внутрішні органи дослідних і контрольних тварин та гістологічні препарати, виготовлені з них; тест-об’єкти: нержавіюча сталь, кахельна плитка, бетон, цегла, алюміній; обладнання, інвентар і поверхні виробничих приміщень (підлога, стіни, стеля).

Розробку рецептури препарату дезаінсект проводили, виходячи з фізико-хімічних властивостей його складників. При цьому досягли доброї розчинності усіх компонентів у воді при різних температурах, відсутності осаду і пластівців на поверхні розчину, мутності, стороннього запаху. Встановили відсутність хімічної взаємодії між діючими речовинами препарату при їх змішуванні та забезпечили індиферентність складників.

Бактерицидну дію вивчали за методикою, описаною в “Рекомендаціях щодо санітарно-мікробіологічного дослідження змивів з поверхонь тест-об’єктів та об’єктів ветеринарного нагляду і контролю”, затв. Мін АПК 23.12.2004 р. Для визначення бактерицидної дії деззасобу використовували штами Е. соlі АТСС 25922 (посів на середовище КОДА), S. aureus АТС 25923 (посів на сольовий м’ясо-пептонний бульйон) у концентрації 2 млрд./см³ та
0,05 %, 0,1 %, 0,2 %, 0,5 %, 1 % розчини дезаінсекту. Робочий об’єм дезінфекційного засобу на один тест-об’єкт становив 4 – 5 см³ при експозиції 10, 40 і 60 хв. та 10 діб. За контроль було обрано автентичні тест-об’єкти, оброблені такою ж кількістю стерильної води.

Для визначення туберкулоцидної дії використовували штам Mycobacterium bovis ІЕКВМ-1. Щоб поставити біопробу, сформували контрольну і дослідну групи морських свинок, по 5 тварин у кожній, відповідно до настанови з діагностики туберкульозу (1994). Оцінку якості дезінфекції проводили за чинними методиками (1987, 1988, 2004 рр.).

Вірусоцидну дію визначали суспензійним методом та методом знезараження поверхонь тест-об’єктів за допомогою вакцинного штаму Ла-Сота вірусу ньюкаслської хвороби птиці. Підрахунок кількості вірусних часток здійснювали згідно з чинними методичними вказівками про порядок випробування нових дезінфікуючих засобів (1987). При цьому використовували 0,1 %, 0,2 %, 0,5 % та 1,0 % концентрації дезаінсекту.

Для вивчення дезінвазійної дії дезаінсекту було відібрано
200 інвазованих проб фекалій та сформовано по три дослідні й одній контрольній групі з кожного виду тварин (по 10 проб фекалій у кожній групі). Проби І дослідної групи обробляли 2,5 %-м розчином дезаінсекту, ІІ – 3 %-м,
ІІІ – 3,5 %-м розчином дезаінсекту із розрахунку 200 см³/м².

Для отримання личинок проби фекалій поміщали в чашки Петрі на
4–6 діб при температурі 26°С. Наявність яєць у фекаліях визначали за методом Фюллеборна (Демидов Н. В., 1987). Яйця та личинки в пробах фекалій великої рогатої худоби та свиней ідентифікували за атласом гельмінтів тварин (2001), птиці – за К. М. Рижиковим (1955).

Залишкову інсектицидну дію вивчали на 3-х дослідних і 1-й контрольній групі Musca domestica, по 10 особин у кожній. При цьому використовували
0,02 %-й (І дослідна), 0,03 %-й (ІІ дослідна) та 0,04 %-й (ІІІ дослідна) розчини дезаінсекту за діючою інсектицидною речовиною, витрата діючої речовини становила 0,08 г/м² (Испытание инсектицидного и репилентного действия препаратов, 1973).

Для визначення гострої токсичності дезаінсекту сформували
7 дослідних та одну контрольну групи білих мишей (по 10 тварин у кожній). Мишам контрольної групи вводили перорально по 1 см³ води. І дослідній групі перорально вводили препарат із розрахунку 400 мг/кг маси тіла; ІІ – 600;
ІІІ – 800; IV – 1000; V – 1200; VI – 1300 і VII дослідній групі – 1400 мг/кг маси тіла розчину дезаінсекту. Підрахунок результатів летальних доз препарату проводили за методом Кербера та Прозоровського (1962).

Для вивчення кумулятивної дії дезаінсекту було сформовано дослідну та контрольну групи білих мишей, по 10 голів у кожній; для дослідження шкірно-резорбтивної дії – дві дослідних і одну контрольну групи білих мишей. Протягом 15 діб по дві години на добу хвости дослідних мишей занурювали в пробірки з 0,5 % та 5,0 % розчинами дезаінсекту. Хвости контрольних тварин поміщали в пробірки з водою.

Подразнювальну і сенсибілізаційну дію вивчали на морських свинках. Було сформовано п’ять дослідних і одну контрольну групу морських свинок, по 10 тварин у кожній. При цьому використали 2 % (І дослідна), 4 %
(ІІ дослідна), 6 % (ІІІ дослідна), 8 % (ІV дослідна), 10 % (V дослідна група) концентрації препарату. Підбір тварин та дослідження проводили відповідно до чинних методичних рекомендацій “Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин” (1996).

Дослідження на тваринах проводили з дотриманням вимог Конвенції Ради Європи із захисту тварин (Яблонський В.А., 2001).

Для виявлення патолого-анатомічних змін у тканинах і органах тварин після введення їм летальних і робочих концентрацій препарату використовували білих мишей. З них по 15 голів становили І, ІІ та
ІІІ дослідні групи; 16 голів – контрольну. Мишам І дослідної групи перорально вводили 1 см³ 0,2 % робочого розчину дезаінсекту; ІІ – 861 мг/кг (LD₅₀) дезаінсекту; ІІІ – 1400 мг/кг (LD₁₀₀) дезаінсекту. Тваринам контрольної групи вводили по 1 см³ води.

Для гістологічного дослідження під час розтину лабораторних тварин відбирали селезінку, печінку, декілька ділянок тонкої і товстої кишок, серце, нирки, легені та фіксували у нейтральному забуференому розчині формаліну за Ліллі (1969).

Корозійну дію дезаінсекту визначали за методикою Р. Г. Алагезяна (1981). У дослідженнях використовували 0,5; 1,0; 1,5; 2,5 % розчини дезаінсекту. Для порівняння використовували 2 % розчин натру їдкого (NaOH), результати підраховували за методикою визначення і оцінки корозійної активності мийних і дезінфікуючих засобів (1974).

З метою визначення залишкових кількостей препарату на поверхнях тест-об’єктів та в приміщенні навчальної клініки НАУ (за відсутності тварин) було проведено дезінфекцію 0,2, 0,5 та 1 % розчином дезаінсекту з експозицією, відповідно, 60, 30 і 10 хв., при витраті робочого розчину 200 см³/м². Опісля дослідні тест-об’єкти змили дистильованою водою (витрата – 1000 см³/м²). Наступну воду, якою промивали тест-об’єкти, збирали у відповідні ємності і досліджували. Контрольні тест-об’єкти після аналогічної дезінфекції теж змивали дистильованою водою, яку вивчали на вміст хлору. Приміщення навчальної клініки після дезінфекції мили водопровідною водою (витрата
води – 1000 см³/м²). Наступну воду (якою змивали після витрати 1000 см³/м²) збирали у ємності і використовували для визначення у ній залишків хлору. З контрольних поверхонь приміщення після дезінфекції досліджували проби першої змивної води. Залишки препарату після дезінфекції визначали йодометричним методом (1988).

Економічну ефективність застосування препарату вираховували за чинною методикою визначення економічної ефективності ветеринарних заходів (1982).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили на комп’ютері Pentium – 4 у програмі Microsoft Office Excel 2003. Ступінь вірогідності оцінювали за критерієм Стьюдента (Мазур Т. В., 1997).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

За останні 10 років в Україні для використання у ветеринарній медицині було зареєстровано більше 50-ти мийно-дезінфекційних засобів, переважна більшість яких імпортного виробництва. Серед них, проте, немає препаратів комбінованої дії. У зв’язку з цим виникла потреба в розробці і впровадженні нових дезінфекційних засобів, які б характеризувалися бактерицидною та інсектицидною дією та були б ефективними для дезінвазії приміщень.

Рецептуру препарату дезаінсект розробляли, виходячи з фізико-хімічних властивостей його складників. Метою створення препарату було досягти широкого спектру дії, а також поєднати в одному препараті дезінфекційні, дезінвазійні та інсектицидні властивості.