А- І D-ГІПОВІТАМІНОЗИ У ТЕЛЯТ (ПОШИРЕННЯ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА) : А-И D-гиповитаминоз у телят (РАСПРОСТРАНЕНИЕ, ДИАГНОСТИКА, ЛЕЧЕНИЕ И ПРОФИЛАКТИКА)

Краткое содержание

Робота виконувалася в 1992–2001 рр. у лабораторії кафедри терапії та клінічної діагностики Білоцерківського ДАУ і 7 господарствах Київської та Чер-каської областей. Проведено клінічне дослідження та аналіз крові 280-ти телят. Експериментальні дослідження проводили на клінічно здорових та хворих на А- і D-гіповітамінози телятах. Частина досліджень з розробки вітамінно-мінерального концентрату, принципів його приготування і контролю якості та визначення гострої токсичності була проведена в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України під керівництвом канд. біол. наук Л.І. Апуховської.

Експериментальну частину роботи виконували за наступним планом:

а) вивчення клінічного статусу і стану А- і D-вітамінного обміну в телят 20–40-денного віку та поширення А- і D-гіповітамінозів; б) розробка ранніх методів діагностики патології; в) вивчення ефективності різних доз і способів застосування тетравіту для профілактики і лікування А- і D-гіповітамінозів телят; г) вивчення ефективності інсолвіту для профілактики і лікування А- і D-гіповітамінозів у телят; д) розробка складу, вивчення токсичності та експериментальне обгрунтування ефективності вітамінно-мінерального концентрату для профілактики і лікування порушень А- і D- вітамінного обміну в телят.

Морфологічний склад крові та вміст гемоглобіну визначали у 230 телят, загального білка – у 200, заліза, міді, цинку – 47, імуноглобулінів – 180, бактерицидну активність сироватки крові – у 43, лізоцимну – у 85. Стан А-вітамін-ного обміну дослідили у 273, фосфорно-кальцієвого обміну – у 230 телят, що надійшли у спецгоспи і вирощувались у багатогалузевих господарствах.

Дослідження показників гемопоезу у тварин проводили загальноприйнятими методами: у периферичній крові визначали кількість гемоглобіну – гемі-глобінціанідним методом, еритроцитів і лейкоцитів – меланжерним методом у лічильній камері з сіткою Горяєва; лейкограму виводили в мазках, фарбованих за Романовським – Гімзою, гематокритну величину визначали уніфікованим методом за допомогою мікроцентрифугування.

Рівень вітаміну А в сироватці крові визначали за методикою О.Бессея у модифікації В.І. Левченка зі співавт. (1998), стан D-вітамінного обміну – на основі непрямих показників – за вмістом загального кальцію, неорганічного фос-фору та активністю лужної фосфатази в сироватці крові. Уміст загального каль-цію в сироватці крові тварин на першому етапі досліджень визначали комплек-сонометричним методом із трилоном Б, а в подальшому – набором реактивів Calcium Arsenazo III Reagent фірми “Eagle Diagnostics” (USA), уміст неор-ганічного фосфору – за реакцією з аскорбіновою кислотою (за Dyce), активність лужної фосфатази – біотест-набором ALP-120 фірми “Lachema Diagnostic” (Чехія). На завершальному етапі досліджень для визначення цих показників використовували набори реактивів фірми “Simko Ltd.” (м. Львів). Уміст цинку, міді та заліза в сироватці крові визначали методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на приладах AAS 30 та С–115-М1.

У сироватці крові телят досліджували наступні показники функціональ-ного стану і структури печінки: активність індикаторних для органа ферментів – АСТ – кінетичним методом (P. Felding et al., 1981), АЛТ – методом Рейтмана і Френкеля (1957), ГГТ – методом Szas; білоксинтезувальну функцію – за вміс-том загального білка, альбумінів і сечовини – методом з уреазою та за кольо-ровою реакцією з діацетилмонооксимом, фільтраційну функцію нирок – за вміс-том креатиніну (методом Яффе). Фагоцитарну активність нейтрофілів визначали методом В.Ю. Чумаченка (1975), лізоцимну і бактерицидну активність сироватки крові – за Марковим Ю.М. зі співавт. (1974), загальну кількість імуноглобулінів – за реакцією з 18 %-ним розчином натрію сульфіту.

Одержані результати досліджень крові обраховували з використанням методів варіаційної статистики. Корелятивний зв’язок між показниками визначали за коефіцієнтом кореляції (r) Пірсона (Ойвин И.А., 1960).

РЕЗУЛЬТАТИ  ДОСЛІДЖЕНЬ  ТА  ЇХ  АНАЛІЗ

Клініко-гематологічний статус телят 20–40-денного віку

Із 230 телят 20–40-денного віку за вмістом гемоглобіну виявлено 40 % хворих на гіпопластичну анемію, у тому числі у 34,8 % – анемію гіпохромну, у 18,7 % – мікроцитарну. Значно рідше виявляли макроцитарну гіперхромну анемію (6,5 % телят). У решти телят анемія була нормохромною і нормоцитарною. Основною причиною розвитку гіпохромної анемії є, очевидно, нестача в раціоні поживних речовин та міді, уміст якої був меншим за норму майже у 90 % телят. Гіперхромна макроцитарна анемія є характерною для нестачі кобальту в орга-нізмі. Телят з гіпосидерозом було виявлено лише 7,1 %.

У телят за інтенсивного росту при безвигульному утриманні часто реєст-рують симптоми рахіту (Левченко В.И., с соавт., 1989). Діагностику ранніх стадій патології рекомендують проводити за результатами визначення метаболітів вітаміну D₃ або непрямих показників – за умістом загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові та активністю лужної фосфатази.

Із 230 досліджених телят уміст загального кальцію був зменшений у 175 тварин (76,1 %), зміни неорганічного фосфору виявлені у 58,3 % телят, у тому числі гіпофосфатемія – у 46,5 %. Лише у 8,3 % телят уміст обох макроелементів був у межах фізіологічних коливань. Активність лужної фосфатази була підвищеною у 48 телят (20,9 %), тобто її інформативність була значно нижчою, ніж зміни макроелементів.

Уміст вітаміну А був зменшений у 70,3 % телят із 273 досліджених, у тому числі в 13,0 % телят вітаміну А було менше 5 мкг/100 мл, що є ознакою тяжкої патології. Це пояснюється, насамперед, незадовільною годівлею маточного поголів’я. За даними В.В. Сахнюка (1996, 1999), у зимово-весняний період у 69,5 % корів із 334 досліджених був виявлений А-гіповітаміноз, що зумовлює низький уміст вітаміну А в молозиві 85,7 % корів (менше 2,3 мг/мл). Окрім того, у перші дні життя телята хворіють із синдромом диспепсії, унаслідок чого в кишечнику зменшується засвоєння ретинолу. Серед 70,3 % телят із низьким умістом ретинолу лише в 5,5 % А-гіповітаміноз не супроводився порушенням обміну кальцію та фосфору, тобто майже 65 % телят 20–40-денного віку одночасно мали зміни, типові для А- і D-гіповітамінозів.

Окрім змін еритроцитопоезу, А-вітамінного і мінерального обміну, у 100 % телят було виявлено знижений уміст імуноглобулінів (менше 15 мг/мл) і лізоцимної активності сироватки крові, у 42,2 % – загального білка (менше 55 г/л).

Одержані нами результати показують, що в телят 20–40-денного віку розвивається комплексна, або поліморбідна патологія, яка вимагає застосування препаратів різновекторної дії.