ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ КЕРІВНИКА ДИТЯЧОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО ОБ\'ЄДНАННЯ



Название:
ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ КЕРІВНИКА ДИТЯЧОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО ОБ\'ЄДНАННЯ
Альтернативное Название: Формирования педагогического мастерства РУКОВОДИТЕЛЯ детского хореографического объединения
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, аналізується рівень її вивчення, формулюється мета і основні завдання роботи, розкриваються наукова новизна і практична цінність отриманих результатів, відображено апробацію і впровадження у практику здобутих результатів.


У першому розділі «Педагогічна майстерність керівника мистецького ансамблю як об’єкт наукового дослідження» подаються результати аналізу філософсько-естетичної, психологічної, культурологічної, педагогічної літератури, присвяченої питанням виховного значення мистецтва взагалі, хореографічного зокрема й особливо, ролі митця – керівника мистецького ансамблю як педагога-вихователя дитячого творчого об’єднання; уточнюється зміст важливих для даного дослідження понять “педагогічна майстерність”, “педагогічна майстерність керівника дитячого хореографічного колективу”.


В першому підрозділі першого розділу ”Хореографічне об’єднання як педагогічна система” в контексті аналізу основних концепцій виховних функцій мистецтва розглядається специфіка діяльності дитячого хореографічного колективу у співвідношенні реалізаційних і виховних факторів педагогічної системи аматорського творчого об’єднання.


Виникнення ідеї виховання мистецтвом припадає ще на часи давніх цивілізацій. Мистецтво розглядалося античними філософами, зокрема як засіб впливу на психічний і фізичний стан людини: музика – виховання душі, гімнастика – виховання тіла (Платон). З розвитком суспільства та більш глибокого розуміння процесу виховання мистецтво розглядається як засіб формування особистості (Антоні Шефтсбері, Генрі Хоум, Девід Юм, Дені Дідро, Френсіс Хатчесон).


З ХVIII століття дедалі більшого значення у Європі надається танцю як засобу виховання дітей. Англійський просвітитель і педагог Джон Локк вважав, що танець прищеплює дітям впевненість у собі та уміння належним чином поводити себе в суспільстві дорослих.


В другій половині ХІХ століття питання впливу фізичної активності на процеси розвитку і виховання дітей стають предметом вивчення фізіологів. Російській лікар і педагог П.Ф. Лесгафт розглядав рух як найнеобхіднішу умову для формування гармонійно розвинутої особистості.


Теоретик мистецтва Франсуа Дельсарт сформував систему рухових вправ „виразну гімнастику”, яку використовував з метою різнобічного розвитку дітей. В системі музиканта-практика Еміля-Жака Далькроза танцювальний рух розглядається як засіб передавання емоційного змісту музичного твору. Застосовуючи на практиці свою систему Е.-Ж. Далькроз виявляв у дітей їх особисту мотивацію і дійшов висновку, що заняття хореографією позитивно впливають на загальний тонус учнів, підвищують активність сприйняття дійсності.


На підставі досліджень Ф. Дельсарта і Е.-Ж. Далькроза, Айседора Дункан  створює свій метод роботи з дітьми, який, вплинув на розвиток дитячої аматорської хореографії, зокрема в нашій країні.


Синтез музики і руху за радянських часів розглядався і досліджувався як самостійний напрямок позашкільної роботи з дітьми (Н.Л. Гродзенська, Н.О. Єгіна, О.А. Конорова, В.Н. Светинська). У цей час було розроблено методику хореографічної роботи з дітьми (Г.О. Березова, Л.А. Бондаренко, А.П. Тараканова, Т.С. Ткаченко).


В наш час хореографічна діяльність дітей в Україні здійснюється через систему аматорських творчих об’єднань – хореографічних гуртків, колективів, студій. З точки зору педагогіки, аматорське хореографічне об’єднання є педагогічно керованою системою, що функціонує в умовах вільного часу дітей з метою їх виховання, шляхом залучення їх до активної творчої практики.


Естетичне ставлення до дійсності, на думку американського вченого ХХ ст. В. Лоунфельда, - це встановлення емоційного балансу між особистістю і середовищем, позначено нагромадженням позитивного суб’єктивного досвіду. Наявність в хореографічному мистецтві таких специфічних рис як можливість спілкування з „зовнішнім світом” за допомогою „візуальних символів” була висловлена психологом Б.Ананьєвим.


Американські науковці К. Бейтел і Р. Буркгарт характеризують два типи творчого процесу, властиві дітям: „прогнозуючий” та „пошуковий”. Творча робота „прогнозуючого” типу починається з цілісності. Її мета додати до цієї цілісності дедалі зростаючу життєздатність. У творчій роботі „пошукового” типу прогресує складність, мета якої – відкриття цілого за допомогою розвитку, уточнення та збагачення множини ідей. Проте, для першого і другого типу творчого процесу головним є те, що вони допомагають дитині навчитися творчо мислити.


Узагальнення наукових поглядів та підходів до художнього виховання дітей дозволяє зробити висновок, що хореографічна діяльність при наявності в ній художніх, зокрема творчих компонентів, сприяє формуванню у її суб’єктів значущих духовних цінностей.


У другому підрозділі першого розділу «Педагогічна майстерність” керівника дитячого хореографічного об’єднання» уточнюється заголовне поняття  стосовно хореографа, який керує дитячим творчим об’єднанням, визначаються складові педагогічної майстерності та особливості її формування.


Розкриття сутності процесу формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання вимагало передусім наукового визначення поняття “педагогічна майстерність”. Аналіз наукових джерел дозволив дійти висновку, що в теоретичній інтерпретації “педагогічна майстерність” є характеристикою високого рівня ефективності роботи педагога.


А.С. Макаренко стверджував, що майстерність педагога спирається на глибокі психолого-педагогічні знання, які формуються в процесі особливої практичної підготовки. В.О. Сухомлинський вважав, що педагог поряд зі спеціальними знаннями і певним життєвим досвідом повинен мати високі особисті якості.


Сучасні педагогічні дослідження з даної проблеми доводять, що підґрунтям формування майстерності у педагога є: природний нахил до обраної професії та наявність до цього відповідних здібностей (О.П. Рудницька); високий рівень педагогічних вмінь, заснованих на педагогічних переконаннях (Т.А. Стефановська); процес педагогічної підготовки та педагогічної праці   (Л.П. Пуховська); фахова компетентність і професійно значущі якості (І.А. Зязюн).


З огляду на це, можна визначити такі основні аспекти поняття “педагогічна майстерність”: синтез професійних знань, умінь, навичок; педагогічної техніки; майстерності педагога в управлінні собою; техніки використання необхідного обладнання в педагогічній діяльності; культури мови педагога; організації педагогічної взаємодії; майстерності педагогічного спілкування; педагогічного такту; педагогічного вирішення конфліктів: майстерності педагога в управлінні освітнім процесом; психолого – педагогічного аналізу і оцінці ефективності учбового заняття і виховного заходу.


На жаль, педагогічна майстерність керівника мистецького ансамблю і особливості її формування в педагогічній науці спеціально не досліджувалися. Тому, з метою виявлення механізму формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання авторка сформулювала робоче  визначення цього поняття: комплекс професійно-педагогічних знань, умінь і навичок, необхідних хореографу, щоб ефективно застосовувати обрані ним методи педагогічного впливу як на окрему особистість, так і на дитячий колектив в цілому.


Здійснений аналіз сучасної системи підготовки хореографів показав, що існує розбіжність між рівнем сформованості у них хореографічних і педагогічних знань, вмінь та навичок, а саме педагогічні знання є визначальними в позашкільній роботі з дітьми.    


У третьому підрозділі першого розділу «Керівник дитячого хореографічного об’єднання як суб’єкт навчально-виховного процесу» з’ясовується структура навчальної діяльності в дитячому творчому об’єднанні і визначається схема класифікації основних видів професійно-педагогічної діяльності керівника дитячого хореографічного об’єднання.  


Організація педагогічного процесу в творчому об’єднанні ґрунтується на загальних закономірностях формування особистості, однак має специфічні особливості. Дитяче хореографічне об’єднання складає цілісну педагогічну систему, яка має своєрідну структуру. Педагогічний процес в хореографічному об’єднанні спрямований на розвиток у дітей якостей, пов’язаних зі сферою почуттів: моральних (доброзичливість, чуйність, емпатія, стриманість, справедливість), естетичних (почуття краси, зокрема танцювальних рухів, музики), художніх (художній смак, відчуття композиційної довершеності хореографічних творів). Педагогічний процес в об’єднанні спирається на отримані  хореографічні знання, вміння та навички. Вони є основою розвитку особистості, які у цілому характеризують результат виховання через навчання.


Специфіка організації педагогічного процесу в творчому об’єднанні залежить від аматорського характеру хореографічної діяльності дітей та колективної форми їх хореографічної творчості (Б.Н. Путілов, Е.А. Смирнова). Таким чином, професійно-педагогічна діяльність керівника дитячого хореографічного об’єднання в сучасних умовах повинна мати якісно новий зміст.


Т.А. Стефановська в структурі педагогічного процесу позашкільної діяльності виділила чотири основні стадії: психологічний настрій і практичну підготовку до творчої діяльності; забезпечення співробітництва у творчості з тими, хто вже засвоїв початковий етап, забезпечення умов для самостійності у творчості, врахування індивідуальних якостей при створенні ситуацій вияву творчості.


Проте, керівництво дитячим хореографічним об’єднанням - це виконання і “зовнішніх” функцій, що спрямовуються на організацію життєдіяльності всього об’єднання в сучасному суспільстві. В даному контексті знання специфіки діяльності дитячого хореографічного об’єднання стає необхідною умовою професійної кваліфікації його керівника, що припускає вивчення таких розділів управлінської роботи, як технології керування колективом, організація процесу керівництва, оцінювання результатів професійно-педагогічної діяльності.


Практично організовуючи свою діяльність, керівник хореографічного об’єднання автоматично потрапляє в ситуацію, коли сам повинен виконувати функцію контролю за своєю хореографічно-педагогічною діяльністю з метою забезпечення зростання якості навчально-виховного процесу. Це означає, що йому належить приділяти постійну увагу психолого-педагогічній та організаційній структурі дитячого хореографічного об’єднання і на підставі відповідного аналізу обирати форми і методи педагогічного керівництва об’єднанням. Для цього керівник дитячого хореографічного об’єднання, як педагог, повинен вміти орієнтуватися в різних аспектах дитячої поведінки: як окремої особистості, так і  колективу. Тому керівнику необхідні знання відповідних розділів педагогіки і психології, що обумовлюється мірою відповідальності, яка лягає на педагога-хореографа, як в процесі здійснення ним цілеспрямованого педагогічного впливу не тільки на мікросередовище (колектив), а й на кожну окрему дитину.


Необхідність тісного спілкування і співробітництва з батьками вихованців об’єднання висуває вимоги до тієї галузі знань керівника дитячого хореографічного об’єднання, що розглядаються теорією педагогічного керівництва, а саме: теорією педагогічного співробітництва і теорією виникнення і подолання конфліктів.


Слід зазначити, що в наш час у практиці хореографічного дитячого аматорства не існує обмежень планування хореографічно-педагогічної діяльності як за формою роботи, так і за її змістом. Це накладає на керівника хореографічного об’єднання додаткову відповідальність за якість художньо-хореографічної продукції.


Весь спектр умов, необхідних для здійснення повноцінного керівництва дитячим хореографічним об’єднанням виявляється у художньо-творчій роботі, яка є важливим – чи й неголовним критерієм оцінки його праці як організатора,  хореографа і педагога. 


Отже, основу концептуальної моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання (рис. 1) становлять основні види його професійно-педагогічної діяльності.


Усвідомлення мети і результатів організованого процесу розвитку зумовлює необхідність для хореографа, як педагога, можливість володіти певним колом знань, які дають змогу критично осмислювати невідповідність між обраною програмою (методикою) виховання і реальним процесом її здійснення.


У другому розділі «Механізм формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання» сформульовано пріоритетні напрями підготовки керівників дитячих хореографічних об’єднань, визначено фактори та джерела конструювання моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання; запропоновано компонентну структуру концептуальної теоретичної моделі формування педагогічної майстерності керівника; представлено результати ефективності розробленої моделі, отримані в ході дослідницько-експериментальної роботи.


 


В першому підрозділі «Соціально-педагогічні чинники педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання» з метою виявлення соціально - педагогічних факторів, що впливають на формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання було  здійснено соціологічне дослідження. Опитуванню підлягали: керівники дитячих хореографічних об’єднань; учасники та випускники об’єднань; батьки вихованців; фахівці, які займаються методичним  забезпеченням даного процесу; студенти – майбутні спеціалісти у галузі дитячої аматорської хореографії. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины