гепато-остеодистрофічний синдром у молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі

Краткое содержание

Робота виконувалася протягом 2001–2006 рр. на базі Головного міжгосподарського підприємства Верхняцького міжрайонного об’єднання з виробництва яловичини (ТОВ “Е і М Красива Земля”) Христинівського району Черкаської області. Дослідження крові та вмісту рубця проводилися в лабораторії НДІ внутрішніх хвороб тварин, гістологічні – у лабораторії кафедри патологічної анатомії та ветсанекспертизи Білоцерківського ДАУ. Матеріалом для дослідження була кров 125 і 35 бичків віком 10–18 міс., які знаходилися на жомовій відгодівлі, відповідно, 70–120 днів (перша група), та 150–180 днів (друга група) лебединської, симентальської, чорно-рябої та абердино-ангуської порід. В окремих дослідах підбирався молодняк однієї породи. Для вивчення поширення і причин розвитку множинної внутрішньої і метаболічної патології (гепато- і остеодистрофії при сумісному перебігу) проведено клінічне дослідження 1000 бичків, досліджено 360 проб крові, 50 – сечі, 5 – вмісту рубця.

Робота складалася з таких етапів: а) вивчення клінічного статусу (1000), гемопоезу (150), показників А- (205) і D-вітамінного (8) та фосфорно-кальцієвого обмінів (160) і функціонального стану печінки (160) та нирок при тривалій (6–8 міс.) жомовій відгодівлі бичків; б) вивчення адаптації молодняку різних порід до тривалої жомової відгодівлі (45); в) вивчення інформативності функціональної діагностики патології печінки і нирок у бичків, хворих на остео- і гепатодистрофію (154); г) вивчення ефективності окремо виготовлених олійних розчинів вітамінів А, D₂ і Е та вітамінно-мінерального преміксу для профілактики й лікування гепато-остеодистрофічного синдрому при відгодівлі бичків (93); д) експериментальне і теоретичне обґрунтування патогенезу гепато-остеодистрофічного синдрому у молодняку.

Показники морфологічного складу крові у молодняку визначали загальноприйнятими методами: кількість еритроцитів і лейкоцитів – меланжерним методом у лічильній камері з сіткою Горяєва, лейкограму виводили в мазках, фарбованих за Романовським – Гімзою. Вміст гемоглобіну визначали геміглобінціанідним методом, а гематокритну величину – методом мікроцентрифугування.

При дослідженні органів травлення провели аналіз 5 проб вмісту рубця, взятого від бичків на жомо-концентратній відгодівлі, в яких визначали: колір, запах, консистенцію, величину pH, загальну кількість ЛЖК (за методом Маркгама) і процентне співвідношення окремих кислот методом газової хроматографії на приладі “Хром – 5”, редуктазну активність – за реакцією з метиленовим синім.

При вивченні стану печінки використовували клінічні та лабораторні методи дослідження. Функціональний стан печінки оцінювали за результатами визначення у сироватці крові вмісту загального білка (n=160) – рефрактометрично, і колоїдно-осадових проб (n=328) – формолової, сулемової (за Грінстедом), з розчином міді сульфату (за Постніковим В.С.), активності індикаторних ферментів – аспарагінової (АСТ) (n=152) – кінетичним методом (Felding P.et al.) і аланінової (АЛТ) (n=134) трансфераз – методом Рейтмана і Френкеля, гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) (n=85) – методом Szas, сечовини (n=115) – за колірною реакцією з діацетилмонооксимом. Рівень вітаміну А в сироватці крові визначали за методикою О. Бессея у модифікації В.І. Левченка.

При вивченні стану нирок у сироватці крові досліджували екскреторну за вмістом сечовини та фільтраційну функції – за вмістом креатиніну (n=154) в реакції Яффе (методом Поппера). Дослідження сечі (n=50) проводили індикаторними смужками “Nona PHAN” фірми “Lachema” (Чехія), визначаючи відносну густину, водневий показник (рН), уміст білка, нітритів, глюкози, кетонових тіл, жовчних пігментів (білірубіну, уробіліногену), крові.

Вивчення стану D-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну проводили за вмістом у сироватці крові 25-дигідроксихолекальциферолу [25ОНD₃] (n=8), загального кальцію (n=160), який визначали за допомогою набору реактивів Calcium Arsenazo III Reagent фірми “Eagle Diagnostics” (USA), неорганічного фосфору (n=157) – за реакцією з аскорбіновою кислотою (за Dyce), активність лужної фосфатази (n=50) – біотест-набором ALP–120 фірми “Lachema Diagnostic” (Чехія). Уміст заліза, міді та цинку в сироватці крові визначали методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на приладі AAS 30 (DDR).

Проводили морфологічне та біохімічне дослідження 10-ти проб крові бичків, хворих на кортико-церебральний некроз: визначали кількість еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, уміст загального кальцію, неорганічного фосфору. Досліджували показники функціонального стану печінки й нирок – уміст загального білка, сечовини, креатиніну, активність АСТ, колоїдно-осадові проби. Для підтвердження діагнозу проводили гістологічне дослідження головного мозку (доцент Папченко І.В.).

Для визначення ефективності лікувальних і профілактичних доз окремо виготовлених олійних розчинів ретинолу ацетату, ергокальциферолу та токоферолу ацетату було сформовано дослідну (n=18) та контрольну (n=12) групи. На першому етапі бичкам дослідної групи застосовували 3,44 %-ний олійний розчин ретинолу ацетату в дозі 250 МО на 1 кг маси тіла 1 раз в декаду та 10 %-ний розчин токоферолу ацетату – по 200 мг на добу (по 20 мл на декаду). Усього виконано 6 ін’єкцій. На другому етапі продовжували застосовувати ретинолу ацетат, але в дозі 100 МО/кг маси тіла (проведено 6 ін’єкцій). Одночасно застосовували 0,125 %-ний розчин ергокальциферолу внутрішньом’язово в добовій дозі 25–30 тис. МО (по 5–7 мл на декаду; в 1 мл препарату міститься 50 тис. МО вітаміну D₂). Контрольна група бичків вітамінних препаратів не отримувала. Кров для дослідження брали перед початком дослідів, між етапами та через 7–8 днів після останнього введення препаратів.

Другий дослід проводили на 15-ти бичках, яким протягом 30-ти днів задавали з комбікормом вітамінно-мінеральний премікс виробництва ВАТ НВП “Укрзооветпромпостач” у добовій дозі 80–90 г (1 г препарату містить вітаміну D₃ – 400 МО; вітаміну А – 2000 МО, макро- і мікроелементи). Контрольною була група з 5-ти бичків, які не отримували премікс. Кров для дослідження брали перед початком досліду, та через 8 днів після останнього введення преміксу. Ефективність препаратів оцінювали за змінами вмісту загального кальцію, неорганічного фосфору, функціонального стану печінки.

Одержані результати обраховували з визначенням середньої арифметичної (М), статистичної помилки середнього арифметичного (m), вірогідності різниці між середніми арифметичними двох варіаційних рядів за критерієм вірогідності (р) і таблицями Стьюдента. Корелятивний зв’язок між показниками визначали за коефіцієнтом кореляції (r) Пірсона (Ойвин И.А., 1960).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Внутрішня і метаболічна патології у молодняку на відгодівлі, її причини та механізми розвитку

Тривала відгодівля молодняку на раціонах жомо-концентратного типу спричинила розвиток множинної внутрішньої і метаболічної патологій. Протягом 2001–2005 рр. у господарстві з 8449 голів молодняку, що були на відгодівлі, з різних причин вибуло 234 (2,77 %), у тому числі 103 (1,22 %) вимушено забиті через захворювання на остеодистрофію та кортико-церебральний некроз.

При клінічному дослідженні 1000 бичків виявлені симптоми, типові для остеодистрофії: збільшення зап’ясткових суглобів (34,1 % тварин), нерівність країв ребер (27,8 %), часткове розсмоктування хвостових хребців (24,2 %) і останньої пари ребер (17,4 %), “X”- або “О”-подібну поставу грудних кінцівок (16,2 %), кіфоз, залежування, звуження грудної клітки, алотріофагію. Окрім остеодистрофії, клінічно виявляли: гепатомегалію (у 64,6 % бичків нижній край печінки у 12-міжреберному проміжку знаходиться на 2–6 см нижче лінії маклака, а в 11-му ширина зони печінкового притуплення становить 12–16 см), болючість ділянки печінки (23,5 %) та нирок (1,8 %), анемічність кон’юнктиви (у 25,8 %) молодняку), у більшості бичків (73,2 %) зміни шкіри, волосяного покриву, що вказує на порушення А-вітамінного обміну. Загальноклінічним аналізом крові встановлено гіпохромію у 20,6 і мікроцитоз – у 51,8 % бичків.

Згодовування кислого жому за нестачі грубих кормів спричиняє розвиток гіпотонії рубця (5–7 скорочень за 5 хв), тенденцію до зменшення величини рН його вмісту (6,4±0,54), зміну співвідношення ЛЖК: зменшується відносна кількість оцтової кислоти (33,8±1,98 %), збільшується – пропіонової (28,4±0,36 %), масляної (25,9±2,25 %) і валеріанової (11,8±1,09 %). Зменшення величини рН вмісту рубця характеризує розвиток ацидотичного стану в організмі, що підтверджується зміною реакції сечі до нейтральної або кислої у 18 % бичків.

Внаслідок алотріофагії остеодистрофія ускладнюється травматичним ретикулоперитонітом (28,1 %), перикардитом (53,1 %), гепатитом і спленітом (6,3 %).

Тривала жомова відгодівля спричиняє розвиток патології нирок, яка характеризується гіпостенурією (у 100 % молодняку), незначною (у 74 %) або вираженою (у 6 % бичків) протеїнурією і мікрогематурією (28 %). Одержані результати є показником ураження гломерулярного апарату нирок. При забої молодняку спостерігали поодинокі випадки нефролітіазу.

Окрім патологій, традиційних для жомо-концентратного типу відгодівлі, нами встановлені й інші хвороби, зокрема кортико-церебральний некроз (В₁-гіповітаміноз). У бичків спостерігали гіперестезію, атаксію, клонічні і тонічні судоми м’язів кінцівок і шиї, медіальну косоокість, тремтіння очних яблук. Більшість тварин витримували 2–4 напади судом, а потім гинули. При розтині двох трупів і діагностичному забої 3-х бичків під твердою мозковою оболонкою знаходили 30–50 мл прозорої рідини. Мозкова тканина набрякла, надмірно зволожена, мозочок переміщається до потиличного отвору. Навколо судин тканини мозку, нейроцитів і нервових ядер, у пучках м’якушевих нервових волокон спостерігали набряки. Діагноз підтверджувався лікувальним ефектом застосування 5%-ного розчину тіаміну хлориду на ранніх стадіях хвороби (з 18 бичків одужало 13) та профілактичним – препарату Rоvimix.