ВМІСТ АЛІФАТИЧНИХ АМІНІВ У КОРМАХ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МЕТАБОЛІЧНІ ПРОЦЕСИ І РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ЛАКТУЮЧИХ КОРІВ : СОДЕРЖАНИЕ алифатических аминов в кормах И ИХ ВЛИЯНИЕ НА метаболических процессов и РЕЗИСТЕНТНОСТЬ лактирующих коров

Краткое содержание

Дослідження вмісту аліфатичних амінів у кормах, клінічного стану, показників резистентності та метаболічного статусу лактуючих корів при згодовуванні кормів з підвищеним вмістом амінів і сорбенту хумоліт проведені в НДГ “Великоснітинське” Національного аграрного університету (Фастівського району) та агрофірмі “Пуща Водиця” Києво-Святошинського району Київської області протягом 1996 – 2000 років.

У першому досліді вивчали якість, а також вміст та динаміку накопичення азотовмісних органічних сполук (аміак, амінокислоти, аміни) у кукурудзяному силосі, заготовленому в агрофірмі “Пуща Водиця” Києво-Святошинського району та НДГ “Великоснітинське” Фастівського району Київської області. З цією метою відбирали середні зразки силосованих кормів, закладених у силосних траншеях один раз на місяць протягом стійлового періоду утримання корів (жовтень 1996 – квітень 1997). У зразках кукурудзяного силосу визначали загальну кількість і якісний склад органічних кислот, вільних амінокислот, амінів, аміаку, загальну та активну кислотність, суху речовину та вологість.

У другому досліді, який проведено в НДГ “Великоснітинське” Фастівського району Київської області вивчали якісний склад і загальний вміст аліфатичних амінів у кукурудзяному силосі, що згодовували лактуючим коровам у найбільш несприятливий щодо захворювань новонароджених телят на гострі розлади травлення період (березень – квітень 1998 р.).

У третьому досліді досліджували показники клінічного стану, метаболічного статусу, резистентність та якість молока корів під час згодовування кормів з підвищеним рівнем амінів та за умов застосування сорбенту хумоліт.

З цією метою було відібрано 20 голів лактуючих корів Української чорно-рябої молочної породи третьої лактації з середньою живою масою 450 – 500 кг. Середній удій тварин за попередню лактацію становив близько 4000 кг молока. Дослід проводили методом груп-аналогів. Було сформовано дослідну і контрольну групи корів, по 10 голів у кожній, раціон годівлі яких складався із силосу кукурудзяного – 20 кг, сінажу з різнотрав’я – 10, жому – 20, висівок пшеничних – 3, меляси – 1 кг та солі кухонної 50 г. З кормами в організм лактуючих корів за добу надходило 2,7 г амінів, або 5,42 мг/кг маси тіла, що відповідає хронічному амінному токсикозу. В кінці зрівняльного періоду, через 10 днів після початку досліду, у тварин досліджували показники клінічного стану та відібрали проби крові для гематологічних і біохімічних досліджень, а також молока – для визначення його якості.

В основний період, який тривав 50 днів, з метою вивчення можливості зниження негативного впливу амінів на організм тварин у раціон корів дослідної групи вводили сорбент хумоліт із розрахунку 100 г на голову за добу, який згодовували разом з концентрованими кормами.

Проби крові у корів відбирали до вранішньої годівлі, середні зразки молока у кількості 250 мл – з двох добових надоїв та консервували розчином формаліну.

Суху речовину і вологість кормів визначали за загальноприйнятими методами, вміст загального та амонійного азоту – за А.І. Силаковою та ін. (1969), амінного азоту – за Imai Kazuhiro et al. (1984), вільних амінокислот – за допомогою амінокислотного аналізатора ААА Т–339 М фірми “Мікротехна” (Чехія) (A.A. Dietz et al., 1973), активну кислотність водних витяжок корму (pH) – за допомогою іонометра – І–130, загальну кислотність – титрометричним методом (Е.А. Петухова и др., 1989), вміст органічних кислот у силосованих кормах – за допомогою високоефективної рідинної хроматографії (A.A. Dietz et al., 1973).

Клінічний стан та гематологічні показники у корів досліджували згідно із загальновідомими методами за описом В.Ю. Чумаченка та ін. (1990): показники кислотно-лужної рівноваги крові за допомогою біологічного мікроаналізатора “Radelkis–OP–210” (Угорщина) (O. Sigard-Andersen (1964)), БАСК за методикою Д.А. Петрачова, ЛАСК визначали фотоелектроколориметричним методом у модифікації відділу зоогігієни УНДІЕВ, концентрацію глюкози в крові тварин – за реакцією з ортотолуїдиновим реактивом, сечовини – за реакцією з диацетилмонооксимом. Вміст загального білка в плазмі крові визначали за S. Go elly et al. (1949), білкові фракції плазми крові – турбідиметричним методом, аміаку в крові та молоці тварин – за А.І. Силаковою та ін. (1969), активність АлАТ та АсАТ у плазмі крові – за К.Г. Капетанакі (1962) з використанням наборів реактивів фірми „Астер” (Львів), питому густину молока – за допомогою ареометра типу AM (П.В. Кугенев,  1974), рН –іонометром І–130 за А. Терел (1979).

Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали за В.А. Кокуніним (1975), використовуючи комп’ютерну програму М. Excel.

Результати досліджень

Вміст небілкових азотовмісних сполук у кормах

Важливу роль в оцінці якості та санітарно-гігієнічних властивостей силосованих та сінажованих кормів відводять таким показникам, як вміст органічних кислот, вільних амінокислот, аміаку, нітратів та нітритів.

Дослідження їх вмісту і факторів, які викликають їх утворення, за умов короткотермінового та тривалого зберігання кукурудзяного силосу показало, що переважна більшість кормів, які використовуються у годівлі лактуючих корів у зимово-стійловий період утримання, містить значну кількість різних форм небілкового азоту, а також таких токсичних речовин, як аліфатичні аміни. Загальний рівень останніх у досліджуваних зразках кормів коливається у межах від 37,2 до 117,6 мг/кг, а аміаку – від 1,1 до 4,45 г/кг корму. При цьому найменше амінів міститься у сінажі із різнотрав’я – 37,18 мг/кг, а найбільше у сіні лучному – 117,60, тоді як у соломі озимої пшениці – 85,05, пшеничних висівках – 111,32, дещо менше у пивній дробині – 41,80, жомі – 61,27 та силосі із кукурудзи – 57,16 мг/кг корму.

Відомо, що утворення амінів у кормах тісно пов’язане з перетворенням білків на амінокислоти та аміди кислот і тісно корелює із рівнем аміаку. Можна було передбачити, що у ході дослідження стане можливим встановити певні корелятивні зв’язки між вмістом цих сполук у кормах.

Так, у зимовий період утримання лактуючих корів найменше амонійного азоту міститься у таких кормах, як жом, солома озимої пшениці, а найбільше аміаку – у сінажі із різнотрав’я, де його вміст був у 4, сіні лучному – у 1,6, висівках пшеничних – у 1,6 та силосі кукурудзяному – у 1,2 раза вищий, ніж у соломі озимої пшениці. У перерахунку на вміст загального азоту корму, рівень амонійного азоту в кукурудзяному силосі становив 34% при допустимій концентрації до 8%, а у сінажі із різнотрав’я понад 60%, що у декілька разів перевищувало допустимі значення цієї токсичної сполуки. Отримані дані вказують на низьку якість силосованих та сінажованих кормів, що пов’язано з недосконалою технологією їх заготівлі та зберігання.