Принципи архітектурно-планувальної організації об’єктів громадського обслуговування в умовах реконструкції житлових кварталів : Принципы архитектурно-планировочной организации объектов общественного обслуживания в условиях реконструкции жилых кварталов

Краткое содержание

У Вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета, задачі й методи дослідження, його наукова новизна.

Розділ 1. „Тенденції розвитку об’єктів громадського обслуговування”. На основі аналізу теоретичних робіт виявлені основні етапи формування системи обслуговування житлових кварталів в Україні від радянського періоду до теперішнього часу. Дослідження вітчизняної та закордонної проектно-будівельної практики дало можливість визначити сучасні підходи до побудови мережі об'єктів обслуговування та проблеми їх формування в умовах реконструкції.

За житловий квартал (мікрорайон) у роботі приймається структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними межами тощо, площею 20-50 га з повним комплексом закладів, установ та підприємств обслуговування місцевого значення і до 20 га з неповним комплексом.

Визначено, що значний вплив на формування міської житлової та громадської забудови в нашій країні спричинила концепція ступінчатої системи обслуговування, розроблена у 1960-ті роки. За нею все обслуговування розподілялося на рівні (ступіні) у залежності від частоти користування (повсякденне, періодичне та епізодичне). Кожному ступеню відповідав свій містобудівний елемент – житлова група, мікрорайон, житловий район, місто в цілому.

Теоретично первинним елементом у ступінчатій системі вважалася житлова група на 1000-1500 мешканців з одного або декількох житлових будинків. В її складі планувалося розміщувати дитячі садки, навколо 70 % місць у підприємствах громадського харчування, набір спортивних майданчиків для занять фізкультурою жителів різного віку. Повсякденне обслуговування в житловій групі було зручним, наближеним до споживача.

До складу наступної містобудівної одиниці – мікрорайону, входили декілька житлових груп, середня школа та громадський центр.

На практиці житлові групи з обслуговуванням на 1000-1500 мешканців, як перший рівень ступінчатої системи, не набули розповсюдження. Більшість вітчизняних мікрорайонів були побудовані без або з дуже невеликими включеннями закладів обслуговування до структури багатоквартирних будинків.

В мікрорайонах громадські центри споруджувалися в неповному обсязі та із запізненням. Архітектурно-композиційні рішення стандартних, не адаптованих до конкретних містобудівних, кліматичних та культурних умов громадських закладів не залишали яскравих вражень у відвідувачів.

Як відповідь на недоліки ступінчатої системи, у 1970-80 роках з'явився ряд альтернативних ідей:

-         Функціональна система, відповідно до якої об'єкти обслуговування пропонувалося розташовувати за напрямом руху людей - уздовж вулиць, поблизу зупинок транспорту. Практика показала ефективність цієї системи в окремих містобудівних умовах, особливо для підприємств торгівлі та побутового обслуговування.

-         Концепція нового елемента розселення (НЕР), за якою транспорт розглядався як визначальний фактор, що впливає на розташування об'єктів обслуговування. В концепції НЕР була також своя філософія, що базувалася на усвідомленні спілкування й інформаційного обміну як головної духовної потреби людини. Вважалося, що в майбутньому ядром житлової забудови стануть центри спілкування. Концепція є актуальною, оскільки роль генерування, обробки та передачі інформації у суспільстві зараз стає важливішою ніж матеріальне виробництво.

-         Футуристична концепція «Житло-2071» базувалась на ідеї цілком індивідуалізованого обслуговування: «Усе своє ношу з собою». Для кожної людини пропонувався окремий будинок-кокон - щось середнє між меблями, верхнім одягом і автомобілем, у якому було б все потрібне для життя. На сьогоднішній день це вже не фантастика: ноутбук, мобільний телефон, автомобіль – усе це етапи еволюції особистого простору.

Починаючи з 1990-років ХХ століття і до нашого часу сфера послуг формується та постійно змінюється внаслідок впливу запитів споживачів. Обслуговування стало диференційованим та індивідуалізованим у відповідності до таких ознак як форма власності, рівень доходів споживачів, інтереси різних соціальних груп. Жителі міст бажають мати особистий світ у межах власної квартири, внаслідок чого в її складі розширився перелік приміщень із громадськими функціями. Сучасне житло частково бере на себе ті функції, які раніше належали громадським закладам; багато послуг можна замовити додому завдяки сучасним засобам комунікації.

Історичний досвід показує, що впровадження ідеальної схеми, яка б відповідала усім вимогам практики будівництва, є неможливим. Економічно рентабельні види послуг будуть розвиватися самостійно, формуватися за ринковим принципом, як відповідь на попит у тому чи іншому виді послуг. Але стосовно об'єктів соціальної сфери регулювання зостається конче необхідним.

На рівні житлових районів у формуванні мережі об’єктів громадського обслуговування виділяються такі напрямки:

-         територіальне розділення функцій житла та обслуговування;

-         комбінування житлових та громадських функцій у забудові (“мозаїчна” структура);

-         забудова упорядкованими містобудівними одиницями-модулями, в яких присутні об’єкти обслуговування та житло.

Для міст України найбільш традиційним та історично зумовленим є комбінування житлових та громадських функцій, яке дозволяє відновити міську атмосферу в її традиційному розумінні, зробити сучасну забудову збалансованою та гармонійною.

На рівні житлових кварталів можна виділити дві основні форми організації системи громадського обслуговування - закриту та відкриту.

При закритій формі заклади обслуговування призначені виключно для жителів кварталу або житлового комплексу. Це, як правило, елітні котеджні містечка з автономною інфраструктурою, а також кондомініуми – житлово-громадські комплекси, в яких заклади обслуговування та прибудинкова територія належать жителям і використовуються тільки ними. Кондомініум дозволяє мешканцям спільно регулювати склад та кількість обслуговуючих приміщень, робити благоустрій території у відповідності зі своїми потребами.

Але кондомініуми тільки почали впроваджуватися, і в більшості кварталів масової міської забудови послугами громадських закладів може користуватися будь-хто бажаючий (відкрита форма організації обслуговування).

Проведені натурні обслідування та соціологічне опитування мешканців показали, що саме в таких, масових «спальних» житлових кварталах (мікрорайонах) радянських часів виникає найбільше проблем з обслуговуванням:

-         невдоволення потреб населення у закладах культури, спорту та охорони здоров’я;

-         надмірність попиту на окремі види послуг, реальна потреба в яких сьогодні значно перевищує нормативні показники (торгівля, послуги банків, юридичні консультації, побутові, комп’ютерні послуги та ін.);

-         незадовільний стан благоустрою прибудинкових територій (відсутність затишку, обладнаних зон відпочинку для різних соціальних груп населення);

-         зріст кількості приватного автотранспорту та, як наслідок, загострення проблеми його зберігання.

Для створення сучасної збалансованої системи обслуговування житлових кварталів у містах України необхідно:

-         розвивати та підтримувати соціальний сектор системи обслуговування (культура, дозвілля, оздоровлення, соціальна робота з дітьми та молоддю, людьми похилого віку, інвалідами);

-         реконструювати окремі об’єкти обслуговування, які мають застарілі функції;

-         впроваджувати нові типи будівель закладів обслуговування, що відповідають сучасним запитам щодо їх функціональної та архітектурно-планувальної організації.

Розділ 2. Вплив нових форм обслуговування на типологію громадських закладів. Громадське обслуговування розглянуто в системі міста, виявлені сучасні фактори, що впливають на типологію закладів обслуговування.

Сьогодні на зміну матеріалістичному та механістичному світоглядові, відповідно до якого речі та організми вважалися окремими та самостійними, прийшло системне бачення світу, головна ідея якого – „Все є в усьому”: речі та організми існують сумісно, є інтегрованими елементами складних систем.

Місто функціонує за основними системними законами, роботу яких можна побачити на прикладі природних систем. Але, на відміну від природи, місто та його підсистеми (у тому числі – громадське обслуговування) є штучними утвореннями людства і позбавлені механізму саморегулювання.

Структурні складові міста (житлова група – мікрорайон - житловий район - планувальний район) сьогодні, в більшості випадків, не відповідають системному законові подібності (частина – відображення цілого), тому що в них не витриманий баланс основних функцій цілого (побут – праця - відпочинок). В багатьох вітчизняних «спальних» мікрорайонах перевага віддана лише побутовій функції (житло, торговельні та побутові підприємства першої потреби). Функції праці та відпочинку представлені мало. На основі дослідження встановлено, що насичення житлової забудови дрібними безпечними виробництвами, представництвами фірм, культовими спорудами, закладами спорту та дозвілля дозволить зробити мікрорайони більш життєздатними.

Місто стає системою через взаємозв’язки між його елементами, по яким рухаються енергія, речовина та інформація. З точки зору організації громадського обслуговування, архітектурне середовище розглядається нами, як основний інформаційний носій; основа, що поєднує об’єкти обслуговування між собою та з житлом в єдине ціле. Організація в забудові просторів спілкування (майданчиків для ігор, занять спортом та відпочинку у дворах, пішохідних зон, площ, бульварів тощо), сприяє вирішенню соціальних проблем, є обов’язковою умовою створення повноцінного архітектурного середовища. В мікрорайонах масової міської забудови пропонується організація окремих житлових груп, кожна з яких має власний, відокремлений від оточення, дворовий простір та, за можливістю, своє підпорядкування (кондомініуми).

В дослідженні об’єкти громадського обслуговування розділені на сім груп, до кожної групи визначені сучасні вимоги та напрямки розвитку в умовах реконструкції.

1) Підприємства торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування. За результатами обстежень виявилося, що фактична потужність торговельних підприємств у житлових кварталах зараз відповідає нормативній або її перевищує.

Ця ланка в системі обслуговування має резерви для самостійного розвитку. Установлено, що необхідним є упорядкування дрібних тимчасових підприємств, обмеження розташування небезпечних, за впливом на фізичний та психологічний стан громадян, потужних торговельних комплексів (площею від 500 м2 торг. пл. і вище) безпосередньо в житловій забудові.

2) Підприємства зв’язку та кредитно-фінансові установи, юридичні консультації. Потреба населення у відділеннях зв’язку відповідає діючим нормативам, але, враховуючи зріст потреби людей у сучасних засобах комунікації доцільним є влаштування у поштових відділеннях місць для праці в мережі Інтернет, переговорних пунктів, надання комп’ютерних послуг (сканування, ксерокс, факс, роздрукування тощо).

Одночасно з державними, що раніше мали монополію на послуги, сьогодні працюють приватні банки та юридичні служби. Запропоноване збільшення нормативів щодо забезпеченості населення відділеннями банків (1 операційна каса на 1-2 тис. жит.), нотаріальними конторами (1 нотаріус на 5-10 тис. жит.), юридичними консультаціями (1 юрист-адвокат на 5 тис. жит.) та розширення існуючої мережі на мікрорайонному рівні.

3) Установи освіти. На сьогодні актуальною є модернізація та реконструкція існуючих навчально-виховних будівель згідно з реформою освіти.

Для дитячих дошкільних закладів необхідне розширення номенклатури типів будівель: створення міні-дитсадків на 0,5-1,2 групи; дитячих садків санаторно-оздоровчого типу; комбінованих дитячих садків з компенсуючими групами для слабких дітей; центрів розвитку дитини, розрахованих на відвідання разом із батьками. На базі існуючих дитячих садків, які недовантажені, доцільно створювати ясла-садки на 4, 8 і 12 груп із першим класом початкової школи, а також учбово-виховні комплекси, які об'єднують в одному будинку дошкільний заклад із початковою школою.

Школи, що споруджені до 1990-х років, вимагають збільшення площ навчальних, клубних і спортивних приміщень. Це можливо через зниження загальної наповнюваності шкіл та добудову блоків приміщень. В умовах дефіциту території в житловій забудові доцільно залишати тільки базові школи з навчанням з 1 по 9-й, або, при кооперації початкової школи з дитячим садком, із 5-го по 9-й клас. Старші школи (10-12 класи), які відрізняються спеціалізованими формами навчання, раціонально виносити на рівень житлових районів або загальноміського обслуговування.

4) Установи культури та мистецтва, культові споруди. Через збільшення кількості парафіян, з’явилася потреба в організації мережі малих храмів на 50, 100 та 200 осіб, що обслуговують мікрорайон і максимально наближені до житла. Установи культури, в умовах дефіциту території та коштів на будівництво за державний рахунок, доцільно розміщувати в складі існуючих житлових будинків, поєднувати з культовими спорудами, установами освіти, підприємствами торгівлі та громадського харчування.

У зв’язку зі значною інвалідізацією та старінням суспільства, необхідно створювати пункти соціальної допомоги людям похилого віку (1 пункт на 2-5 роб. місць на житлову групу до 1500 жит.) та реабілітаційні центри для інвалідів із функцією трудової реабілітації (1 центр на 30-75 відвідувачів на мікрорайон 10 – 25 тис. жит.).

5) Спортивно-оздоровчі заклади. Резервом для додаткового розміщення спортивно-оздоровчих закладів в умовах реконструкції стають установи освіти. Добудова композиційно відокремлених блоків спортивно-оздоровчих приміщень до існуючих шкіл допомагає задовольнити попит населення у спортивних послугах. Доцільно також збільшити забезпеченість населення відкритими площинними спортивними спорудами (з 0,01 га до 0,05 га на 1000 жит.), за рахунок організації спортивних майданчиків у дворових просторах житлових груп.

6) Установи охорони здоров’я. Запропонована організація філіалів існуючих районних поліклінік - місцевих медичних центрів потужністю від 100 до 400 відвідувань в зміну, в кожному мікрорайоні, в межах пішохідної досяжності В них можуть працювати сімейні лікарі, які мають широку спеціалізацію і надають адресну медичну допомогу сім’ям. Місцевий медичний центр може включати аптеку та стоматологічний кабінет.

7) Житлово-комунальне господарство. В Україні йде процес реформування житлово-комунального господарства з метою економії капітальних та експлуатаційних витрат. Один із головних шляхів досягнення цієї мети – проведення енергозберігаючих заходів на рівні архітектурно-планувальної організації будівель: замкнена забудова; компактні планувальні рішення; вбудовані або прибудовані до житлових будинків громадські об’єкти; використання підземного простору; урахування місцевих кліматичних умов; децентралізація систем енергозабезпечення.

Розділ 3. Архітектурно-планувальна організація об’єктів громадського обслуговування. На основі проведених досліджень визначені принципи комплексного формування закладів обслуговування:

-         Зв’язок з оточенням. Об’єкти обслуговування повинні утворювати цілісний архітектурний ансамбль із житловою забудовою та гармоніювати з природним ландшафтом.

-         Різноманітність. Для підтримання рівноваги в забудові необхідна присутність різних за розмірами та потужністю об’єктів обслуговування. В житлових кварталах доцільно розміщати дрібні, середні, та, при наявності потреби, крупні заклади. Наявність у забудові закладів обслуговування трьох перерахованих груп дозволяє найбільш повно задовольнити запити населення.

-         Диференціація об’єктів обслуговування. Обслуговування повинне бути адресним, базуватися на маркетингових дослідженнях, забезпечувати максимальне задоволення запитів різних груп споживачів.

-         Індивідуальність архітектурного образу. Індивідуальність образу досягається через відображення в архітектурних рішеннях об’єктів обслуговування культурних традицій регіону будівництва, застосування прогресивних архітектурно-конструктивних систем, які дозволяють вільно формувати план та фасад будівлі, забезпечують організацію різноманітних об’ємно-планувальних та конструктивних вирішень.

Запропонована методика організації системи громадського обслуговування в умовах реконструкції:

-         визначення містобудівних характеристик території, на якій буде проводитись реконструкція;

-         збір даних про існуючу мережу закладів та підприємств обслуговування, щільність та соціально-демографічний склад населення на поточний час та на перспективу;

-         визначення реального попиту на послуги на основі проведення маркетингових досліджень;

-         встановлення обов’язкового переліку закладів та підприємств обслуговування (соціального мінімуму послуг) згідно з діючими нормативами та доповнення його додатковими об’єктами, виходячи з реального попиту на той чи інший вид послуг;

-         визначення типів будівель нових об’єктів обслуговування, надання пропозицій щодо реконструкції та переобладнання існуючих закладів;

-         надання пропозицій щодо покращення архітектурного середовища.

Наведена методика дає можливість врахувати коливання попиту на послуги в кожному конкретному місці і скоригувати обов’язковий нормативний перелік об’єктів обслуговування відповідно до реальних потреб жителів.

В дослідженні розроблена структурна модель системи обслуговування житлового кварталу (рис. 1).

Модель базується на ієрархічному розподілі громадських просторів кварталу на:

-         простори загального користування (зовнішні межі кварталу, ділянки, що прилягають до вулиць та магістралей);

-         простори спільного користування всередині кварталу (головні транспортно-пішохідні осі та вузли їх перехрещення);

-         приватні дворові території житлових будинків або їх груп.

В межах просторів загального користування на зовнішніх межах кварталу пропонується розміщати потужні підприємства обслуговування – супермаркети, багатофункціональні громадські центри, а також паркінги та автостоянки.

В межах просторів спільного користування всередині кварталу - об’єкти обслуговування меншої потужності, що призначені для жителів кварталу: навчально-виховні установи, магазини та кафе, відділення зв’язку тощо.

У дворах житлових груп - заклади обслуговування, призначені для мешканців житлового будинку або групи: клубні та оздоровчі приміщення, пункти допомоги літнім людям, приміщення для короткочасного перебування дітей, майданчики для ігор, занять спортом та відпочинку тощо.

Запропонована номенклатура типів будівель об’єктів обслуговування, що можуть бути розміщені на рівні житлової групи, житлового кварталу, а також (окремі об’єкти) на рівні житлового району. В номенклатурі нормативний перелік розширено відповідно до сучасних вимог, введені нові типи будівель закладів обслуговування. Також запропоновані варіанти містобудівного розташування для кожного типу об’єктів громадського обслуговування, розглянута можливість їхньої кооперації між собою та з житлом, наведені рекомендовані місткості громадських закладів та норма забезпеченості на 1000 жителів.

Для збереження гармонії та єдності в архітектурному середовищі кварталів при формуванні системи громадського обслуговування в умовах реконструкції рекомендується використання наступних архітектурно-композиційних прийомів.

Для закладів, що розташовуються у тимчасових спорудах:

-         відповідність конструктивних елементів тимчасових структур розмірному модулю;

-         єдине кольорово-стилистичне рішення окремих кіосків, павільйонів та елементів благоустрою;

-         можливість швидкої установки та демонтування в залежності від потреб.

Для закладів, що вбудовані або прибудовані до житлових будинків:

-         формування лінійних громадських центрів уздовж вулиць, які є композиційними осями кварталу;

-         насичення фасадів архітектурними деталями на рівні сприйняття пішоходу;

-         застосовування елементів дизайну (реклама, вивіски, освітлення тощо), які відповідають масштабу людини.

Для закладів, що містяться в окремих громадських будинках:

-         використання громадських будинків як композиційних акцентів у забудові кварталів, підтримання ними головних композиційних осей;

-         створення в структурі будинків критих та відкритих громадських зон – пасажів, площ, атріумів, що поєднують між собою різні функціональні блоки громадських центрів;

-         введення в структуру громадських центрів функцій, що доповнюють основну (торгівля, оздоровлення, розваги чи навчання).