РЕФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНО-МЕТОДОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ПРОЕКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ УКРАЇНИ : РЕФОРМИРОВАНИЕ АРХИТЕКТУРНО методологической базы ПРОЕКТИРОВАНИЕ ОБЪЕКТОВ СОЦИОКУЛЬТУРНОГО НАЗНАЧЕНИЕ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ УКРАИНЫ

Краткое содержание

У Вступі висвітлюється існуюче положення в практиці проектування і будівництва ОСКП, ступінь наукової розробки теми, обґрунтування її актуальності, поставлені мета, задачі і методи дослідження, визначені основні наукові результати роботи, її практична значимість і впровадження результатів дослідження у практику проектування, нормотворення та навчальний процес ВНЗів, наведена структура дисертації.

Розділ 1. Передумови створення типології об’єктів соціокультурного призначення. На основі комплексного аналізу визначаються нові соціальні умови в країні, культурні та релігійні інтереси, визначаються історичні етапи еволюції типів ОСКП, практика їхнього проектування, будівництва і нормативного забезпечення, аналізується специфіка та дається характеристика основних факторів, які виявляють умови формування і розвитку перспективних типів, в результаті чого обґрунтовується їхня класифікація, напрями реформування архітектурно-методологічної бази ОСКП.

Культура і духовність є важливими сторонами людського існування разом з  трудовою та творчою діяльністю. На основі проведених досліджень виявлено, що розмір вільного часу визначається доступним рівнем продуктивних сил, характером суспільних відносин, загальним станом культури, освіченості і потребами суспільства. Спільний розгляд проблеми культури і духовності – як форми існування людини і, з другого боку, практичних проблем її діяльності та просторового забезпечення, дали змогу виявити напрямки архітектурно-типологічного визначення цієї галузі.

Проведені дослідження еволюції архітектурно-просторової організації ОСКП на різних етапах розвитку суспільства з періоду стародавньої Греції до наших днів, визначили, що потреба у вільному спілкуванні властива людині на усіх стадіях формування суспільних відносин. Кожна епоха формувала будівлі та споруди, які трансформувалися у часі, виходячи з розвитку різноманітних соціокультурних форм.

Автором встановлено, що за останні десятиріччя в нашій країні та закордоном сталися серйозні зміни у розвитку моделі культурного центру. Перш за все, змінилася роль клубної діяльності людей; вона стала більш значущою; збільшилися потреби у її різноманітності; зросли вимоги до задоволення потреб різних соціально-демографічних верств населення (дорослих і дітей, підлітків і пенсіонерів, інвалідів) у закладах з вільними, нерегламентованими формами дозвілля.

Формування центрів культури і дозвілля у 80-х і кінці 90-х років минулого сторіччя відбувалося шляхом вирівнювання значущості функцій в об’єктах, межа між ними ставала менш помітною. Паралельно відбувався процес диференціації цих закладів на спеціалізовані будівлі культури і дозвілля, фізкультури і спорту, а також рекреаційного призначення.

У проектуванні кінотеатрів позначилися тенденції розширення функцій цих закладів шляхом введення до їхнього складу декількох залів для глядачів, приміщень дозвілля і харчування, а також забезпечення їх новітнім технологічним обладнанням. Виникає необхідність включення до складу спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд різних приміщень дозвілля та медико-відновлювального призначення. Встановлено, що в зонах громадської активності міського населення виникають заклади попутного обслуговування, які приваблюють зручністю та доступністю.

Дослідження різноманітних напрямків проектування і будівництва сучасних культових будівель та їхніх комплексів закордоном показує, що в Україні необхідно відтворити та відновити цілий напрямок у архітектурі громадських будівель – сакральне зодчество. На жаль, тривалий період відсутності практики створення цих будівель та споруд призвів до втрати професійних навичок у проектуванні й будівництві храмів. Специфіка цієї проблеми полягає в тому, що питання храмобудування має вирішуватися не тільки із вузькопрофесійних позицій, звичних сучасним проектувальникам, але й з усвідомленням з церковних позицій, які відповідають запитам і    канонам церкви, національним традиціям.

У роботі досліджуються фактори, які впливають на формування ОСКП.       Здійснений автором комплексний аналіз дозволив виявити основні з них: містобудівні, природно-кліматичні та екологічні, етнографічні, культурологічні і релігійні,   функціонально-типологічні і технічні. Визначені фактори виявляють закономірності формування мережі, архітектурно-планувальної організації, конструктивні особливості та інженерне забезпечення будівель, що розглядаються.

Автор дійшов висновку, що у сфері соціокультурного обслуговування необхідно застосовувати принцип задоволення якісного зростання потреб населення диференційовано до особливостей різних категорій і груп та підвищувати рівень забезпеченості різноманітними закладами на основі реалізації збільшення прогнозованого вільного часу населення. Перспективна система обслуговування має відповідати усім вимогам культурного, духовного і фізичного розвитку людини, бути соціально-доступною для кожного споживача.

У результаті здійснених досліджень розроблена класифікаційна матриця будівель, що розглядаються, за різноманітними ознаками: пропускною спроможністю; об’ємно-просторовою структурою; архітектурною типологією, формами комерційної діяльності; принципами зведення (спорудження); за складом приміщень, кількістю функцій та конструктивною системою. Ця класифікація дала змогу виявити основні види і типи будівель. На основі комплексного аналізу соціальних умов, культурних і релігійних інтересів населення, еволюції формування типів ОСКП, практики проектування, будівництва та нормативного забезпечення, характеристики основних факторів, які визначають умови формування перспективних типів будівель, обґрунтування їхньої класифікації визначені напрями реформування архітектурно-методологічної бази проектування ОСКП: містобудівні, архітектурно-типологічні, науково-проектні та нормативно-методологічні.

Розділ 2. Містобудівні умови формування об’єктів соціокультурного призначення. Відповідно до виявлених факторів, які впливають на формування будівель та прийнятої їхньої класифікації, у дослідженні розглянуті основні містобудівні      напрями  створення  спеціального  архітектурного  середовища  для ОСКП.

У дисертації простежена різноманітність видів аматорських занять, зразків поведінки і інформації, які складають найважливіші характеристики міського способу життя. Сама можливість вибору зразків матеріальної і духовної культури, що тісно пов’язана із диференціацією усіх міських структур і функцій, виступає як найважливіша умова постійного удосконалення способу життя населення. В роботі автор дійшов висновку, що особливості сучасної організації міського середовища полягають у цілісності структури і образу міського простору, який має реалізовуватися у соціально-просторовій структурі та здійснюватися через систему культурних цінностей, норм і правил поведінки мешканців міст, художній образ і символіку, гармонію житла та об’єктів обслуговування, матеріального і природного оточення.

На основі досліджень виявлено, що виникла необхідність створення індустрії дозвілля, яка буде сприяти удосконаленню мережі закладів обслуговування на новому якісному, технологічному і технічному рівнях. Критеріями ефективності роботи окремих елементів системи обслуговування має стати активність відвідувань населенням і навантаження на місце, що мають специфіку у різноманітних містобудівних умовах і для кожного типу будівлі.

У роботі надаються пропозиції щодо формування зазначеної системи за двома напрямками: пошуковим і цільовим. Структура першого напрямку базується на визначенні максимального вибору форм діяльності при мінімумі витрат на одну людину і вимог до його культурного потенціалу. Структура другого напрямку орієнтована на культивування визначеного виду діяльності і надає максимальні можливості для поглиблення спеціалізації даної діяльності, а також характеризується збільшенням циклічності обслуговування, зменшенням потоку відвідувачів у разі зростання суми витрат на одну людину.

Здійснений в роботі аналіз стану мережі ОСКП дав змогу дійти висновку, що перспективою розвитку мережі закладів дозвілля та культурно-видовищного призначення має стати підвищення ролі спеціалізованих клубів, центрів культури та дозвілля, фізкультурно-оздоровчих комплексів, багатозальних кінотеатрів та відеокомплексів з розширеним складом приміщень. Одним із напрямків удосконалення мережі будівель, що розглядаються, пропонується реконструкція і модернізація існуючих закладів із урахуванням реалізації як загальних, так і спеціалізованих програм їхньої діяльності.

Нові соціально-економічні умови, що виникли в Україні, сприяли покращанню відносин між державою і церквою та обумовили необхідність відтворення і розвитку мережі культових будівель різних конфесій. Автор пропонує формувати мережу цих будівель як складовий елемент загальної системи соціокультурного обслуговування населення, а її об’єкти-представники – храми, мають стати невід’ємними компонентами міської забудови.

У результаті здійснених досліджень виявлений характер роботи системи соціокультурного обслуговування на основі організації мережі, яка базується на системі культурних і духовних цінностей та регіональних містобудівних принципах. В умовах ринкових відносин, що складаються, для забезпечення можливості контролю над формуванням системи обслуговування автором запропонована концепція комплексної організації багаторівневої мережі ОСКП із встановленням певного соціального  мінімуму забезпеченості об’єктами обслуговування населення. Запропонована методика розрахунку місткості мережі дозволила визначити її диференційовані містобудівні показники. Такі показники мають бути обов’язковими для усіх частин міста і, звичайно, у разі необхідності, можуть бути збільшені. Як соціальний мінімум пропонується прийняти визначені в роботі диференційовані розрахункові містобудівні показники закладів і підприємств, які повинні бути наведені у ДБН 360-92**. Цей підхід був апробований автором під час розробки концепції формування системи соціокультурного обслуговування житлових районів „Теремки-1” та „Столичний” у м.Києві, де, крім соціального мінімуму, застосований підвищений коефіцієнт, який враховує реальні потреби майбутніх жителів і комерційних структур зазначених містобудівних комплексів.

Виявлена тенденція до інтегрування окремих елементів мережі у багатопрофільні комплекси із урахуванням прийнятних для кожного регіону будівництва споживацьких характеристик і місцевих умов. Цей напрямок буде сприяти вирішенню проблеми оптимізації системи закладів соціокультурного обслуговування, що склалася в містах України.

Удосконалення містобудівних принципів організації соціокультурного обслуговування пов’язане із вирішенням основних соціально-економічних проблем сталого розвитку міст України, які відповідають завданням подальшої демократизації суспільства.  На цій основі автором розроблена варіантна структурна модель формування громадсько-культурних комплексів для різноманітних містобудівних рівнів на базі взаємопов’язаної системи обслуговування, що склалася.

Розділ 3. Архітектурно-планувальна організація об’єктів соціокультурного призначення. У дослідженні визначаються функціонально-типологічні характеристики будівель, даються пропозиції щодо використання новітніх архітектурно-конструктивних систем, наводяться рекомендації з номенклатури перспективних ти­пів будівель, запропоновані визначення соціально-економічної ефективності проектних вирішень.

Узагальнення сучасної вітчизняної і зарубіжної практики проектування та будівництва, проведення різноманітних НДР і експериментального проектування, роз­роблення ДБН дозволили виявити типологічні характеристики ОСКП на основі нормалізації їхніх приміщень із застосуванням принципу інтеграції функцій різних приміщень (закладів) у центри та комплекси. Так, типологічна особливість та архітектурно-планувальна організація багатофункціонального закладу – центру дозвілля, характеризується тим, що він призначений для усіх соціальних груп населення з        наданням їм різноманітних можливостей активної творчої участі в його роботі. В структурі центру виділяються спеціалізовані сектори, кожен з яких, з одного боку, здатний забезпечити зовнішні функції центру; з іншого – відповідає певному напрямку діяльності. Особливість архітектурно-планувальної організації полягає у тому, що ні один із секторів не домінує над іншими; сектори знаходяться у постійній взаємодії та мають при цьому технологічну незалежність і самостійність. Кожний сектор орієнтований на одночасну, паралельну реалізацію основних функцій центру.

Проведення автором НДР, а також власний досвід щодо розроблення відповідних ДБН, дають можливість зробити висновок, що фізкультурно-оздоровчі комплекси за своєю ідеологічною та функціонально-планувальною структурою мають тяжіння до центрів дозвілля і формуються на основі фізкультурно-спортивних приміщень із розвинутими лікувально-відновлювальними функціями, а також приміщень для проведення дозвілля, ігор і супутніх функцій.

Відродження української культури, зокрема розвиток кінематографу, вимагає формування сучасних кінотеатрів і відеокомплексів. Автором запропоновано широке застосування перспективного типу кінотеатрів – мультиплексів, до яких, крім кінопоказу у трьох чи більше залах для глядачів із усіма приміщеннями обслуговування (вестибюль з гардеробом, фойє, кіноапаратні і т.п.), рекомендується вводити приміщення для проведення дозвілля (ігрові салони, клубні приміщення, концертні, танцювальні та виставкові зали, відеотеки, а також кафе, ресторани і т. ін.) із застосуванням новітньої проекційної та звуковідтворюючої систем. У той же час, крім      багатофункціональних кінотеатрів, рекомендується формувати і спеціалізовані –  монофункціональні (прем’єрні, студійні, дитячі та „експрес”) кінотеатри.

У результаті здійснених досліджень та експериментального проектування, автором розроблені пропозиції з архітектурно-планувальної організації об’єктів відео­показу, нового феномена аудіовізуальної культури із різними елементами цієї системи. Економічні розрахунки показують, що автоматична заміна кінопроекційної техніки комплектами відеопоказу дає значний економічний ефект у зв’язку із зменшенням витрат на виготовлення і транспортування відеокасет у порівнянні з фільмами.

Розвиток духовності та релігійного життя в країні визначає необхідність реставрації, відтворення пам’яток сакральної архітектури і проектування та будівництва сучасних храмів і храмових комплексів. У роботі на основі аналізу сучасної практики проектування та будівництва сакральних будівель і споруд, експериментального проектування та розроблення спеціальної нормативної бази визначається, що більшість храмів, які будуються останнім часом, позбавлені рис сучасності, архаїчні за формою і змістом. Це зрозуміло, адже багато років ми були позбавлені контактів з релігійним світом і сакральною культурою. Втрачена спадкоємність розвитку як містобудівних прийомів розміщення храмів, так і архітектурно-планувальних та об’ємно-про­сторових вирішень. Відсутність підготовки у питаннях храмобудування, нерозуміння специфіки проектування храмів призводить до ускладнення вирішення назрілих на сьогодні питань.

Основою для проектування православних культових будівель є канонічні вимоги, які склалися віками, і котрі необхідно розвивати у сучасному храмобудуванні. Проведені автором дослідження з відповідними розрахунками, що були перевірені у експериментальному проектуванні, дозволили надати пропозиції з архітектурно-планувальної організації сучасних православних храмів (каплиць, парафіяльних церков, кафедральних соборів, храмових комплексів і т.п.) із рекомендаціями щодо  складу і параметрів їхніх приміщень (планувальних елементів).

На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної проектно-будівельної практики реалізації різних АКТС, вивчення науково-дослідних робіт і багаторічного досвіду проектних розробок серій цивільних будівель на основі індустріальних систем, автором виявлено напрямки перспективного розвитку і рекомендовано до застосування такі системи: безригельний каркас, монолітні і легкі металеві конструкції.

Конструктивна система з безригельним каркасом має значні переваги порівняно із ригельним та іншими традиційними системами, їй властива варіантність архітектурно-планувальних і композиційних вирішень. Плоскі перекриття із гладкою стелею сприяють застосуванню гнучкого планування (улаштування розбірних або пересувних перегородок, які жорстко зв’язані з конструктивними елементами стелі).

Одним із перспективних напрямків проектування ОСКП є застосування монолітних конструкцій. У КиївЗНДІЕП під керівництвом та за безпосередньої участі автора проводилась низка науково-дослідних і проектних робіт із застосуванням монолітних конструкцій у громадських і житлових будівлях (з приміщеннями обслуговування на перших поверхах). Монолітне домобудування, завдяки багаторазовому застосуванню опалубок для зведення будівель, стає одним із основних видів індустріального будівництва, де типізується не будівля, а елементи опалубок.

Нова архітектурно-конструктивно-технологічна система АКТС „ГІТОР”, розроблена в КиївЗНДІЕП, призначена для швидкого зведення різноманітних громадських будівель, у тому числі соціокультурних закладів. АКТС „ГІТОР” ґрунтується на безопалубній системі зведення і не залежить від існуючої бази індустріального будівництва. Можливості цієї системи використані автором під час проектування кафедрального собору в м. Полтаві.

З метою зменшення маси будівлі, трудомісткості робіт, скорочення термінів зведення будівель в наш час застосовуються нові ефективні матеріали та конструкції. Одним із перспективних напрямків вирішення цієї проблеми є застосування в будівництві легких металевих конструкцій.

У КиївЗНДІЕП розроблена система „Актив” для збірно-розбірних будівель павільйонного типу, сформована на основі металевого каркаса та огороджувальних      панелей з ефективних матеріалів. Автором запропоновані об’ємно-планувальні та конструктивні вирішення серії будівель соціокультурного призначення (клуби,    Фоки, кінотеатри, відеокомплекси, бібліотеки, храми тимчасової дії).

Пропозиції з номенклатури ОСКП ґрунтуються на низці Законів України та    національних програм, перспективних соціологічних, містобудівних і типологічних дослідженнях, аналізі практики проектування та будівництва, експериментальному проектуванні. Номенклатура складена, виходячи із таких вимог: надання населенню максимальної комфортності у використанні мережі ОСКП із урахуванням нових економічних умов, культурного і національного відродження, диференційованих потреб; формування системи обслуговування з різними формами комерційної діяльності, а також із урахуванням взаємозв’язку містобудівних утворень у загальній системі населених пунктів; підвищення ефективності капітальних вкладень у будівництво закладів обслуговування.

У пропозиціях з номенклатури ОСКП враховані різноманітні показники: містобудівний рівень обслуговування (мікрорайонний, районний, міський); режим роботи (цілорічні, сезонні); частота відвідувань (повсякденне, періодичне, епізодичне обслуговування); якість послуг, що надаються (стандартні, вибіркові); доступність до об’єктів обслуговування різних соціальних і вікових груп населення; об’єкти різних форм власності (державні, приватні). Різниця морфологічних, організаційних і споживацьких характеристик ОСКП дозволила зазначити, що галузь застосування кожного типу закладу має визначатися рівнем урбанізованості та культурного розвитку міста, його адміністративним статусом; чисельністю населення, характером і якістю мережі об’єктів обслуговування, що вже діє; очікуваною активністю відвідувань і розподілом попиту населення по об’єктах.

Проведення численних НДР та експериментальне проектування дозволили     сформулювати в роботі вимоги щодо ефективності будівництва і експлуатації ОСКП. Ці вимоги згруповані у такі блоки: соціально-демографічні, містобудівні, функціонально-типологічні, конструктивні, технологічні, інженерні, економічні, естетичні, а також за рівнем комфорту і обсягом послуг. Визначено, що в ОСКП підвищується інтенсивність експлуатації за рахунок багатоцільового використання і скорочення капітальних витрат на зведення будівель у розрахунку на одного відвідувача порівняно із монофункціональними будівлями.

Запропонована в роботі архітектурно-планувальна організація центру дозвілля дозволяє формувати його як заклад, який працює на госпрозрахунковій основі, що отримує прибуток шляхом реалізації своїх структуроформувальних функцій: надання послуг населенню; інтенсифікація робіт інших закладів, які використовують програми центру; реклама індустрії дозвілля і впровадження нового технологічного обладнання тощо. Проектування і будівництво центрів дозвілля, які об’єднують у своєму складі заклади культурно-просвітницького, видовищного, розважального, культурно-інформаційного, фізкультурно-оздоровчого призначення і супутні їм заклади, будуть сприяти забезпеченню більш високої пропускної спроможності цих центрів, що зумовлює підвищення рівня обслуговування. На основі порівняння об’ємно-планувальних показників виявлено, що центри дозвілля, не дивлячись на відносно великі одночасні і поточні витрати, дешевші, ніж об’єкти, що розташовані окремо, у середньому на 12-17%, їхні річні експлуатаційні витрати менші на 10-15%; економія   площі досягає 25-30%.

Розділ 4. Методологічні і нормативні основи проектування об’єктів соціо-культурного призначення. На підставі багаторічного досвіду та узагальнення       науково-проектної практики надаються пропозиції з методики проектування, визначаються принципи проектування та пропонується модель удосконалення будівельного нормування ОСКП.

Типологічний і функціональний аналіз системи проектування ОСКП дав змогу запропонувати методику розробки архітектурно-проектних вирішень, яка базується на системі взаємодії факторів. Структура розробки проекту, яка рекомендується, розкриває зміст завдань, регламентує послідовність етапів проектування і сприяє підвищенню якості проектного вирішення. Системність підходу до управління якості проектного вирішення припускає виявлення і регулювання усіх факторів, що впливають на якість проектування шляхом створення і постійного функціонування комплексу організаційних структур і персональної відповідальності. Вони будуть сприяти створенню умов довіри замовників (споживачів), гарантій конкурентоздатності продукції (на основі оптимізації витрат), привабливості та престижності організації (підприємства, структури).

На основі запропонованої методики з впровадженням системи якості, що ґрунтується на взаємодії факторів, автором сформульовані принципи проектування ОСКП, до яких належать: типізація та індивідуалізація; спеціалізація та інтеграція; гнучкість планувальних вирішень; реновація історичних будівель; забезпечення доступності інвалідів та інших маломобільних груп населення до об’єктів, що розглядаються (рис.1).

Одним із ключових напрямів реформування архітектурно-методологічної бази проектування ОСКП є вдосконалення технічного нормування, тому що гармонізація національних стандартів з європейськими – це одна з обов’язкових умов інтеграції України до ЄС. На основі Концепції створення національної нормативної бази України у галузі будівництва та аналізу вітчизняного і закордонного досвіду з практики формування національних систем будівельних норм, правил і стандартів, у роботі запропонована методика розроблення нормативних документів з проектування ОСКП. Запропонована методика удосконалення нормативної бази проектування ОСКП складається з семи методичних етапів розроблення: проведення попередніх досліджень; організація фінансування нормативних розробок; розроблення першої редакції проекту ДБН; розроблення остаточної редакції проекту ДБН; передача погодженого проекту ДБН до технічного комітету із стандартизації; розгляд остаточної редакції проекту ДБН на НТР Держбуду України. Кожен етап регламентує зміст, методологічний напрям його реалізації і термін виконання.