РОЗВИТОК І ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи розвитку сільського господарства” встановлено, що при визначенні й оцінці економічної ефективності суспільного виробництва з витратами живої й уречевленої праці, тобто з використаними виробничими ресурсами, порівнюються не всі, а тільки такі результати виробництва, що являють собою суспільні споживчі вартості. Для об'єктивної оцінки економічної ефективності суспільного виробництва, поряд із загальним обсягом суспільних споживчих вартостей, важливо враховувати також їхню структуру, асортимент, якість, час і місце виготовлення. Економічна ефективність суспільного виробництва за інших рівних умов буде тим вища, чим у більшому ступені структура, асортимент і якість вироблених продуктів, місце і час їхнього одержання відповідають суспільним потребам.

У процесі виробництва одні фактори можуть компенсувати інші. Так, нестачу трудових ресурсів можна усунути за рахунок росту продуктивності праці, підвищуючи рівень механізації виробничих процесів, застосовуючи економічні механізми стимулювання праці. Низький вміст у ґрунті поживних речовин компенсується внесенням мінеральних і органічних добрив. Щоб досягти високої ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно досягти оптимального сполучення значень зумовлюючих її факторів.

Ефективність сільськогосподарського виробництва у цьому зв’язку розглядається нами як результативна категорія розвитку сільського господарства з найвищим ступенем узагальнення та відображення процесів, явищ економічної дійсності. Категорією, що відбиває рівень функціонування сукупних виробничих ресурсів, є категорія продуктивності сукупного ресурсного потенціалу виробництва, яка виступає вихідною, первинною по відношенню до категорії ефективності. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є результатом забезпечення виробничими ресурсами і характеризується жорсткою функціональною залежністю, яку можна виразити так: чим краще використовуються наявні виробничі ресурси, тим нижчі затрати сукупної праці, тим вищий загальний рівень ефективності виробництва.

Основними показниками ефективності сільськогосподарського виробництва слід вважати рентабельність продукції і норму прибутку. При оцінці ефективності науковцями не розглянуті усі варіанти. Запропоновані в економічній літературі показники є частковими. У них або весь результат переноситься на один з факторів виробництва чи не враховані усі витрати виробництва.

У якості недоліку діючих методик визначення ефективності виробництва зазначено відсутність узагальнюючого показника. Узагальнюючий показник повинний давати інтегральну оцінку, що характеризує ефективність використання усіх видів ресурсів. Для його розрахунку слід покласти в основу визначені принципи: взаємозв'язок показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва із сутністю і дією економічних законів на рівнях сільського господарства і підприємства на підставі врахування витрат як причин, а результатів як наслідків; логічна послідовність, взаємозв'язок із частковими показниками економічної ефективності; взаємозумовленість показників при їхній зміні на основі тенденцій застосування факторів живої й уречевленої праці; забезпечення самофінансування сільськогосподарських підприємств як обмеження змін часткових показників; повний облік витрат і результатів виробництва, їхня відповідність один одному в часі і за змістом.