Євсєєнко Вiкторiя Олексaндрiвнa Процеси iнституцiонaльних перетворень соцiaльного зaхисту нaселення нa зaсaдaх медичного стрaхувaння

Краткое содержание

У першому розділі «Наукові засади процесів інституціональних перетворень соціального захисту населення на засадах медичного страхування» розглянуто теоретико-методичні аспекти формування новітніх інститутів в системі соціального захисту населення України на засадах медичного страхування, досліджено соціальний захист в реалізації соціальної політики держави, визначено передумови розвитку процесів інституціональних перетворень соціального захисту населення на засадах медичного страхування.
Визначено, що головним завданням сучасного етапу розвитку України повинно стати реальне втілення в життя конституційних прав соціальної держави, які реалізуються через систему соціального захисту населення. Реформування економіки України потребує відповідних змін у системі соціального захисту населення, у тому числі охорони здоров’я громадян. Система охорони здоров'я належить до галузі невиробничої сфери, яка, визначаючи стан здоров’я населення країни і ступінь його соціальної захищеності, є своєрідним індикатором існуючої політико-економічної ситуації в суспільстві, який чутливо реагує на будь-які зміни.
Зроблено висновок, що перманентна кризова ситуація в соціальному захисті населення викликає необхідність розробки нових концептуальних підходів до його організації. Діючі сьогодні в соціальному захисті населення державні форми господарювання сформувалися в умовах планування командно-адміністративної системи управління Це в сукупності з «залишковим» принципом фінансування, нестачею і нераціональним використанням бюджетних коштів, відсутністю мотиваційних стимулів у досягненні високих результатів діяльності стало головними причинами необхідності інституціональних перетворень соціального захисту населення.
Проблеми соціального захисту населення в Україні та переведення його на засади медичного страхування досліджувало багато вчених. Однак, більшість дослідників описують можливості, які отримає система соціального захисту населення країни після запровадження обов’язкового і використання добровільного медичного страхування, без уточнення конкретних методик практичної реалізації цих можливостей в рамках цілісної системи соціального захисту населення України.
Проведене дослідження теоретичних засад інституціональних перетворень соціального захисту населення в контексті розвитку медичного страхування дозволило надати авторське визначення низці категорій, а саме: соціальний захист, соціальна політика, медичне страхування, інституціоналізм, інституціональні перетворення. Зокрема, медичне страхування, на відміну від існуючих підходів, розглядається як інститут соціального захисту населення, у межах якого формується система економічних відносин між учасниками страхового ринку з приводу створення спеціальних фондів соціального страхування, спрямованих на акумуляцію фінансових ресурсів, призначених для забезпечення страхового захисту інтересів населення пов’язаних з втратою здоров’я.
Встановлено, що однією з найбільш важливих соціальних проблем України, на відміну від розвинутих країн, є незадоволення потреб людей у належному захисті їхнього здоров’я. Розвинуті країни вирішують дану проблему шляхом формування платного ринку медичних послуг і переважно за рахунок дієвого механізму страхування. Прагнучи вступу до Європейського співтовариства, Україна переймає досвід розвинутих країн і вже намагається створити передумови для створення інституту обов’язкового медичного страхування. Проте законодавча база України та ментальність населення поки що не повністю готові до такого серйозного кроку.
Саме тому інституціональні перетворення та розвиток інститутів і інституцій в Україні слід розглядати як фундаментальну проблему, вирішення якої сприятиме ефективному функціонуванню ринку медичних послуг та запровадженню обов’язкового медичного страхування в систему соціального захисту населення.
Важливою складовою соціального захисту населення є соціальне страхування. Із становленням ринкової моделі економіки в Україні виникло серйозне питання про роль і місце соціального страхування в її економічній системі. Оцінюючі сучасну українську систему соціального страхування, слід зауважити, що вона пройшла у своєму становленні декілька етапів, які представлені у табл. 1.
Визначено, що система соціального страхування в Україні досі базується на принципах командно-адміністративної системи керування та ще зберігає адміністративно-розподільний характер. У зв'язку з чим немає очікуваного ефекту від певних перетворень, оскільки вона не завжди відповідає здійснюваній соціальній політиці. На практиці мають місце диспропорції у формуванні джерел доходів, незбалансованість величини страхових платежів та розподілу фінансових ресурсів між фондами соціального призначення. Не на високому рівні поставлена правова та економічна відповідальність фондів перед страхувальниками та застрахованими особами.