Волошина, Валентина Віталіївна. Психологічні технології підготовки майбутнього психолога

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет,
визначено мету, провідні гіпотези та основні завдання роботи, наукову новизну та
практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів,
наведено дані про публікації та структуру роботи.
У першому розділі «Підготовка майбутніх психологів у вищому навчальному
закладі» проаналізовано зміст психологічних технологій підготовки майбутнього
психолога до професійної діяльності; визначено соціально-психологічні
детермінанти психологічної підготовки майбутнього психолога; обґрунтовано
особистісні й професійні цінності як основи професійної підготовки майбутнього
психолога; описано інтеграл професійної цінності майбутнього психолога; виявлено
особливості професійної спеціалізації та її особистісного вибору майбутнім
психологом.
Теоретичний аналіз показав, що на сьогодні в процесі професійної підготовки
особистості використовується цілий ряд відомих психологічних технологій, таких як:
оцінка професійних якостей і компетенцій фахівця (Д.Мак-Клелланд), діагностика
психічних функцій фахівця, що вибудовують внутрішній план його професійних дій
(Є.О.Клімов), стимулювання й оптимізація внутрішніх ресурсів особистості
(А.О.Деркач), визначення ціннісних регуляторів організаційної поведінки
особистості у групі професіоналів (Т.С.Кабаченко) тощо. Водночас сучасна
професійна підготовка майбутнього психолога більшою мірою націлена на
змінювання його уявлень щодо власних ресурсних професійних можливостей. У
зв’язку з цим науковці використовують мікросоціальні технології, зокрема,
структурування професійної самосвідомості та активізація професійно значущих
якостей (О.С.Андрєєва, Н.Ф.Шевченко), технологію становлення смислової
професійної установки завдяки оволодінню професійними ролями (А.А.Алімов),
рефлексивну психотехнологію розвитку професійної свідомості та самосвідомості
(Т.Д.Баришева, Н.І.Пов’якель), діалогічну технологію розвитку аксіологічного
потенціалу студентів через інтеграцію в них пізнання, усвідомлення та прийняття
цінностей професійної спільноти (О.О.Полякова) тощо.
Нині, коли існуючі істини поступаються новим ціннісним переконанням, а
обсяг галузевих знань підтримується багатовимірною інформаційною мережею,
психологічні технології підготовки фахівців взагалі та майбутніх психологів зокрема,
не можуть залишатись односпрямованими. Як вважають сучасні дослідники (І.Д.Бех,
І.С.Булах, Н.В.Пророк та ін.), контекстуально вони мають інтегрувати в собі такі
глобальні психічні явища, підґрунтям яких були б узагальнені й уніфіковані
соціальні та особистісні утворення буттєвості людини. Глибокий аналіз професійної
підготовки психолога у ВНЗ виявив певні особливості цього процесу. Найчастіше
виокремлюється один з аспектів, на якому ставиться акцент. Так, В.Д.Шадриков у
контексті професійного становлення майбутнього психолога підсилив увагу на
розвитку його індивідуальних властивостей та здібностей; Е.Ф.Зеєр сконцентрувався
на соціальній активності особистості психолога відносно її прагнення до
професійного самовдосконалення й саморозвитку; Л.О.Кандибович, В.О.Татенко
зосереджувались на цілісності формування індивідуально-особистісних якостей та
8
суб’єктних властивостей фахівця тощо. Втім, така односпрямованість не сприяє
інтегрованості двох внутрішніх світів – професійного й особистісного у процесі
розвитку професіоналізму майбутнього психолога.
Вивчення специфіки професійної підготовки майбутнього психолога призвело
до виокремлення ряду соціально-психологічних детермінант, які відіграють провідну
роль в процесі набуття ним фаховості. Як доводять вчені, котрі займаються
означеною проблематикою, соціальними детермінантами фахового становлення
особистості слугує система потреб суспільства і держави (І.О.Вагін), умови
підготовки до професійної діяльності психологів (А.А.Марголіс), засоби
моделювання навчального процесу (В.Я.Ляудіс), домінування вербальних методів
над практичними (Г.О.Берулава), взаємини між викладачами та студентами-
психологами (О.Ф.Бондаренко) тощо. Психологічними детермінантами розвитку
майбутнього психолога визначено особистісні цінності (Б.С.Братусь), соціальна
спрямованість та мотиви досягнення професійної компетентності (Н.В.Пророк),
професійне «Я» студента та усвідомлення ним своєї соціальної цінності, смислу
буття й власної сутності у векторі минулого й сучасності (Л.Б.Шнейдер),
психологічна зрілість (В.В.Рибалка), інтелектуальність та емоційно-вольова стійкість
(М.О.Амінов), альтруїстичність, проникливість та доброзичливість (Н.В.Антонова,
Є.С.Романова), комунікативність (В.М.Карандашев), професійні якості та
властивості (Є.О.Клімов, Н.В.Чепелєва), цілісність психічного (свідомого і
несвідомого) (Т.С.Яценко), професійно-психологічна рефлексія (Л.Г.Терлецька),
моральні якості та ціннісні орієнтації особистості (Л.Г.Дика), здатність до прийняття
ефективних рішень (В.М.Чернобровкін) тощо.
Узагальнення існуючих наукових позицій засвідчило те, що надання
значущості, але не відстеження взаємозв’язку між процесами розвитку особистісних,
професійних та соціальних детермінант майбутніх психологів, не створює умов для
осмисленості ними ціннісно-змістової сутності професії, визначення власного
ставлення до неї та до Іншого як суб’єкта професійної взаємодії. Водночас
цінностям, як своєрідному інтегративному утворенню, на ґрунті якого здійснюються
особистісні вибори не лише професії, а й способу життєдіяльності людини,
присвячені численні дослідження. Деякі психологи (З.С.Карпенко, Г.К.Радчук,
В.В.Столін та ін.) дотримуються наукової позиції про те, що професійність
майбутнього фахівця залежить від взаємозв’язку особистісних, професійних та
соціальних цінностей. Хоча такі передбачення ніколи не підлягали емпіричному
вивченню.
До системи особистісних цінностей майбутнього психолога, які вченими
розглядались як стрижневі утворення його особистості, відносили риси, властивості
та мотиви (С.Ф.Анісімов), життєві цілі та переконання (Л.М.Архангельский),
самовартісні смислові утворення (І.Д.Бех), установки, очікування, наміри (Л.П.Буєва,
А.Г.Здравомислов), інтереси, бажання, прагнення (М.С.Каган, М.Рокич), особистісні
смисли (Ю.Л.Трофімов, В.Е.Чудновський) тощо. Професійними цінностями
майбутнього психолога було визначено готовність до контактів та комунікабельність
(Г.О.Балл), раціональність у встановленні й підтримці стосунків, толерантність
(С.Д.Максименко), наявність психолого-педагогічного такту, самокритичність
9
(В.П.Москалець), емпатійність (П.П.Горностай, Н.Ф.Литовченко, Н.І.Пов’якель та
ін.), впевненість, емоційність, врівноваженість (В.А.Семиченко, Ж.П.Вірна),
незалежність, товариськість, переконливість (Т.М.Титаренко, Н.Л.Коломінський),
професійна етика та морально-етична особистісна відповідальність
(Ю.О.Приходько), діалогічність та продуктивність у встановленні контактів й уміння
їх підтримувати (Н.В.Чепелєва) тощо. Приналежність особистості до певної професії
означає прийняття нею суспільно визнаних цінностей стосовно цієї професії, які
окреслюють норми і принципи професійної діяльності та поведінки особистості в
соціумі, точніше систему соціальних цінностей. Осмислення майбутнім психологом
системи соціальних цінностей здійснюється через опредметнювання особистісного
ставлення до реальності в конкретний історичний період, а саме, особистісної
визначеності у ставленні до Іншого, соціуму та подій, які створюють дійсність
(А.Адлер, Б.С.Братусь, Р.Фрейджер та ін.). Саме індивідуальність Іншого, система її
стосунків і переживань є центральним об’єктом професійної діяльності майбутнього
психолога (В.С.Мерлін, В.У.Кузьменко, А.Роє, та ін.). Через осмисленість системи
цінностей Іншого майбутній психолог визначає власну значущість і дієвість відносно
професії, Іншого та самого себе (Л.І.Анцифєрова, Р.Нельсон-Джоунс та ін.).
У процесі професійної підготовки особистісна, професійна й соціальна
аксіосфери, як стверджують І.Д.Бех, Є.О.Клімов, М.С.Пряжников, К.Роджерс,
перетинаються, створюючи своєрідну єдність ціннісної (аксіологічної)
самосвідомості майбутнього психолога. Це відбувається ще й завдяки тому, що
особистісні цінності формуються на основі нормативної системи соціальних
цінностей, а професійні цінності засвоюються через призму відповідності, як
особистісним, так і соціальним. Втім, як доводить О.Є.Сапогова, осмислення себе як
фахівця, а саме утвердження власних професійних цінностей здійснюється на основі
усвідомлення власної значущості для Іншого. У такий спосіб соціальні цінності
диференціюють певні особистісні й професійні бажання, інтереси, устремління -
мотиви майбутнього психолога, які окреслюють мету вибору ним фаху,
продуктивність і спрямованість професійної підготовки та конструктивність
подальшої професійної діяльності.
Початковим етапом у становленні цінностей майбутнього психолога є
формування ціннісних орієнтацій, за допомогою яких, за визначенням
К.О.Абульханової-Славської, особистість випробовує правильність, доречність,
вагомість своїх дій, позицій і вчинків. На рівні ціннісної самосвідомості особистості,
за положеннями І.Д.Беха, зазначені орієнтації відображають цінності, виступаючи
суб’єктивною, поведінково-оцінною диспозицією особистості, яка виявляється в
готовності діяти певним чином. І лише при набутті ціннісності, за твердженням
Н.І.Непомнящої, особистісної значущості, ціннісні орієнтації трансформуються в
цінності. При цьому надання особистісної значущості майбутнім психологом
нормативно заданим професійним і соціальним цінностям відбувається, на думку
Н.І.Сарджвеладзе, на емоційному, когнітивному та мотиваційно-поведінковому
рівнях самосвідомості, точніше, в процесі їхнього емоційного проживання,
когнітивного аналізу та апробації в реальній дійсності. За науковими позиціями
М.А.Гуліної, Н.І.Непомнящої та В.І.Слободчикова саме ціннісне ставлення, пізнання
10
і дієвість стосовно цих цінностей свідчить про усвідомлення їхньої значущості для
особистості й утвердження та реалізацію на рівні ціннісної самосвідомості
майбутнього психолога.
Прагнення науковців віднайти смислоутворювальний стрижень особистісного і
професійного розвитку людини призвели до обґрунтування положень про
«пропріум», як організуючу й об’єднуючу силу формування унікальності життя
людини (Г.Оллпорт), «ядро особистості» С.Л.Рубінштейн), «семантичний інтеграл»
активності особистості (К.О.Абульханова-Славська), «сутнісній код» онтогенети-
чних перетворень особистості (В.О.Татенко), «особистісній інтеграл», що поєднує
інтелектуальність, етичність і рефлексивне ставлення (О.Б.Старовойтенко) тощо.
Щодо базису професійної діяльності практичного психолога, то вченими
виокремлено «фактор інтересу до іншого», який поєднує емпатію, соціальний інтерес
та особистісну орієнтацію психолога на взаємодію з клієнтом (А.Адлер),
«інтегральний критерій професійної діяльності психолога», як поєднання професіо-
налізму, результативності сукупної праці та ефективності професійної діяльності
(О.О.Бодальов) тощо. Втім цінності, як системоутворювальний критерій професій-
ності майбутнього психолога і детермінанта його фахового вибору, не вивчались.
Аналізуючи сучасну підготовку психологів у вищому навчальному закладі,
потрібно визнати, що до цього часу не проводиться спеціалізаційного професійного
відбору, а отже, й освіта фахівців здійснюється без врахування концептуальних
відмінностей їхніх спеціальних здібностей та професійних моделей самореалізації.
При цьому психологічних технологій фахової підготовки за спеціалізаціями, на які
існують соціальні запити, зокрема, психолог тренінгової діяльності, взагалі відсутні.
Як виявлено, існують психотехнічні відмінності у професійній взаємодії між
психологом-консультантом і клієнтом та ведучим тренінгу й членами групи. Вчені
(С.В.Васьківська, І.В.Вачков, П.П.Горностай, С.І.Макшанов та ін.) наполягають на
необхідності обґрунтування диференційованої профільної підготовки спеціалістів у
галузі психології, що мають різні моделі професійної діяльності. Так, існуючі в
сучасній практиці моделі консультування реалізуються через систему порад і
рекомендацій (С.Ю.Головін, Р.С.Немов), «психологічне віддзеркалення іншого»
(С.Г.Абрамова, О.А.Бадхен), превентивну підтримку клієнта, з метою запобігання
ускладнень (Л.Б.Шнейдер), усвідомлення клієнтом відповідальності за власну
життєдіяльність (І.С.Булах, Р.Кочюнас, Т.М.Титаренко), натомість тренінг, як
синтетична антропотехніка, покладається на навчальні й ігрові ситуації
(О.П.Ситніков), упорядковану сукупність активних методів ефективної групової
роботи (В.А.Плешаков), багатофункціональні методи перепрограмування наявної у
людини моделі управління власною поведінкою й діяльністю (С.І.Макшанов). До
того ж, як стверджують фахівці в цій галузі, особистісний вибір професії психолога
детермінується особистісними мотивами (О.Г.Асмолов), професійними уявленнями
(Г.О.Балл), змістом конструктивної «Я-концепції» особистості (Г.С.Абрамова),
почуттям самоідентичності (Т.А.Казанцева) тощо. Тому, визначаючи напрям
спеціальності, майбутній психолог в процесі професійної підготовки має усвідомити
свої здібності й компетенції та здійснити особистісний вибір спеціалізації – моделі
надання професійної допомоги Іншому.
11
Таким чином, на етапі пошуку ефективних шляхів вирішення проблеми
вдосконалення підготовки майбутніх психологів необхідно виходити з того, що в
психологічній науці існують лише односпрямовані психологічні технології,
визначено соціально-психологічні детермінанти фахової підготовки майбутнього
спеціаліста, виокремлюються певні особистісні, професійні, соціальні цінності в
процесі набуття психологом професійних компетентностей, концентрується увага на
інтегруванні цих цінностей в цілісний конструкт в структурі професійної та ціннісної
самосвідомості психолога, досить побіжно вказується на необхідність впровадження
професійної спеціалізації та її особистісного вибору майбутнім психологом. Втім,
враховуючи сучасне інформаційно-технічне та соціально-політичне навантаження на
людину, інноваційні психотехнології підготовки майбутнього психолога мають бути
зорієнтовані на особистість як самоцінність, котра осмислює себе в широкому
життєвому просторі через інтегративну єдність особистісних, професійних та
соціальних цінностей. У процесі професійної підготовки важливо концентрувати
увагу на етапах і механізмах розвитку ціннісної самосвідомості майбутнього фахівця
та засобах і техніках надання психологічної допомоги тим, хто її потребує.
У другому розділі «Аксіологічна парадигма психотехнологій професійної
підготовки особистості майбутнього психолога» обґрунтовано ціннісно-
особистісний підхід та його вихідні положення у підготовці майбутнього психолога
до професійної діяльності; визначено етапність його фахової підготовки у вищому
навчальному закладі; розкрито аксіологічну сутність інтеграла професійної цінності
як результату психологічної підготовки майбутнього фахівця; виокремлено психо-
логічні механізми розвитку зазначеного інтеграла; обґрунтовано модель психоло-
гічних технологій підготовки майбутнього психолога до професійної діяльності.
У процесі побудови психологічних технологій професійної підготовки
майбутнього психолога ми спиралися на світоглядні позиції й ціннісні пріоритети в
суспільстві та психологічній науці, дбали про досконале оволодіння майбутніми
фахівцями професійними компетенціями з акцентом на усвідомленні їх ціннісної
значущості як для самих майбутніх фахівців, так і для тих, хто потребує їх
психологічної підтримки чи допомоги. З метою реалізації психологічних технологій
в процесі фахової підготовки майбутнього психолога доцільно дотримуватись
ціннісно-особистісного підходу. Ми вважаємо, що такий підхід втілюється в освітній
процес на засадах виокремлення аксіологічного поля в особистісному, професійному
та соціальному просторах майбутнього фахівця. Психотехнології в такому разі
реалізуються на основі інтеграції аксіологічного та особистісно орієнтованого
підходів.
Основою аксіологічного підходу слугують положення про цінності як
детермінуюче ядро особистісного розвитку ( І.Д.Бех, Т.А.Вілюжаніна, З.С.Карпенко
та ін.), визнання учасників освітнього процесу активними ціннісно-мотивованими
суб’єктами (Н.П.Максимчук, О.Б.Мартинюк, Г.К.Радчук), сутнісними смислами яких
є система особистісних цінностей, їх інтелектуальний, творчий та деонтологічний
потенціали (М.В.Мицько, В.О.Сластьонін, М.С.Яницький та ін.). З аксіогенетичних
позицій процес професійного розвитку студента-психолога відбувається завдяки
інтерналізації останнім загальнолюдських цінностей на основі синергетичної,
12
інтерперсональної співпраці викладача і студента (О.Ф.Бондаренко, Т.С.Яценко
та ін.).
Сутність особистісно орієнтованого підходу реалізується завдяки
положенням про особистість як безумовну цінність, що потребує шанобливого
ставлення, визнання її гідності, особистісних чеснот та індивідуальних властивостей
(Е.О.Помиткін, Л.Є.Просандєєва, Т.О.Флоренська та ін.). Кожна особистість
спроможна бути відповідальною за себе і власне життя, оскільки постійно перебуває
у цілеспрямованому «русі вперед і вверх» до обраної мети. Як «повноцінно
функціонуюча» особистість, вона має право обирати цінності й цілі та самостійно
приймати життєво важливі рішення (К.Роджерс, Р.Сенфорд, Р. Хаттерер та ін.). Їй
притаманна певна суб’єктність як авторство самореалізації і самоздійснення в
процесі життєтворчості (В.О.Татенко, В.М.Ямницький та ін.). Для саморозвитку,
самовдосконалення та життєствердження особистості важливим є позитивне ціннісне
ставлення до неї з боку оточуючих (І.Д.Бех, І.С.Булах, В.В.Рибалка, І.С.Якиманська
та ін.)
Сутність ціннісно-особистісного підходу полягає в тому, що особистість та її
життя є безумовними і незаперечними цінностями. Саме цінності структурують зміст
її аксіологічної самосвідомості, окреслюючи ключові аспекти її життєтворчості, та
виступають особистісно значущими смислами. Для кожної особистості притаманна
певна ієрархізована структура цінностей, яка істинна для неї й лише їй під силу їх
гармонізація із загальнолюдськими цінностями. Така ієрархія є упорядкованим
стрижнем, навколо якого вибудовується система ставлень, уподобань, життєвих
виборів та взаємодій. Соціально-психологічний простір особистості визначається її
ціннісним ставленням до оточуючих, а осмислення власної системи цінностей сприяє
формуванню ціннісного та відповідального ставлення до інших. Будь-які дії і вчинки
людини, які керовані її ціннісною свідомістю, будуть зорієнтовані на гармонізацію
внутрішнього світу і взаємин з оточуючими, оскільки прийняття й визнання Іншого
можливе лише у випадку прийняття й визнання власної особистості, що забезпечує
гуманістичну спрямованість розвитку особистості та суспільства в цілому.
У контексті психологічних технологій фахової підготовки ціннісно-особистісний
підхід визначає зорієнтованість майбутнього психолога на власну аксіологічну
систему координат і ціннісно-смислові перспективи професійного й соціального
зростання. Водночас особистісна аксіосфера майбутнього фахівця не є сталою. Для
кожного життєвого періоду, в тому числі й для етапу його професійної підготовки,
характерні певні домінантні цінності, через які він реалізує свій потенціал. Такими
на етапах фахового становлення є особистісні й професійні якості, які водночас
виступають особистісними й професійними цінностями, що виявляються у ставленні
майбутнього фахівця до об’єктивної дійсності та спрямовують особистісний вибір
ним смисложиттєвих установок майбутнього. У виборі професійного шляху
особистісні цінності відіграють одну з ключових ролей, оскільки визначають
спрямованість особистісного, професійного та соціального зростання фахівця. Отже,
соціально задана аксіологічна основа професійної підготовки психолога може бути
інтеріоризованою у систему особистісних та професійних цінностей тільки за умови
появи до них ціннісного ставлення.
13
У зв’язку з цим психотехнології професійної підготовки майбутнього
психолога мають бути спрямовані не тільки на забезпечення його теоретичними
знаннями, а й на розкриття ціннісного потенціалу в процесі емпіричного опанування
фахом. Адже для кожного, на думку К.Роджерса, істинним і достовірним є лише його
власний досвід, який має більший вплив на особистість, аніж інтелектуальна
інформація. Покладаючись на наукову позицію І.Д.Беха, психологічні технології
професійної підготовки мають сприяти формуванню «психологічного новоутворе-
ння, що відображає безпосередню цінність для суб’єкта узагальненої змістової
сфери» його фаховості. Через призму цього психологічного новоутворення
майбутній психолог буде здатний усвідомити власний, ціннісний образ професій-
ного «Я» та утвердити себе як професіонала. Сформовані на етапі професійної
підготовки професійні цінності, «спонукатимуть особистість до пізнання себе в новій
якості» на основі ціннісного ставлення до себе як майбутнього фахівця.
Провідним положенням ціннісно-особистісного підходу в процесі реалізації
психологічних технологій є те, що для майбутнього психолога особистість Іншого
має стати центральним суб’єктом його професійної діяльності. Ціннісне ставлення
майбутнього фахівця до особистості Іншого пов’язане з переживанням безумовної
цінності останнього, у якого завжди приховані внутрішні ресурси особистісного і
професійного зростання, невідомі, навіть, йому самому. У зв’язку з цим необхідно
актуалізувати психологічну підтримку і допомогу Іншому для самостійного
знаходження ним векторів особистісної змінюваності, самовдосконалення та
самоздійснення. До того ж, це визначає статус психолога, як фахівця допомагаючої
професії, що реалізується через його ціннісне ставлення до Іншого не лише в межах
своїх професійних обов’язків, але й в межах побудови власних особистісних та
соціальних взаємодій. В процесі становлення ціннісної самосвідомості у
майбутнього психолога кристалізується ціннісне ставлення до світу, оскільки він
починає чутливіше переживати цінність кожної хвилини буття, що спрямовує
розвиток його особистісної та професійної компетентності у взаємодіях з Іншим.
Таким чином, алгоритм психологічних технологій підготовки майбутнього
фахівця на засадах ціннісно-особистісного підходу має ґрунтуватися на конструктах
його ціннісної самосвідомості, зокрема, особистісних якостях, котрі в процесі їх
об’єктивації й глибокого усвідомлення набувають професійної значущості,
забезпечують осмислення самого себе як майбутнього фахівця та актуалізують вияви
ціннісного ставлення до Іншого як суб’єкта майбутньої професійної діяльності.
Ціннісно-особистісний підхід реалізується на основі таких принципів як:
об’єктивація особистісних цінностей; синергійність та співвідносність особистісних,
професійних та соціальних цінностей; трансформація особистісних якостей у
професійні цінності; проектування професійного Я-образу.
Реалізація змісту вихідного положення об’єктивації особистісних цінностей
майбутнього психолога полягає в тому, що в процесі фахової підготовки виникають
соціально-психологічні умови для відтворення, осмислення, переосмислення в
контексті професійного вибору та дієвого використання власних особистісних
якостей, які створюють професійне ядро майбутньої спеціальності. В умовах
навчально-професійної активності для набуття фахового досвіду майбутні психологи
14
засвоюють нові психологічні дисципліни і в процесі їх рефлексії виокремлюють такі
особистісні утворення, які ідентифікуються з власними особистісними якостями.
При умові ототожнення і прийняття виокремлених особистісних утворень, майбутній
фахівець прагне до повторної об’єктивації їх в особистісному просторі за рахунок
переживання досвіду вирішення навчально-виховних ситуацій. Тим самим це
об’єктивує означені особистісні якості, фіксуючи їх на свідомому рівні та
транслюючи до надситуативного – в ціннісну самосвідомість. В результаті
повторного застосування майбутнім фахівцем складних психологічних ситуацій та
фіксованого звернення до певного ряду особистісних якостей при вирішенні цих
ситуацій, визначається їх відносна стійкість в особистісній аксіосфері, що й
призводить до осмислення особистісних якостей як особистісних цінностей.
Згідно з принципом співвідносності та синергійності особистісних,
професійних та соціальних цінностей відзначимо те, що ці процеси являють собою
способи самоорганізації та самотворення для майбутнього фахівця нового рівня
розвитку ціннісної самосвідомості. В процесі підготовки майбутній психолог
спочатку співвідносить особистісні цінності з цінностями обраного професійного
шляху, усвідомлює та узгоджує нормативні професійні та соціальні цінності з
особистісними, виробляючи нові ціннісні орієнтації. Останні в результаті набуття
особистісної значущості перетворюються в цінності. Особистісні, професійні та
соціальні цінності як структурні складові ціннісної самосвідомості співіснують у ній
на умовах узгодженості й синергійності взаємозв’язку. В процесі фахової підготовки
у майбутнього психолога відбувається підсилення розвитку особистісних цінностей,
які співвідносяться, координуються, взаємодоповнюються професійними
цінностями, а останні в ході їх осмислення, узгоджуються з соціальними. Так, на
основі опанування майбутнім психологом фахового досвіду відбувається
усвідомлення особистісних цінностей, які визначають виокремлення професійних
цінностей, а їх практичне вправляння в навчальному процесі активізує синергійний
зв’язок між ними, посилюючи розвиток потенціалів один одного. У свою чергу, як
особистісні, так і професійні цінності активують становлення соціальних, а останні
посилюють потенціали перших і других. Адже розуміння власної цінності як
особистості в соціальному вимірі можливе на ґрунті усвідомлення власної
значущості для Іншого. Водночас усвідомлення власної професійної цінності у
фаховому вимірі можливе на основі осмислення та реалізації власної доцільності у
процесі надання психологічної допомоги Іншому. Вибір майбутнім фахівцем
соціальних цінностей зумовлюється його орієнтаціями на осмислення себе як
особистості й професіонала, що синергізує розвиток у нього особистісних і
професійних цінностей.
Принцип трансформації особистісних якостей у професійні цінності дозволяє
відтворити їх становлення на основі перетворень. Так, в ході професійної підготовки
майбутній психолог на підставі усвідомлення значущості особистісних якостей
досягає такого рівня трансляції в структуру ціннісної самосвідомості, що визначає їх
осмислення, прийняття та визнання як особистісних цінностей. Водночас при
виконанні майбутнім психологом практичних завдань відстежується їх професійна
придатність і вони перетворюються в певні професійні орієнтації. Завдяки набуттю
15
практичного досвіду в ціннісній самосвідомості актуалізуються процеси
фільтрування, перехрещення, долучення, «виважування», що й визначає специфіку
трансформації професійних орієнтацій в професійні якості. В результаті постійного
неодноразового їх застосування в досвіді відбувається осмислення їх особистісної
значущості в професії й надалі консолідація у структурі ціннісної самосвідомості як
професійних цінностей.
Принцип проектування професійного Я-образу визначає особливості побудови
узагальненого образу майбутнього професіонала в процесі фахової підготовки
майбутнього психолога. Теоретико-емпіричний досвід сприяє закономірній
змінюваності у структурі професійної та ціннісної свідомості майбутнього фахівця
образу майбутньої професійної діяльності. Для її відтворення, реалізації, впрова-
дження важливо символізувати в свідомості категорію образу. Для професійної
діяльності майбутнього психолога така категорія пов’язана з проектуванням
професійного Я-образу. Останній є епіцентром структури професійної
самосвідомості, в якому акумулюються утверджені професійні цінності, які хоч і
мають динамічний характер розвитку, однак в цьому образі утворюють відносну
стабільність. Саме спроектований професійний Я-образ виступає в процесі
опанування майбутнім психологом діяльності ретранслятором цінностей, а також дає
можливість антиципації нових професійних утворень, які посилюють чи
осучаснюють вирішення психологічних проблем Іншого. Більше того спроектований
професійний Я-образ майбутнього психолога дає можливість узагальнити професійні
цінності таким чином, що вони окреслюють для нього чітку зорієнтованість у
специфіці спеціалізації, а також, що головне, визначають відкритість у побудові
майбутнього професійного шляху.
Оптимізація професійної підготовки майбутнього психолога має відбуватися,
за нашим припущенням, на підставі втілення співвідносних, синергетичних й
одночасно ієрархічно пов’язаних психотехнологій. Реалізація цих психотехнологій в
процесі фахової підготовки майбутнього психолога пов’язана з врахуванням
специфіки розвитку компонентів його ціннісної самосвідомості. Виокремлюється
п’ять етапів вище визначеного процесу, на яких відбувається структурування якісних
особистісних утворень в межах певних аксіосфер (особистісної, професійної,
соціальної) майбутнього психолога. Управління розвитком цих утворень
здійснюється в контексті п’яти (відповідно етапам) психотехнологій, алгоритм
кожної з яких включає актуалізацію розуміння, пізнання та дієвість майбутнього
психолога відносно якостей та цінностей в аксіосферах ціннісної самосвідомості. За
нашим розумінням, спочатку алгоритм психотехнології професійної підготовки
майбутнього психолога пов’язаний з підвищенням ефективності становлення певних
особистісних утворень, що структуруються (коли особистісні якості досягають
ускладнених форм - особистісних цінностей) в особистісній аксіосфері. Алгоритм
наступної психотехнології пов’язаний з ефективністю розвитку професійних
ціннісних орієнтацій, які ускладнюючись та інтегруючись, трансформуються в
професійні цінності й функціонують в професійній аксіосфері майбутнього
спеціаліста. Зрештою, ціннісне ставлення до Іншого, як провідна детермінанта
майбутньої професійної діяльності психолога, викристалізовує в структурі ціннісної
16
самосвідомості соціальні орієнтири, які ускладнюючись, перетворюються в соціальні
цінності його соціальної аксіосфери. Слід підкреслити, що зазначені аксіосфери
мають прямий і зворотний зв’язок, при цьому кожна з них, посилюючи свій
внутрішній потенціал, розповсюджується на вищі етапи становлення ціннісної
самосвідомості. Водночас аксіосфери, які нові (професійна та соціальна) для
майбутнього фахівця, залучаються до взаємозв’язку з попередньою (особистісна) і
транслюються в такій синергії до інтегративного зв’язку, який визначає
передбачуваний продуктивний результат. Таким чином, відмічається ускладнення
компонентів ціннісної самосвідомості на кожному з етапів підготовки, що
призводить в кінцевому результаті до більш глобалізованого й інтегрованого
якісного утворення - інтеграла, який і буде визначати стійку переконаність
майбутнього психолога щодо особистісного вибору професії.
На першому етапі фахової підготовки реалізується психотехнологія
«Осмислення особистісних цінностей майбутнім психологом», що спрямована на
розвиток самоставлення, самоприйняття та самовизнання майбутнім фахівцем тих
особистісних якостей, якими він володіє на початковому етапі професійного
навчання. Фахова підготовка підвищує показники емоційно-ціннісного, когнітивного
та мотиваційно-поведінкового рівнів ціннісної самосвідомості, які визначають
критерії самооцінки майбутнім фахівцем власних утворень і досягнень відповідно
вимогам майбутньої професійної діяльності та спроможностей до оволодіння
основами професійних знань. На фоні цього актуалізується ціннісне самоставлення,
що дає можливість майбутньому психологу синергезувати процес власного
розуміння особистісних якостей. Більш широке включення майбутнього фахівця в
освітньо-професійну діяльність ВНЗ визначає процес подальшого пізнання цих
якостей на підставі виявлення та прийняття як позитивних, так і негативних
модальностей у його «Я-образі». Актуалізація ціннісно-смислової рефлексії сприяє
самоприйняттю цих особистісних якостей майбутнім психологом, котрі
структурують його особистісний простір. Активізація дієвості відносно прийнятого
спектру особистісних орієнтацій та якостей сприяє їх самовизнанню й диференціації
того, що відповідає і не відповідає критеріям ідеального «Я-образу». В результаті
осмислення майбутнім психологом ціннісності окремих особистісних якостей, вони
утверджуються в новій формі в епіцентрі реального «Я-образу». Співвідносячи їх з
модальностями ідеального «Я-образу» майбутній фахівець утверджує їх ціннісність,
трансформуючи таким чином в поле особистісної аксіосфери як власні особистісні
цінності.
На другому етапі фахової підготовки реалізується технологія «Осмислення
професійних цінностей та здійснення особистісного вибору спеціалізації
майбутнім психологом». В ході освітньо-професійної діяльності майбутнього
фахівця у ВНЗ відбувається розвиток у нього розуміння значущості тих професійних
орієнтацій, які відіграють суттєву роль в побудові майбутнього професійного шляху.
Підвищується ефективність емоційно-ціннісного, когнітивного та мотиваційно-
поведінкового рівнів аксіосвідомості майбутнього психолога, що визначає зростання
конструктивності його ціннісного самоставлення до професії. Розширення й
ускладнення когнітивної інформації та посилення якісних показників мотивації до
17
професії психолога надають можливість майбутньому фахівцю виокремити й вийти
на рівень ціннісного пізнання цілого ряду професійних якостей. На цьому фоні
відбувається самоприйняття професійних якостей, які структуруються в межах
становлення ідеального професійного «Я-образу». Водночас розвиток дієвості на
засадах навчально-практичної діяльності надає можливість майбутньому психологу
виокремити ціннісність професійних якостей і перенести їх в епіцентр реального
професійного «Я-образу». Актуалізація в ціннісній самосвідомості професійних
якостей майбутнього психолога, які притаманні лише йому, в процесі вправляння в
дієво-практичних завданнях призводить до їх інтеріоризації та самовизнання у вище
визначеній аксіосфері як професійних цінностей. Такі трансформації надають
можливість майбутньому психологу здійснити особистісний вибір майбутньої
спеціалізації відповідно з притаманними йому професійними цінностями.
На третьому етапі фахової підготовки реалізується технологія «Осмислення
соціальних цінностей майбутнім психологом». У результаті актуалізації в
ціннісній самосвідомості майбутнього фахівця особистісних та професійних
цінностей виникає тенденція до розуміння ним соціальних орієнтирів як таких, що
причинно зумовлюють надання психологічної підтримки чи допомоги Іншому.
Соціальна орієнтація на психологічну допомогу Іншому визначає ускладнення
розвитку емоційно-ціннісного, когнітивного та мотиваційно-поведінкового рівнів
ціннісної самосвідомості майбутнього психолога. Синергізований взаємозв’язок всіх
зазначених конструктів цієї самосвідомості майбутнього фахівця визначає актуаліза-
цію його ціннісного самоставлення до тих соціальних орієнтирів, які модулюють
допомогу і підтримку тим, хто її потребує. Оптимізований процес навчально-
виховної діяльності у ВНЗ визначає розвиток ціннісного пізнання Іншого. В полі
соціальної аксіосфери в результаті самоприйняття ті соціальні орієнтири, які
усвідомлюються майбутнім психологом як суттєві соціальні якості для майбутньої
професійної діяльності, імплантуються в епіцентр ідеального професійного «Я-
образу». В межах фахової підготовки посилюється цілеспрямована мотивація
майбутнього фахівця на активізацію дієвості стосовно Іншого, що забезпечує
можливість самовизнання та трансформації соціальних якостей в реальний
професійний «Я-образ» та їх консолідацію в соціальній аксіосфері як соціальних
цінностей.
На четвертому етапі фахової підготовки реалізується технологія «Розвитку
аксіоідентичності майбутнього психолога». В процесі фахової підготовки
посилюється зв’язок та синергія особистісних, професійних і соціальних цінностей
всіх аксіосфер майбутнього психолога, що призводить до конструювання складного
особистісного утворення – складової інтеграла професійної цінності – аксіоіденти-
чності. В процесі навчання посилюється професійна поінформованість майбутнього
фахівця, що актуалізує алгоритми розуміння та пізнання, засобами реалізації яких
якісно збагачуються емоційно-ціннісний, когнітивний та мотиваційно-поведінковий
рівні його ціннісної самосвідомості. Таке ускладнення змісту аксіосвідомості
інтенсифікує входження та ототожнення особистісних, професійних і соціальних
цінностей з реальним професійним «Я-образом». Окреслені ідентифікаційні процеси
дають можливість майбутньому психологу утвердити в епіцентрі реального
18
професійного «Я-образу» індивідуальне особистісно-смислове утворення –
особистісну ідентичність - «Я-психолог». Ускладнення змістового навантаження
професійно-орієнтованих знань актуалізують ідентифікаційні процеси, пов’язані з
професійними цінностями, що долучає до епіцентру професійного «Я-образу»
професійну ідентичність диференційованого характеру, як-от: «Я-консультант», «Я-
тренер», «Я-соціальний психолог» та ін. Загалом в ході фахової підготовки
відбувається активізація дієвості в межах спеціальності та спеціалізації, що визначає
посилення тенденцій до виокремлення тих, з ким співпрацюватиме психолог в
майбутній професійній діяльності. Для майбутнього психолога Інший стає не лише
детермінантою, але й категорією образу соціальної ідентичності в системі «Я-Інший,
Інший-Я». В цілому інтеграція особистісної, професійної та соціальної ідентичностей
визначає конструювання в ціннісній самосвідомості майбутнього психолога такого
особистісного утворення як аксіоідентичність.
На п’ятому етапі фахової підготовки втілюється технологія «Самореалізації
домінантних цінностей інтеграла професійної цінності майбутнього
психолога», яка спрямована на становлення провідних, фундаментальних цінностей
в структурі ціннісної самосвідомості майбутнього фахівця. В ході професійної
підготовки на основі включеності й виконання супервізорської практики у
майбутнього психолога посилюється якісний рівень особистісної саморегуляції. На
основі цього активізується спрямованість на теоретико-прикладний досвід, що надає
можливість фахівцю підсвідомо виконувати алгоритми розуміння, пізнання та
дієвості, які посилюють його ціннісне самовизнання особистісної цінності «Я-
психолог», утверджуючи останню в особистісній аксіосфері як аутоціннісність;
визначають і актуалізують самовизнання особливих професійних цінностей, що
утверджують в реальному професійному «Я-образі» для кожного майбутнього
спеціаліста окремо такі домінантні цінності, як «Я-консультант», «Я-тренер», «Я-
соціальний психолог» та ін., що на рівні професійної аксіосфери визначає їх як
профціннісність. І зрештою, саморегуляція соціальних цінностей підводить до
самовизнання та утвердження в зазначеному «Я-образі» соціальної цінності «Я-
Інший, Інший-Я» на рівні соціальної аксіосфери як афіляціннісності. Взаємозв’язок
та синергійність означених особистісних утворень, які відображають для
майбутнього психолога цінність власної особистості у професії, цінність останньої та
результатів професійної діяльності стосовно Іншого, знаменують появу стійкого
особистісного утворення - інтеграла професійної цінності.
У процесі реалізації психологічних технологій ключовим механізмом виступає
ціннісно-особистісна рефлексія, за допомогою якого майбутній психолог вдається до
переосмислення і визначення для себе значущості й самовартісності того, що набуто
в процесі життєтворчості та того, що в перспективі має визначати успішність його
особистісного, професійного і соціального самовдосконалення. Механізм ціннісно-
особистісної рефлексії визначає динаміку трансляції від особистісних якостей до
особистісних цінностей. У відповідності із засобами і техніками, які реалізуються в
ході впровадження психотехнологій, об’єктами особистісної рефлексії виступають
ціннісні орієнтації та особистісні, професійні й соціальні цінності майбутнього
фахівця. Використані в ході реалізації психотехнологій алгоритми сприяють
19
внутрішнім перетворенням ціннісної самосвідомості на засадах механізму ціннісно-
особистісної рефлексії таким чином, що ціннісні орієнтації трансформуються в
особистісні, професійні чи соціальні якості, а надалі в особистісні, професійні чи
соціальні цінності. Зазначені цінності в процесі певних трансформацій досягають
рівня ускладненого особистісного утворення з широким змістовим наповненням і
транслюються в інтеграл професійної цінності. Рядоположно актуалізується механізм
ціннісно-професійної рефлексії та інтеріоризації, який дозволяє виокремити
професійні орієнтири, транслювати їх до професійних якостей і надалі до
професійних цінностей. До них долучається механізм ціннісно-соціальної рефлексії
та інтеріоризації, який виокремлює соціальні орієнтири, транслює їх до соціальних
якостей і надалі до соціальних цінностей в системі Я-Інший. Пізніше активується
механізм ціннісної ідентифікації, що дозволяє майбутньому фахівцю визначити себе
як психолога, переконатись щодо відповідності власних компетенцій певній
спеціалізації («Я-консультант», «Я-тренер», «Я-соціальний психолог» тощо) та
ідентифікувати себе з тим, кому потрібна психологічна допомога і підтримка.
Насамкінець механізм ціннісної саморегуляції надає можливість майбутньому
фахівцю чітко усвідомити й осмислити для самого себе спеціальність психолога як
аутоціннісність, визнати для себе певну спеціалізацію як профціннісність та
відобразити особистісний простір суб’єкта майбутньої професійної діяльності й
визнати Іншого як афіляціннісність.
Поетапність становлення ціннісної самосвідомості майбутнього психолога є
стратегічно визначальною в технологіях його професійної підготовки, оскільки
дозволяє врахувати гетерохронність розвитку складових та встановити взаємо-
зв’язок між ними - особистісною, професійною та соціальною аксіосферами. В
процесі синергійності цінностей цих аксіосфер структуруються складніші
особистісні утворення – домінантні цінності, що на метарівні для майбутнього
фахівця персоналізують аксіологічну сутність самосвідомості, яка й кристалізує його
ціннісне ставлення до себе, професії та Іншого. Утвердження домінантних цінностей
свідчить про те, що майбутній психолог від вирішення часткових особистісних,
професійних та соціальних проблем піднімається на вищий, більш глобальний рівень
усвідомлення власної цінності в професії й суспільстві. Такими домінантними
цінностями майбутнього психолога виступають «Я-психолог» (особистісна
аксіосфера), у відповідності до спеціалізації «Я-тренер», «Я-консультант», «Я-
соціальний психолог» тощо (професійна аксіосфера) та «Я-Інший, Інший-Я»
(соціальна аксіосфера). Сукупність зазначених домінант створює інтеграл
професійної цінності майбутнього психолога, як динамічного й поліфункціонального
психологічного утворення, що слугує стрижневим орієнтиром процесу його
життєтворення.
Логіка функціонування моделі психологічних технологій підготовки
майбутнього психолога (див. рис.1) відповідає вище означеним положенням
обраного підходу. Її змістове навантаження віддзеркалює горизонтальну і
вертикальну площини розвитку інтеграла професійної цінності майбутнього фахівця.
В горизонтальній площині безпосередньо поетапно реалізуються взаємопов’язані
20
психотехнології становлення складових інтеграла та його компонентів, спрямованих
на розвиток розуміння, пізнання та дієвості особистості й актуалізацію модусів
самоставлення, самоприйняття та самовизнання в межах певної аксіосфери
майбутнього психолога. По вертикалі опосередковано здійснюються процеси
розвитку та утвердження домінантних цінностей інтеграла професійної цінності
майбутнього психолога. Розвиток його аутоціннісності, як усвідомлення власної
значущості у професії, відбувається на основі ускладнення особистісних цінностей
професійними та соціальними. Профціннісність, пов’язана з усвідомленням
майбутнім фахівцем власної значущості як консультанта, тренера чи соціального
психолога тощо, та відбувається в процесі синергії професійних і соціальних
цінностей. Афіляціннісність майбутнього психолога є результатом усвідомлення ним
особистісно-професійної цінності та власної значущості для Іншого як помічника
(наставника, фасилітатора) у складних життєвих обставинах.
Метою технології першого етапу є осмислення майбутнім психологом
особистісних цінностей. Алгоритм технології побудований таким чином, щоб
сприяти майбутньому фахівцю в рефлексії особистісних якостей, переосмисленню
позитивних і негативних сторін в пізнанні себе та дієвому утвердженню особисті-
сної цінності. При цьому утвердження особистісних цінностей вирішується не лише
технологією першого етапу. Їх кристалізація відбувається впродовж наступних років
підготовки, створюючи основу для розвитку й інтеграції професійних та соціальних
цінностей.
У процесі реалізації технології другого етапу відбувається осмислення
професійних цінностей та здійснення особистісного вибору спеціалізації майбутнім
психологом. Алгоритм технології дозволяє майбутньому фахівцю відрефлексувати
професійні орієнтири та якості. Співвіднести наявні професійні здібності з вимогами
професії й спеціалізації та, інтеріоризуючи дефіцитарні професійні якості,
вибудувати реальний професійний «Я-образ» й утвердити професійні якості як -
професійні цінності, які окреслюють ціннісно-смислову сутність як спеціалізації, так
і професії в цілому.
Алгоритм технології третього етапу орієнтований на осмислення соціальних
цінностей майбутнім психологом. Рефлексія соціальних орієнтирів дозволяє
майбутньому фахівцю визначити значущість власної особистості відносно Іншого,
усвідомити конгруентні й інконгруентні аспекти відносно нього, інтеріоризувати
недостатні й соціально бажані орієнтири, утверджуючи їх як соціальні цінності.