Пастух, Людмила Василівна. Сензитивність особистості практичних психологів системи освіти як чинник ефективності їх діяльності

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено мету, сформульовано припущення, завдання дослідження, об’єкт, предмет,
теоретико-методологічну та методичну базу дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію й впровадження отриманих результатів і публікації за темою дисертації. Наводяться дані про структуру роботи.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми сензитивності особистості як чинника ефективності діяльності практичних психологів системи освіти» висвітлено стан досліджуваної проблеми; обґрунтовано сутність сензитивності як професійно важливої якості практичних психологів системи освіти, що визначає ефективність їхньої діяльності; виокремлено складові, критерії та показники сензитивності особистості практичних психологів системи освіти.
Проаналізовано основні підходи до вивчення сутності поняття сензитивності особистості у контексті дослідження: сензитивних періодів (Л. С. Виготський, Н. С. Лейтес, В. Е. Чудновський та ін.); властивостей, якостей темпераменту (Б. Г. Ананьєв, В. С. Мерлін, Б. М. Теплов та ін.); як одного із основоположних факторів соціального чи емоційного інтелекту (Дж. Гілфорд, Д. Гоулман, Ю. М. Ємельянов та ін.); комунікативних здібностей і комунікативної компетентності (Г. Х. Бакірова, Ю. М. Ємельянов, Г. Сміт та ін.); професійно важливих якостей особистості практичних психологів системи освіти (М. О. Aмінов, О. О. Бодальов, Н. В. Чепелєва та ін.).
Показано, що найбільш доцільним у контексті досліджуваної проблеми є діяльнісний підхід, оскільки він дає можливість вивчити сензитивність (як і інші професійно важливі якості) практичних психологів в умовах діяльності (К. О. Абульханова-Славська, А. В. Брушлинський, О. М. Леонтьєв та ін.).
На основі узагальнення різних підходів до розуміння сутності сензитивності: як якості темпераменту, що є мірою чутливості індивіда до явищ дійсності (М. Й. Варій, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук, М. В. Савчин та ін.); міжособистісної чутливості, чутливості до психічних станів інших, їхніх намірів, цінностей та цілей (Ю. М. Ємельянов); як здатності сприймати оточуючий і внутрішній світ (М. К. Тутушкіна та ін.), чуттєвості, чуйності, свіжості сприйняття та уваги до людини, до всього що з нею пов’язано, що дозволяє її краще розуміти (Г. Х. Бакірова та ін.); якості, що проявляється в чутливості, орієнтації на авторитет більш сильної особистості, конформності, рисах залежності (Л. М. Собчик та ін.) уточнено поняття сензитивності особистості як особливої, такої, що має емоційну природу, чутливості до психічних станів інших, їх намірів, цінностей та цілей, що допомагає особистості сприймати оточуючий і внутрішній світ, дозволяє легко орієнтуватись у людських взаємовідносинах, гармонізувати свою поведінку та емоції відповідно до ситуації.
Констатовано доцільність розрізнення сензитивності та «алергічної» надчутливості й хворобливості світосприйняття (О. В. Кочерга та ін.). На відміну від останніх, сензитивна особистість – це, перш за все, психічно здорова особистість, що здатна адекватно сприймати вимоги ситуації у контексті прийняття відповідних рішень, яка отримує позитивні емоції, радість від спілкування з іншими (Е. Арон та ін.), на основі більш точного оцінювання
й розуміння стану інших людей, що сприяє успішності у спілкуванні та фаховій діяльності (В. В. Артемчик, Г. Х. Бакірова та ін.).
Проаналізовано дослідження, в яких виокремлюється сензитивність як професійно важлива якість практичних психологів (М. О. Aмінов, І. В. Дубровіна, Ю. М. Ємельянов, В. С. Лазаренко О. М. Мазаненко, М. B. Молоканов, Н. І. Пов’якель, Н. В. Пророк, Н. В. Чепелєва та ін.). З них випливає, що сензитивність допомагає відчувати настрій іншої людини, здогадатися про її потреби, відчути біль і радість інших (О. М. Мазаненко, В. С Лазаренко та ін.); дає можливість робити висновки, які точно відображають переживання клієнта, допомагають так визначати інтервенції, щоб вони повністю співпадали як актуальними, так і перспективними потребами клієнта (Ю. М. Забродін, В. Е. Пахальян та ін.).
З урахуванням підходів науковців до змісту та структури сензитивності (Г. Х. Бакірова, Т. П. Маралова та ін.) та виходячи зі специфіки функціональних обов’язків й необхідності забезпечення ефективності фахової діяльності практичних психологів, у структурі сензитивності виокремлено мотиваційну, когнітивну, емоційну, поведінкову та психофізіологічну складові, а також критерії та показники їх розвитку