Лабінська, Світлана Миколаївна. Психологічні чинники розвитку рівня домагань підлітків в учбовій діяльності

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір наукової теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методи, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації та впровадження отриманих результатів, надано інформацію про структуру та обсяг дисертаційного дослідження. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку рівня домагань підлітків» представлено аналіз наукових підходів до проблеми рівня домагань особистості, викладено основні теоретичні положення щодо сутності феномена та чинників, які впливають на його розвиток. Теоретичний аналіз психологічної літератури засвідчив, що рівень домагань особистості був предметом досліджень як зарубіжних, так і вітчизняних психологів. Різноманіття підходів до його вивчення обумовлює наявність істотних відмінностей у визначенні сутності феномена. Зокрема, рівень домагань визначається як вибір цілі, адекватної можливостям особистості й суб’єктивний показник складності вибраної цілі (К. Левін); очікування результатів діяльності (Ф. Хоппе); показник розвитку мотивації досягнення (Дж. Аткінсон, Х. Хекхаузен); потреба людини в певній оцінці й самооцінці (Б. Г. Ананьєв, О. А. Серебрякова); модель самореалізації образу Я, який особистість вважає прийнятним для себе (Я. Л. Коломинський); прагнення до задовільних кількісно-якісних показників діяльності особистості (В. М. Мясищев) та ін. Питання рівня домагань підлітків вивчалось І. М. Кучманич, Г. І. Медніковою, Л. М. Сулеймановою, В. О. Третьяченко. Розвитку рівня домагань особистості в учбовій діяльності присвячені роботи К. Р. Сидорова, Л. В. Сьоміної, О. В. Сьоміної. Згідно концепції С. П. Тетерук, основні функції рівня домагань особистості в учбовій діяльності полягають у корекції прийнятої мети та завдань, забезпеченні відповідності між вимогами, що ставляться до учня та його реальними можливостями. На основі узагальнення й порівняння наявних визначень ми розглядаємо рівень домагань підлітків в учбовій діяльності як їх індивідуальну особливість, яка визначає вибір учнями ступеня складності завдання в цій діяльності на основі оцінки власних можливостей та попередніх досягнень. У процесі теоретичного аналізу психологічної літератури з проблеми дослідження нами були виявлені критерії розвитку рівня домагань підлітків в учбовій діяльності: 1) здатність висувати мету у відповідності з власними можливостями (Л. В. Бороздіна, Г. І. Меднікова, К. Р. Сидоров та ін.); 2) вміння враховувати попередні досягнення при постановці нової мети (В. К. Гербачевський, А. М. Капітонов, Дж. Френк, Х. Хекхаузен та
6
ін.); 3) здатність проявляти поміркований ризик і докладати зусиль для реалізації запланованого (Н. В. Резанова, С. В. Чопик). Наявність численних досліджень феномена зумовила появу різноманітності класифікацій рівня домагань особистості. Враховуючи різні параметри, у психологічній науці здебільшого виділяють високий, середній та низький (І. Ш. Альошина, В. К. Гербачевський, Н. В. Резанова), реалістичний та нереалістичний (А. М. Капітонов, Р. С. Кулаков), адекватний, завищений та занижений (К. Левін, С. В. Чопик) рівень домагань. Для нашого дослідження ми вважаємо найбільш оптимальною класифікацію домагань за адекватністю та виокремлюємо адекватний, завищений і занижений рівні домагань. Проблема чинників, які впливають на рівень домагань особистості, представлена у наукових дослідженнях зарубіжних та вітчизняних учених. Зазначається, що розвиток зазначеного феномена обумовлюється впливом соціокультурних та психологічних чинників. До перших науковці відносять місце проживання досліджуваних (Л. М. Сулейманова), стиль сімейного виховання, емоційну близькість батьків з дитиною (І. М. Кучманич, К. Р. Сидоров), склад сім’ї (М. Розенберг І. С. Кон, Т. І. Пухова), об'єктивну складність навчальних предметів, вимогливість вчителя, тип навчального закладу (О. В. Сьоміна), статус у колективі однолітків (Л. І. Гаврищак, Л. М. Прихожан, Т. І. Юферєва Я. Л. Коломинський) та інші. У якості психологічних чинників виступають особливості нервової системи особистості (О. М. Капустін, О. Г. Мельниченко), акцентуації характеру (І. Ш. Альошина), інтелект (В. К. Гербачевський, Л. С. Сапожнікова), вольова поведінка (А. К. Єрофеєв), самооцінка (Л. І. Божович, Л. В. Бороздіна, О. А. Залученова О. В. Зінько, С. В. Чопик), упевненість (В. А. Іванніков, Е. В. Ейдман, Г. В. Іванченко), мотивація досягнення (Дж. Аткінсон, Х. Хекхаузен) та інші. На основі аналізу окремих емпіричних досліджень та особливостей підліткового віку ми визначили наступні психологічні чинники рівня домагань підлітків в учбовій діяльності: самооцінку, впевненість у собі, мотивацію досягнення успіху, здатність до ризику, пізнавальний мотив учбової діяльності, страх соціальних контактів з учителями та з однолітками, рівень особистісної тривожності, самоповагу. Зазначається, що відповідність рівня домагань і самооцінки як його чинника вказує на здатність особистості правильно співвідносити свої можливості з дійсністю, а рівень домагань – з реальними результатами діяльності. Неузгодженість між цими властивостями особистості за висотою пов'язана з підвищенням особистісної тривожності (Л. В. Бороздіна, О. А. Залученова). Адекватна самооцінка і рівень домагань суб’єкта впливають на його успішність у різних видах діяльності. Найкращим варіантом є дещо завищена самооцінка, що створює «зону розвитку» можливостей учнів підліткового віку (О. В. Зінько). Виділяючи впевненість особистості як чинник розвитку її рівня домагань, В. А. Іванніков, Е. В. Ейдман та Г. В. Іванченко підкреслили, що наявність незначної невпевненості свідчить про адекватність відображення учнем труднощів майбутньої діяльності, в той час як при завищеній чи заниженій упевненості спостерігається неадекватність рівня домагань. Упевнені підлітки, які поважають себе, на думку Н. М. Дятленко, частіше демонструють адекватний рівень домагань, а успіх при досягненні цілей підвищує їх самоповагу. Представниками теорії досягнення Дж. Аткінсоном та Х. Хекхаузеном доведено, що рівень домагань особистості детермінує мотивація досягнення та здатність до ризику. Так, учні з перевагою мотиву досягнення успіху обирають середні та складніші завдання, проявляючи помірну здатність до ризику, в той час як мотивована на уникнення невдачі особистість схильна до екстремальних виборів,
7
надто ризикуючи або проявляючи надмірну обережність. Пізнавальний мотив як психологічний чинник рівня домагань підлітків А. К. Маркова, Т. О. Матіс, О. Б. Орлов розглядали як сильний мотиваційний фактор та їх уміння вчитися, де активність і наполегливість стимулюються педагогічним впливом та внутрішніми прагненнями учнів. Психологічними чинниками, що здійснюють негативний вплив на розвиток рівня домагань підлітків в учбовій діяльності, виступають висока особистісна тривожність учнів (Я. Рейковський, Б. Сміт, Р. Тіван) та страх соціальних контактів з учителями та з однолітками, який зумовлює підвищену шкільну тривожність (О. В. Казаннікова, Г. М. Прихожан, С.О. Ставицька). Тривожність підлітків і їх страх на уроках перешкоджають розвитку мотивації та зумовлюють появу афективних реакцій. Афективні реакції на успіх полягають у відмові учня від складної діяльності, бажанні зберегти досягнуте. Страх невдачі змушує підлітка уникати завдань, де його компетентність може піддаватися сумнівам. Афективні реакції на невдачу проявляються у відмові учня визнати свою поразку (Н. О. Кордунова). Водночас, проаналізовані нами дослідження засвідчили, що вчені розкривають окремі аспекти впливу чинників на розвиток рівня домагань учнів підліткового віку побіжно, при вивченні інших проблем, тоді як цілеспрямоване дослідження психологічних чинників рівня домагань в учбовій діяльності підлітків не проводилось. Реформування середньої освіти, імпламентація в освітньому процесі нових підходів, технологій і об’єму знань зумовлюють психологічне обґрунтування ефективності цих процесів через активізацію особистісного потенціалу учнів, у тому числі розвиток рівня домагань. Вищевизначені положення були покладені в основу емпіричного вивчення особливостей прояву та психологічних чинників рівня домагань підлітків в учбовій діяльності. У другому розділі «Емпіричне дослідження розвитку рівня домагань підлітків в учбовій діяльності» висвітлено організаційно-методичні основи емпіричного дослідження, представлено аналіз результатів констатувального експерименту щодо виявлення особливостей прояву та психологічних чинників зазначеного феномена. Завданнями констатувального експерименту були: 1) визначення наявного рівня домагань учнів підліткового віку; 2) з’ясування особливостей його прояву після успіху/невдач; 3) визначення специфіки розвитку рівня домагань підлітків з різних навчальних дисциплін (іноземна мова, алгебра, географія, фізичне виховання); 4) виявлення особливостей прояву психологічних чинників рівня домагань підлітків в учбовій діяльності та їх впливу на зазначений феномен. За узагальненими результатами констатувального експерименту на основі обгрунтованих при здійсненні теоретичного аналізу критеріїв були визначені наступні рівні розвитку домагань підлітків в учбовій діяльності та дана їх психологічна характеристика. Адекватний рівень властивий для 46,10% учнів підліткового віку, які добре знають свої слабкі і сильні сторони, проте інколи занижують позитивні якості, вони обирають завдання, що відповідають їх можливостям або дещо перевищують їх; після позитивних результатів учбової діяльності ставлять перед собою вищі, проте реальні цілі, а у випадку невдач аналізують свою поведінку і роблять адекватні висновки; такі підлітки надають перевагу зваженому ризику, мотивовані на успіх та появляють активність у досягненні своєї мети. Завищений рівень домагань притаманний для 22,73% підлітків, які переоцінюють свої здібності; ступінь складності завдання не відповідає їх реальним можливостям; після невдач, як і після успіху, вони ставлять перед собою ще складніші
8
завдання, рідко аналізують свою поведінку в ситуації успіху та невдачі; схильні до надмірного ризику, висувають недосяжні цілі, невдача при реалізації яких не викликає сильних хвилювань, оскільки її причину бачать у зовнішніх обставинах, а не в собі, вони спрямовані на успіх, проте не завжди докладають достатньо зусиль для досягнення своїх високих цілей. Занижений рівень мають 31,17% підлітків, які нечітко усвідомлюють власні позитивні якості, схильні до надмірної самокритики та самоприниження. Вони рідко враховують свої можливості, висуваючи цілі в учбовій діяльності; часто допускають ті ж помилки, оскільки лише іноді аналізують попередні досягнення, позитивні результати в учбовій діяльності пояснюють випадковими обставинами і після успіху залишають рівень домагань без змін або знижують його; дуже обережні у виборі завдань, надають перевагу тим, в успіху яких вони упевнені, спрямовані на уникнення невдач, не вміють планувати власну діяльність для реалізації поставлених цілей. Загалом, як виявлено, підлітки більше схильні до заниження рівня домагань, аніж до його завищення, причому відсоток респондентів із заниженим рівнем зростає з 7 по 9 клас (7кл. – 18,52%, 8кл. – 34,00%, 9кл. – 42,00%). Така тенденція вказує на перебільшене уявлення семикласників про власні якості та невміння співвіднести їх зі своїми прагненнями, що має результатом переважання завищеного рівня домагань над заниженим. Протилежна тенденція спостерігається у дев’ятикласників, які більш самокритичні у пред’явленні вимог до себе та надто обережні у виборі завдань. За узагальненими результатами дослідження було констатовано, що більшість підлітків адекватно реагують на успіх та невдачу в учбовій діяльності, підвищуючи рівень складності завдання після позитивного результату та знижуючи його після невдачі. Вибір учнями легшого завдання після успіху вказує на їх невпевненість, надмірну обережність, невисоку самооцінку та прагнення недопустити ще більшого її зниження, в той час як підвищення рівня домагань при невдачі свідчить здебільшого про самовпевненість досліджуваних, їх небажання визнати невдачу як результат власного недопрацювання. Існують відмінності в особливостях прояву рівня домагань підлітків з різних навчальних дисциплін (англійська мова, алгебра, географія, фізичне виховання). Так, в учнів відзначається високий рівень домагань найчастіше з фізичного виховання і значно рідше – з алгебри. Досліджувані пояснюють це складністю та важливістю навчальної дисципліни, зокрема, легкі предмети сприяють висуванню високих цілей, в той час як важливі, але складні предмети зумовлюють здебільшого середній та низький рівень домагань. У ході констатувального експерименту ми визначили показники за виокремленими нами у процесі теоретичного аналізу психологічними чинниками розвитку рівня домагань підлітків в учбовій діяльності. Аналіз результатів дослідження самооцінки підлітків як психологічного чинника їх рівня домагань показав, що майже половина учнів має адекватну самооцінку, обирає завдання відповідно до власних можливостей, реагує на успіх підвищенням домагань, а на невдачу – їх зниженням. Для 27,27%досліджуваних, які проявили завищений рівень, характерне переоцінювання власних здібностей у зв’язку з їх самовпевненістю та відсутністю аналізу своїх дій. У них проявляється зверхність, прагнення звертати на себе увагу. Вони переконані у власній правоті, зорієнтовані на допомогу ззовні, часто беруться за непосильні завдання і зазнають невдач. У 25,32% досліджуваних виявлена тенденція до заниження самооцінки. Ці учні надають перевагу легким завданням, бояться невдач, вони сором’язливі, невпевнені у собі, надто самокритичні й тривожні, пасивні в учбовій діяльності, для них властива неадекватна
9
реакція на досягнуті результати та невдачі в учбовій діяльності й особистісній взаємодії з оточуючими. Негативний вплив на розвиток рівня домагань підлітків здійснює низький (19,48%) рівень їх упевненості у собі, у той час як середній (68,83%) та високий (11,69%) рівень сприяють більш об’єктивному вибору ступеня складності завдання. Упевнені підлітки мають авторитет серед однокласників, краще і швидше засвоюють матеріал, запитують про незрозуміле, не хвилюються про те, як вони виглядають у цей момент. Невпевнені учні бояться висловити власну точку зору, заздалегідь вважаючи її невдалою, рідко піднімають руку, навіть якщо знають правильну відповідь, спрямовані на уникнення невдач і обирають легкі завдання, болісно переживають невдачі. Дані констатувального експерименту дозволяють стверджувати, що більшість підлітків орієнтовані на досягнення успіху в учбовій діяльності (дуже високий рівень – 14,94%, помірно високий – 44,81%, середній – 37,66%). Для них характерні впевненість, позитивне ставлення до себе, вміння вчитися на помилках, вибір середніх та дещо складних завдань, активність на уроках, середня та висока шкільна успішність. Низьку мотивацію досягнення успіху виявлено у досліджуваних (2,60%), яким властиве побоювання отримати негативний результат, тому обираються легкі завдання. Водночас, домінування мотивації уникнення невдачі притаманне для підлітків з високим (20,78%) та дуже високим (7,79%) рівнем. Решта досліджуваних мають середню (51,30%) та низьку (20,13%) мотивацію. Підлітки, які спрямовані на уникнення невдач, несхильні до ризику, мають низьку самооцінку, не вірять у можливість досягти успіху, обирають легкі завдання, де непотрібно докладати значних зусиль для отримання позитивної оцінки, або ж, навпаки, проявляють надмірний ризик, обираючи завдання, які перевищують їх можливості, що зменшує хвилювання цих учнів у випадку невдач. За результатами дослідження здатності підлітків до ризику було констатовано переважання середнього рівня, що відображає розуміння ними труднощів завдання, яке вони мають намір виконати. Ці учні не дали своїй тривожності чи самовпевненості взяти верх над їх поміркованістю у виборі завдань. Водночас, 44,81% досліджуваних є надто обережними у виборі завдань. Вони надають надто великого значення шкільній оцінці, обирають середні завдання, де докладають менше зусиль і частіше досягають успіху порівняно із завданнями підвищеної складності. Їх рівень домагань є нижчим за реальні можливості. У 28,57% підлітків виявлена схильність до надмірного ризику. Для них притаманна самовпевненість щодо власних здібностей, вони рідко аналізують труднощі, які виникають у процесі досягнення мети, та завищують свій рівень домагань. Чинником, який стимулює підлітків ставити нові реальні цілі в процесі учбової діяльності, виступає пізнавальний мотив, домінування якого зафіксовано у 21,52% підлітків. Ці учні менше орієнтуються в учбовій діяльності на оцінку, їх зусилля спрямовуються на набуття знань, необхідних для досягнення намічених цілей. Якісний та кількісний аналіз вивчення особистісної тривожності підлітків як психологічного чинника їх рівня домагань показав, що половина досліджуваних демонструють середній рівень. Обираючи нове завдання, вони враховують свої попередні досягнення, аналізують шанси на успіх та висувають реальні цілі. Підлітки, у яких констатовано низький рівень тривожності (3,90%), мають оптимістичний погляд на життя, легко долають виникаючі проблеми, їх рівень домагань є дещо вищим за їх можливості. Високий рівень особистісної тривожності досліджуваних (44,81%) здійснює негативний вплив на розвиток їх рівня домагань, провокуючи неадекватну реакцію на успіх та невдачу.
10
Ці учні проявляють надмірну обережність в учбовій діяльності і занижують свій рівень домагань або взагалі відмовляються від виконання завдання. Іншим негативним чинником розвитку рівня домагань підлітків є страх соціальних контактів з учителями (18,99%). Учням, яким властивий цей страх, важко відповідати біля дошки, вони можуть розгубитися і не дати правильну відповідь навіть на легке запитання, оскільки побоюються судження вчителя про їх результати та надають оцінці вчителя надто великого значення. Страх соціальних контактів підлітків з однолітками (15,19%) породжує сумніви, занижене уявлення про свої здібності та перешкоджає учням братися за завдання відповідно до власних можливостей. Дослідження самоповаги як чинника рівня домагань показало наявність високого рівня у 68,18% підлітків, середнього – у 30,52% Ці підлітки вірять у себе і в те, що зможуть подолати свої недоліки. Вони самостійні і менше піддаються навіюванню, часто ставлять високі цілі, досягнення яких підкріплює їх віру в себе. Низький рівень самоповаги продемонстрували 1,30% респондентів. Вони болісно реагують на критику та невдачі. Ставлячи перед собою мету, ці учні не особливо сподіваються на успіх, оскільки вважають, що у них немає для цього необхідних здібностей та можливостей. Застосування кореляційного аналізу для виявлення специфіки впливу психологічних чинників на вибір підлітками ступеня складності завдань дало можливість встановити, що їх рівень домагань (за пробою Й. Шварцландера) корелює із загальною самооцінкою (r=0,177; p=0,046) та пізнавальним мотивом (r=0,187; p=0,033). Старші учні висувають нижчий рівень домагань (r=-0,258; р=0,001). Рівень домагань підлітків (за Т.Дембо-С.Л.Рубінштейн) корелює з ширшим колом психологічних чинників, а саме: з самооцінкою (r=0,739; p=0,000), впевненістю (r=0,175; p=0,043) здатністю до ризику (r=0,502; p=0,000), пізнавальним мотивом (r=0,476; p=0,000), самоповагою (r=0,229; p=0,006). Встановлено, що підлітки, які в учбовій діяльності орієнтуються на досягнення успіху (r=-0,215; p=0,018), схильні висувати більш високий рівень домагань, ніж учні, які прагнуть уникнути невдачі, хоч і не зафіксовано статистично значущого зв’язку з мотивацією уникнення невдач. Виявлено зв’язок рівня домагань з чинниками, які мають негативний вплив на його розвиток, зокрема, з особистісною тривожністю (r=-0,191; p=0,025), страхом соціальних контактів з учителями (r=0,282; p=0,002) та з однолітками (r=0,388; p=0,000). Узагальнення результатів емпіричного дослідження вказує на те, що розвитку адекватного рівня домагань підлітків в учбовій діяльності сприяють такі психологічні чинники: адекватна cамооцінка, упевненість у собі, мотивація досягнення успіху, помірна здатність до ризику, пізнавальний мотив учбової діяльності, низький показник особистісної тривожності та відсутність страхів, пов’язаних із ситуаціями контакту з учителями та однолітками, самоповага. Водночас, наявність майже у половини досліджуваних неадекватного (завищеного чи заниженого) рівня домагань зумовлює необхідність пошуку шляхів розвитку адекватних домагань в учбовій діяльності підлітків, а виявлені чинники дають можливість побудувати програму психологічного супроводу феномена з урахуванням визначених чинників. У третьому розділі «Програма психологічного супроводу розвитку рівня домагань підлітків в учбовій діяльності» представлено теоретичні засади побудови формувального експерименту, змістові та процесуальні аспекти розвитку адекватного рівня домагань підлітків в учбовій діяльності, проаналізовано кількісні та якісні результати апробації програми психологічного супроводу, сформульовано методичні рекомендації вчителям, шкільним психологам та батькам щодо впливу на зазначений феномен та його
11
психологічні чинники. Теоретичною основою формувального експерименту стали загальні принципи особистісно-орієнтованого підходу до розвитку особистості учнів підліткового віку (І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, В. В. Давидов, С. Д. Максименко та ін.); положення про місце і роль рівня домагань у структурі самосвідомості особистості (Л. С. Виготський, М. І. Боришевський, Г. С. Костюк, І. С. Кон, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.); положення про значущість спілкування підлітків з однолітками для розвитку їх рівня домагань і самооцінки (Я. Л. Коломинський, С. В. Кондратьєва); дослідження про можливість змін виявлених психологічних чинників розвитку рівня домагань за відносно короткий проміжок часу активними методами навчання (Н. М. Дятленко, Г. І. Меднікова, В. М. Тимошенко, К. Фопель, С. В. Чопик). Враховуючи вказані вище теоретичні положення та дані констатувального експерименту, ми розробили модель (рис. 1) і програму «Психологічного супроводу розвитку адекватного рівня домагань підлітків в учбовій діяльності». Програма передбачала роботу як з учнями, так і з їх найближчим оточенням – батьками, вчителями, шкільним психологом. ЇЇ метою був розвиток адекватного рівня домагань підлітків в учбовій діяльності шляхом впливу на його психологічні чинники. Досягнення поставленої мети здійснювалось через реалізацію наступних завдань: розкриття чинників негативного впливу на зазначений феномен, визначення можливих дій учнів щодо їх усунення та актуалізації тих, що сприяють розвитку адекватного рівня домагань в учбовій діяльності, надання допомоги підліткам у пізнанні себе, створення умов для формування їх позитивного ставлення до себе та однокласників, відпрацювання навичок позитивної взаємодії учнів у класному колективі, розвиток їх упевненості та адекватної самооцінки, усвідомлення підлітками важливості власних дій для досягнення бажаного результату, вироблення навичок постановки адекватних високих цілей, вміння планувати власну діяльність для реалізації задуманого. З метою виявлення ефективності розробленої програми нами були сформовані дві групи – експериментальна та контрольна. Контрольна група включала 21 підліток. Експериментальна група складалася з двох підгруп по 10 і 12 підлітків, загальна кількість групи – 22 підлітки. Основним засобом у роботі з підлітками став психологічний тренінг, програма якого включала 16 занять, що проводились один раз на тиждень, тривалістю 60 хвилин. Змістові лінії тренінгу передбачали здійснення впливу на психологічні чинники рівня домагань учнів. Під час занять, спрямованих на розвиток адекватної самооцінки та підкріплення самоповаги підлітків, перевага надавалася таким методичним засобам, як міні-тренінг позитивної взаємодії членів класного колективу (вправи «Дім», «Костюм з газети», «Намальований діалог» та ін.), елементи ігрової терапії (ігри «Копилка гарних вчинків», ««Валізи», «Психологічна біржа» та ін.), бесіди («Моє право на статус», «Я і мої друзі» та ін.), виховні години («Я у світі дорослих», «Пізнаючи себе, пізнаю інших» та ін.), залучення учнів до самоаналізу та взаємооцінювання. Заняття щодо зниження у підлітків показників особистісної тривожності та страху соціальних контактів з учителями та однолітками передбачали застосування психогімнастики (вправи «Непотрібне продихайте», «Дотягнутись до сонця»), медитації (вправа «Корабель»), бесід («Я і мої тривоги», «Моя поведінка в ситуації неуспіху»), вправ, спрямованих на усунення в учнів стану тривоги («Проте», «Налаштування на позитивний емоційний стан» та ін.).