Гальцов, Светлана Васильевна. Прогностические умения как фактор принятия педагогических решений будущими учителями
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, представлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, визначено мету, сформульовано припущення, завдання дослідження, об’єкт, предмет, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження, їх впровадження у практику, надано інформацію про публікації та структуру роботи. У першому розділі «Теоретико-методологічні основи вивчення прогностичних умінь як чинника прийняття педагогічних рішень» розглянуто прийняття рішень як проблему психологічних досліджень, проаналізовано змістовні характеристики прогнозування у професійній діяльності вчителів, виявлено специфіку прогностичних умінь, обґрунтовано структурно-рівневу модель прогностичних умінь як чинника прийняття педагогічних рішень. Феномен прийняття рішення вивчається в психології особистості, мислення, творчості, управління, здібностей (Ю.М. Забродін, А.Ф. Коган, В.О. Моляко, О.В. Пономарьов, Л.О. Регуш, О.К. Тихомиров та інші). Значна кількість наукових праць присвячена дослідженню процесу прийняття рішення з позицій системного (Ю.М. Забродін, Т.В. Корнілова, Б.Ф. Ломов, та інші), функціонального (Г.О. Балл, Ю. Козелецький та інші), вчинкового (Т.В. Корнілова, В.А. Роменець, Н.А. Хрущ, М.В. Чабанна та інші), суб’єктно-діяльнісного (К.О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлінський, Б.С. Гершунський, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн, 8 В.М. Чернобровкін та інші) підходів. Указане різноманіття підходів обумовлює наявність відмінностей у визначенні сутності поняття «рішення». Зокрема, конкретизація поняття «рішення» залежить: 1) від рівня дослідження; 2) від галузі дослідження; 3) від психологічних механізмів рішення тощо. Психологічний словник тлумачить поняття «рішення» як формування розумових операцій, що знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. Прийняття рішення може поставати і як особлива форма розумової діяльності, і як один з етапів розумової дії при розв’язанні будь-яких завдань (В.Б. Шапар). Прийняття рішень є важливою компетентністю фахівців різних сфер професійної діяльності, зокрема педагогічної. Підходи, що використовуються для вивчення процесу прийняття рішення в цілому, можуть бути застосовані для аналізу прийняття рішення і в педагогічній галузі. Зокрема, суб`єктно-діяльнісний підхід (С.Л. Рубінштейн та його школа) полягає у розгляді суб’єкта в його пізнавальному, дієвому та етичному ставленні до світу. Однією з найважливіших характеристик суб’єкта є його відповідальність, пов’язана зі здатністю детермінувати події. Тому з позицій суб`єктно-діяльнісного підходу прийняття педагогічних рішень розглядається як рефлексований та керований суб’єктом процес формування дій, спрямованих на розв’язання вихідної суперечності проблемної педагогічної ситуації на основі усвідомлення мети педагогічної діяльності, альтернативних засобів її досягнення та відповідального вибору певного способу дій (В.М. Чернобровкін). На сьогодні виокремлено різноманітні чинники прийняття рішень у різних соціальних та професійних сферах. Зокрема, у педагогічній діяльності виокремлюються причинні, цільові, ціннісні чинники (В.М. Чернобровкін). Одним з найважливіших цільових чинників прийняття рішень у педагогічній діяльності є прогностичний чинник, оскільки процес прийняття педагогічних рішень неможливий без формування образу майбутнього результату й прийняття цього образу як основи для визначення напрямку дій (Г.В. Суходольський, О.К. Тихомиров, Ю.М. Швалб та інші). У психології виокремлюється широке коло різновидів та форм антиципаційних процесів: випереджаюче відображення, передбачення, прогнозування, антиципація (І.Г. Батраченко, І.В. Бестужев-Лада, Л.О. Регуш, К.Ф. Руденко та інші) тощо. Ураховуючи, що провідною у регуляції поведінки та діяльності особистості є здатність до антиципації (І.Г. Батраченко), найбільш змістовним для використання при вивченні процесу прийняття рішень є поняття «прогнозування», яким позначається здатність до антиципації в розумовій діяльності через оформлення мети подальших дій та її фіксування у свідомості особистості. Визначаючи професійні функції вчителя (інформаційну, комунікативну, організаторську, виховну та ін.), учені наголошують, що ефективна педагогічна діяльність неможлива без прогнозування (Н.Ф. Гоноболін, Є.Ф. Зеєр, Н.В. Кузьміна та інші), яке реалізується через прогностичні вміння. Отже, прогностичні вміння є одним з чинників прийняття педагогічних рішень. Ураховуючи природу педагогічної прогностичної діяльності, конкретизовано дефініцію поняття «прогностичні вміння» (А.В. Антонець, В.Г. Демидова, А.В. Захаров, М.С. Севастюк, Л.О. Регуш та інші), а саме: прогностичні вміння як 9 чинник прийняття педагогічних рішень – це комплекс здатностей до виконання розумових дій, який дозволяє сформувати випереджальну інформацію щодо подальшої динаміки проблемної педагогічної ситуації з метою своєчасного прийняття педагогічного рішення. На основі структури прогностичних умінь (знаннєвий, діяльнісний, мисленнєвий компоненти), розробленої А.В. Захаровим, нами уточнено змістовні характеристики компонентів прогностичних умінь як чинника прийняття педагогічних рішень. Змістом знаннєвого компонента прогностичних умінь є опанування загальними уявленнями про прогнозування та його складники – постановку проблеми, постановку мети, роль мислення та рефлексії у прогнозуванні тощо. Змістом діяльнісного компоненту прогностичних умінь є операційна складова прогностичної діяльності, а саме: постановка проблеми через визначення загальних місць або їх перелік, опис (переказ) подій, узагальнення, власне проблематизацію; постановка мети через загальні питання, готові рішення, тактичну мету, стратегічну мету; рефлексія через уміння проектувати свою діяльність, самостійно визначати ефективність методів і прийомів, уміння удосконалювати себе як суб’єкта професійної діяльності тощо. Змістом мисленнєвого компонента прогностичних умінь як чинника прийняття педагогічних рішень є прогностичні якості мислення: гнучкість, аналітичність, глибина, доказовість, усвідомленість, перспективність, які характеризуються наявністю відповідних умінь (Л.О. Регуш) та впливають на процеси постановки проблеми, постановки мети, рефлексії у прогнозуванні. На основі аналізу змістовних характеристик компонентів прогностичних умінь нами виокремлено компоненти прогностичних умінь, що є специфічними для прийняття педагогічних рішень: 1) цілепокладальний компонент, який відображає дії прогнозування у вигляді процесу вибудовування й утримання мети при прийнятті педагогічних рішень у проблемній педагогічній ситуації через смислову репрезентацію її умов, постановку проблеми, постановку мети; 2) мисленнєвий компонент, який містить якості прогностичного мислення вчителів (глибина, аналітичність, усвідомленість, гнучкість, перспективність, доказовість); 3) рефлексивний компонент як інтроспективне співвіднесення власних дій з ознаками проблемної педагогічної ситуації та її динаміки.
