Біліченко Олена Олександрівна. Ґендерні особливості формування мотивації до занять фізичним вихованням у студентів : Биличенко Елена Александровна. Гендерные особенности формирования мотивации к занятиям физическим воспитанием студентов

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів, особистий внесок здобувача, відображено апробацію результатів дисертації.
У першому розділі «Ґендерний підхід до організації процесу фізичного виховання студентів» досліджено стан питання за даними літературних джерел, у яких розкрито проблеми системи фізичного виховання (ФВ) студентів; ґендерні особливості прояву здібностей юнаків та дівчат до певної діяльності; ґендерні особливості мотивації до занять фізичною культурою і спортом, а також мотивації досягнення; статеві та ґендерні особливості занять фізичною культурою і спортом.
Аналізуючи сучасні підходи до усунення недоліків в організації процесу ФВ та підвищення мотивації до занять фізичними вправами, фахівці визначають пріоритети рухової активності, здорового способу життя (ЗСЖ) фактично окремо від особистісних соціально-психологічних якостей людини.
Проведений аналітичний пошук дозволив виділити в педагогічному принципі індивідуалізації фізичного виховання не тільки біологічний підхід, а й ґендерний, пов’язаний з психологічною статтю. Ґендерний підхід – процес оцінки будь-якого напрямку державної політики з точки зору однакового ставлення до чоловіків і жінок. У Державній програмі з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві до 2010 року звернено увагу на активізацію досліджень із ґендерної тематики.
Ряд учених виявили ґендерні особливості мотивації до занять фізичною культурою і спортом (Т.Ю. Круцевич, 2010; Є.П. Ільїн, 2010; О.Ю. Марченко, 2012; М.М. Саїнчук, 2012). Є.П. Ільїн (2010) висунув поняття зовнішньо і внутрішньо орієнтованої мотивації та схильний вважати, що мотивація осіб жіночої статі більш організована зовні, що чоловіки та жінки мотивовані різними потребами для досягнення мети.
Цікаві дані про особливості прояву ціннісних орієнтацій у чоловіків і жінок до краси, фізичної досконалості, тілесності, сексуальності отримані Ж. Батлер (2000), Н. Вулф (2001), Д. Міхель (2000). Еталон фізичної привабливості є головним виразником ґендерних характеристик особистості (І.С. Кльоцина, 1998). Згідно з даними досліджень (Т.Ю. Круцевич, О.Ю. Марченко, 2010) у студентському віці мотив занять фізичними вправами «для поліпшення фігури» виходить на I місце.
У доступній нам літературі з великою кількістю даних із вивчення ґендерних відмінностей жіночого та чоловічого контингенту, ми не знайшли відомостей про ціннісні орієнтації у сфері фізичної культури і спорту юнаків та дівчат; про найбільш ефективні стимули до занять РА, ведення ЗСЖ; про самооцінку фізичного «я» в рамках ґендерного підходу. У цьому випадку ми розглядаємо гендерний підхід не з точки зору політики рівних прав чоловіків і жінок, а з точки зору вивчення їх психо-соціальних особливостей для створення відповідних умов в організаційно-методичному процесі ФВ для формування стійкого інтересу до фізичного вдосконалення, використовуючи при цьому ефективні стимули і мотиватори поведінки.
У другому розділі «Методи та організація дослідження» описано й обґрунтовано методи дослідження, що відповідають меті та завданням, об’єкту і предмету дослідження, а також подано інформацію про організацію дослідження.
Аналіз літературних джерел дозволив визначити проблемне поле, спрямованість досліджень, скласти програму досліджень і вибрати адекватні методи. У зв’язку з тим, що ґендерні особливості більшість авторів пов’язують із психологічною статтю, дослідження було спрямоване на вивчення потребо-мотиваційної сфери студентів, що й зумовило вибір соціологічних і психологічних методів. Метод анкетування було обрано у зв’язку з вивченням інтересів юнаків і дівчат до видів спорту, пріоритетів при виборі фізичних вправ на заняттях, мети занять фізичними вправами студентів, а також для суб’єктивної оцінки студентами своєї зовнішності. Ціннісні орієнтації, сенсожиттєві орієнтації та життєві цінності юнаків і дівчат вивчалися з метою визначення сенсу мотивації їх діяльності. За допомогою опитувальника С. Бем було визначено рівень прояву рис психологічної статі у юнаків і дівчат студентів. Методика Г.Н. Казанцевої була використана для визначення ставлення студентів до навчальної дисципліни «фізичне виховання». Для дослідження здібностей студентів до управління формами своєї соціальної і фізичної активності застосовувалася методика «Здатність до самоуправління» Н.М. Пейсахова. Педагогічний експеримент проводився у вигляді констатувального з реєстрацією показників та мав ознаки порівняльного, тому що порівнювалися показники юнаків і дівчат різних курсів, які займаються та не займаються спортом й мають ознаки різної психологічної статі. Теоретичне тестування проводилося з метою з’ясування рівня знань студентів у галузі теорії і методики фізичного виховання, що входить до програми з фізичного виховання для студентів неспеціальних ВНЗ.
У дослідженні взяли участь студенти II курсу (юнаки та дівчата по 50 осіб), IV курсу (юнаки та дівчата по 30 осіб), які відвідують заняття з фізичного виховання в основному відділенні, але не займаються спортом, а також студенти спортивного відділення (юнаки та дівчата по 25 осіб). Усі вони навчаються у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського.
На I етапі дослідження (2009–2010 рр.) вивчалися літературні джерела, складалася картотека, визначалося проблемне поле. Було здійснено вибір методів дослідження, їх апробація і складання програми дослідження.
На II етапі (2010–2011 рр.) було обрано контингент досліджуваних, проведено констатувальний експеримент із вивчення мотивів, інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій у сфері фізичної культури і спорту юнаків та дівчат II і IV курсу, які займаються і не займаються спортом.
На III етапі (2011–2012 рр.) проведена стратифікація вибірки студентів за ознаками психологічної статі (маскулінності, фемінінності та андрогінності), вивчені особливості прояву ціннісно-мотиваційних пріоритетів студентів залежно від психологічної статі.
На IV етапі (2012–2013 рр.) проведено математичний аналіз та інтерпретація результатів. Розроблено рекомендації щодо створення адекватних організаційно-педагогічних умов з фізичного виховання студентів залежно від ґендерних особливостей. Підготовлено дисертаційну роботу до апробації та офіційного захисту.
У третьому розділі «Ціннісно-мотиваційне ставлення юнаків і дівчат до фізичного виховання» проведено аналіз: мотиваційної сфери, рівня сформованості здатності до самоуправління, життєвих цінностей, сенсожиттєвих орієнтацій, ціннісних орієнтацій, ставлення студентів до фізичного виховання як до навчальної дисципліни.
Результати дослідження виявили, що саме мотиви є рушійною силою до заняття спортом. Їх основна відмінність у тому, що високих спортивних результатів хочуть домогтися 64 %, брати участь у змаганнях – 52 % спортсменів, і всього 14 % юнаків і 10–6,7 % дівчат II і IV курсів, які не займаються спортом. Від II до IV курсу бажання підвищувати фізичну підготовленість знижується на 10–15 %, натомість з’являється мета поліпшити статуру, нормалізувати масу тіла, активно проводити дозвілля.
Дослідження знань студентів у галузі фізичної культури і спорту свідчать, що у процесі занять практично не приділяється увага теоретичній підготовці (максимальний відсоток правильних відповідей – 63,6 % у спортсменок, найнижчий у юнаків-спортсменів – 58,4 %), у студентів немає чіткого уявлення про фізично культурну людину. У результаті, шкідливі звички мають близько 30 % студентів. Палять сигарети 15,0 % юнаків і 7,1 % дівчат, вживають спиртні напої 80,0 % юнаків і 92,0 % дівчат, причому спортсмени вживають алкоголь частіше і міцніший, ніж юнаки і дівчата, які не займаються спортом.
Аналіз результатів морфологічного тесту життєвих цінностей свідчить, що найбільшу кількість балів у студентів набирає така життєва цінність як «матеріальне становище» – 46–48 б. На II місці у юнаків опинилася цінність «досягнення», у дівчат – «духовне задоволення», на III – «духовне задоволення» у юнаків і «досягнення» у дівчат. У цілому, за групами юнаків і дівчат рейтинг цінностей збігається, але у спортсменів-юнаків переважають прагматичні цінності («матеріальне становище», «досягнення», «збереження індивідуальності»), що безпосередньо пов’язано з метою спорту. У дівчат-спортсменок прагматичні цінності поєднуються з духовно-моральними – «духовне задоволення», «саморозвиток».
Результати дослідження ставлення до предмета «Фізичне виховання» виявили, що дівчатам цей предмет подобається меншою мірою, ніж юнакам (рейтинг 2,04 проти 1,56) і за умови, що методика проведення занять і сам викладач їх влаштовує, вони категорично відмовляються займатися додатково в спортивній секції. Це свідчить про те, що не враховуються їхні психологічні особливості.